15 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києвіапеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 лютого 2026 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києвавід 18.02.2026 задоволено клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів Слідчого управління Головного слідчого управління Національної поліції України в Полтавській області Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , та продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , до 18.04.2026 включно.
Цією ж ухвалою визначено підозрюваному ОСОБА_6 заставу в розмірі 900 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 2 995 200 гривень.
У разі внесення застави, покладено на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати за кожною вимого до слідчого, прокурора, суду;
- не відлучатися за межі населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
Справа № 757/10014/26-к Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/2767/2026 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або роботи;
- залишити на зберіганні у відповідних органах державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватись від спілкування з іншими підозрюваними, свідками у даному кримінальному провадженні;
- носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначено до 18.04.2026 включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , із покладенням обов'язків передбачених п.п.1-4, 8, 9, ч. 5 ст. 194 КПК України.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначала, що при розгляді клопотання слідчим суддею належним чином не враховано обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Так, ОСОБА_6 раніше не судимий, має офіційне місце роботи, характеризується позитивно, має міцні соціальні зв'язки, одружений, має на утриманні неповнолітню доньку з інвалідністю, його сім'я має статус ВПО. Крім того підозрюваний є інвалідом І групи і його фізичний стан є несумісним з умовами тримання під вартою.
Також апелянт вказувала, що клопотання слідчого є необґрунтованим, оскільки не доводить наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
ОСОБА_6 не є організатором злочинної діяльності, а лише отримував поштові відправлення, обробляв документи та комунікував із учасниками групи, що свідчить про відсутність його безпосередньої участі у вчиненні злочинних діянь.
Матеріали клопотання не містять жодних доказів на підтвердження наявності зазначених у клопотанні ризиків, які носять формальний характер та ґрунтуються на домислах та припущеннях.
Стороною обвинувачення не доведено неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Визначений слідчим суддею розмір застави є завідомо непомірним для ОСОБА_6 і в клопотанні відсутнє обґрунтування саме такого розміру застави, з огляду на те, що загальна сума отриманої нібито неправомірної вигоди становить близько 150 000 гривень.
Підозрюваний працює лікарем у КНП "Золотоніська багатопрофільна лікарня" і рівень його заробітної плати неспіврозмірний із визначеним розміром застави.
На думку апелянта, застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту або визначення застави в максимальному розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, із покладенням на нього відповідних обов'язків, в повній мірі забезпечить виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
09.03.2026 від захисника ОСОБА_7 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких остання зазначала, що висновки слідчого судді про доведеність прокурором наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не відповідають фактичним обставинам, оскільки стороною захисту доведено, що такі ризики не лише зменшились, а й перестали існувати.
Матеріали клопотання не містять жодних фактів чи доказів на підтвердження спроб вчинення ОСОБА_6 дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 , який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який також приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку та заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025000000002136 від 04.08.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 354, ч. 4 ст. 354, ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України.
20.08.2025 у межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_6 повідомлено про підозру у пособництві в одержанні службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого їй службового становища, вчиненого організованою групою, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368 КК України; та у пособництві в одержанні службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого їй службового становища, вчиненого організованою групою повторно, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22.08.2025 щодо підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 20.10.2025, із визначенням застави в розмірі 1800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5 904 000 гривень.
Постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_10 від 15.10.2025 продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до 3 місяців, тобто до 20.11.2025.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16.10.2025 підозрюваному ОСОБА_6 продовжено строк дії застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, із можливістю внесення застави у розмірі 1800 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 5 904 000 грн., до 20.11.2025 включно.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.11.2025 задоволено клопотання слідчого та продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025000000002136 від 04.08.2025 до 6 місяців, тобто до 20.02.2026.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17.11.2025 продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 до 15.01.2026, із визначенням застави у розмірі 1400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 239 200 грн.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12.01.2025 підозрюваному ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 20.02.2026, із визначенням застави у розмірі 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 328 000 грн.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12.02.2026 задоволено клопотання слідчого та продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025000000002136 від 04.08.2025 до 12 місяців, тобто до 20.08.2026.
18.02.2026 старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів Слідчого управління Головного слідчого управління Національної поліції України в Полтавській області Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_11 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням, погодженим прокурором третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про продовження підозрюваному ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, із можливістю внесення застави у виді 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 328 000 грн.
Ухвалою слідчого судді Печерськогорайонного суду міста Києва від 18.02.2026 задоволено клопотання слідчого та продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , до 18.04.2026 включно.
Цією ж ухвалою визначено підозрюваному ОСОБА_6 заставу в розмірі 900 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 2 995 200 гривень.
У разі внесення застави, покладено на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимого до слідчого, прокурора, суду; не відлучатися за межі населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або роботи; залишити на зберіганні у відповідних органах державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватись від спілкування з іншими підозрюваними, свідками у даному кримінальному провадженні; носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначено до 18.04.2026 включно.
З такими висновками колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Продовжуючи підозрюваному ОСОБА_6 строк тримання під вартою із визначенням застави, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 вказаного кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, наданими слідчого судді.
Крім того, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про продовження існування зазначених у клопотанні слідчого ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на інших учасників кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інші кримінальні правопорушення.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи характер, тяжкість та конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , обставини інкримінованих йому дій, всупереч доводам апеляційної скарги, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи слідчого у клопотанні про продовження існування у кримінальному провадженні вищевказаних ризиків.
Крім того, колегія суддів враховує доводи клопотання слідчого щодо наявності обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, відповідно до яких, органу досудового розслідування необхідний час для отримання документів від органів державної влади, медичних та банківських установ, завершення проведення судових експертиз, проведення необхідних слідчих (розшукових) дій, заходів забезпечення кримінального провадження та прийняття додаткових процесуальних рішень.
Доводи апеляційної скарги захисника про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри з посиланням на відсутність безпосередньої участі ОСОБА_6 у вчиненні злочинних діянь колегія суддів вважає передчасними.
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Разом з тим, на переконання колегії суддів, як під час розгляду клопотання у суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду стороною обвинувачення не наведено переконливих аргументів на користь того, що на даному етапі досудового розслідування застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти вказаним слідчим у клопотанні ризикам, та які б виправдовували обмеження права ОСОБА_6 на свободу, що залишилось поза увагою слідчого судді.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно пунктів 57-59 рішення Європейського суду з прав людини «Корнійчук проти України» від 30.01.2018, суд нагадує, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами влади. Обов'язок посадової особи, яка відправляє правосуддя, надавати відповідні та достатні підстави затримання - на додаток до наявності обґрунтованої підозри - покладається на неї з моменту ухвалення першого рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, тобто «негайно» після затримання (див. рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova [GC]), заява № 23755/07, пункти 87 та 102, ЄСПЛ 2016 (витяги)). Більше того, вирішуючи питання про звільнення або подальше тримання особи під вартою, органи влади зобов'язані розглянути альтернативні заходи забезпечення її явки до суду (див. рішення у справі «Ідалов проти Росії» [ВП] (Idalov v. Russia [GC]), заява № 5826/03, пункт 140, від 22 травня 2012 року).
До обґрунтувань, які відповідно до практики Суду вважаються «відповідними» та «достатніми» доводами, входять такі підстави, як небезпека переховування від слідства, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину, ризик спричинення порушення громадського порядку, а також необхідність захисту затриманого (див. рішення у справі «Ара Арутюнян проти Вірменії» (Ara Harutyunyan v. Armenia), заява № 629/11, пункт 50, від 20 жовтня 2016 року, з подальшими посиланнями).
Презумпція завжди діє на користь звільнення. Національні органи судової влади повинні, з дотриманням принципу презумпції невинуватості, дослідити всі факти, що свідчать на користь чи проти існування згаданої вимоги про громадський порядок або виправдовують відступ від норми статті 5, та мають навести їх у своїх рішеннях щодо клопотань про звільнення. По суті, саме на підставі причин, наведених у цих рішеннях, та встановлених фактів, зазначених заявником у своїх скаргах, суд має дійти висновку про наявність або відсутність порушення пункту 3 статті 5 (див., серед інших джерел, згадане рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova [GC]), пункти 89 та 91). Аргументи на користь чи проти звільнення не повинні бути «загальними та абстрактними» (див. рішення у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia), заяви №№ 46133/99 та 48183/99, пункт 63, ЄСПЛ 2003-IX (витяги)). Якщо законодавство передбачає презумпцію щодо факторів, які стосуються підстав продовження тримання під вартою, то існування конкретних фактів, що переважають принцип поваги до особистої свободи, має бути переконливо продемонстровано (див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria), заява № 33977/96, пункт 84 in fine, від 26 липня 2001 року).
У рішенні у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (§ 80).
У рішенні у справі «Хайредінов проти України» від 14 жовтня 2010 року вказаний суд, зокрема, дійшов висновку, що національні суди порушили пункт 1 статті 5 Конвенції, оскільки при ухваленні рішень не було розглянуто можливості застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою (§ 29, § 31).
Після спливу певного часу подальше існування обґрунтованої підозри перестає само по собі бути підставою для обмеження свободи, а суди зобов'язані обґрунтувати рішення про продовження обмеження свободи підозрюваної особи іншими підставами, які мають бути чітко вказані, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першоїцієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, одружений, має постійне місце проживання, працевлаштований, беручи до уваги стан здоров'я підозрюваного, який є інвалідом І групи та його процесуальну поведінку, сукупний строк утримання під вартою ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні, виходячи з відсутності обставин необхідності обмеження права особи на свободу, що передбачено кримінальним процесуальним законом України та ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зважаючи на правову позицію Європейського суду з прав людини у справі «Манчіні проти Італії», де зазначено, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюється до позбавлення волі для цілей ст. 5 §1(с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів приходить висновку, що забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України на даному етапі досудового розслідування здатен більш м'який запобіжний захід, а саме запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених п.п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених п.п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги з доповненнями захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 щодо можливості застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу - у виді домашнього арешту.
При постановленні нової ухвали, колегія суддів враховує вимоги ч. 4 ст. 196 КПК України, відповідно до якої, слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Згідно з положеннями ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Відтак, при постановленні нової ухвали, колегія суддів може визначити строк дії такої ухвали в межах двохмісячного строку, який існував на час розгляду слідчим суддею клопотання слідчого, тобто до 18.04.2026.
За таких обставин у їх сукупності, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню частково, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого, та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту із покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 18.04.2026.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 181, 194, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 лютого 2026 року скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів Слідчого управління Головного слідчого управління Національної поліції України в Полтавській області Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 ,задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, із забороною йому цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та/або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, у межах строку досудового розслідування, а саме до 18 квітня 2026 включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими учасниками у цьому ж кримінальному провадженні; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_6 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Роз'яснити ОСОБА_6 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Строк дії ухвали визначити до 18 квітня 2026 включно.
Негайно доставити ОСОБА_6 до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де звільнити з-під варти.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати на виконання до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_6 .
Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік підозрюваного ОСОБА_6 і повідомити про це старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів Слідчого управління Головного слідчого управління Національної поліції України в Полтавській області Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 .
Виконання ухвали покласти на старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів Слідчого управління Головного слідчого управління Національної поліції України в Полтавській області Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 .
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3