Іменем України
21 квітня 2026 року
м. Харків
справа №645/5251/25
провадження №22-ц/818/2414/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Комунального підприємства “Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Немишлянського районного суду м.Харкова від 03 грудня 2025 року постановлене під головуванням судді Шевченко Г.С.,
У серпні 2025 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в загальному розмірі 95546,72 грн. та судові витрати в сумі 3028,00 грн.
Рішенням Немишлянського районного суду м.Харкова від 03 грудня 2025 року позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за надані послуги за опалення та гарячу воду за період з 01.04.2017 по 30.06.2025 у сумі 88 624 грн. 68 коп. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2816,04 грн., по 1408 грн. 02 коп. з кожного.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог КП Харківські теплові мережі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Зазначає, що відповідачі були лише зареєстровані за вказаною адресою, проте там ніколи не проживали та не користувались послугами КП “ХТМ». У спірній квартирі проживала його мати, яка померла у 2010 році. Практично весь час апелянт мешкає за кордоном. Крім того з 01.07.2022 року є внутнішньо-переміщеною особою. Також вказує, що судом першої інстанції не враховано те, що між позивачем та відповідачем жодні договори не укладались. Також заперечує проти розрахунку заборгованості.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи строк позовної давності стягненню з відповідачів підлягає заборгованість за період з 01.04.2017 року в сумі 88624,68 грн.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг з теплопостачання, які надає КП «ХТМ».
За вказаною адресою КП «ХТМ» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я відповідача ОСОБА_1 .
Відповідачі користуються тепловою енергією, яку КП «Харківські теплові мережі» подає в житлове приміщення.
Як на підставу позовних вимог Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» посилалось на те, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення, зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , ,внаслідок не сплати утворилась заборгованість за період з 01.08.2015 року по 30.06.2025 року в сумі 95546,72 грн., а саме: 76664,95 грн. за послуги з теплопостачання за період з 01.08.2015 р. по 30.06.2025 р., 970,20 грн. за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.10.2022 по 30.06.2025; 15191,49 грн. за послугу з постачання гарячої води за період з 01.08.2015 р. по 30.06.2025 р., 562,32 грн. за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.10.2022 по 30.06.2025; 1628,16 грн. за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.11.2022 по 30.06.2025; 529,60 грн. за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.11.2022 по 30.06.2025
Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, згідно із Законом Україні «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, що регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово- комунальних послуг (виконавець), і фізичної та юридичного особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
З наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідачів за користування житлово-комунальними послугами за період з 01.08.2015 року по 30.06.2025 року складає 95546,72 грн.
В розрахунку заборгованості зазначено інформацію щодо об'єму поставлених відповідачу послуг, їх вартість, згідно встановлених тарифів, а також відображено всі здійснені відповідачем оплати.
Згідно з вимогами ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
У відповідності зі ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Згідно з п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. Таким чином, Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» виконало свої зобов'язання щодо надання послуг з централізованого опалення, а відповідач незалежно від споживання цієї послуги, або відмови від її споживання, зобов'язан оплатити надані послуги.
Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Докази, що відповідач просив про застосування строків позовної давності в суді першої інстанції містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» 540-IX від 30 березня 2020 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав законної сили з 01 квітня 2020 року та діяв до 30.06.2023 року.
Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, в якому пунктом 19 визначено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Таким чином наявні підстави для стягнення заборгованості в межах позовної давності за період з 01.04.2017 року, оскільки строк позовної давності за зазначений період продовжений Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану», який вже був чинним на момент скасування Закону України 540-IX від 30 березня 2020 року Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» .
Окрім того, відповідно до п.19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
У зв'язку з викладеним, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, тобто з 01.04.2020 року діє положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні.
Враховуючи, що КП «Харківські теплові мережі» звернулось з вказаним позовом 06.08.2025 року, тобто під час дії воєнного стану в Україні, з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в межах позовної давності позивач має право на стягнення заборгованості по оплаті наданих послуг, обов'язок сплати якої настав з 01 квітня 2017 року.
Судова колегія зазначає, що оскільки вказана квартира відповідачів була підключена до мережі централізованого опалення та постачання гарячої води, ці послуги у зазначений період надавались, з приводу неналежної якості послуг або їх відсутності відповідачі до позивача не зверталась, факт отримання вказаних послуг не спростовано, за спожиті послуги нараховувалась помісячна плата за послуги теплопостачання та за послуги централізованого гарячого водопостачання. Плата за централізоване опалення розрахована з урахуванням опалюваної площі (об'єму) квартири відповідачів. Нарахування плати за послуги гарячого водопостачання здійснено відповідно до п.10, 21 Правил №630. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за спірний період складений з чітким зазначенням нарахованих і сплачених сум, окремо по кожному виду послуг, суми заборгованості за кожен місяць. Вказаний розрахунок проведений у відповідності до вищевикладених вимог діючого законодавства. Доказів, які б спростовували цей розрахунок, відповідачем не надано.
Доводи апелянта про безпідставність нарахування плати за послуги через те, що вони в квартирі не проживали у зазначений період не спростовують висновки суду. Відповідачі зареєстровані у зазначеній квартирі, мають право на користування даним житловим приміщенням, є учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг, відсутність відповідачів за місцем реєстрації у вказаній квартирі, не звільняє їх від обов'язку оплачувати житло-комунальні послуги. Крім того, як вже зазначалось, відповідачі з приводу відсутності такої послуги до позивача не звертались, факт отримання вказаних послуг не спростовано, за спожиті послуги нарахована плата, однак відповідачами оплата за такі послуги не здійснювалась.
Згідно з п.6 ч.1 ст. 7 Закону № 2189-VIII від 09.11.2017 року, споживач має право на не оплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
Дані, що відповідачі звертались до позивача з приводу їх непроживання у квартирі, матеріали справи не містять, тому підстав для здійснення перерахунку заборгованості за вказаний період з урахуванням фактично відсутніх мешканців квартири, відсутні.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Немишлянського районного суду м.Харкова від 03 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова