справа № 368/1153/25
провадження № 22-ц/824/2917/2026
головуючий у суді І інстанції Кириченко В.І.
24 березня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Івкової Д.Л.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 10 вересня 2025 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 на рішення, дії або бездіяльність виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби про визнання незаконними та протиправними постанов державного виконавця, покладення обов'язку на приватного виконавця скасувати арешт, накладений на кошти, а також на рухоме і нерухоме майно, сприяння у поверненні автомобіля,
У липні 2025 року скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою та просив визнати незаконними та протиправними постанови приватного виконавця ОСОБА_3 про накладення арешту на грошові кошти за виконавчим провадженням № АСВП: НОМЕР_1, а також на рухоме і нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 .
3обов'язати приватного виконавця ОСОБА_3 скасувати арешт, накладений на грошові кошти, а також на рухоме і нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , яке є предметом судового розгляду в межах касаційного провадження, та щодо якого відкрите виконавче провадження № АСВП: НОМЕР_1.
Посприяти у поверненні майна ОСОБА_1 , а саме транспортного засобу марки КІА, модель SPORTAGE, 2012 року випуску.
Мотивував скаргу тим, що 13 травня 2025 року, ОСОБА_3 було відкрито виконавче провадження № АСВП: НОМЕР_1, на підставі заяви стягувача ОСОБА_2 за виконавчим листом, виданим Кагарлицьким районним судом Київської області щодо боржника ОСОБА_1 та винесено ряд постанов:
постанову від 13 травня 2025 року про арешт коштів боржника по виконавчому провадженню № АСВП: НОМЕР_1.
постанову від 16 червня 2025 року про арешт майна боржника по виконавчому провадженню № АСВП: НОМЕР_1.
постанову від 14 травня 2025 року про арешт майна боржника по виконавчому провадженню № АСВП: НОМЕР_1.
У межах реалізації вказаних рішень приватним виконавцем ОСОБА_3 без попереднього повідомлення було вилучено майно, що належить ОСОБА_1 та придбане ним за власні кошти, зокрема транспортний засіб марки КІА, модель SPORT AGE, 2012 року випуску. При цьому на час розгляду справи місцезнаходження вилученого транспортного засобу боржнику не відоме, що істотно порушує його права власності.
Вказував, що на час здійснення таких дій з боку приватного виконавця подано касаційну скаргу до Касаційного цивільного суду Верховного Суду на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 9 жовтня 2024 року у справі № 372/4561/23, а також на постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2025 року, що було належним чином доведено до відома виконавця. Незважаючи на це, приватний виконавець вдався до фактичного вилучення та переміщення майна, що може розцінюватися, як перевищення меж наданих йому повноважень та ігнорування принципу поваги до права власності.
Звертав увагу, що 18 липня 2025 року ОСОБА_1 були подані офіційні скарги на дії приватного виконавця до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у місті Києві, Ради приватних виконавців міста Києва, а також до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 10 вересня 2025 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 на рішення, дії або бездіяльність виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби про визнання незаконними та протиправними постанов державного виконавця, покладення обов'язку на приватного виконавця скасувати арешт, накладений на кошти, а також на рухоме і нерухоме майно, сприяння у поверненні автомобілявідмовлено повністю.
Не погоджуючись із указаною ухвалою ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що накладення арешту на все майно скаржника, є грубим порушенням його конституційних прав зокрема права власності, гарантованого ст. 41 Конституції України.
Зазначає, що ОСОБА_1 було подано касаційну скаргу до Касаційного цивільного суду Верховного Суду на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 9 жовтня 2024 року у справі № 372/4561/23, а також на постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2025 року, а тому судове рішення, на підставі якого було відкрито виконавчі провадження, передано на касаційне оскарження, що мало бути належним чином враховано при здійсненні виконавчих дій.
Наголошує, що все майно, на яке накладено арешт та вилучено в межах зазначених проваджень, було придбане виключно за особисті кошти скаржника, зароблені ним самостійно, що підтверджує його законне право власності на відповідне майно.
Звертає увагу, що скаржник потребує заміни електрокардіостимулятора найближчим часом, дана операція також потребує чималих коштів, а також у зв'язку із майже 10-річним обманом з боку його колишньої дружини ОСОБА_2 та поділом його особистого майна з накладенням арешту на будинок та вилученням транспортного засобу він знаходиться наразі в зоні ризику. У разі термінової необхідності заміни електрокардіостимулятора, лікування та догляду у разі необхідності за вказівкою лікарів скаржнику потрібні значні кошти на проведення даної операції. А виконавець ОСОБА_3 своїми діями унеможливлює реалізацію його конституційного права на життя та охорону здоров'я.
Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким скаргу - задовольнити.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення, дії або бездіяльність виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби про визнання незаконними та протиправними постанов державного виконавця, покладення обов'язку на приватного виконавця скасувати арешт, накладений на кошти, а також на рухоме і нерухоме майно, сприяння у поверненні автомобіля, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що заявник не надав доказів, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою зупинив виконання оскарженого заявником рішення суду або зупинив його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Також заявник не оскаржував бездіяльності приватного виконавця по не зупиненню виконавчого провадження при умові наявності зупинення касаційною інстанцією виконання оскарженого заявником рішення суду.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважать, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа. Виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.
Відповідно до положень ч. 1,2, 5 та 6 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Відповідно до ч.1. 2 ст.56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення; арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника; постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Відповідно до ч. 3 ст.56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Згідно із ч. 3 статті 52 ЗУ «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Положеннями ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10,15 частини першої статті 34 цього Закону.
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Встановлено, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва ОСОБА_3 було винесено ряд постанов при примусовому виконанні виконавчих листів у зведеному виконавчому провадженні.
Постанову від 14 травня 2025 року про накладення арешту на належний боржнику ОСОБА_1 автомобіль марки КІА моделі SPORTAGE 2012 року випуску, об'єм двигуна 1998 см. з зазначенням номера кузову у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_2 при примусовому виконанні виконавчого листа №372/4561/23 який виданий 15 квітня 2025 року Кагарлицьким районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати за проведення комплексної оціночно-будівельної та транспортно-товарознавчої експертизи і висновок експерта в сумі 27 672,80 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 4 113 грн. Приєднано до ЗВП 13 травня 2025 року при примусовому виконанні виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 частки ринкової вартості транспортного засобу марки КІА моделі SPORTAGE 2012 року випуску, об'єм двигуна 1998 см. з зазначенням номера кузову що становить 276 860 грн.
Постанову від 16 червня 2025 року про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_2 при примусовому виконанні виконавчого листа №372/4561/23 який виданий 15 квітня 2025 року Кагарлицьким районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати за проведення комплексної оціночно-будівельної та транспортно-товарознавчої експертизи і висновок експерта в сумі 27 672,80 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 4 113 грн. Приєднано до ЗВП 13 травня 2025 року при примусовому виконанні виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 частки ринкової вартості транспортного засобу марки КІА моделі SPORTAGE 2012 року випуску, об'єм двигуна 1998 см. з зазначенням номера кузову що становить 276 860 грн.
Постанову від 17 липня 2025 року про опис та накладення арешту з встановленням обмежень права користування: забороною відчужувати на належний боржнику ОСОБА_1 автомобіль марки КІА моделі SPORTAGE 2012 року випуску, об'єм двигуна 1998 см. з зазначенням номера кузову у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_2 при примусовому виконанні виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 частки ринкової вартості транспортного засобу марки КІА моделі SPORTAGE 2012 року випуску, об'єм двигуна 1998 см. з зазначенням номера кузову що становить 276 860 грн. Також в постанові зазначено про призначення відповідальним зберігачем та попередження про кримінальну відповідальність представника за довіреністю ДП « СЕТАМ».
Заявником не надано належних та допустимих доказів про винесення постанови від 13 травня 2025 року про арешт коштів боржника по виконавчому провадженню № АСВП: НОМЕР_1.
Матеріали справи не містять доказів про погашення заборгованості згідно виконавчих листів.
Також посилаючись на відсутність підстав для накладення арешту на рухоме та нерухоме майно скаржника та вилучення транспортного засобу, у зв'язку із зверненням скаржника із касаційною скаргою на судове рішення, на підставі якого було відкрито виконавчі провадження, ОСОБА_1 не надав доказів, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою зупинив виконання оскарженого заявником рішення суду або зупинив його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку, на що правильно вказав суд першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що постанови про арешт коштів, рухомого та нерухомого майна, порушують права ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки така процедура не передбачає реалізацію такого майна, а лише тимчасове затримання.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, відмовляючи у задоволенні скарги, а також вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст. 449 ЦПК України та положення Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 10 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба