Справа № 734/5223/25 Головуючий у 1 інстанції Соловей В. В.
Провадження № 33/4823/120/26
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП
22 квітня 2026 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - Оседача М.М.,
за участю захисника - адвоката Клострейх О.В. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження (в режимі відеоконференції) справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 грудня 2025 року,
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 605,60 грн.
Як встановив суд, 17 листопада 2025 року о 18 год. 06 хв. на 97 км автодороги М01 у с. Кіпті, Чернігівського району, Чернігівської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai Santa Fe, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Drager 7510 № ARLM-0398, результат тесту - 0.31 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як незаконну, необґрунтовану та закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки суд формально підійшов до розгляду справи та не об'єктивно і не в повному обсязі дослідив матеріали справи, належним чином своє рішення не мотивував.
До апеляційної скарги, захисник надіслала доповнену апеляційну скаргу та клопотання, в яких просить: зупинити провадження у справі про адміністративне правопорушення; залучити прокурора до участі в справі про адміністративне правопорушення; викликати для надання пояснень у судовому засіданні поліцейського, який склав протокол відносно її довірителя, проводити судовий розгляд за його повною фіксацією відповідними технічними засобами, повністю дослідити докази в матеріалах справи. Зазначає, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому огляд було проведено неналежною посадовою особою та за відсутності представників ВСП, в зв'язку з чим, на його думку, процедура проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння була порушена. При цьому, акцентує увагу на тому, що ОСОБА_1 не перебував в стані алкогольного сп'яніння у відповідності до Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року, оскільки мінімальна межа вмісту алкоголю, для визначення стану алкогольного сп'яніння згідно норм міжнародного права повинна становити 0,25 мг на літр повітря, що видихається. Окрім цього, просить врахувати характеризуючі дані ОСОБА_1 , а тому вважає, що позбавлення його права керування транспортним засобом призведе до негативних наслідків.
В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
При цьому, в судовому засіданні (в режимі відеоконференції) захисник зазначила, що ОСОБА_1 був поінформований належним чином про час та місце слухання справи та не заперечував щодо розгляду справи за його відсутності.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заслухавши пояснення захисника (в режимі відеоконференції), яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, допитавши свідка, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за № 1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, (далі Інструкція) огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №515978 від 17.11.2025 року, ОСОБА_1 17 листопада 2025 року о 18 год. 06 хв. на 97 км автодороги М01 у с. Кіпті, Чернігівського району, Чернігівської області, керував транспортним засобом Hyundai Santa Fe, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Drager 7510 № ARLM-0398, результат тесту - 0.31 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху (а.с.10).
Отже, даний протокол є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним з джерел доказів, у силу положень ст.251 КУпАП.
Як убачається з інформації з роздруківки приладу «Аlkotest 7510» прилад № ARLМ-0398, результат продуття ОСОБА_1 зазначеного спеціального технічного приладу становить 0,31 проміле, де останній поставив свій підпис, що свідчить про його згоду, на той період часу, із даними результату проведеного огляду (а.с.11).
Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозаписи працівників поліції, на яких зафіксовано розвиток подій, що передували складенню протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 (а.с.12).
З даних відеозаписів, вбачається, що працівники поліції зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . У подальшому при спілкуванні з водієм, працівники поліції виявили у нього явні ознаки алкогольного сп'яніння і йому було запропоновано пройти відповідний огляд на стан сп'яніння. ОСОБА_1 погодився пройти огляд саме на місці зупинки транспортного засобу з використанням алкотестеру «Драгер»», результат позитивний - 0,31 проміле, з яким останній погодився.
Слід зазначити і те, що водій ОСОБА_1 після оформлення адміністративних матеріалів та будучи незгодним з результатами огляду, самостійно медичний огляд не пройшов та медичний висновок не надав.
До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 та його захисник не зазначали, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду на стан сп'яніння та складання протоколу до компетентних органів не звертались і матеріали справи таких не містять.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного Інструкцією. Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
Не є переконливими твердження захисника, що ОСОБА_1 не перебував в стані алкогольного сп'яніння у відповідності до Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року, оскільки мінімальна межа вмісту алкоголю, для визначення стану алкогольного сп'яніння згідно норм міжнародного права повинна становити 0,25 мг на літр повітря, що видихається, що становить 0,5 проміле, з огляду на таке.
Відповідно до статті 8 пункту 5 Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968, яка ратифікована Українською РСР 25.04.1974 року, із змінами, внесеними Європейською угодою, якою доповнено Конвенцію про дорожній рух, від 01.05.1971 року, зі змінами та доповненнями, в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий Законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках - у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
Згідно з п. 7 розділу 2 Інструкції, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші за 0,25 мг у видихаємому повітрі, що й має місце в Україні, де встановлено мінімальний показник рівня алкоголю 0,2 проміле, а тому, порушень норм національного та міжнародного законодавства при розгляді справи в місцевому суді апеляційний суд не вбачає.
Твердження захисника про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу, а тому, огляд на стан сп'яніння повинен був проводитись посадовою особою ВСП не є переконливими, з огляду на те, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Відтак, доводи ОСОБА_1 про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію останнього слід розцінювати, як намагання ним уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.
Отже, викладені обставини вказують на те, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, з чим погоджується і апеляційний суд.
Змістом наявного в матеріалах відеозапису об'єктивно зафіксовано, що після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 останній про наявність конкретних обставин крайньої необхідності уповноваженим особам не повідомляв та не зазначав що в нього є бойове завдання, яке необхідно виконувати, а навпаки вказував, що повертається після бойового розпорядження, що на переконання апеляційного суду не свідчить про наявність в діях ОСОБА_1 передбаченої ст. 18 КУпАП обставини крайньої необхідності, що виключає адміністративну відповідальність.
Посилання захисника на положення ч. 1 ст. 335 КПК України є безпідставними, оскільки цим Кодексом регулюються зовсім інші правовідносини. Чинний КУпАП не містить приписів про обов'язок суду зупинити провадження у справі про адміністративне правопорушення до моменту звільнення учасника провадження з лав Збройних Сил України. Застосування норм КПК при розгляді справи про адміністративні правопорушення, суперечить основним засадам законодавства про адміністративні правопорушення.
Щодо клопотання захисника про забезпечення участі прокурора у розгляді справи, апеляційний суд зазначає наступне.
Статтею 7 КУпАП регламентовано порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, участь прокурора під час розгляду справ про адміністративні правопорушення передбачена лише у випадках, коли прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Участь представника органу, яким було складено протокол про адміністративне правопорушення нормами КУпАП також не передбачена.
У ч. 1 ст. 250 КУпАП для прокурора передбачено право брати участь у розгляді справи. Однак процесуального порядку забезпечення такої участі не передбачено, а ні цим Кодексом, ані Законом України «Про прокуратуру», а ні підзаконними нормативно-правовими актами. Законодавець у главі 21 КУпАП «Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення» не включає прокурора до складу учасників цього провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 7 КУпАП, прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
У даному випадку до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, що не пов'язано з обмеженням особистої свободи громадян.
Не передбачено обов'язкової участі прокурора при розгляді справ за ч. 1 ст. 130 КУпАП і положеннями ст. 250 КУпАП, яка розкриває повноваження прокурора при здійсненні ним нагляду, а тому такі повноваження кореспондуються із положеннями ч. 5 ст. 7 КУпАП щодо здійснення нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Оскільки нормами КУпАП не передбачено фіксування судового процесу технічними засобами, клопотання захисника в цій частині також не заслуговує на увагу.
Щодо клопотання захисника про можливість застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу, але без позбавлення права керування транспортними засобами, то апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Статтею 33 КУпАП передбачено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає безальтернативне адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
При цьому, накладене на ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів є невід'ємною частиною стягнення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп'яніння є загрозою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.
В зв'язку з цим, санкція даної норми закону з кожним роком постійно суттєво посилюється і на даний час є безальтернативною та суворою.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст. 33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності, з чим погоджується і апеляційний суд.
Місцевий суд дослідивши матеріали справи розглянув справу та постановив рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням відповідного стягнення, належним чином це мотивував у своїй постанові, і це дає підстави для відхилення доводів апелянта.
Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяМ. М. Оседач