Справа № 569/9419/17 Провадження №11-кп/802/202/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
21 квітня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ( в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
потерпілого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора, захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10 та потерпілого ОСОБА_9 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 23 червня 2022 року,
Даним вироком суду ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Колодне Тячівського району, Закарпатської області, українця, громадянина України, із вищою освітою, не одруженого, працюючого юрисконсультом КП «Озон», раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст. 342, ч.2 ст. 345 КК України та призначено йому покарання:
- за ч.2 ст.342 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки. На підставі ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
- за ч.2 ст. 345 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки. На підставі ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Цивільний позов ОСОБА_9 - залишено без розгляду.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат за проведення експертизи та речових доказів.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за те, що 08.07.2016 року, близько о 14.00 год., оперуповноважені Управління захисту економіки в Рівненській області Департаменту захисту економіки в Рівненській області Національної поліції України (далі - УЗЕ в Рівненській області ДЗЕ НП України) майор поліції ОСОБА_9 , старший лейтенант поліції ОСОБА_11 , старший лейтенант поліції ОСОБА_12 , лейтенант поліції ОСОБА_13 , старший лейтенант поліції ОСОБА_14 на виконання ухвали слідчого судді Березнівського районного суду Рівненської області від 06.07.2016 року та доручення начальника СВ Березнівського ВП Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області від 08.07.2016 року по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016180060000275 від 15.06.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, прибули до багатоквартирного житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з метою проведення обшуку квартири АДРЕСА_3 .
Під час проведення працівниками поліції обшуку за вищевказаною адресою, близько 16.00 год. до вхідних дверей квартири підійшов ОСОБА_7 та розуміючи, що працівники поліції виконують свої службові обов'язки, повідомив, що не допустить проведення обшуку та з метою перешкоджання його проведення та недопущення працівників поліції до квартири, діючи умисно, вчинив активну фізичну протидію, що виразилось в тому, що він дістав з під сорочки короткоствольну вогнепальну зброю - пристрій (пістолет) моделі «ВІЙ» серійний номер НОМЕР_1 кал. 9 мм Р.А. та повідомив, що буде стріляти, направивши ствол пістолету в бік оперуповноваженого УЗЕ в Рівненській області ДЗЕ НП України майора поліції ОСОБА_9 , чим створив небезпеку для життя працівника поліції.
З метою припинення неправомірних дій ОСОБА_7 , для забезпечення проведення слідчої дії та безпеки осіб, які знаходилися в коридорі загального користування біля квартири АДРЕСА_4 , особистої безпеки, ОСОБА_9 , діючи відповідно до ст.ст. 29, 42, 43, 44 Закону України «Про національну поліцію», застосував законний, необхідний, пропорційний та ефективний поліцейський захід примусу - фізичну силу, схопивши своїми руками руку ОСОБА_7 , в якій знаходився пістолет.
В цей момент ОСОБА_7 , діючи умисно, незаконно, з метою перешкоджання проведення слідчої дії та недопущення працівників поліції до місця проведення обшуку, вчинив опір працівникові правоохоронного органу, що виразилось в тому, що він перешкоджав законному застосуванню фізичної сили оперуповноваженим УЗЕ в Рівненській області ДЗЕ НП України майором поліції ОСОБА_9 , який намагався забрати в нього пістолет, вступив в фізичну боротьбу з зазначеним працівником поліції, здійснюючи активну фізичну протидію останньому, та під час боротьби здійснив чотири постріли з пістолету в різні напрямки.
Крім того, 08.07.2016 року, близько о 16.00 год., ОСОБА_7 , перебуваючи в коридорі загального користування біля квартири АДРЕСА_4 , продовжуючи злочинні дії, не виконуючи законних вимог працівника поліції щодо припинення протиправних дій, діючи умисно, незаконно, з метою перешкоджання працівникові поліції виконувати свої службові обов'язки, усвідомлюючи, що своїми протиправними діями він вчиняє насильство щодо працівника правоохоронного органу, під час вчинення опору працівникові правоохоронного органу, вагою тіла натиснув на лівий колінний суглоб ОСОБА_9 , внаслідок чого останній отримав тілесне ушкодження у вигляді травматичного пошкодження медіального меніска лівого колінного суглобу, часткового пошкодження внутрішньої бокової зв'язки, які відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень по критерію довготривалості розладу здоров'я.
У поданих на вирок суду першої інстанції апеляційних скаргах:
- прокурор та потерпілий ОСОБА_9 , не оспорюючи фактичних обставин справи, доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 , правильність кваліфікації його дій та призначеного покарання, від якого він звільнений за закінченням строків давності, вважають вирок в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 , який безпідставно, без будь - якого обґрунтування, залишено без розгляду - незаконним. Доводять, що судом першої інстанції проігноровано положення ст. 128 КПК України, відповідно до яких цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, визначеними цим Кодексом, і при розгляді провадження установлено, що потерпілому ОСОБА_9 внаслідок отриманої травми заподіяно моральну шкоду, що залишилося без відповідної правової оцінки суду. Просять вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 23 червня 2022 року в частині вирішення цивільного позову змінити і ухвалити рішення про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 500 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди;
- захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_10 вказує на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає його ухваленим без належної оцінки усіх наявних у справі доказів, з формальним їх наведенням у вироку. На думку апелянта, у порушення ст. ст. 94, 374 КПК України, суд не навів переконливих доказів винуватості ОСОБА_7 у пред'явленому йому обвинуваченні, з точки зору їх належності та допустимості, і не дав відповідної оцінки законності зазначеної у вироку ухвали слідчого судді Березнівського районного суду Рівненської області від 06 липня 2016 року про надання дозволу на проведення обшуку, що призвело до ухвалення незаконного процесуального рішення, а також самій процедурі його проведення. Стверджує, що обвинувачений ОСОБА_7 фактично та юридично захищав недоторканість орендованого приміщення адвокатської спілки, і такий його захист фактично зводився до пасивної поведінки. Першим на нього здійснив напад потерпілий ОСОБА_9 , який поклав та притиснув його до землі. Тому, спричинення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим відбулось в умовах необхідної оборони за відсутності прямого умислу. Покликаючись на викладене, просить вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 скасувати, постановити ухвалу, якою кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України - у зв'язку з відсутністю в діях обвинуваченого складу кримінальних правопорушень (злочинів), вчинення яких йому інкримінується та повторно дослідити докази та допитати свідків, зазначених в апеляційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційних скарг, думку обвинуваченого і його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та заперечили скаргу прокурора та потерпілого, міркування прокурора та потерпілого, які кожен зокрема підтримали подані ними апеляційні скарги, а скаргу сторони захисту заперечили, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Під час розгляду справи апеляційним судом, обвинуваченим ОСОБА_7 заявлено клопотання, в якому він просив звільнити його від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.342, ч.2 ст. 345 КК України на підставі ст.49 КК України, - у зв'язку із закінченням строків давності, та закрити кримінальне провадження.
Прокурор ОСОБА_6 щодо заявленого клопотання не заперечував та його підтримав з викладених у ньому підстав, потерпілий ОСОБА_9 щодо заявленого обвинуваченим клопотання поклався на розсуд суду.
Разом з тим, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 підтримав заявлене його підзахисним клопотання, оскільки вважає, що наявні законні підстави для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Колегія суддів апеляційного суду розглянувши у порядку ч.4 ст.286, ст.288 КПК України клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності, вважає, що воно підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до положень п.п.2,3 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом. Зокрема, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули строки давності, передбачені ст. 49 КК України.
Якщо ж обвинувачений, щодо якого передбачено звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, то судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку. У цьому разі, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок, призначає покарання та на підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України може звільнити від цього покарання засудженого.
Апеляційним судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальні правопорушення за ч.2 ст. 342 та ч.2 ст. 345 КК України 08.07.2016 року.
Згідно із ст. 12 КК України, кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 342 та ч.2 ст. 345 КК України, відносяться до нетяжких злочинів.
Відповідно до п.п.2,3 ч.1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею нетяжкого злочину, минуло 3 (три) та 5 (п'ять) років.
Згідно з ч.2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Висновки щодо застосування ст. 49 КК України, викладені в постанові Великої палати Верховного Суду від 02.02.2023 у справі №735/1121/20 та згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» є обов'язковими для застосування.
Відповідно до вказаного висновку, особа, котра ухилялася від досудового розслідування або суду, підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованих строків, передбачених частиною першою статті 49 КК, подовжених на час ухилення. Встановлені частиною другою цієї статті загальні строки повинні застосовуватися лише в разі, якщо вони сплинули на час розгляду справи судом, тобто минуло більш як п'ять років з дня вчинення кримінального проступку і понад п'ятнадцять років з дня вчинення злочину. Таким чином, у разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого частиною першою статті 49 КК, подовженого на період ухилення. Закінчення загальних строків, установлених частиною другою цієї статті (п'ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п'ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 23.06.2022 ОСОБА_7 визнано винним за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 342 та ч.2 ст. 345 КК України та призначено йому покаранняза ч.2 ст.342 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки. На підставі ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності; за ч.2 ст. 345 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки. На підставі ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Відтак диференційований строк давності за вчинення цих кримінальних правопорушень згідно з п.п.2,3 ч.1 ст. 49 КК України становить 3 (три) та 5 (п'ять) років.
Апеляційним судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 ухилявся від досудового розслідування та у зв'язку з чим постановою слідчого СВ Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_15 від 11.04.2017 року досудове розслідування було зупинено та оголошено підозрюваного ОСОБА_7 в розшук.
Постановою слідчого СВ Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_15 від 19.04.2017 року досудове розслідування було відновлене.
Таким чином, обвинувачений протягом цього періоду (9 днів) ухилявся від від досудового розслідування, у зв'язку з чим перебіг давності зупинявся.
Проте, навіть з урахуванням вказаного періоду, як на момент розгляду справи судом першої так і апеляційної інстанції вищевказані строки давності закінчилися та нового злочину обвинувачений не вчинив.
На підтвердження протилежного відомостей в матеріалах провадження немає.
Підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є притягнення особи як обвинуваченого та згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав подане ним клопотання та погодився на звільнення його від кримінальної відповідальності.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Положеннями ст. 417 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Отже, беручи вищенаведені обставини, апеляційний суд за наслідками апеляційного розгляду вважає за необхідне скасувати вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 23 червня 2022 року, звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.342 та ч.2 ст. 345 КК України на підставі п.п.2,3 ч.1 ст.49 КК України, - у зв'язку з закінченням строків давності, та закрити кримінальне провадження.
Що стосується цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, то колегія суддів звертає увагу на таке.
Закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України) є нереабілітуючою підставою, а тому така особа не звільняється від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
Водночас, у разі постановлення ухвали про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду. У такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.
Наведене обґрунтовано випливає з положень ч. 1 ст. 129 КПК України, згідно з якими вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливо лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. У такому випадку суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
За таких обставин, цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, підлягає залишенню без розгляду.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10 серпня 2021 року у справі №161/694/20.
Частинами 1, 3 ст. 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не приймаючи рішення про новий судовий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл процесуальних витрат.
Згідно з матеріалами справи, у межах цього кримінального провадження, проведено судову балістичну експертизу №1.2-252/16 від 25.07.2016 року, витрати на проведення якої становлять 880 (вісімсот вісімдесят) гривень 40 копійок.
У своїй постанові від 12 вересня 2022 року у справі №203/241/17 Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду надала правовий висновок, згідно з яким якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
За таких обставин, з огляду на правові підстави звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, колегія суддів апеляційного суду вважає, що витрати на залучення експерта на загальну суму 880 (вісімсот вісімдесят) гривень 40 копійок слід віднести на рахунок держави.
Крім цього, з огляду на скасування вироку суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції у порядку ст. 100 КПК України вирішує долю речових доказів, зокрема: оптичний диск марки «KAKTUZ», DVD-R 8-16Х, 4,7 GB залишити в матеріалах провадження; чотири гільзи з маркувальним позначенням на них «2 мм. РАПС9» - знищити.
Разом з тим, відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України, під час ухвалення судового рішення суд повинен вирішити питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів. Відповідно до пункту 1 вказаної норми конфіскуються гроші, цінності та інше майно, які були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім випадків коли власник чи законний володілець не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Враховуючи те, що пістолет «ВІЙ» серійний номер НОМЕР_1 кал. 9мм Р.А. є знаряддям вчинення злочину його необхідно конфіскувати в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 417 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 , про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України та закриття кримінального провадження - задовольнити.
Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 23 червня 2022 року щодо ОСОБА_7 скасувати.
Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 342, ч.2 ст. 345 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України та на підставі ст.417 КПК України кримінальне провадження закрити.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, залишити без розгляду.
Процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню за проведення судової балістичної експертизи №1.2-252/16 від 25.07.2016 року на загальну суму 880 (вісімсот вісімдесят) гривень 40 копійок - віднести на рахунок Держави.
Речові докази: оптичний диск марки «KAKTUZ», DVD-R 8-16Х, 4,7 GB залишити в матеріалах провадження; чотири гільзи з маркувальним позначенням на них «2 мм. РАПС9» - знищити.
Пістолет «ВІЙ» серійний номер НОМЕР_1 кал. 9мм Р.А., який є знаряддям вчинення злочину та підлягає спеціальній конфіскації - конфіскувати в дохід держави.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення її апеляційним судом.
Головуючий
Судді