Справа № 939/291/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/5164/2025 Доповідач у ІІ інстанції ОСОБА_2
15 вересня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 01 серпня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 ,-
Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 01 серпня 2025 року продовжено дію обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 29 вересня 2025 року.
Таке рішення, суд мотивував тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, даними про особу обвинуваченого, який, зокрема, переховувався від органів досудового розслідування та суду, що в своїй сукупності свідчить про наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
В обґрунтування апеляційної скарги обвинувачений зазначає, що в порушення положень ст. 184 КПК України його не ознайомили з клопотанням прокурора про продовження строку тримання під вартою за три години до початку розгляду вказаного клопотання, що порушило його права.
Крім того, клопотання прокурора не містить доказів на підтвердження наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити,
пояснення захисника ОСОБА_8 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити,
пояснення прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги,
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Ухвалюючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, суд визнав обґрунтованими наведені у клопотанні доводи про продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою та вважає його законним і обгрунтованим.
Так, відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішення наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так і про його продовження, суд у відповідності до вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що ухваливши рішення про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, суд обґрунтовано врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, які в сукупності можуть свідчити про продовження існування ризиків того, що обвинувачений може вчинити дій, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, перевіряючи наведені у клопотанні доводи прокурора на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, яке ставиться у провину обвинуваченому, та тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винним у вчиненому злочині.
При цьому, як встановлено судом першої інстанції, наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що обвинувачений в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків.
Оскільки наведені у клопотанні прокурора ризики є реальними і вони на момент розгляду клопотання про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою не зменшилися, суд обґрунтовано визнав, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти вказаним ризикам.
При вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою суд також врахував дані, які характеризують особу обвинуваченого, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що вирішуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, місцевий суд врахував дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він переховувався від органів досудового слідства та суду, в зв'язку з чим двічі оголошувався у розшук.
Щодо можливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 інших альтернативних запобіжних заходів, то на думку колегії суддів, запобіжний захід у виді особистого зобов'язання не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 та попередити наявні ризики, у зв'язку із його недостатнім стримуючим впливом за наявності зазначених вище обставин, а також враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Перевіркою доводів, наведених в апеляційній скарзі обвинуваченого, колегією суддів не встановлено будь-яких обставин, на які посилається обвинувачений, які б могли служити законними підставами для скасування оскаржуваної ухвали про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого та задоволення вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
Будь - яких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції постановити законне та обґрунтоване рішення, колегія суддів, не вбачає.
Ухвала Бородянського районного суду Київської області від 01 серпня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 відповідає вимогам закону, підстав для її скасування чи зміни колегія суддів не знаходить у зв'язку із чим залишає ухвалу без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 376, 176-178, 183, 194, 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 01 серпня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня оголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4