Справа № 159/3562/25 Головуючий у 1 інстанції: Грідяєва М. В.
Провадження № 22-ц/802/550/26 Доповідач: Киця С. I.
23 квітня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Киці С. І.,
суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06 лютого 2026 року,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (ТзОВ «Таліон Плюс») в червні 2025 року звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.07.2024 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №732733691, у формі електронного документа, підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно якого відповідачу надано кредит в розмірі 17000 грн із сплатою процентів за користування кредитом в розмірі стандартної процентної ставки в розмірі 1,50 %. на день від суми залишку. Грошові кошти надаються позичальнику шляхом переказу на рахунок на реквізити платіжної картки вказаної позичальником в особистому кабінеті. На виконання умов договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську картку № НОМЕР_1 . В порушення умов договору та Правил позичальник не повернув надані кредитні кошти та не сплатив проценти за їх користування. 01.10.2024 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу, відповідно якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідач свої зобов'язання по поверненню кредиту належним чином не виконує у зв'язку з чим станом на дату звернення до суду утворилась заборгованість в розмірі 63448,11 грн. Позивач бажає стягнути частину заборгованості в розмірі 54948,51 грн з яких: 16999,20 грн заборгованість по кредиту; 37949,31 грн заборгованість за нарахованими процентами. Просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 54948,51 грн, судовий збір 2422,40 грн та 5000,00 грн витрати на правову допомогу, справу розглянути без участі їх представника.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06 лютого 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Таліон Плюс» заборгованість за договором кредитної лінії №732733691 від 01 липня 2024 в розмірі 16999,20 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Таліон Плюс» судовий збір в розмірі 749,34 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду. Вважає рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів за користування кредитом незаконним та необґрунтованим, ухваленим у результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, та таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції помилково встановив, що відповідач, як дружина військовослужбовця, має право на пільги, передбачені частиною 15 ст. 14 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються), оскільки кредитний договір був укладений 01.07.2024,останнім днем нарахування процентів за кредитним договором є 25.12.2024, в той час як чоловік відповідачки призваний на військову службу 08.06.2025. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів за користування кредитом. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість по процентах за користування кредитом в розмірі 37949,31 грн. Сплачений судовий збір за подачу позовної заяви та за подачу апеляційної скарги.
Відповідач ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що ч. 5 ст. 8 Закону України “Про споживче кредитування» визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Зазначена норма набула чинності 24.12.2023 і укладаючи в 2024 році кредитний договір, кредитодавець не мав права застосовувати процентну ставку 1,5. За період з 01.07.2024 по 25.12.2024 (менше 6 місяців) на тіло кредиту в розмірі 17000,00 грн кредитодавцем нараховано 37949,31 грн процентів, що у 2,2 рази перевищує суму кредиту. Вказує, що 29.07.2024 нею сплачено 6522,00 грн на погашення кредиту. Згідно ст. 19 Закону України “Про споживче кредитування», сума платежу має спрямовуватись насамперед на погашення простроченої суми кредиту та тіла кредиту, а вже потім - на проценти. Попри сплату майже 40% від тіла кредиту, кредитодавець продовжив нараховувати проценти на повну суму (17000,00 грн) за ставкою 1,5%. Просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Позивач подав відповідь на відзив, в якому вказує, що саме неналежна поведінка відповідача, невиконання зобов'язань по договору та вчасне неповернення кредитних коштів з процентами за користування ними, призвело до нарахування процентів за користування кредитними коштами, відповідно до умов договору.
Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначна.
За змістом частин четвертої, п'ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору кредитної лінії №732733691 від 01.07.2024, паспорту споживчого кредиту, заявки на отримання грошових коштів в кредит від 01.07.2024, між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надало ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 17000 грн із сплатою базової процентної ставки в розмірі 1,50% в день від суми залишку кредиту, строк дії договору п'ять років. В договорі зазначені анкетні дані відповідача, який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором 01.07.2024.
Довідкою ТОВ «ПрофітГід» підтверджується, що в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів від 06.09.2023 здійснено переказ 17000,00 грн 01.07.2024 на картку № НОМЕР_1 .
За договором факторингу № МВ-ТП/2 від 01.10.2024 ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» передала (відступила) за плату належні права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняла права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, відповідно якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до відповідача в розмірі 41773,96 грн, з яких: 16999,20 грн заборгованість за основною сумою боргу, 16275,16 грн заборгованість за відсотками, 8499,60 грн інші нарахування
Позивач надсилав відповідачу вимогу про погашення заборгованості по кредитному договору станом на 16.04.2025 в розмірі 63448,11 грн.
Повідомленням про дострокове розірвання договору, позивач повідомляв відповідача про дострокове розірвання договору з 26.12.2024 в зв'язку з заборгованістю по оплаті процентів за користування кредитом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 8 Закону України “Про споживче кредитування» доповнена Законом № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року частиною 5, якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що укладаючи 01 липня 2024 року кредитний договір, який за своєю суттю є договором споживчого кредитування, кредитодавець не мав права визначати денну проценту ставку у розмірі 1,50%, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% на день.
Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ТзОВ «Таліон Плюс» після набуття ним згідно договору факторингу від 01.10.2024 у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за договором №732733691 від 01 липня 2024 року до ОСОБА_1 , не мало права нараховувати відсотки у порядку, встановленому розділом 8 договору, оскільки не є стороною кредитного договору.
З урахуванням наведеного вище та того, що 29.07.2024 ОСОБА_1 сплачено 6522,00 грн на погашення кредиту, що не заперечується позивачем та відображено у розрахунку, наданому позивачем, як сплата процентів, суд апеляційної інстанції вважає, що розмір процентів за кредитним договором №732733691 від 01 липня 2024 року за період з 01 липня 2024 року по 30 вересня 2024 року включно становитиме 20066,00 грн (17000,00 грн х 1% х 92 дні - 6522,00 грн).
При розгляді справи суд відповідно до вимог статей 10, 12, 13 ЦПК України керується принципом верховенства права та розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для вирішення справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин
є принцип свободи договору. Разом з тим зазначена свобода є обмеженою -
межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості,
добросовісності, пропорційності, розумності. що держава, встановлюючи
законами України засади створення і функціонування грошового та
кредитного ринків, має підтримувати на засадах
пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного
перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків
щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і
охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх
кредитних послуг. (пп.3.2 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011).
Закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника апеляційний суд бере до уваги таке.
Нормами частини 3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Частиною 2 ст. 627 ЦК України передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір процентів за користування кредитом.
ОСОБА_1 отримала від кредитодавця в позику 17000,00 грн. З огляду на очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, апеляційний суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір процентів за період з 01 липня 2024 року по 30 вересня 2024 року включно 5000,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог про стягнення процентів за договором кредитної лінії № 732733691 від 01 липня 2024 року необхідно відмовити. Підстави для стягнення процентів за період за межами з 01 липня 2024 року по 30 вересня 2024 року, - відсутні.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , який згідно довідки від 06.11.2025 мобілізований та перебуває на військовій службі у військовій частині. Суд апеляційної інстанції не погоджується з застосуванням судом першої інстанції у цій справі п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки кредитний договір ОСОБА_1 укладено 01 липня 2024 року, заборгованість за кредитним договором нараховано з 01.07.2024 по 30.09.2024, а ОСОБА_2 призваний на військову службу 08.06.2025.
За п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в оскаржуваній частині - в частині стягнення процентів за користування кредитом.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 16999,20 грн не оскаржувалось сторонами.
За ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції у зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги позивача вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 698,96 грн, пропорційно до задоволених вимог.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд апеляційної інстанції не робить висновків щодо неоскарженої частини рішення суду першої інстанції у цій справі.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06 лютого 2026 року задовольнити частково.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06 лютого 2026 року в цій справі в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення процентів за користування кредитом задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" (код ЄДРПОУ - 39700642) проценти за договором кредитної лінії № 732733691 від 01 липня 2024 року за період з 01 липня 2024 року по 30 вересня 2024 року у розмірі 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" (код ЄДРПОУ - 39700642) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 698,96 грн (шістсот дев'яносто вісім гривень 96 копійок).
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 23 квітня 2026 року.
Головуючий - суддя
Судді