Справа №155/93/26
Провадження №2/155/288/26
(заочне)
23.04.2026 м.Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Яремчук С.М.,
при секретарі судового засідання - Задурській К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Горохові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Стислий виклад позовних вимог
22 січня 2026 року ТзОВ «Юніт Капітал» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 34528,02 гривень.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 20 січня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір №168189 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора 7fa06933. Відповідно до п. 2.1. договору, кредитодавецьнадає позичальнику в кредит грошові кошти (кредит) в сумі (загальному розмірі), що визначена індивідуальною частиною, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти та комісію за управління та обслуговування кредиту кредитодавцю, відповідно до умов, зазначених в індивідуальній частині.
16 квітня 2025 року між первісним кредитором та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №16042025, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Загальна сума заборгованості на дату подання позовної заяви за кредитним договором №168189 від 20 січня 2025 року становить 35428,02 гривень, яка складається з наступного: 34118,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 9,02 гривень - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, 401,00 гривень - заборгованість за комісією, 900,00 гривень - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
З огляду на наведене, позивач просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №168189 від 20 січня 2025 року в розмірі 34528,02 гривень(без врахування суми пені - 900,00 гривень) та понесені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 гривні та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 гривень.
Відзив на позов
Станом на день розгляду справи відзив на позов від відповідача до суду не надходив.
Рух справи в суді
Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 26 січня 2026 року справу прийнято до розгляду, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали. Судове засідання призначено на 11 березня 2026 року.
Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 26 січня 2026 року витребувано від Акціонерного товарситва комерційний банк «ПриватБанк» письмові докази.
Протокольною ухвалою суду від 11 березня 2026 року судове засідання відкладено на 23 квітня 2026 року.
Позиція учасників судового розгляду
В судове засідання представник позивача не з'явився, проте в позовній заяві зазначив, що просить провести розгляд цивільної справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи шляхом надіслання судової повістки за фактичним місцем реєстрації. Що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Причину неявки в судове засідання остання не повідомила, будь-яких клопотань, а також відзив на позов не подала.
Як визначено у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, однак не з'явився в судове засідання, відзиву на позов не подав, про причини неявки не повідомив та враховуючи, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 20 січня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та відповідач ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит №168189 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 7fa06933 (а. с. 9 зворот - 12).
Відповідно до п. 2.1. договору, кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.2.6 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 договору, а позичальник зобов?язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6 договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Згідно із п. 2.2.1 сума (загальний розмір) кредиту становить 34118,00 грн., який надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 28990,21 грн. для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №168189 від 20.01.2025 укладеним з кредитодавцем; у розмірі 10,09 грн. на номер рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 5117,70 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.
Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10 % річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, що зазначений в п. 2.6 договору. Розмір процентної ставки незмінний. (п. 2.3 договору).
Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 200,00 грн. Розмір комісії за правління та обслуговування кредиту не може бути змінено (п. 2.4 договору).
Комісія за надання кредиту складає 5117,70 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 15,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника бо за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1 цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено (п.2.5 договору).
Загальний строк кредитування за цим договором складає 365 днів з 20.01.2025 (дата надання кредиту) по 20.01.2026. Строк на який надається кредит встановлюється графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом: становить 1 раз на місяць. Конкретні дати вказані в графіку платежів (п.2.6, 2.6.1 договору).
Із дослідженого судом договору встановлено, що ОСОБА_1 ознайомлена та згідна з умовами договору, що підтверджується її електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора. Уклавши договір, підтвердила, що ознайомилася повністю, розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримувались Правил надання коштів та банківських металів у кредит, текст яких розміщений на сайті https://finx.com.ua/ (а. с. 23 - 33 зворот).
До матеріалів справи долучено Графік платежів за договором, що є додатком до договору про споживчий кредит №168189 від 20.01.2025 року, який підписаний ОСОБА_1 (а. с. 12 зворот)
Вищевказані умови кредитування визначені і в паспорті споживчого кредиту до Договору №168189 від 20.01.2025 року та підписаний сторонами (а. с. 20 - 22).
Згідно з копією заяви на видачу кредиту від 19 січня 2020 року ОСОБА_1 зазначила свої персональні дані (а. с. 19 - зворот).
Крім того, згідно з відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» за №20.1.0.0.0/7-260320/67232-БТ від 25 березня 2026 року, наданою на виконання ухвали суду від 26 січня 2026 року, банківська карта № НОМЕР_2 емітована на ім'я ОСОБА_1 . На рахунок ОСОБА_1 20.01.2025 надійшов переказ у розмірі 10,09 гривень, що вбачається з наданої банком виписки по рахунку.
Зазначені реквізити банківської карти співпадають із банківськими реквізитами карти відповідача, вказаними у договорі.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» свої зобов'язання за кредитним договором №168189 від 20.01.2025 року виконало у повному обсязі, а саме: надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором (згідно п. 2.2.1).
Відповідно до карти обліку договору №168189 від 20.01.2025 року, підписаної директором ТОВ «ФК «Кредіплюс», загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 07.05.2025 року становить 35428,02 гривень, з яких: 34118,00 гривень заборгованість за тілом кредиту, 9,02 гривень заборгованість за відсотками, 900,00 гривень заборгованість за пенею, 401,00 гривень заборгованість за комісією (а. с. 51 - 52).
16 квітня 2025 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу №16042025, відповідно до якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №168189 від 20.01.2025 року (а. с. 42 - 44).
Згідно з витягом з додатку №1 до договору факторингу №16042025 від 16.04.2025 року до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №168189 від 20.01.2025 року у розмірі 35428,02 гривень, яка складається з 34118,00 гривень - сума заборгованості за основним зобов'язанням, 9,02 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками, 900,00 гривень - сума заборгованості за пенею, 401,00 гривень - сума заборгованості за комісією (а. с. 47).
З виписки з особового рахунку за кредитним договором №168189 від 20 січня 2025 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 35428,02 гривень, з яких: 34118,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 9,02 гривень - заборгованість за відсотками, 900,00 гривень - заборгованість за пенею, 401,00 гривень - заборгованість за комісією (а. с. 53).
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Юніт Капітал» не здійснювало нарахувань за кредитним договором № 168189 від 20 січня 2025 року.
Отже, позивач ТОВ «Юніт Капітал» набув у встановленому законом порядку право вимоги до відповідача за договором про надання споживчого кредиту 168189 від 20 січня 2025 року, укладеним між ТОВ «Кредіплюс» та ОСОБА_1 .
Загальна сума заборгованості на час подання позовної заяви за кредитним договором №168189 від 20 січня 2025 року, яку просить стягнути позивач, становить 34528,00 гривень, з яких: 34118,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 9,02 гривень - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, 401,00 гривень - заборгованість за комісією.
Таким чином, установлено, що між сторонами існують зобов'язальні правовідносини, що виникли з кредитного договору.
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення
Спір у даній справі виник у зв'язку із невиконанням ОСОБА_1 зобов'язання з повернення кредитної заборгованості.
Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до закону, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у певних випадках.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Коли позикодавцем є юридична особа договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми позики (стаття 1047 ЦК України).
За змістом частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.
В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК).
У постанові від 07.04.2021у справі № 623/2936/19 Верховний суд дійшов висновку, що використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором при укладенні договору відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Укладений 20 січня 2025 року ОСОБА_1 договір про споживчий кредит №168189 із ТОВ «Кредіплюс» за формою відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до вимог статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.
Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 5 підпункту 5.1. Договору передбачено, що ТОВ «Авентус Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Споживача.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що матеріалами справи доведено факт укладення 20 січня 2025 року між ТОВ «Кредіплюс» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит №168189 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Матеріалами справи також підтверджується, що до позивача ТзОВ «Юніт Капітал» перейшло право стягнення з відповідача кредиторської заборгованості.
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.
Станом на час розгляду справи відповідач не спростувала заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту, не надала доказів сплати нею зазначеної суми.
Оскільки відповідач не довела, що сплатила за договором усю суму тіла кредиту, тому для доведення розміру заборгованості суд використовує докази, які надав позивач.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, вказане свідчить про порушення прав позивача, яке підлягає захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.
Зважаючи на те, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 34118,00 гривень, яка нею не сплачена, що жодним чином не спростовано відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 34118,00 гривень тіла кредиту.
Окрім основного боргу позивач також просить стягнути відсотки за користування кредитом за період з 21 січня 2025 року по 07 травня 2025 року (в межах строку кредитування) в розмірі 9,02 гривень, що відображено у картці обліку за договором №168189 від 20 січня 2025 року, які нараховані за процентною ставкою 0,10% річних, як передбачено п. 2.3 договору.
Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема за кредитними договорами, передбачені ст. 1048 та 1056-1 ЦК України.
Зокрема, ст. 1056-1 ЦК України установлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Нарахування і стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, у якій припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
ТОВ «Юніт Капітал» не здійснювало нарахувань за договором №168189 від 20 січня 2025 року.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення відсотків підлягає до задоволення повністю у розмірі 9,02 гривень.
Комісія за надання кредиту у розмірі 401,00 гривень (яка нарахована за ставкою 15 % від загальної суми кредиту), передбачена умовами п. 2.5 кредитного договору, тому вимога про її стягнення підлягає задоволенню.
Відтак, загальна сума заборгованості за договором №168189 від 20 січня 2025 року, яка підлягає стягненню з відповідача складає 34528,00 гривень (34118,00 гривень - тіло кредиту, 9,02 гривень - відсотки, 401,00 гривень - комісія).
Отже, відповідач не виконала повністю свого обов'язку з повернення кредитних коштів у передбачений чинним законодавством та договорами строк, чим допустила прострочення виконання грошового зобов'язання. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Будучи повідомленою про час і місце розгляду справи, відповідач в судове засідання не з'явилася, проти позову не заперечила, не надала суду контррозрахунок сум заборгованості, який би суд міг належним чином оцінити чи інший доказ, наприклад, висновок експертизи про невірність наданого позивачем розрахунку.
Відповідно до норм ЦПК України, саме на сторону лягає обов'язок довести ті обставини на які вона посилається. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Згідно з положеннями ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною першою статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №168189 від 20 січня 2025 року підлягають задоволенню повністю у розмірі 34528,02 гривень, яка складається з 34118,00 гривень - сума заборгованості за тілом кредиту, 9,02 гривень - сума заборгованості за відсотками, 401,00 гривень - сума заборгованості за комісією.
Щодо судових витрат у справі
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15 (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження витрат на правову допомогу стороною позивача надано суду наступні докази: копію договору про надання правничої допомоги від 05 червня 2025 року №10/09/25-02, протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги, додаткову угоду №25770873938 до договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 05 червня 2025 року, копію акта прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 05 червня 2025 року, відповідно до якого на складання позовної заяви затрачено 2 години, вартість послуги 5000,00 гривень, вивчення матеріалів справи - 2 години, вартість послуги - 1000,00 гривень, підготовка адвокатського запиту- 1 година, вартість послуги - 500 гривень, підготовка та подача клопотання - 1 година, вартість послуги - 500 гривень.
Суд дійшов висновку про те, що заявлений розмір на професійну правничу допомогу не може вважатись обґрунтованим. А навпаки, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Виходячи зі змісту ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України розгляд даної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження, як малозначної справи, оскільки ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ці обставини свідчать про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є явно неспівмірним із складністю справи, витраченим адвокатом часом, обсягом наданих послуг та значенням справи для позивача.
Враховуючи те, що правова допомога позивачу все ж таки надавалась, а рішення суду ухвалено на користь позивача, на думку суду, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень будуть співмірними по відношенню до обставин, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України та відповідатимуть характеру і обсягу узгоджених між сторонами і фактично наданих адвокатом послуг.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як слідує з матеріалів справи, за подання даного позову ТОВ «Юніт Капітал» сплатило судовий збір у розмірі 2662,40 гривень, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 509, 512-514, 516-518, 526, 530, 547, 610, 625, 626, 1048-1050, 1054, 1082 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 263-265, 273, 280, 282-289, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (юридична адреса: місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163) заборгованість в розмірі 34528 (тридцять чотири тисячі п'ятсот двадцять вісім) гривень 02 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (юридична адреса: місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163) понесені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Сторонами у справі є:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», юридична адреса: місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163;
відповідач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя Горохівського районного суду
Волинської області Яремчук С.М.