СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/17518/25
пр. № 1-кп/759/638/26
21 квітня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі ВКЗ, в порядку спеціального судового провадження (in absentia) за відсутності обвинуваченої, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 62025080200001349 від 05.06.2025 щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сімферополь АР Крим Україна, громадянина України, колишнього заступника прокурора міста Феодосії Автономної республіки Крим, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце перебування: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, сторони кримінального провадження:
прокурори - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисник - ОСОБА_9 ,
ОСОБА_3 будучи громадянином України, нехтуючи вищевказаними вимогами Конституції і законів України, Присягою працівника прокуратури, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, працівником правоохоронного органу, достовірно знаючи про незаконність призначення ОСОБА_10 на посаду так званого «прокурора Республіки Крим», а також незаконного проведення на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя референдуму, достовірно знаючи, що Автономна Республіка Крим є невід'ємною частиною України, на території якої діють виключно закони України та міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, у березні 2014 року, більш точну дату та час органом досудового розслідування не встановлено, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності, посиленні окупації півострову та утворенні в АР Крим системи незаконних органів прокуратури Російської Федерації, погодився на незаконну пропозицію про продовження роботи у складі прокуратури АРК, а згодом - прокуратури Республіки Крим, без підпорядкування Генеральній прокуратурі Україні.
ОСОБА_3 , перебуваючи у місті Сімферополі АР Крим на посаді заступника прокурора м. Феодосії Автономної Республіки Крим, достовірно знаючи, що Автономна Республіка Крим є невід'ємною частиною України, на території якої діють виключно закони України та міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, у березні - серпні 2014 року, більш точну дату не встановлено, погодився на призначення його на посаду заступника прокурора м. Феодосії незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, виконував вказівки і розпорядження так званих керівників зазначеної прокуратури, чим надав допомогу представникам іноземної держави у забезпеченні роботи незаконно створених органів прокуратури та посилив заходи тимчасової окупації півострова.
Продовжуючи свої умисні дії, ОСОБА_3 , бажаючи допомогти в проведенні підривної діяльності проти України та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим системи незаконних державних органів російської федерації, продовжив роботу в органах незаконно створеної прокуратури Республіки Крим.
Зокрема, ОСОБА_3 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи стаж роботи в органах прокуратури, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах російської федерації, перебуваючи в приміщенні так званого Феодосійського районного суду Республіки Крим, який розташований за адресою: вул. Грецька, буд. 3а, м. Феодосія, 18.02.2015 точний час досудовим розслідуванням не встановлено перебуваючи на посаді заступника прокурора незаконно створеної прокуратури м. Феодосії Республіки Крим, прийняв участь у справі № 1-54/2015 у відкритому судовому засіданні, чим забезпечив функціонування незаконно створеної прокуратури Республіки Крим на території півострова.
Також, 05.07.2016 точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_3 перебуваючи в приміщенні так званого Верховного суду Республіки Крим, що знаходиться за адресою: вул. Павленка, буд. 2, м. Сімферополь, діючи в інтересах російської федерації, перебуваючи на посаді заступника прокурора незаконно створеної прокуратури м. Феодосії Республіки Крим, прийняв участь у справі № 22-1858/2016 у відкритому судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги на вирок Федосійського міського суду Республіки Крим, чим забезпечив функціонування незаконно створеної прокуратури Республіки Крим на території півострова.
У подальшому, перебуваючи в якості виконуючого обов'язки заступника прокурора незаконно створеної прокуратури м. Судака Республіки Крим, перебуваючи в невстановленому досудовим розслідуванням час та місці але не пізніше 11.08.2016 надавав роз'яснення на офіційному веб-сайті так званої прокуратури Республіки Крим щодо початку проведення перевірки прокуратурою м. Судака за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участі рейсового автобуса в районі с. Щебетівка, чим забезпечив функціонування незаконно створеної прокуратури Республіки Крим на території півострова.
Продовжуючи свої злочинні дії, 27.04.2017, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_3 перебуваючи в приміщенні так званого Сімферопольського районного суду Республіки Крим, що знаходиться за адресою: вул. К. Маркса, буд. 17, м. Сімферополь, діючи в інтересах російської федерації, перебуваючи на посаді помічника прокурора Сімферопольського району Республіки Крим, прийняв участь у справі № 12-39/2017 у відкритому судовому засіданні, чим забезпечив функціонування незаконно створеної прокуратури Республіки Крим на території півострова.
У подальшому ОСОБА_3 , 27.02.2019, у період часу з 10 год. 00 хв. по 12 год. 00 хв., перебуваючи в приміщенні незаконно створеної Шкільненської сільської ради, що знаходиться за адресою: вул. Миру, буд. 29, с. Шкільне, Сімферопольського району Республіки Крим, діючи в інтересах російської федерації, перебуваючи на посаді в органах незаконно створеної прокуроратури Сімферопольського району Республіки Крим, чим забезпечив функціонування незаконно створеної прокуратури Республіки Крим на території півострова.
Допомога ОСОБА_3 іноземній державі та її представникам у створенні та функціонуванні органів прокуратури російської федерації та на території АР Крим призвели до посилення заходів тимчасової окупації півострова Крим, завдяки чому окупація триває.
Судовий розгляд кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_3 , з наступних підстав.
Так, постановою слідчого від 30.06.2015 було оголошено розшук ОСОБА_3 , а на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 07.03.2017 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_3 .
Обвинувачений ОСОБА_3 в судові засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим, в спосіб, передбачений вимогами КПК України шляхом публікацій в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур'єр» № 200 (8125) від 01.10.2025, № 227 (8152) від 06.11.2025, № 242 (8167) від 27.11.2025, № 8 (8200) від 10.01.2026, № 25 (8217) від 30.01.2026, № 64 (8256) від 24.03.2026, №80 (8272) від 15.04.2026), Інформація про виклик ОСОБА_3 також була опублікована на офіційних сайтах Святошинського районного суду міста Києва та Офісу Генерального прокурора. Так, жодних клопотань, заяв, скарг обвинувачений не подавав, у зв'язку з чим, на підставі ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 30.03.2026, судовий розгляд даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_3 , в порядку спеціального судового провадження (in absentia), з обов'язковою участю захисника. Суд вважає, що стороною обвинувачення, а також судом здійснені всі можливі, передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя, а ОСОБА_3 мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, мав отримати повідомлення про підозру, відповідні виклики до слідчого, прокурора та суду.
Захисник в судовому засіданні вказала, що обвинувачений був належним чином повідомлений про час і місце судових засідань, його прав, зокрема право на захист, не порушено.
Суд, розглянувши справу в межах пред'явленого обвинувачення, вважає загальновідомими наступні обставини.
Тимчасова окупація з боку РФ частини території України - АР Крим, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року, а також анексія з боку РФ цієї частини території України є загально відомими фактами.
Так, постановою Ради Федерації Федеральних Зборів РФ «Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України» від 01.03.2014 року № 48-СФ за результатами звернення Президента РФ надано згоду Президенту РФ на використання ЗС РФ на території України.
06.03.2014 Верховною Радою АР Крим прийнята Постанова «Про проведення загальнокримського референдуму». Указом Президента України від № 261/2014 від 07.03.2014 дія Постанови Верховної Ради АР Крим «Про проведення загальнокримського референдуму» від 06.03.2014 зупинена, а рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2014 від 14.03.2014 визнана неконституційною.
11.03.2014 постановою Верховної Ради АР Крим прийнята «Декларація», якою проголошено АР Крим «суверенною державою» - «Республікою Крим». Указом Президента України від 14.03.2014 №296/2014 дія цієї постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2014 року № 3-рп/2014 визнана неконституційною.
16.03.2014 на території Автономної Республіки Крим проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу Російської Федерації на правах суб'єкта федерації.
Результати «референдуму» не визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації. Відповідно до п. 5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014 «Територіальна цілісність України», проведений 16.03.2014 в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі референдум не маючи законної сили не може бути основою для будь-якої зміни статусу Автономної Республіки Крим або м. Севастополя.
17.03.2014 депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято постанову № 1745-6/14 «О независимости Крыма», згідно з якою на підставі, так званої, «Декларації про незалежність Республіки Крим», прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради АР Крим 11.03.2014 та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014, створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым».
18.03.2014 року представниками розпущеної постановою Верховної Ради України від 15.03.2014 року № 891-VII «Верховної Ради АР Крим» підписаний «Договір» між РФ та «Республікою Крим» про прийняття до РФ «Республіки Крим» та утворення у складі РФ нових суб'єктів, який 19.03.2014 рішенням Конституційного Суду РФ визнаний таким, що відповідає Конституції РФ, 20.03.2014 його ратифікувала більшістю голосів Держдума РФ, а 21.03.2014 - Рада Федерації Федеральних Зборів РФ, відтак цей «Договір» набрав чинності 21.03.2014.
21.03.2014 року прийнятий закон РФ № 6-ФКЗ, яким прийнято до РФ «Республіку Крим» та утворені в складі РФ нові суб'єкти. «Республіка Крим» вважається прийнятою до РФ з дати підписання «Договору».
19.06.2014 прийнято закон РФ №154-ФЗ про створення судів РФ на територіях Республіки Крим та міста Севастополя.
Верховною Радою України 15.04.2014 року прийнято Закон України №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», за яким перебування підрозділів ЗС РФ на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку РФ.
В подальшому, Резолюціями 72/190 від 19.12.2017, 73/194 від 17.12.2018 та 74/168 від 18.12.2019 «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)», Генеральна Асамблея ООН вчергове засудила нинішню тимчасову окупацію Російською Федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Верховною Радою України 21.04.2015 року прийнято Постанову № 337-VIІI «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку РФ на території АР Крим 20 лютого 2014 року, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.
Крім того, суд безпосередньо дослідивши надані стороною обвинувачення докази, встановив наступне.
Наказом № 675 к від 10.04.2013 ОСОБА_3 призначено на посаду прокурора відділу прокуратури Автономної Республіки Крим (том 3, а.с. 226).
Встановлено, що згідно Наказу Генерального прокурора України від 01.12.2014 року № 13дк «Про звільнення», ОСОБА_11 звільнено з органів прокуратури за порушення «Присяги працівника прокуратури» з позбавленням класного чину юрист 1 класу (том 2, а.с. 166, 205).
Вищезазначені докази підтверджують статус ОСОБА_11 станом на 2014 рік як заступника прокурора м. Феодосії Автономної Республіки Крим.
Як вбачається із листа (списків) Начальника відділу роботи з кадрами територіальних прокуратур управління кадрового забезпечення від 19.02.2015 (відповідь на запит № 26/3-291вих.-15 від 16.02.2015), ОСОБА_3 відсутній у списку працівників прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, які працевлаштовані в інших регіонах України (станом на 23.06.2014), не звертався із заявою про переведення до іншого суду на території України чи про звільнення (том 2, а.с. 106-117). При цьому суд враховує, що ОСОБА_3 мав можливість звернутись із заявою про переведення до іншої прокуратури на території України або про звільнення, керуючись наказом №36 Генеральної Прокуратури України, оскільки певна кількість прокурорів подали відповідні заяви, які були реалізовані.
Згідно довідки Департаменту стратегічних розслідувань НП України про отримання інформації щодо державної зради прокурора відділу АР Крим встановлено, що ОСОБА_3 , з 2014 року свідомо пішов служити у незаконно створену прокуратуру «Республіки Крим» на посаду заступника прокурора м. Феодосія «Республіки Крим».
Згідно листа Служби безпеки України від 13.06.2016, встановлено місце перебування колишніх працівників прокуратури АРК, зокрема ОСОБА_3 - АДРЕСА_1 (том 2, а.с. 152-153).
Протоколом огляду інтернет видань від 09.04.2015 року, проведеного старшим слідчим ОСОБА_12 , зокрема сайту прокуратура Республики Крим, встановлено, що у структурі Феодосійської прокуратури перебуває заступник прокурора ОСОБА_3 . Також, на сайті «судакт'міститься приговор, з участю державного обвинувача - заступника прокурора м. Феодосія ОСОБА_3 (том 2, а.с. 228-231).
Згідно відповіді на запит прокуратури АР Крим, Генеральна прокуратура України надала в електронному вигляді фотокартки 159 колишніх прокурорів прокуратури АР Крим, а також інформацію щодо оформлених службових посвідчень, зокрема інформацію щодо ОСОБА_3 (том 3, а.с. 7-8)
Відповідно до протоколу огляду інтернет-видань від 07.07.2025, оглянуто Федеральний Конституційний Закон РФ від 21.03.2014 «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя», ч.4 ст.8 якого передбачено, що до завершення формування органів прокуратури Російської Федерації на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя, відповідні повноваження на вказаних територіях здійснюють органи прокуратури, які діяли на день прийняття до Російської Федерації Республіки Крим та утворення у складі Російської Федерації нових суб'єктів. Частина третя вищевказаної статті зазначає, що робітники органів прокуратури України, які обіймають посади у вказаних органах, діючих на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя на день прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб'єктів, мають переважне право на прийняття на службу в органи прокуратури Російської Федерації, створенні на цих територіях, а також за наявності в них громадянства Російської Федерації та при складанні іспиту на знання законодавства Російської Федерації і їх відповідності вимогам, висунутими законодавством Російської Федерації до робітників органів прокуратури; оглянуто посилання https://sudact.ru/, після введення у пошуку прізвища прокурора « ОСОБА_13 », знайдені документи: першим документом є «Решение № 12-39/2017 от 27 апреля 2017 г. по делу № 12-39/2017» за участю помічника прокурора Сімферопольського району ОСОБА_3 , другим документом є «Апелляционное постановление № 22-1858/2016 от 05 июля 2016 г. по делу № 22-1858/2016». У новій вкладці інтернет браузера відчинено копію, під назвою «Апеляционное постановление № 22-1858/2016 от 05 июля 2016 г. по делу № 22-1858/2016», за участю заступника прокурора м. Феодосія молодшого радника юстиції ОСОБА_3 ; оглядом сайту «правительства республики крим» встановлено публікацію під назвою «сформирован график приема граждан руководством и работниками прокуратури симферопольского района на первое полугодие 2019 года» від 28.01.2019. У вказаному графіку розміщений «клочко дмитрий николаевич». Під час огляду сайту «Прокуратура Республики Крым» встановлено «Прокуратура начала проверку по факту ДТП с рейсовым автобусом под Судаком», за участю виконуючого обов'язки заступника прокурора м. Судака ОСОБА_3 (том 4, а.с. 23-78).
Обставини здійснення ОСОБА_3 представництва інтересів держави, а саме Російської Федерації на території АР Крим у судових справах, після 2014 року в якості державного обвинувача у незаконно створених судових органах окупаційної влади, також знайшли своє підтвердження під час дослідження в судовому засіданні протоколу огляду веб-сайтів від 22.07.2025 (том 4, а.с.211-247).
Протоколом огляду інтернет видань від 05.06.2025 встановлено розміщену від 15.05.2025 інформацію у розділі «Новини» сайту Генеральної прокуратури України, згідно якого повідомляється, що 144 колишнім працівникам прокуратури АР Крим винесено повідомлення про підозру у державній зраді. На аркуші 10 списку підозрюваних осіб міститься фотокартка ОСОБА_3 (том 4, а.с. 103-105).
Згідно протоколу огляду інтернет видань від 05.06.2025, який проведено прокурором ОСОБА_14 , зокрема новин із сайту Генеральної прокуратури України, знайдено повідомлення для ЗМІ від 02.03.2014 про те, що виконувач обов'язків Генерального прокурора України ОСОБА_15 надіслав листа прокуророві Автономної Республіки Крим ОСОБА_16 , в якому закликав «не піддаватися на провокації, зберігати спокій та неухильно дотримуватися Конституції України та Законів України» (том 4, а.с. 109-114).
Протоколом огляду інтернет видань від 05.06.2025, який проведено прокурором ОСОБА_14 , зокрема новин із сайту Генеральної прокуратури України знайдено повідомлення для ЗМІ від 25.03.2014, яким опубліковано наказ виконувача обов'язків Генерального прокурора України ОСОБА_17 від 21.03.2014 № 36 «Про тимчасовий порядок прийняття, переміщення та звільнення прокурорів, слідчих прокуратури та інших спеціалістів прокуратури Автономної Республіки Крим, міста Севастополя та прокуратури Кримського регіону з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері» (том 4, а.с. 115-117).
Відповідно до протоколу огляду інтернет-видань від 05.06.2025, встановлено: через пошукову систему «Google» здійснено пошук інформації за відповідною електронною адресою, де знайдено «Конституцию Республики Крым», зазначеним актом визначаються основи конституційного устрою незаконно створеної «Республіки Крим», державний устрій, статус судової влади, органів прокуратури тощо (том 4, а.с. 118-157).
Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_18 від 21.03.2014 (м. Ростов-на-Дону) №01/2014 «Про вихід з громадянства України» задоволено клопотання ОСОБА_3 про вихід з громадянства України (том 2, а.с. 118, 130). Разом з цим, даний Указ немає законної сили, оскільки він не підписаний Головою Верховної Ради України ОСОБА_19 , у зв'язку з самоусуненням Президента України від виконання конституційних повноважень та покладення на Голову Верховної Ради України виконання обов'язків Президента України, на момент підписання зазначеного Указу.
Згідно відповіді Адміністрації Президента України від 17.10.2016 №03-01/3383, клопотання від ОСОБА_3 про вихід з громадянства України на розгляд Комісії при Президентові України не надходило (том 2, а.с. 151).
Так, згідно протоколу огляду речей та документів від 05.06.2025, встановлено: через пошукову систему «Google Chrom» здійснено пошук інформації за адресою https://zakon.rada.gov.ua/laws, де знайдено Постанову Верховної Ради України «Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів Президента України» від 22.02.2014 та Постанову Верховної Ради України «Про покладення на Голову Верховної Ради України виконання обов'язків Президента України» від 23.02.2014.
Відповідно до ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство.
Згідно з положеннями Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III, який визначає підстави і порядок набуття та припинення громадянства України, законодавство у цій сфері ґрунтується на принципах: єдиного громадянства, якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; визнання права громадянина України на зміну громадянства; збереження громадянства України незалежно від місця проживання. Громадянство України припиняється внаслідок виходу з громадянства України за клопотанням громадянина України та втрати громадянства України внаслідок добровільного набуття повнолітнім громадянином України громадянства іншої держави. При цьому, вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України, а не допускається, якщо особі в Україні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто. Датою припинення громадянства України у всіх випадках є дата видання відповідного Указу Президента України. Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов'язки громадянина України.
За Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII, примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається Україною і не є підставою для втрати громадянства України.
Судом не враховується Указ Президента України від 21.03.2014 (м. Ростов-на-Дону) №01/2014 «Про вихід з громадянства України», підписаний ОСОБА_18 , за яким задоволено клопотання громадяни України, зокрема ОСОБА_3 про вихід з громадянства України, оскільки Постанову Верховної Ради України «Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів Президента України» було постановлено 22.02.2014 та ОСОБА_3 до Голови Верховної Ради України (згідно з Постановою Верховної Ради України «Про покладення на Голову Верховної Ради України виконання обов'язків Президента України» від 23.02.2014 виконував обов'язки Президента України ОСОБА_19 ), не звертався та відповідного Указу останній не постановляв.
Згідно анкети отримувача паспорта громадянина України для виїзду за кордон, ОСОБА_3 04.10.2002 року отримав паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Желєзнодорожним РВ Сімферопольського МУ ГУМВС України в Криму, а також паспорт громадянина України для виїзду за кордон 02.06.2010 року, серії НОМЕР_3 (том 2, а.с. 225-226).
Вищезазначені джерела інформації суд оцінює за правилами документа (ст. 99 КПК України), а відомості, що вони містять, визнає належними та допустимими.
Досліджені в судовому засіданні витяги з ЄРДР щодо кримінального провадження № 62025080200001349, постанови про виділення матеріалів досудового розслідування та визначення підслідності, постанови про призначення групи слідчих, прокурорів, доручення, клопотання та постанова про продовження строку досудового розслідування, постанови про зупинення та відновлення досудового розслідування, повідомлення про підозру, повідомлення про початок досудового розслідування, суд бере до уваги на підтвердження допустимості доказів, зібраних у межах даного кримінального провадження.
Отже, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_3 будучи заступником прокурора м. Феодосії Автономної Республіки Крим, погодився на призначення його на посаду заступника прокурора м. Феодосії незаконно створеної прокуратури Республіки Крим.
Враховуючи приписи ст. 4 Конституції України, ст. ст. 2, 17-20 Закону України «Про громадянство України», ч. 4 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ОСОБА_3 по теперішній час залишається громадянином України незалежно від місця його проживання. Можливе набуття ним як громадянином України, який проживає на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається Україною, відтак не може бути підставою для втрати ним громадянства України. Через оголошену ОСОБА_3 у межах даного провадження підозру у вчиненні кримінального правопорушення, не допускається і його вихід з громадянства України.
Суд дійшов висновку про те, що громадянин України ОСОБА_3 діяв свідомо та добровільно, оскільки маючи достатній рівень освіти, знань та життєвого досвіду, з березня 2014 не склав своїх повноважень як заступник прокурора м. Феодосії Автономної Республіки Крим, погодився на призначення його на посаду заступника прокурора м. Феодосії незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, здійснюючи представництво Російської Федерації, в якості сторони обвинувачення, керуючись при цьому законодавством іноземної держави.
Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, поза розумним сумнівом.
За таких обставин, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_3 своїми умисними протиправними діями, які виразились у державній зраді, тобто діянні, вчиненому умисно громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до особливо тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, наслідки вчиненого. Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.
На підставі наведеного, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавленні волі, в межах санкції ч.1 ст.111 КК України, з конфіскацією мана.
Щодо можливості призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, то суд приходить до наступного.
Положенням ч. 2 ст. 55 КК України передбачено, що позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв'язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Згідно аналізу практики Верховного Суду, якщо покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю передбачене у санкції статті Особливої частини КК (як обов'язкове або необов'язкове), то суд має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення. Натомість, якщо йдеться про застосування такого покарання з покликанням на положення ч. 2 ст. 55 КК, то особа має обіймати певну посаду або займатися певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, суд враховує вказане, а також те, що обвинувачений на момент вчинення кримінального правопорушення, перебував на посаді заступника прокурора м. Феодосії Автономної Республіки Крим, що в свою чергу дискредитує та підриває авторитет і довіру до органів прокуратури, приходить до переконання про необхідність застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах прокуратури та правоохоронних органах.
Таке покарання відносно ОСОБА_3 на думку суду є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Речові докази відсутні.
Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 необхідно обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного взяття його під варту.
З метою забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна обвинуваченого ОСОБА_3 залишити в силі арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29.05.2015 у справі № 757/18700/15-к.
Керуючись ст.ст. 369-371, 373- 376 КПК України, суд,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 13 (тринадцять) років з позбавленням права обіймати посади в органах прокуратури та правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29.05.2015 у справі № 757/18700/15-к, на автомобіль ГАЗ СПВ 330210116 СПГ д.н.з. НОМЕР_4 , 2002 р.в., № кузова НОМЕР_5 та мотоцикл Yamaha V-MAX, д.н.з. НОМЕР_6 , 2001 р.в., № шасі НОМЕР_7 , які належать ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити в силі.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1