Справа № 750/16266/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/440/26
Категорія - ч. 2 ст. 125 КК України Доповідач ОСОБА_2
22 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
законного представника обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного 02 листопада 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025275440001200 за апеляційною скаргою керівника Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 лютого 2026 року щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, учня Чернігівського професійного будівельного ліцею, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, не судимого в силу ст. 89 КК України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,
Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 лютого 2026 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено йому покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді 100 (ста) годин громадських робіт.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави 3565 грн 60 коп. процесуальних витрат на залучення експерта.
Питання речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Не погоджуючись із рішенням суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Призначити неповнолітньому ОСОБА_9 покарання за ч. 2 ст. 125 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 100 КК України у виді громадських робіт строком 100 годин. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що призначаючи неповнолітньому ОСОБА_9 покарання за ч. 2 ст. 125 КК України, суд застосував положення ч. 1 ст. 69 КК України з метою можливості призначення покарання у розмірі менше ніж 200 годин громадських робіт, а саме - 100 годин, що не повинен був робити згідно з правовим висновком, викладеним у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 07.04.2025 року. Крім того, призначаючи покарання, суд у резолютивній частині помилково не послався на ч. 1 ст. 100 КК України, що також є порушенням закону України про кримінальну відповідальність.
Як встановлено судом першої інстанції, 31.10.2025 о 19 год. 54 хв. неповнолітній ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись біля торгового центру «ЦУМ Чернігів», який розташований по проспекту Миру, 49 у м. Чернігові, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, з мотивів раптово виниклих особистих неприязних відносин з неповнолітньою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у виді заподіяння шкоди здоров?ю та бажаючи їх настання, дістав з кишені револьвер Сафарі РФ-431М калібру 4 мм Флобер № НОМЕР_1 виробництва ТОВ «Латек» та умисно здійснив постріл в ділянку спини неповнолітньої потерпілої ОСОБА_11 , чим спричинив останній тілесне ушкодження у вигляді рани в лопатковій ділянці зліва, яке згідно висновку експерта № 745 від 19.11.2025 відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров?я тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні (21 день).
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, позицію обвинуваченого його законного представника та захисника, які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного.
У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд першої інстанції розглянув провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_9 відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України. Учасники кримінального провадження не заперечували проти такого розгляду, їм було з достатньою повнотою роз'яснено суть та наслідки розгляду кримінального провадження у скороченому порядку, тому суд обґрунтовано визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім показань обвинуваченого та дослідження даних про особу обвинуваченого, а тому, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, фактичні обставини справи в апеляційному порядку не перевіряються.
З приводу доводів апеляційної скарги прокурора в частині неправильного застосування закону при призначенні покарання, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст.65 КК України, суд призначає покарання: у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При цьому, Кримінальний кодекс України містить окремий розділ XV, яким визначено особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, яким повинен керуватися суд при розгляді справ щодо неповнолітніх осіб, адже, цей розділ передбачає особливі, менш суворі, більш гуманні умови кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, які вчинили кримінальне правопорушення.
Відповідно до роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. №5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання неповнолітнім повинні суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання такого засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація. Визначаючи розмір покарання неповнолітнім, суд має виходити з відповідних положень статей 99-102 КК України.
Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, вмотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
У даному кримінальному провадженні, судом першої інстанції встановлено у обвинуваченого наявність двох обставин, що пом'якшують його покарання, а саме щире каяття та його неповнолітній вік, однак сама по собі наявність двох обставин, що пом'якшують покарання за відсутності тих, які істотно знижують ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення та таких обставин, які б вказували на їх зв'язок з вчиненим кримінальним правопорушенням і чому вони та в який спосіб істотно знизили його тяжкість, не є підставою для застосування положень ст. 69 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КК України громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день.
Разом з тим, оскільки стаття 100 КК України є спеціальною нормою порівняно із загальною нормою ст. 69 КК України, то при конкуренції норм закону, має застосовуватися спеціальна норма, яку суд першої інстанції в даному випадку не застосував. Посилатися на ст. 69 КК України, у випадку коли відсутні підстави для її застосування, неправомірно. В протилежному випадку дотримання вимог ст. 100 КК України стосовно нижчої граничної межі покарання, встановленої санкцією статті Особливої частини КК України ставило би у залежність від наявності підстав для застосування положень ст. 69 КК України.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_9 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком, особу обвинуваченого - його вік, сімейний стан, стан здоров'я, соціальну характеристику, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім відсутність обставин, що його обтяжують, думку потерпілої та застосував положення ч. 1 ст. 69 КК України з метою можливості призначення покарання у розмірі менше ніж 200 годин громадських робіт, передбачених санкцією ч. 2 ст. 125 КК України, а саме - 100 годин.
Системний аналіз ст. 69 та статей 99 - 102 КК України свідчить про те, що ці норми не конкурують між собою, оскільки статті 99 - 102 КК України встановлюють розміри покарань, у межах яких вони можуть бути призначені у випадках вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, якому покарання необхідно призначати незалежно від мінімального розміру покарань, передбачених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, за якою його засуджено, а також від того, чи є підстави для застосування положень ст. 69 КК України.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.04.2025 у справі № 754/15594/23, якщо при призначенні неповнолітньому покарання з урахуванням положень статей 99 - 102 КК України, таке покарання буде нижчим від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, додатково посилатись на ст. 69 КК України не потрібно.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції зміні у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 408, 409, 413, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу керівника Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_10 - задовольнити.
Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 лютого 2026 року щодо ОСОБА_9 - змінити.
Вважати ОСОБА_9 засудженим за ч. 2 ст. 125 КК України, із застосуванням положень ст. 100 КК України, до покарання у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4