Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/331/26 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 941/1601/21 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
20.04.2026 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Петрівського районного суду Кіровоградської області від 31.03.2026, якою стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.392 КК України,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 29.05.2026.
інші учасники судового розгляду
прокурор- ОСОБА_8 ,
обвинувачений - ОСОБА_7
У провадженні Петрівського районного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження № 12021121060001297 стосовно ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.392 КК України.
Ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 31 березня 2026 обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 29 травня 2026 року.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби за адресою проживання: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про відсутність законних підстав та об'єктивних даних, які б з достовірністю свідчили про те, що перебуваючи на волі ОСОБА_7 буде перешкоджати судовому провадженню, переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, а також недоведеність прокурором ризиків, передбачених положеннями ст. 177 КПК України.
Також, судом при продовженні строку тримання під вартою не взято до уваги те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, працював, але неофіційно, тобто має міцні соціальні зв'язки, у зв'язку з чим вважає за можливе застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 такий вид запобіжного заходу як домашній арешт.
Вважає, що при таких обставинах, висновки суду про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 є необґрунтованими, а ризики, передбачені положеннями ст. 177 КПК України недоведеними.
До початку розгляду матеріалів клопотання про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 просила розгляд поданої апеляційної скарги проводити за відсутності захисника на підставі наявних у справі матеріалів.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив апеляційну скаргу сторони захисту залишити без задоволення, ухвалу суду без зміни, обвинуваченого ОСОБА_7 , який просив задовольнити апеляційну скаргу сторони захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони захисту задоволенню не підлягає за таких підстав.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Як встановлено ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
При цьому, у відповідності до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Слід враховувати вимоги статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено, що серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 дотримався вказаних вище вимог кримінального процесуального закону.
За результатами апеляційного розгляду, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що на даний час не зменшилися та продовжують існувати ризики того, що обвинувачений ОСОБА_7 перебуваючи на свободі, під тяжкістю покарання, яке загрожує, може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити нові кримінальні правопорушення.
Вирішуючи питання продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції обґрунтовано прийшов правильного висновку про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які були заявлені під час попереднього застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися і виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Крім того, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на даний час продовжують існувати ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_7 перебуваючи на волі буде перешкоджати судовому провадженню, переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення.
Вищезазначені обставини на переконання колегії суддів є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу у триманні під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують право поваги до особистої свободи. Зміна запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження в суді.
Таким чином, апеляційні доводи адвоката ОСОБА_6 про незаконність та необґрунтованість подальшого тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, колегія суддів вважає безпідставними.
Враховуючи вищенаведене, районний суд при розгляді даного клопотання прокурора повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, у зв'язку із чим посилання адвоката на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення вимог Кримінального процесуального Закону при її винесенні, на переконання колегії суддів, є безпідставними.
Отже, колегія суддів вважає, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_7 не може бути забезпечена застосуванням менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який є тяжким, умисним, а тому існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_7 може перебуваючи на волі продовжити вчиняти кримінальне правопорушення.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу сторони захисту необхідно залишити без задоволення, а ухвалу районного суду без зміни.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 376, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Петрівського районного суду Кіровоградської області від 31.03.2026, якою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29.05.2026 - залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_9