Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/264/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Категорія ст.121 КК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
23.04.2026 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваної ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому апеляційну скаргу старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА_9 наухвалу слідчого судді Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 квітня 2026 року, якоюстосовно підозрюваної
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Знам'янка Знам'янського району Кіровоградської області, громадянки України,з базовою загальною середньою освітою, яка зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 , не одружена, має на утриманні одну малолітню дитину 2013 року народження, офіційно не працює, раніше не судима,
застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арештупо кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12026121020000208 від 09.04.2026,за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, строком до 09.06.2026, з покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України,
Заступник начальника СВ ВП №1 (м.Знам'янка) Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області майор поліції ОСОБА_10 , як сторона кримінального провадження, за погодженням з прокурором, 10.04.2026 подав до суду дане клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , терміном на 60 днів, без права внесення застави.
Клопотання обґрунтоване тим, що 06.04.2026 приблизно о 17:30 год. (точного часу під час проведення досудового розслідування встановити не представилось можливим) ОСОБА_8 та її батько ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходились у приміщенні житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .
Перебуваючи у вказаному місці між ОСОБА_8 та ОСОБА_8 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_8 раптово виник умисел на спричинення ОСОБА_8 умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
Реалізуючи даний умисел, діючи умисно та цілеспрямовано, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за вищевказаною адресою, ОСОБА_8 нанесла не менше 4 ударів металевою кочергою по голові потерпілого ОСОБА_8 , чим спричинила останньому тілесні ушкодження у вигляд забою головного мозку, переламів кісток склепіння черепу, які відносяться до категорії тяжких, як небезпечних для життя в момент заподіяння.
Смерть ОСОБА_8 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 у приміщенні житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , та відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №2835 від 09.04.2026 знаходиться в прямому причино-наслідковому зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями та є наслідком спричинених тілесних ушкоджень у вигляді забою головного мозку, переламів кісток склепіння черепу.
Своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_8 скоїла злочин, пов'язаний з домашнім насильством - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, тобто злочин, передбачений ч.2 ст.121 КК України.
Відомості про вказане кримінальне правопорушення 09.04.2026 СВ ВП №1 (м. Знам'янка) Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026121020000208, кваліфікація - ч.2 ст.121 КК України.
09.04.2026 о 13:00 год. у кримінальному провадженні №12026121020000208 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Ухвалою слідчого судді Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 квітня 2026 року задоволено частково вищезазначене клопотання.
Застосовано до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк до 09.06.2026 (в межах строку досудового розслідування), який полягає в забороні для неї з 20:00 години до 06:00 години залишати житло за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Покладено на підозрювану ОСОБА_8 на період з 13.04.2026 до 09.06.2026 наступні обов'язки, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні за винятком їх участі у процесуальних діях;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснено підозрюваній ОСОБА_8 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за її поведінкою мають право з'являтися в її житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Судове рішення мотивоване тим, що застосування до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, із забороною залишати житло у період з 20:00 години до 06:00 години з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК, який в сукупності із встановленими конкретними обставинами кримінального провадження, в повній мірі відповідає практиці Європейського суду з прав людини та статті 5 Конвенції, положення якої вказують, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
В апеляційній скарзі старший групи прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати до підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строків досудового розслідування - до 09.06.2026.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що під час досудового розслідування підлягає допиту в якості свідків, з урахуванням особливостей допиту неповнолітніх, малолітній син підозрюваної - ОСОБА_11 , а також інші особи, у тому числі сусіди ОСОБА_8 та працівники швидкої медичної допомоги, які приїжджали за викликом про спричинення тілесних ушкоджень потерпілому.
З огляду на викладене, а також враховуючи, що ОСОБА_8 під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу всупереч раніше наданим показанням, у тому числі при проведенні слідчого експерименту, вказала, що злочин скоєно її малолітнім сином ОСОБА_11 , вбачається, що, у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вона зможе впливати на свідків, у тому числі малолітнього сина, який не досяг віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.
ОСОБА_8 скоїла тяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років, що свідчить про те, що, з метою ухилення від відповідальності, вона може переховуватися від органів слідства та суду.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, підозрювану ОСОБА_8 та її захисника ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу, які надійшли на електронну адресу із районного суду та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з таких підстав.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ст. 183 ч. 1, 2 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути розбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, тощо.
Колегія суддів за результатами апеляційного перегляду ухвали районного суду встановила, що зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею не в повній мірі дотримані.
Обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_8 підозри повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування кримінального провадження доказами, а саме: протоколами оглядів місця події - території домоволодіння та приміщення житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 ; лікарським свідоцтвом про смерть №2835 від 09.04.2026 ОСОБА_8 ; протоколом огляду місця події від 09.04.2026; допитом свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , допитом підозрюваної ОСОБА_8 .
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті та під час винесення вироку, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, про можливу причетність ОСОБА_8 до вчинення злочину, що пред'явлені в підозрі, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.
Для цілей повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Згідно висновків Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках:
- при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд;
- при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя;
- при ризику вчинення ним подальших правопорушень;
- при ризику спричинення ним порушень громадського порядку.
Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
В рішеннях Європейського суду з прав людини зазначені ризики, які дають підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, а саме ризик неявки підозрюваного на судовий розгляд у справі «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопаді 1969 року, ризик перешкоджання з боку підозрюваного процесу здійснення правосуддя у справі «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року, вчинення ним подальших правопорушень у справі «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року.
Тяжкість кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_8 в сукупності з мірою покарання, яка йому загрожує у разі визнання його винуватим, свідчать про наявність високого ступеню ризиків переховування її від суду
Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
Ризик переховування підозрюваної ОСОБА_8 від суду продовжує існувати та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку.
Так, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, наслідком якого настала смерть людини.
А тому, ОСОБА_8 усвідомлюючи тяжкість кримінальних правопорушень та розуміючи міру реального покарання у виді позбавлення волі, яка може бути застосована у разі ухвалення обвинувального вироку, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Крім того, на території України триває військова агресія з боку російської федерації, що часто створює невизначеність на кордонах України та позбавляє насамперед прикордонну службу України можливості здійснювати належний контроль за всією ділянкою державного кордону, отже, і пропуск громадян через кордон із дотриманням відповідних порядку та правил. Зазначена обставина не виключає можливості здійснення підозрюваним спроб перетину межі військового зіткнення та залишитися на окупованій території України, що фактично виключить можливість розшуку та притягнення до кримінальної відповідальності або взагалі надасть можливість виїхати до російської федерації.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, колегія суддів враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
При цьому обвинувачена може впливати на малолітнього сина, який був безпосереднім очевидцем події.
Колегія суддів враховує репутацію підозрюваної, яка не працює, суспільно-корисною працею не займається, вихованням сина не займається, оскільки він перебуває на обліку служби у справах дітей, як дитина, що опинилася в складних життєвих умовах та на даний час проживає в школі для дітей з вадами розвитку..
За таких обставин, не будучи обмеженими у вільному спілкуванні із зазначеним колом осіб ОСОБА_8 може здійснити вплив на свідків, з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі.
При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_8 добре зазнає свідків, які ще не допитані, а тому є вагомі підстави вважати, що останній зможе здійснити незаконний вплив на них з метою зміни наданих ним показань для уникнення від кримінальної відповідальності за скоєний злочин.
Отже, на переконання колегії суддів, обов'язок, який полягає в необхідності утримуватися підозрюваному від спілкування з визначеним колом осіб є об'єктивно виправданим.
Колегія суддів погоджується з доводами клопотання слідчого про наявність ризику вчинення нових кримінальних правопорушень оскільки останній з метою уникнення кримінальної від повільності може шляхом вчинення протиправних дій вчинити тиск на малолітнього сина, який є свідком у справі.
Окрім цього, особисте зобов'язання не може бути застосоване до ОСОБА_8 оскільки даний запобіжний захід є найбільш м'яким, а кримінальне правопорушення, яке їй інкримінують є тяжким.
Особиста порука, яка полягає у наданні особам, яких суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків і зобов'язуються за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи суду на першу про те вимогу, так в ході розслідування даного провадження таких осіб не встановлено.
Отже, у справі наявна реальна можливість ОСОБА_8 ухилятись від кримінальної відповідальності шляхом переховування від суду шляхом залишення тимчасового місця проживання.
Таким чином, апеляційні доводи прокурора про необхідність застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є такими, що знайшли своє повне підтвердження під час апеляційного розгляду зважаючи на тяжкість кримінального правопорушення, намаганні підозрюваної ОСОБА_8 здійснити дії щодо визнання вини за вчинення кримінального правопорушення малолітнім сином, а також можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
З огляду на викладене, у разі застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, вказане не забезпечить на початковому етапі досудового розслідування виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків.
Враховуючи наведене, беручи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, а також те, що інший більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою - не забезпечить належне виконання підозрюваною покладених процесуальних обов'язків, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи слідчого суддів про необхідність обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
За таких підстав у разі застосування до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за обставин цієї справи та серйозності висунутої проти неї підозри, з урахуванням встановлених ризиків, на думку колегії, не буду надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В той же час, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно частини ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
Таким чином оскільки ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення вчиненого із застосуванням насильства до потерпілого наслідками якого настала його смерть, колегія суддів не вбачає підстав для визначення ОСОБА_8 розміру застави.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА_9 необхідно задовольнити, а ухвалу слідчого судді необхідно скасувати та постановити нову ухвалу.
Керуючись ст.ст.176, 177, 181, 183, 184, 194, 196, 376, 405, 407, 409, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 квітня 2026 року, якоюстосовно підозрюваної ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арештупо кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12026121020000208 від 09.04.2026,за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, строком до 09.06.2026, з покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, - скасувати.
Клопотання заступника начальника СВ ВП №1 (м.Знам'янка) Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу, - задовольнити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12026121020000208 від 09.04.2026,за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 48 днів, в межах строку досудового розслідування.
Строк тримання під вартою обчислювати з 12.30 год. 23 квітня 2026 року до 12.30 год. 09 червня 2026 року.
Взяти негайно ОСОБА_8 під варту в приміщенні апеляційного суду.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4