23 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/10330/24 пров. № А/857/23066/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіМатковської З. М.
суддів -Гінди О. М.
Гуляка В. В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у справі №140/10330/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕОБРО» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
головуючий суддя першої інстанції - Волдінер Ф.А., час ухвалення - за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення - м. Луцьк, дата складання повного тексту - 06.05.2025
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕОБРО» (далі ТОВ «ЛЕОБРО», позивач) звернулось в суд із позовом до Волинської митниці, в якому просить суд:
1) визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000132/2 від 19.06.2024 та №UA205050/2024/000145/2 від 03.07.2024;
2) визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Волинської митниці №UA205050/2024/000579 від 19.06.2024 та №UA205050/2024/000621 від 03.07.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.06.2024 та 03.07.2024 Волинською митницею були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000132/2 та №UA205050/2024/000145/2 та визначено вартість товарів за резервним методом та видані картки відмови №UA205050/2024/000579 від 19.06.2024 та №UA205050/2024/000621 від 03.07.2024 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Позивач не погоджується із вказаними рішеннями та картками відмови, оскільки надані декларантом документи є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару; в рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не було наведено належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товару від 19.06.2024 №UA205050/2024/000132/2, від 03.07.2024 №UA205050/2024/000145/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Волинської митниці від 19.06.2024 №UA205050/2024/000579, від 03.07.2024 №UA205050/2024/000621. Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕОБРО» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судовий збір у розмірі 9689 (дев'ять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) гривень 60 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам митниці, неповно з'ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Покликаючись на обставини справи, апелянт зазначає, що декларантом не забезпечено надання відповідно до п.2 частини другої статті 52 Митного кодексу України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У зв'язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України , також вимогами ч.6 ст.54 МКУ передбачено, що у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості.
Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запити митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові заявлених митних вартостей, митні вартості не могли бути визначені за основним методом визначення митної вартості.
У зв'язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містили розбіжності, а також в зв'язку з спрацюванням ризиків АСАУР, митницею відповідно до положень ст.55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. При цьому при проведенні консультації декларанту пропонувалося, у разі наявності цінової інформації для застосування методів визначення митної вартості на підставі положень 529-63 МК України, повідомити про це митному органу для розгляду питання про можливість її використання при оцінці імпортованого товару, однак така інформація надана не була. Про факт її належного проведення також свідчить відсутність будь-яких зауважень з боку декларанта, надісланих як в паперовій, так і в електронній формі.
Також апелянт зазначає, що Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 року також вирішено стягнути на користь позивача з бюджетних асигнувань Волинської митниці 10 000 грн - витрат на правову допомогу. Вважає рішення суду першої інстанції і в цій частині необґрунтованим, оскільки виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України, заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими позовними вимогами, а також часом, витраченим адвокатом для підготовки зазначених процесуальних документів адже, на даний час існує судова практика розгляду вказаної категорії справ, а також наявний досвід адвоката по представництву інтересів, що спрощувало роботу адвоката та не потребувало значних затрат часу як для підготовки позовної заяви. Окрім того, звертає увагу, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації та запровадженням по всій території України воєнного стану, виникла необхідність перерозподілу бюджетних коштів, виділених Волинській митниці, на потреби Збройних Сил України, що призвело до відсутності бюджетного фінансування на поточні потреби митниці, в тому числі і сплату витрат на професійну правничу допомогу та інших судових витрат.
З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Позивачем також подана заява про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмір 5000 грн.
Відповідач подав заяву, в якій просить відмовити у стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 22.01.2024 між Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕОБРО», як покупцем та компанією «Jinhua SuperGroup Leisure Products Co., Ltd» (Китай), як продавцем, було укладено контакт поставки №0122-1. За умовами Контракту №0122-1 (пункти 1.1, 1.2, 2.2-2.4, 3.1, 4.1, 4.2 та 6.1) продавець зобов'язався виготовити та поставити покупцеві товари (батути, гойдалки, меблі, товари для дітей; товари для спорту і відпочинку; товари для дому і саду і т.д.). Товар постачається партіями. Назва одиниць товар, одиниці виміру, кількість та загальна вартість партії товару визначається додатками до Контракту №0122-1. Валюта контракту №0122-1 дол. США, а його загальна вартість 250 000,00 дол. США. Ціни та поставка товару базують на умовах FOB Нінгбо, Китай відповідно до Інкотермс 2010. Всі платежі здійснюються на підставі виставлених продавцем рахунків. Умови оплати та терміни поставки встановлюються окремо для кожної партії та визначаються в додатках до Контракту №0122-1. Вартість тари та упаковки входить у вартість товару.
Також 22.01.2024 між позивачем та компанією «Jinhua SuperGroup Leisure Products Co., Ltd» (Китай) було укладено додаток №1 до Контракту №0122-1. За умовами додатку №1 продавець зобов'язався поставити позивачу на умовах FOB Нінгбо товар на загальну суму 21 576,00 дол.США.
Сторонами було погоджено наступні умови оплати товару та строки його поставки:
- 30% суми рахунку передоплата;
- 70% суми рахунку оплачуються перед відправкою контейнера з товаром з порту відвантаження;
- час доставки 70-75 днів після того, як продавець отримав 30% депозиту.
Для узгодження ціни, умов та обсягу поставки компанія «Jinhua SuperGroup Leisure Products Co., Ltd» (Китай) надіслала позивачу проформу інвойс №SG24ZT0124 від 24.01.2024.
20.04.2024 компанія «Jinhua SuperGroup Leisure Products Co., Ltd» (Китай) виставила позивачу комерційний інвойс №SG24004. У даному інвойсі окрім іншого передбачено, що позивач повинен здійснити передоплату в розмірі 6 472,80 дол. США (30% від суми інвойсу) та 15 103,20 дол.США (70% від суми інвойсу) повинно бути сплачено перед відправленням контейнера з товаром. Поставка здійснюється на умовах FOB Нінгбо (Китай).
Окрім того, 20.04.2024 компанією «Jinhua SuperGroup Leisure Products Co., Ltd» (Китай) було складено пакувальний лист до інвойса №SG24004 з описом товару, що постачається та його ціни.
29.01.2024 позивач здійснив передоплату товару на суму 6 472,80 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №33.
15.04.2024 позивач оплатив решту суми, що передбачена додатком №1 до Контракту №0122-1 та інвойсами, а саме 15 103,20 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №44 від 15.04.2024.
14.04.2024 компанією «Jinhua SuperGroup Leisure Products Co., Ltd» (Китай) було подано до митного органу країни відправлення експортну вантажну митну декларацію №310120240518648570.
12.04.2024 між ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» та позивачем було укладено договір №12042024-1 про транспортно-експедиторське обслуговування.
Згідно умов даного договору:
1. Клієнт доручає, а експедитор зобов'язується організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги (п. 1.1 Договору).
2. Умови перевезення, характеристика вантажу, вид транспорту, вартість послуг, а також інші умови, пов'язані з виконанням договору, сторони можуть погодити в заявці, в якій зазначають найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення (порт завантаження, порт розвантаження, місце доставки вантажу), заплановану дату надання вантажу до перевезення, тип транспорту, дані про вантажовідправника та вантажоотримувача, а також іншу необхідну інформацію, що стосується організації ТЕО. За відсутності заявки, умови перевезення, їх вартість дані про вантаж та відправника/отримувача, маршрут, тощо, визначаються транспортними документами, накладними, рахунками за цим договором (п.1.2 Договору).
3. Експедитор зобов'язаний при необхідності укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, перевізниками, складами зберігання та другими організаціями. Документом, що підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями, є транспортний документ коносамент, автомобільна накладна, авіа накладна або залізнична накладна (п. 2.1.1 Договору).
4. Оплата за договором здійснюється клієнтом на підставі та відповідно до рахунку експедитора шляхом 100% передоплати до моменту надання послуг, та не пізніше банківського дня, у якому рахунок виставлявся до сплати (п. 4.1 Договору).
5. Остаточна вартість послуг вказується в рахунку-фактурі та/або в акті виконаних робіт (наданих послуг) експедитора на кожне ТЕО (п. 4.3 Договору).
6. Платою експедиторові вважаються кошти, оплачені клієнтом експедиторові за виконання цього договору. У плату експедиторові не включаються його витрати на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання цього договору, на оплату зборів (обов'язкових платежів), які оплачуються при виконанні договору (п. 4.7 Договору).
7. При морському перевезенні вантажу споживачем послуг морського перевезення є клієнт, який надає експедитору коносамент, як підтвердження наявності договору морського перевезення, на підставі яких експедитор здійснює внутрішньопортове експедирування. Експедитор переводить грошові кошти за надані послуги, пов'язані з морським перевезенням вантажу, організатору такого перевезення. Сума, сплачена за морське перевезення вантажу, перераховується на підставі договору морського перевезення (коносамент). Відповідальність за виконання морського перевезення перед Клієнтом несе морський перевізник згідно з умовами коносамента (п. 4.8 Договору).
8. Експедитор сплачує за перевезення та інші послуги третіх осіб на користь та за рахунок клієнта (вантажоодержувачів, вантажовідправників та інших осіб). Кошти, які перераховуються клієнтом на рахунок експедитора не переходять у власність експедитора і не є його прибутком, а є оплатою за перевезення та інших послуг третіх осіб (портів, перевізників, терміналів, агентів ліній, брокерів, експедиторських організацій та ін.). У власності експедитора залишається винятково експедиторська винагорода, розмір якої підлягає оподаткуванню в порядку, визначеному законодавством України. Умова цього пункту не вимагає додаткового підтвердження документами перевізника, замовників клієнта та/або інших третіх осіб (п. 4.9 Договору).
У заявці №1 на транспортування та експедирування контейнерів від 23.04.2024 до Договору на ТЕО №12042024-1 від 12.04.2024 позивач та ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» погодили вартість послуг по перевезенню контейнеру EGHU9789490 по коносаменту WMSS24041784.
24.04.2024 партія товару була завантажена на борт судна в порту Нінгбо (Китай) та підлягала доставки до порту в Гданську (Республіка Польща). Означене підтверджується коносаментом №WMSS24041784 від 24.04.2024. Морське перевезення вантажу здійснювалося компанією Feniks Cargo Sp. z o.o. (Республіка Польща), між якою та ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» 22.02.2023 було укладено договір №F22.
Перевезення вантажу автомобільним транспортом здійснювалося ТОВ «ВІАТ-ТРАНС» згідно договору між ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» та ТОВ «ВІАТ-ТРАНС» від 20.09.2019. 13.06.2024 контейнер EGHU9789490 із партією товару, що постачалася за умовами додатку №1 до Контракту №0122-1, був поміщений у м. Гданськ (Республіка Польща) на автомобіль-контейнеровіз з д.н.з НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , що підтверджується CMR 9490 від 13.06.2024. Відтак перенавантаження вантажу з контейнера в автомобіль не здійснювалося.
13.06.2024 ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» виставило позивачу рахунок №LS-4566921. Вартість послуг експедитора становить 210 964,00 грн (з ПДВ), з яких: транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України 26 450,50 грн; міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України 50 000,00 грн; експедиторська винагорода 2 028,50 грн з ПДВ; морське перевезення вантажу за межами державного кордону України 117 653,00 грн; міжнародне автоперевезення по території України 14 832,00 грн.
13.06.2024 ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» надало довідку про транспортні витрати №432608, в якій підтвердило вартість міжнародної доставки вантажу, включаючи навантажувально/розвантажувальні роботи, а також зазначило, що страхування вантажу не проводилося.
17.06.2024 позивачем було оплачено послуги ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ», що підтверджується платіжною інструкцією №391.
З метою митного оформлення імпортованого товару позивач подав до митного посту «Ковель» Волинської митниці наступні документи: митну декларацію №24UA205050022126U6 від 18.06.2024; контракт поставки №0122-1 від 22.01.2024; пакувальний лист б/н від 20.04.2024; проформу-інвойс №SG24ZT0124 від 24.01.2024; комерційний інвойс №SG24004 від 20.04.2024; платіжну інструкцію в іноземній валюті №33 від 29.01.2024; платіжну інструкцію в іноземній валюті №44 від 15.04.2024; сертифікат походження товару 24С3307А5140/00002 від 29.05.2024; експортну вантажну митну декларацію 310120240518648570 від 14.04.2024; коносамент №WMSS24041784 від 24.04.2024; міжнародну товаро-транспортну накладну (CMR) №9490 від 13.06.2024; договір про транспортно-експедиторське обслуговування №12042024-1 від 12.04.2024; заявка №1 на транспортування та експедирування контейнерів від 23.04.2024; рахунок-фактура №LS-4566921 від 13.06.2024; довідка про транспортні витрати №432608 від 13.06.2024; договір перевезення вантажів автотранспортом №20/09/19 від 20.09.2019; договір про надання послуг митного брокера №8/2023-Д від 07.07.2023.
Вартість товару позивач визначив із застосуванням основного методу: за ціною договору (контракту), а саме в сумі 21 576,00 дол.США.
18.06.2024 в програмі «MD Office» для декларанта митного брокера ТОВ «ВЕСТ ФРУТ ГРУП» надійшло повідомлення від відповідача, в якому митний орган просив надати документи для підтвердження заявленої вартості.
19.06.2024 відповідач повідомив митного брокера ТОВ «ВЕСТ ФРУТ ГРУП» повідомленням, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності:
1) Декларантом надано копію митної декларації країни відправлення №310120240518648570 від 14.04.2024, тоді як товари були продані згідно інвойса №SG24004 лише 20.04.2024.
2) П.2.3 Контракту від 22.01.2024 №0122-1 визначено, що ціни на товар встановлюються для кожної окремої партії та визначаються в додатках.
3) Платіжні інструкції в іноземній валюті №33 від 29.01.2024 та №44 від 15.04.2024 не можуть бути взяті до уваги, як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, так як не відповідають вимогам Закону України «Про валюту і валютні операції» та Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України №216 від 28.07.2008.
4) Декларантом надано рахунок- фактуру на оплату транспортних послуг від 13.06.2024 №LS-4566921 та довідку про транспортні витрати від 13.06.2024 б/н від ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ», тоді як перевізник автомобільним транспортом відповідно до графи 16 CMR від 13.06.2024 №9490- ТОВ «ВІАТ- ТРАНС», а експедитор морем відповідно до коносаменту від 24.04.2024 №WMSS24041784- FENIKS CARGO SP.z.o.o.
5) В рахунку-фактурі від 13.06.2024 №LS-4566921 міститься інформація що вартості експедиторської винагороди у розмірі 1690,42 грн, в заявці від 23.04.2024 №1 вказано, що експедиторська винагорода становить 50 дол. США, але, при цьому, дані витрати не включено до митної вартості товарів.
6) Декларантом не надано жодних відомостей щодо витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, та не включено дані витрати до графи 21 ДМВ.
Також в електронному повідомленні відповідач запропонував декларанту надати додаткові документи, а саме: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) виписку з бухгалтерської документації; 7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
19.06.2024 декларант позивача додатково надав відповідачу наступні документи: додаток №1 від 22.01.2024 до контракт поставки №0122-1 від 22.01.2024; договір №F22 від 22.02.2023; лист ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» №432623 від 19.06.2024; заяву №1 від 19.06.2024.
19.06.2024 відповідач відмовив позивачу у митному оформленні товарів №1 та №2 та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000132/2. Підстави відмови аналогічні з тими, що зазначені в електронному повідомлені відповідача від 19.06.2024.
Разом з тим, 19.06.2024, відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/000579. Після відмови у митному оформленні товару та прийняття рішення про коригування митної вартості товару, позивач подав нову митну декларацію №24UA205050022126U6, в якій задекларовано товар, митну вартість якого
скориговано рішенням про коригування митної вартості товару UA205050/2024/000132/2 від 19.06.2024.
23.01.2024 між позивачем та компанією «Jinhua SuperGroup Leisure Products Co., Ltd» (Китай) було укладено додаток №2 до Контракту №0122-1. За умовами додатку №2 продавець зобов'язався поставити позивачу на умовах FOB Нінгбо товар на загальну суму 10 924,50 дол.США.
Умовами оплати товару та строки його поставки згідно додатку №2 від 23.01.2024 є:
- 30% суми рахунку передоплата;
- 70% суми рахунку оплачуються перед відправкою контейнера з товаром з порту відвантаження;
- час доставки 70-75 днів після того, як продавець отримав 30% депозиту.
Компанія «Jinhua SuperGroup Leisure Products Co., Ltd» (Китай) надіслала позивачу проформу інвойс №SG24ZT0123 від 23.01.2024.
06.05.2024 компанія «Jinhua SuperGroup Leisure Products Co., Ltd» (Китай) виставила позивачу комерційний інвойс №SG24004-2 (офіційний переклад додається). У даному інвойсі окрім іншого передбачено, що позивач повинен здійснити передоплату в розмірі 3 751,50 дол. США (30% від суми інвойсу) та 7 173,00 дол. США (70% від суми інвойсу) повинно бути сплачено перед відправлення контейнера з товаром. Поставка здійснюється на умовах FOB Нінгбо (Китай).
Крім того, 06.05.2024 компанією «Jinhua SuperGroup Leisure Products Co., Ltd» (Китай) було складено пакувальний лист до інвойса №SG24004-2 з описом товару, що постачається та його ціни.
30.01.2024 позивач здійснив передоплату товару на суму 3 751,50 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №34.
03.05.2024 позивач оплатив решту суми, що передбачена додатком №2 до Контракту №0122-1 та інвойсами, а саме 7 173,00 дол.США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №48 від 03.05.2024.
06.05.2024 компанією «Jinhua SuperGroup Leisure Products Co., Ltd» (Китай) було подано до митного органу країни відправлення експортну вантажну митну декларацію №310120240518348736.
23.04.2024 між позивачем та ТОВ «МІРЛАНД УКРАЇНА» було укладено договір №ТЕ23042024/1 транспортного експедирування. Умовами даного договору передбачено:
1) Експедитор за дорученням, за плату та за рахунок клієнта організовує та забезпечує перевезення експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів клієнта при транспортному експедируванні усіма видами транспорту, крім трубопровідного (п. 1.1 Договору).
2) Транспортно-експедиторські послуги (надалі ТЕП) надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України (п. 1.2 Договору).
3) На кожне окреме перевезення/експедирування вид та найменування вантажу узгоджується клієнтом і експедитором у вигляді заявки на перевезення/експедирування або інших додатках (листи, доручення, протоколи тощо), які є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.1 Договору).
4) Клієнт інформує експедитора про обсяг необхідних ТЕП не пізніше ніж за 5 робочих днів до заявленої дати готовності вантажу або до початку перевезення. Інформація передається у вигляді заявки, яка містить наступну інформацію: дати і точні адреси навантаження і розвантаження вантажу; найменування вантажовідправника, вантажоодержувача та їх адреси, із зазначенням номерів телефонів контактних осіб; прізвище, ім'я, по батькові відповідального за відвантаження/прийом вантажу; представника вантажовідправника/ вантажоодержувача та засоби зв'язку з ним; маршрут перевезення; необхідний рухомий склад; відомості про вантаж (вага, вид, вартість тощо); адреси проведення митного оформлення при навантаженні і розвантаженні вантажу; терміни доставки вантажу одержувачу, сума фрахту, форма і строки оплати ТЕП; митниці перетину кордону; особливості перевезення конкретного вантажу; вид і спосіб упаковки; кількість вантажних місць, розміри і вага одного вантажного місця; інструкції з оформлення товаро-транспортної документації; інші додаткові та необхідні інструкції. Даний перелік даних не є вичерпним і може бути доповнений експедитором на його розсуд (п. 3.1 Договору).
5) Вартість ТЕП за цим договором попередньо встановлюється і узгоджується сторонами перед кожним перевезенням за допомогою заявки. Остаточна сума вказується в рахунку-фактурі та/або акті про надання послуг експедитора на кожну виконану ТЕП, і можу змінюватися, виходячи зі складності виконання заявки, штрафних санкцій та інших витрат, понесених експедитором при виконанні ТЕП (п. 6.1 Договору)
6) Послуги експедитора, а також витрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта та пов'язані з виконанням даного договору, оплачуються клієнтом на умовах 100% оплати на підставі виставленого експедитором рахунку та/або акту про надання послуг в строк, передбачений п. 6.3 цього договору (п. 6.2 Договору).
08.05.2024 партія товару була загружена на борт судна в порту Нінгбо (Китай) та підлягала доставки до порту в Гданську (Республіка Польща), що підтверджується коносаментом №HYSF2024041308 від 08.05.2024. Морське перевезення вантажу здійснювалося компанією SAVA TRANSLOGIC Sp. z o.o. (Республіка Польща), між якою та ТОВ «МІРЛАНД УКРАЇНА» згідно договору №17082101 від 17.08.2021.
Відповідно до рахунків на оплату №2400624 від 24.06.2024 на суму 184 879,61 грн та №100724 від 01.07.2024 на суму 4 845,77 грн, ТОВ «МІРЛАНД УКРАЇНА» надало позивачу наступні послуги: морський фрахт здійснений суходільною лінією за маршрутом Нігбо, Китай Гданськ, Польща; відшкодування витрат за використання та обслуговування контейнерів за межами території України (Гданськ, Польща); організація оформлення транзитної декларації 24PL322080NS6SUGS8 за межами території України (Гданськ, Польща); транспортно-експедиторське обслуговування; експедиторська винагорода; послуги на купівлю валюти.
Позивач виконав свої зобов'язання перед ТОВ «МІРЛАНД УКРАЇНА», що підтверджується платіжними інструкціями №419 від 24.06.2024 та №438 від 02.07.2024.
Додатково вартість послуг ТОВ «МІРЛАНД УКРАЇНА» підтверджується довідкою про транспорті витрати №0207/01 від 02.07.2024.
Перевезення вантажу автомобільним транспортом здійснювалося ФОП ОСОБА_1 на підставі договору міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом №28/06/2024 від 28.06.2024.
Відповідно до умов договору №28/06/2024: Перевізник зобов'язується прийняти і доставити ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення і передати його вантажоодержувачу, а замовник зобов'язується оплатити перевезення вантажу, відповідно до умов цього договору (п. 1.2 Договору); Вартість перевезення, форма і схема оплати вказуються в заявці на перевезення, яка є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.4 Договору).
У заявці №01 на перевезення вантажу від 28.06.2024 до Договору №28/06/2024 транспортного експедирування позивач та ФОП ОСОБА_1 погодили вартість послуг по перевезенню вантажу та порядок їх оплати. У заявці погоджено, що перевезення здійснюватиметься контейнеровозом, це вказує на те, що перенавантаження вантажу (товару) з контейнера в автомобіль не здійснювалося. Оплата послуг перевізника здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок перевізника протягом 10-12 днів по оригіналах документів, з дня вивантаження автомобіля.
02.07.2024 ФОП ОСОБА_1 надав довідку про транспортні витрати, відповідно до якої міжнародні транспортні послуги по доставці вантажу згідно заявки №01 від 28.06.2024 по маршруту: Гданськ (Польща) м/п Ягодин (612,2 км) складає 49 907,50 грн; м/п Ягодин Луцьк (Україна) (135,8 км) складає 11 054,45 грн.
03.07.2024 ФОП ОСОБА_1 виставив рахунок №1 за надані послуги на суму 60 961,95 грн.
Факт перевезення вантажу автомобільним транспортом підтверджується CMR 01072024/1 від 01.07.2024.
З метою митного оформлення імпортованого товару позивач подав до митного посту «Ковель» Волинської митниці наступні документи: митну декларацію №24UA205050023857U3 від 03.07.2024; контракт поставки №0122-1 від 22.01.2024; додаток №2 від 23.01.2024 до контракту поставки №0122-1 від 22.01.2024; пакувальний лист б/н від 06.05.2024; проформу-інвойс №SG24ZT0123 від 23.01.2024; комерційний інвойс №SG24004-2 від 06.05.2024; платіжну інструкцію в іноземній валюті №34 від 30.01.2024; платіжну інструкцію в іноземній валюті №48 від 03.05.2024; експортну вантажну митну декларацію 310120240518348736 від 06.05.2024; експортна декларація 24PL322080NS6SUGS8 від 15.07.2024; коносамент №HYSF2024041308 від 08.05.2024; міжнародну товаро-транспортну накладну (CMR) №01072024/1 від 01.07.2024; договір №ТЕ23042024/1 транспортного експедирування від 23.04.2024; рахунок на оплату №2400624 від 24.06.2024; рахунок на оплату №100724 від 01.07.2024; платіжна інструкція №419 від 24.06.2024; платіжна інструкція №438 від 02.07.2024; довідка про транспортні витрати №0207/01 від 02.07.2024; договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом №28/06/2024 від 28.06.2024; заявку №01 на перевезення вантажу від 28.06.2024; довідку про транспортні витрати №б/н від 02.07.2024; рахунок №1 від 03.07.2024; договір про надання послуг митного брокера №8/2023-Д від 07.07.2023.
Вартість товару позивач визначив із застосуванням основного методу: за ціною договору (контракту), а саме в сумі 10 924,50 дол.США.
03.07.2024 в програмі «MD Office» для декларанта митного брокера ТОВ «ВЕСТ ФРУТ ГРУП» надійшло повідомлення від відповідача, у якому відповідач повідомив, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності:
1) Платіжні інструкції в іноземній валюті №34 від 30.01.2024 та №48 від 03.05.2024 не можуть бути взяті до уваги, як документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України №216 від 28.07.2008.
2) В інвойсі від 06.05.2024 №SG24004-2 вказано, що баланс до оплати 7 173 дол.США. При цьому, декларантом надано платіжну інструкцію в іноземній валюті №48 від 03.05.2024 на дану суму, тобто, на момент виставлення Інвойса сума була вже оплачена (згідно даних в платіжні інструкції №48), проте факт оплати не відображено в Інвойсі.
3) Декларантом надано рахунок на оплату від 01.07.2024 №100724, рахунок на оплату від 24.06.2024 №2400624 та довідку про транспортні витрати від 02.07.2024 №0207/01 від ТОВ «МІРЛАНД УКРАЇНА», тоді як експедитор морем відповідно до коносаменту від 08.05.2024 №HYSF2024041308 SAVA TRANSLOGIC SP. z o. o.
4) П.6.1 Договору транспортного експедирування від 23.04.2024 №ТЕ23042024/1 передбачено, що вартість транспортно-експедиторського обслуговування попередньо встановлюється і узгоджується сторонами за допомогою заявки, яка, відповідно до п.2.1 даного договору, є його невід'ємною частиною. Заявку не надано.
5) Декларантом не надано жодних відомостей щодо витрат на навантаження оцінюваного товару, та не включено дані витрати до графи 21 ДМВ.
6) В довідці про транспортні витрати від 02.07.2024 б/н вказано, що завантаження і розвантаження проводиться за рахунок відправника, проте в товаросупровідних документах відсутня інформація про дані витрати. Окрім того, довідка про транспортні витрати від 02.07.2024 б/н містить інформацію щодо вартості витрат по перевезенню товару за маршрутом м. Гданськ (Польща) м/п Ягодин (Україна) у розмірі 49907,5 грн (відстань вказана 612,2 км, що становить 81,5 грн за км) та за маршрутом м/п Ягодин (Україна) м. Луцьк (Україна) у розмірі 11054,45 гривень (відстань вказана 135,8 км, що становить 81,4 грн за км). З огляду на зазначене, вартість перевезення товару за межами митної території України практично однакова з вартістю перевезення товару на території України, що ставить під сумнів достовірність розподілу транспортних витрат, враховуючи вищу вартість пально-мастильних, інших експлуатаційних матеріалів та наявність платних доріг у країні (Польщі), через яку здійснювалось перевезення товару.
Також в електронному повідомленні відповідач запропонував декларанту надати додаткові документи, а саме: 1) переклад копії митної декларації країни відправлення від 06.05.2024 №310120240518348736; 2) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 3) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 4) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 5) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 6) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів; 9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
19.06.2024 декларант позивача додатково надав відповідачу наступні документи: договір №17082101 від 17.08.2021, укладеного між ТОВ «МІРЛАНД УКРАЇНА» та компанією SAVA TRANSLOGIC Sp. z o. o. (Республіка Польща); заяву декларанта №1 від 03.07.2024.
03.07.2024 відповідач відмовив позивачу у митному оформленні товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000145/2. Підстави відмови ті ж самі, що зазначені в електронному повідомлені відповідача від 03.07.2024.
03.07.2024, відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/000621.
Після відмови у митному оформленні товару та прийняття рішення про коригування митної вартості товару, позивач подав нову митну декларацію №24UA205050023924U0 (, в якій задекларовано товар, митну вартість якого скориговано рішенням про коригування митної вартості товару UA205050/2024/000145/2 від 03.07.2024.
Не погодившись із вказаними рішеннями митного органу, позивач оскаржив його до суду.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товарів.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів висновує наступне.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.
Відповідно до частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1 та 2 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов'язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частин 1-3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 55 МК України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року у справі №820/3231/16, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Як зауважив Верховний Суд у постанові від 21 травня 2021 року у справі № 820/307/17, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності. Наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Щодо рішення про коригування митної вартості товару №UA205050/2024/000132/2 від 19.06.2024.
Апелянт зауважує, що причиною коригування митної вартості товару є те, що експортна митна декларація складена раніше інвойсу №SG24004, що відповідно на його думку є свідченням недостовірності відомостей про визначення митної вартості товарів.
Колегія суддів апеляційного суд вважає такі доводи необґрунтованими та погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Митна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням.
Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених ч. 3 ст. 53 МК України.
Митна декларація країни відправлення лише може підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.
Суд зауважує, що в митній декларації країни відправлення №310120240518648570 вказано найменування товару, що експортується, його кількість та вартість. Інформація щодо вартості товару, чітко відповідає даним, що зазначені в комерційному інвойсі №SG24004 від 20.04.2024, на який посилається відповідач, та підтверджує заявлену митну вартість товару, що ввозився позивачем.
Компанія «Jinhua SuperGroup Leisure Products Co., Ltd» (Китай) надіслала позивачу проформу інвойс №SG24ZT0124 від 24.01.2024. Зазначений інвойс є ідентичний за товарними позиціями, їх кількості та ціні комерційному інвойсу №SG24004 від 20.04.2024.
На виконання умов контракту поставки №0122-1 від 22.01.2024 та додатку №1 від 22.01.2024 до даного контракту, позивач виконав свої зобов'язання перед компанією «Jinhua SuperGroup Leisure Products Co., Ltd» (Китай) по оплаті товару:
- 29.01.2024 здійснено передоплату на суму 6 472,80 дол.США;
- 15.04.2024 сплачено решту суми, а саме 15 103,20 дол.США.
Відтак позивачем було повністю сплачено вартість товару, контейнер з ним був відправлений постачальником позивачу, як це чітко передбачено п. 3.4 контракту поставки №0122-1 від 22.01.2024 та умовами оплати, що визначені в додатку №1 від 22.01.2024 до даного контракту.
Щодо платіжних інструкцій.
Митний орган вважає, що в графі «Призначення платежу» зазначено контракт №0122-1 від 22.01.2024, який не є одноразовим, що не дає можливості ідентифікувати за яку поставку була здійснена оплата та згідно п. 14 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті або банківських металах, що затверджене постановою Правління НБУ №216 від 28.07.2008, обов'язковим реквізитом платіжної інструкції в іноземній валюті є підписи відповідальних осіб платника.
Апеляційний суд зауважує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 по справі №803/3649/15 та від 29.07.2020 у справі №420/1709/19.
Навіть відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 по справі №815/329/17 та від 26.11.2020 у справі №540/2455/19.
Ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах (інвойсах). Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Водночас банківський платіжний документ підтверджує лише факт оплати за придбаний товар. При цьому, сума оплати може не відповідати фактурній вартості, оскільки може підтверджувати також оплату за інші товари, які підлягають розмитненню за іншими інвойсами.
Розділ 2 Положення №216 регламентує «Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах». А пункт 4 даного Положення зазначає, що термін «платіжна інструкція» уживається у значеннях, визначених у Законі про платіжні послуги та нормативно-правовому акті Національного банку з питань автентифікації та застосування посиленої автентифікації на платіжному ринку. Натомість підпункт 54 п. 1 ст. 1 Закону «Про платіжні послуги», зазначає, що платіжна інструкція розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції. Тобто розпорядження від платника банківській установі про проведення платежу. Його подає платник до банку і відповідно підписує його.
Відповідно до вимог ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Зазначена ініціатором у платіжній інструкції інформація має передаватися без змін незалежно від залучення до виконання платіжної операції надавачів платіжних послуг, задіяних як посередники, комерційні агенти, чи використання платіжних систем. Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію або відмовляє у її прийнятті в порядку, визначеному цим Законом. Платіжна інструкція може бути відкликана в порядку, визначеному цим Законом. Надавач платіжних послуг зобов'язаний забезпечити фіксування в операційно-обліковій системі дати і часу надходження платіжної інструкції, прийняття її до виконання (або відмови в її прийнятті), виконання платіжної інструкції.
Ч. 2 ст. 47 Закону України Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що у разі зазначення платником у платіжній інструкції дати валютування надавач платіжних послуг платника зобов'язаний забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок надавача платіжних послуг отримувача протягом операційного дня в зазначену дату валютування. До настання дати валютування сума платіжної операції обліковується на рахунку надавача платіжних послуг платника.
За приписами ч. 1 ст. 48 Закону України Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг зобов'язані забезпечити виконання платіжної операції в повній сумі, зазначеній у платіжній інструкції, якщо інше не визначено цим Законом або договором між надавачем платіжної послуги та користувачем.
Платіжні інструкції №33 від 29.01.2024 та №44 від 15.04.2024 не відкликалися, містять відтиски печаток банку, а також відмітку банку про виконання валютної операції.
При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості митний орган має впевнитись, що банківський платіжний документ можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті, а тому висновки відповідача про те, що платіжні документи №33 від 29.01.2024 та №44 від 15.04.2024 не стали підставою для підтвердження ціни товару є безпідставними та неправомірними.
Крім того, зі змісту платіжних документів №33 від 29.01.2024 та №44 від 15.04.2024 вбачається, що вони містять інформацію про одержувача платежу - компанія «Jinhua SuperGroup Leisure Products Co., Ltd» (Китай) та її реквізити, на які перераховано кошти в сумі в сумі 21 576 дол. США, що відповідає сумі, вказаній в Контракті, рахунку-проформі та рахунку-фактурі. Також містить інформацію про призначення платежу відповідно до контракту №0122-1 від 22.01.2024, оскільки платіж здійснювався на виконання умов цього контракту.
Відсутність в платіжних інструкціях №33 від 29.01.2024 та №44 від 15.04.2024 печаток та підписів відповідних посадових осіб позивача обґрунтовується тим, що дані платіжні документи являють собою повідомлення від банку до платника про факт проведення платежу на якому присутні відмітки Акціонерного банку «Ощадбанк» про проведення банківської операції.
Крім цього, Волинська митниця не була позбавлена можливості порівняти загальну суму згідно платіжних інструкцій в іноземній валюті №33 від 29.01.2024 та №44 від 15.04.2024 з сумою, що вказана в проформі інвойсі №SG24ZT0124 від 24.01.2024 та в комерційному інвойсі №SG24004 від 20.04.2024. Якби Волинська митниця дослідила означені письмові докази, вона би прийшла до однозначного висновку, що суми у вказаних документах є ідентичними та не суперечать одна одній.
Щодо платіжних інструкцій в іноземній валюті №33 від 29.01.2024 та №44 від 15.04.2024, які на думку Волинської митниці, є неналежним доказом, то оплата за ними вони була проведена ТОВ «ЛЕОБРО» з використанням системи «Інтернет- Банкінг» АТ «ОЩАДБАНК». Відтак, вказані платіжні інструкції були підписані шляхом накладення відповідного електронно-цифрового підпису ТОВ «ЛЕОБРО» у передбаченому договором з банком порядку (у правому верхньому куті платіжних інструкцій є вказівка «Прийнято СДО: ЕЦП перевірено») .
Отже, всупереч доводам митного органу, згадані вище платіжні документи, які надані позивачем, оформлені належним чином та є такими, що підтверджують факт оплати за оцінювані товари.
Крім цього, підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю було те, що рахунок-фактуру на оплату транспортних послуг виставило ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ», тоді як перевізником автомобільним транспортом та експедитором морем є інші юридичні особи.
Як уже зазначалось судом вище, до митного оформлення декларантом позивача було подано договір №12042024-1 про транспортно-експедиторське обслуговування від 12.04.2024. У підпунктах 2.1.1 та 2.1.2 п. 2 ст. 2 даного Договору його сторони чітко визначили, що експедитор зобов'язаний: «При необхідності для виконання своїх зобов'язань за цим Договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, перевізниками складами зберігання та другими організаціями.
Документом, що підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями, є транспортний документ коносамент, автомобільна накладна, авіа накладна або залізнична накладна.
Представляти інтереси клієнта у взаєминах з перевізниками, портами, аеропортами, державними органами та іншими організаціями у зв'язку з перевезенням, перевалкою ТЕО вантажів клієнта».
Означені попередньо положення договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 12.04.2024 вказують на те, що в ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» були повноваження на укладення від свого імені договорів з іншими перевізниками, що й відображено в CMR 9490 та коносаменті WMSS24041784.
Окрім того, декларантом позивача додатково було подано відповідачу: - договір №20/09/19 перевезення вантажів автотранспортом від 20.09.2019, укладений між ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» та ТОВ «ВІАТ-ТРАНС»; - договір №F-22 від 22.02.2023, укладений між ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» та компанією «FENIKS CARGO Sp. z o. o.».
Вказані договори підтверджують наявність між ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» та ТОВ «ВІАТ-ТРАНС» і компанією «FENIKS CARGO Sp. z o. o.» правовідносин.
Доказом того, що ТОВ «ВІАТ-ТРАНС» та компанія «FENIKS CARGO Sp. z o. o.» перевозили товар позивача є зокрема заявка №1 на транспортування та експедирування контейнерів та транспортні документи в яких заначено: - відправника та отримувача товарів; - інвойс SG24004; - найменування товару, його вага, кількість тощо.
Отже, наведене спростовує доводи митного органу, що визначення декларантом митної вартості товару за основним методом є помилковим, оскільки перевезення вантажу здійснювалося відмінними юридичними особами від тієї, що виставила рахунок за транспортно-експедиційні послуги.
Щодо розбіжностей у вартості експедиторської винагороди та транспортно-експедиторського за межами державного кордону України, що вказані в рахунку фактурі та заявці на транспортування та експедирування контейнерів та відповідно свідчать про наявність підстав для коригування митної вартості товарів.
До митного оформлення декларантом позивача було подано договір №12042024-1 про транспортно-експедиторське обслуговування від 12.04.2024 та заявку №1 на транспортування та експедирування контейнерів від 23.04.2024, яка є додатком №1 до вказаного договору.
У заявці №1 від 23.04.2024 дійсно вказано, що експедиторська винагорода становить 50 дол.США, а транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України 1 200 дол. США.
13.06.2024 ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» виставило позивачу рахунок №LS-4566921 в якому визначило зокрема вартість: - експедиторської винагороди в розмірі 1 690,42 грн; - транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону України в розмірі 26 450,50 грн.
Відповідно до договору №12042024-1 про транспортно-експедиторське обслуговування від 12.04.2024 ( пункти 2.1.4 та 3.2 Договору №12042024-1) вартість послуг експедитора може бути змінена
Відповідно до п. 4.1 та п. 4.7 Договору №12042024-1 оплата за цим договором здійснюється клієнтом на підставі відповідного рахунку експедитора. Платою експедиторові вважаються кошти, оплачені клієнтом за виконання цього договору.
Тобто, основним документом, який підтверджує вартість послуг Експедитора є не заявка, а саме рахунок-фактура.
В матеріалах справи наявна платіжна інструкція №391 від 17.06.2024, яка підтверджує, що позивач виконав свої зобов'язання перед ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ».
Апелянт стверджує, що рішення суду першої інстанції в частині спростування розбіжностей, які стосуються вартості витрат на транспортування оцінюваного товару та їх документального підтвердження, а саме щодо невключения витрат за здійснення навантажувально- розвантажувальних робіт до митної вартості товару та не співмірності транспортних витрат до кордону України та по території України, є незаконним.
Свою правову позицію митниця обґрунтовує тим, що Волинським окружним адміністративним судом не було враховано наявність розбіжностей в інших документах (окрім довідки про вартість перевезення вантажу №432608 від 13.06.2024), що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, тому довідка, на думку апелянта, не могла бути взята до уваги судом.
Проте, у довідках ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» №432608 від 13.06.2024 та №432623 від 19.06.2024 експедитором чітко зазначено, що:
1) вартість міжнародної доставки товару, включаючи навантажувально-розвантажувальні роботи, за маршрутом Нінбо (Китай) Гданськ (Республіка Польща) п/п Ягодин (Україна) складає 194 103,50 грн;
- транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України 26 450,50 грн;
- морське перевезення вантажу за межами державного кордону України 117 653,00 грн;
- міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України 50 000,00 грн.
2) страхування вантажу не проводилося;
3) вартість транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України, що вказана в рахунку №LS-4566921 від 13.06.2024 є меншою, ніж заявлена в заявці №1, оскільки після прибуття контейнеру в порт було прийнято рішення транспортувати вантаж автомобілем-контейнеровозом, а не здійснювати перевантаження вантажу з контейнеру в автомобіль, як планувалося спочатку.
Відповідно витрати на перевантаження вантажу понесені не були тому і не включалися до рахунку.
4) Вірною вартістю послуг за транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України є сума зазначена в рахунку №LS-4566921 від 13.06.2024 та в довідці про транспортні витрати №432608 від 13.06.2024.
Статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
У ст. 8 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» викладено перелік
видів транспортно-експедиторських послуг, що надаються експедиторами за дорученням клієнтів, який є відкритим і завершується абзацом: «надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству».
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортного експедирування.
Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Враховуючи наведені вище обставини справи та норми чинного законодавства, суд першої інстанції вірно виснував, що транспортно-експедиторські послуги є допоміжними та супутніми послугами під час транспортування товарів, при цьому вони не є складовою цього процесу, а плата експедитору за послуги з організації та забезпечення перевезень не є частиною витрат на транспортування товарів.
Отже, з урахуванням інформації, що зазначена в рахунку №LS-4566921 від 13.06.2024 та в довідці про транспортні витрати №432608 від 13.06.2024 послуга з транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону України в сумі 26 450,50 грн, що надана ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» є винагородою експедитора межами державного кордону України.
Вказана сума, нарівні із витратами на перевезення за межами території України, включена до митної вартості товару. Вказане підтверджується п. 20 «Витрати на транспортування до UA пункт пропуску «Ягодин Дорогуск» розділу Б «Складові митної вартості, гривень» декларації митної вартості від 18.06.2024 до митної декларації №24UA205050022126U6 від 18.06.2024.
Судом першої інстанції також вірно враховано, що відповідно до п. 4.1 та п. 6.1 контракту поставки №0122-1 від 22.01.2024 та умов додатку №1 від 22.01.2024 поставка товару здійснювалася на умовах FOB порт міста Нінбо (Китай) відповідно до Інкотермс 2010. Вартість тари та упаковки входить у вартість товару.
Відповідно до міжнародних правил з тлумачення найбільш широко використовуваних торговельних термінів (умов) в галузі міжнародної торгівлі (Інкотермс 2010року) франкування економічні і правові умови, які зумовлюють порядок включення до ціни тих чи інших витрат на транспортування, вантажні роботи, зберігання й страхування вантажів. Отже, ціни залежно від умов постачання товарів відрізняються по видах франко. Ціна «франко» (з італ. franco - букв. Вільний) - це комерційний термін, який означає, що продавець бере на себе зобов'язання поставити товар у певне місце за свій рахунок, тобто до ціни продажу будуть включені транспортні, страхові та (у міжнародній торгівлі) митні послуги. Застосування терміну «франко» у сполученні із зазначенням кінцевого пункту доставки продукції означає, що покупець вільний від витрат з транспортування до цього пункту, бо їх сплачує продавець. Кожен вид франко показує, до якого пункту на шляху руху товару від продавця до покупця додаткові витрати включені до ціни за контрактом купівлі-продажу. При цьому пунктом може бути місце виробництва (поле, ферма, завод, будівельний майданчик та ін.), вагон, склад, борт судна, залізнична станція, конкретний населений пункт.
FOB (… named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) термін інкотермс 2000 та 2010, який означає, що продавець виконав зобов'язання по постачанню, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець.
За умовами терміну FOB на продавця покладається обов'язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом.
Згідно з п. А.6 «Розподіл витрат» Інкотермс-2010 за умовами поставки FОB, продавець зобов'язаний оплатити: а) всі витрати, що відносяться до товару, до моменту його поставки у відповідності з п. А4, за виключенням витрат, що оплачуються покупцем; b) якщо виникне необхідність, витрати по виконанню митних формальностей, що оплачуються при вивозу товару, а також будь-які мита, податки та інші витрати, що оплачуються при вивозі.
З урахуванням наведеного, придбаний позивачем товар постачався до порту Ningbo за рахунок компанії «Jinhua SuperGroup Leisure Products Co., Ltd» (Китай) до порту Ningbo, означені витрати включено постачальником до ціни товару.
Окрім того, у довідці ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» №432608 від 13.06.2024 зазначено, що у вартість міжнародної доставки товару включено навантажувально-розвантажувальні роботи.
Щодо рішення про коригування митної вартості товару №UA205050/2024/000145/2 від 03.07.2024.
Судом встановлено, що однією із підстав для коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що з платіжної інструкції в іноземній валюті №48 від 03.05.2024 вбачається, що позивачем було сплачено вартість товару, що постачається до дати виставлення комерційного інвойсу, а в самому інвойсі не зазначено про факт такої оплати.
Апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що порядок оплати позивачем товару жодним чином не впливає на визначення митної вартості товару та не може бути підставою для її коригування.
Також митний орган вважає порушенням те, що в рахунках на оплату за транспортно-експедиційні послуги на давачем послуг є ТОВ «МІРЛАНД УКРАЇНА», тоді як експедитором морем згідно коносаменту є компанія «SAVA TRANSLOGIC Sp. z o. o.».
Водночас, відповідно до п. 1.1 та п. 4.3.1 договору №ТЕ23042024/1, експедитор за дорученням, за плату та за рахунок Клієнта організовує та забезпечує перевезення експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів Клієнта при транспортному експедируванні усіма видами транспорту, крім трубопровідного.
Експедитор має право надавати довіреності, представляти інтереси клієнта та укладати договори, угоди з юридичними та/або фізичними особами та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України, для виконання цього договору.
Для виконання означеного договору ТОВ «МІРЛАНД УКРАЇНА» було залучено компанію «SAVA TRANSLOGIC Sp. z o. o.» (Республіка Польща). Остання діяла на підставі договору 17082101 від 17.08.2021.
Копія означеного договору була надана відповідачу.
В коносаменті HYSF2024041308 від 13.06.2024 зазначено усі дані, які дають змогу ідентифікувати, що в контейнері MSKU1873437 здійснювалося перевезення товарів, що значені в додатку №2 від 23.01.2024 до контракту поставки №0122-1 від 22.01.2024, а також в інвойсах до даного контракту. Натомість в довідці про транспортні витрати №0207/01 від 02.07.2024, що видана ТОВ «МІРЛАНД УКРАЇНА», зазначено, що товариство надавало позивачу транспортно-експедиційні послуги з організації та перевезення товарів згідно коносаменту HYSF2024041308, контейнер MSKU1873437.
Також під час митного оформлення товару, декларантом позивача до митної декларації було надано в тому числі договір №ТЕ23042024/1 транспортного експедирування від 23.04.2024.
У п. 6.1 вказаного договору чітко передбачено, що остаточна вартість послуг експедитора вказується в рахунку-фактурі, тому подані декларантом позивача до митного оформлення рахунки на оплату №2400624 від 24.06.2024, №100724 від 01.07.2024 та довідка про транспортні витрати №0207/01 від 02.07.2024 підтверджують вартість послуг ТОВ «МІРЛАНД УКРАЇНА».
Крім цього, апелянт вказує як на порушення, неподання товариством до митного оформлення перекладеною на українську мову митної декларації країни відправлення №310120240518348736 від 06.05.2024.
Колегія суддів апеляційного суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вказана обставина не могла вплинути на визначення митної вартості поставленого товару, оскільки митний орган не навів мотивів в оскаржуваному рішенні які саме дані, що містяться у копії митної декларації країни відправлення є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Із змісту оскаржуваного рішення також не вбачається яким саме чином ненадання перекладу митної декларації країни відправлення вплинуло на достовірність визначення позивачем задекларованої митної вартості.
Отже, суд першої інстанції вірно виснував, що подані позивачем до митного оформлення документи щодо ціни товару не викликають сумнівів у достовірності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Також вірним є висновок суду першої інстанції про те, що в оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, а розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.
З огляду на наведені вище обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що надані позивачем до митного оформлення товару документи дозволяють визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення, тому відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Таким чином, відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
При цьому, сам лише факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
Суд першої інстанції вірно виснував, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів не відповідають вимогам пунктів 2 та 4 ч. 2 ст. 55 МК України, оскільки не містять наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішень про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у них відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Митним органом не враховано, що у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Не доведення відповідачем ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів.
З урахуванням встановлених вище обставин справи та норм чинного законодавства України, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, у зв'язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішень належить задовольнити.
Також, суд вірно виснував, що враховуючи, що картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/000579 від 19.06.2024 та №UA205050/2024/000621 від 03.07.2024 винесені з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та прийняттям рішень про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000132/2 від 19.06.2024 та №UA205050/2024/000145/2 від 03.07.2024, які судом визнано протиправними та скасовано, тому вказані картки відмови також підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Перевіривши правомірність прийнятих відповідачем рішень згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товару від 19.06.2024 №UA205050/2024/000132/2, від 03.07.2024 №UA205050/2024/000145/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Волинської митниці від 19.06.2024 №UA205050/2024/000579, від 03.07.2024 №UA205050/2024/000621 вказаним вище критеріям не відповідають, тому є протиправними та підлягають скасуванню, а адміністративний позов задоволенню з наведених вище підстав.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Щодо судових витрат.
Задовольняючи частково заяву позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що сума 20000 грн., яка зазначена в договорі та акті наданих послуг не є співмірною із часом та наданими адвокатом послугами.
Апеляційний суд вважає вірним висновки суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до частин першої, третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої статті 134 КАС України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд встановив, що відповідно до договору про надання правничої допомоги та здійснення представництва від 22.07.2024, додаткової угоди №1 від 22.07.2024, рахунку до Договору, виписки з рахунку, акту приймання-передачі наданих послуг від 12.09.2024 адвокат Нечипорук І.С. надала позивачу правову допомогу в сумі 20000,00грн, які оплачені.
Пунктом 4.4 договору про надання правничої допомоги та здійснення представництва від 22.07.2024 та додатковою угодою №1 визначено фіксовану суму винагороди (20000,00 грн). Водночас, позивач надав акт приймання-передачі наданих послуг від 12.09.2024 за вказаним договором.
Згідно з статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини застосовують, як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, керується критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у постановах від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Слід також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у додатковій постанові від 05 вересня 2019 у справі №826/841/17.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, складність справи, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сума 10000,00 грн. є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, змісту і обсягу наданих послуг, витраченого адвокатом часу, належним є розмір відшкодування понесених позивачем судових витрат на оплату правничої допомоги адвоката у 10000 грн.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000 грн. апеляційний суд зазначає наступне.
16.06.2025 між ТОВ «ЛЕОБРО» та адвокатом Нечипорук І. С. укладено додаткову угоду №1.1 до Договору про надання правничої допомоги та здійснення представництва від 22.07.2024 (копія додається). У додатковій угоді сторони поміж іншим передбачили:
Адвокат зобов'язується підготувати та подати до Восьмого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 у справі №140/10330/24.
Форма оплати гонорару адвоката є фіксованою. Винагорода адвоката становить 5 000,00 грн.
16.06.2025 ТОВ «ЛЕОБРО» виконало свої зобов'язання перед адвокатом Нечипорук І. С., що підтверджується електронною випискою по рахунку адвоката Нечипорук І. С.
Адвокат Нечипорук І. С. та ТОВ «ЛЕОБРО» підписали акт приймання-передачі послуг від 19.06.2025.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із доводами позивача, що розмір витрат ТОВ «ЛЕОБРО» на послуги адвоката в означеній справі є співмірним з ціною позову та складністю справи, зокрема, гонорар адвоката в справі становить менше 2% від ціни позову.
Апеляційний суд зауважує, що розрахунок правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн буде співмірним у співвідношенні до обсягу наданих позивачу послуг та складності справи. тому підлягає компенсації позивачу за рахунок відповідача.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у справі №140/10330/24 - без змін.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕОБРО» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. В. Гуляк