Справа №:755/3983/24
Провадження №: 2-о/755/17/26
"31" березня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.
за участю присяжних - Шевченка М.В., Ярути Н.В.
при секретарі - Мовчан А.С.
за участю: заявника ОСОБА_1
представника заінтересованої особи Органу опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації - Березанського В.І.
представника заінтересованої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, про визнання фізичної особи - ОСОБА_3 , недієздатним, -
Заявник, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою в якій просить суд: визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним.
Свої заявлені вимоги заявник обґрунтовує тим, що він є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Перші прояви хвороби сина сталися коли останній, закінчував університет ім. Шевченка Т.Г. в 2002 році. Тоді вперше були галюцинації, говорив щось нерозбірливе, вів себе не адекватно. Вночі не міг заснути. Тоді він був госпіталізований в психіатричну лікарню ім. Павлова. Там йому було встановлено гострий психічний розлад. З того часу, кожного разу син потребує щорічної госпіталізації, коли загострюється хвороба він потребує примусової госпіталізації. Стійкого покращення не наставало. У лікарні в 2018 році на спец психіатричній СМСЕК № 1 йому було призначено другу групу інвалідності без права роботи. Майже кожен рік син потребує госпіталізації, лікується від одного до шести місяців, а останні рази без наявного поліпшення. Останні два роки у сина бувають коливання настою, відсутній сон, під час перебування на вулиці чіпляється до людей, стає нав'язливим, через що люди починають його боятися. З 22.02.2024 син перебуває на лікуванні в психіатричній лікарні. Всі ці обставини впливають на здатність сина усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, дають підстави визнати його недієздатним.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.03.2024 відкрито провадження у цій цивільній справі та призначено її розгляд проводити у порядку окремого провадження судом у складі одного судді і двох присяжних у судовому засіданні; доручено Лівобережному київському місцевому центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначення адвоката ОСОБА_3.
29.05.2024 ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва призначено амбулаторну судово-психіатричну експертизу, витребувано медичну документацію.
24.06.2024 з КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» до суду надійшли витребувані докази.
12.07.2024 з КНП «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ» до суду надійшли витребуванні докази.
27.08.2024 від заявника ОСОБА_1 надійшла заява, про залишення заяви без розгляду у зв'язку з неможливістю забезпечити явку ОСОБА_3 для проведення експертизи.
02.10.2024 з Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» до суду надійшли матеріали цивільної справи № 755/3983/24 без виконання судово-психіатричної експертизи відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09.10.2024 поновлено провадження у даній справі та справа призначена до судового розгляду.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10.12.2024 цивільну справу № 755/3983/24 направлено Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України», для проведення амбулаторної судово-психіатричної експертизи згідно ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 29.05.2024. Провадження у справі зупинено.
19.03.2025 з Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» до суду надійшов висновок судово-психіатричного експерта № 214 від 11.02.2025.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24.03.2026 поновлено провадження у справі.
26.03.2025 від заявника ОСОБА_1 до суду надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду.
13.05.2025 ухвалою суду, постановленою без оформлення окремого документа із зазначенням у протоколі судового засідання, у задоволені заяви ОСОБА_1 про залишення заяви без розгляду, відмовлено.
19.11.2025 від представника заінтересованої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_2 до суду надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва заяву представника заінтересованої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_2 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
31.03.2026 від представника заінтересованої особи Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації - Березанського В.І. надійшла заява про проведення судового засідання без його участі. Просить суд прийняти рішення згідно чинного законодавства України.
У судовому засіданні заявник, ОСОБА_1 , заяву підтримав, просив суд її задовільнити та визнати сина недієздатною особою. Пояснив, що коли син приймає ліки, його стан покращується, і він соціально активний, може працювати. Але трапляються випадки, коли стан сина стає неконтрольований, він тікає з дому, невідомо де перебуває.
Представник заінтересованої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечував проти визнання особи недієздатною. Зазначив, що згідно висновку ОСОБА_3 не здатен усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у зв'язку з чим має бути визнаний недієздатним.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, доходить наступного.
Як убачається з матеріалів справи, заявником у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 3).
ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 його батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ( а.с.6).
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 є рідним сином ОСОБА_1 .
Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 771885 від 14.11.2023 встановлено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , другу групу інвалідності з 01.11.2023 у зв'язку з загальним захворюванням, інвалідність встановлена до 01.11.2024 (а.с.4).
Згідно індивідуальної програми реабілітації інваліда № 1520 від 14.12.2024, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи та встановлено діагноз: хронічний психічний розлад (а.с.5).
Згідно виписки КНП «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ» із медичної картки стаціонарного хворого № 3772, ОСОБА_3 має діагноз F20.00 шизофренія параноїдна, безперервний перебіг. Виражений апатико-дисоціативний дефект. Стійкий маніоформно-параноїдний синдром (а.с. 43).
Відповідно медичної документації КНП «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ», психічне захворювання ОСОБА_3 спостерігалися з 2001 року (а.с.44-63).
Згідно з ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
Статтею 30 ЦК України передбачено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом
У Рішенні від 24.04.2018 № 3-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що право людини на повагу до її гідності, як і її право на життя, є невід'ємним, невідчужуваним, непорушним та підлягає безумовному захисту з боку держави; у статтях 27, 28 Конституції України інституціалізовано не лише негативний обов'язок держави утримуватися від діянь, які посягали б на права людини на життя та повагу до її гідності, а й позитивний обов'язок держави, який полягає, зокрема, в забезпеченні належної системи національного захисту конституційних прав людини шляхом розроблення відповідного нормативно-правового регулювання; впровадженні ефективної системи захисту життя, здоров'я та гідності людини; створенні умов для реалізації людиною її фундаментальних прав і свобод; гарантуванні порядку відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушень конституційних прав людини; забезпеченні невідворотності відповідальності за порушення конституційних прав людини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 39 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.06.2016 № 2-рп/2016).
Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 214, складеного судовим експертом Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України» Дзюбою М.П., ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає хронічним, стійким захворюванням у вигляді Шизофренії, параноїдної форми, безперервний тип перебіг з анаптико-дисоціативним дефектом (згідно з МКХ-:F 20.00); за своїм психічним станом не здатен усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» № 3 від 28.03.1972 р. за загальним правилом громадянин вважається недієздатним з часу набрання законної сили рішенням суду про визнання його недієздатним. У тих випадках, коли від часу виникнення недієздатності залежать певні правові наслідки, суд на прохання осіб, які беруть участь у справі, з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи й інших даних про психічний стан громадянина, в рішенні може зазначити з якого часу громадянин є недієздатним.
Таким чином, з огляду на наданий висновок експертизи убачається, що дійсно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне визнати останнього недієздатним.
Відповідно до ст. 41 ЦК України, правовими наслідками визнання особи недієздатною, є зокрема відсутність у неї права вчиняти самостійно будь-який правочин. Такі дії від імені недієздатної особи вчиняє її опікун.
Отже призначення опікуна у разі визнання особи недієздатною є обов'язком суду за умови наявності відповідного подання органу опіки та піклування, оскільки в такому випадку у повному обсязі досягається мета цивільного судочинства захист порушених, невизнаних, або оспорюваних прав особи, а в даному конкретному випадку - забезпечення повноцінного здійснення своїх прав недієздатною особою.
Аналізуючи при цьому як норми ЦК України, так і ЦПК України, у даному питанні, слід дійти висновку, що законодавець, захищаючи недієздатну особу покладає на суд обов'язок відразу у рішенні про визнання особи недієздатною вирішити питання захисту прав цієї особи шляхом призначення їй опікуна за поданням органу опіки та піклування. При цьому із змісту норм ЦК та ЦПК також вбачається вагома роль органу опіки та піклування, який зобов'язаний надати ґрунтовне подання суду щодо призначення опікуна, при цьому саме на вказаний орган покладається обов'язок знайти особу, яка за своїми якостями (стан здоров'я, родинні зв'язки тощо) найбільш ефективно для особи, визнаної недієздатною, може виконувати обов'язки опікуна.
За вимог ч. 1 ст. 60 ЦК України, суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Відповідно до норм ч.1 ст. 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
В той же час, в межах розгляду даної справи, орган опіки та піклування не вніс до суду подання про призначення ОСОБА_3 опікуна. З огляду на що, суд позбавлений можливості призначити ОСОБА_3 опікуна на власний розсуд. В той же час, орган опіки та піклування не позбавлений можливості у подальшому звернутися до суду з відповідним подання про призначення ОСОБА_3 опікуна.
Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, про визнання фізичної особи - ОСОБА_3 , недієздатним, підлягає задоволенню.
В силу положень ч.5 та ч.6 ст. 300 ЦПК України рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.
Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.
Судові витрати, пов'язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави (ч.2 ст. 299 ЦПК України).
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 39, 55, 58, 60, 62, 63 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 293, 294, 295-300, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: Орган опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації (м. Київ вул. Івана Котляревського, 1/1), про визнання фізичної особи - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), недієздатним - задовольнити.
Визнати недієздатним громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Визначити строк дії рішення щодо визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,недієздатним тривалістю в два роки з дня набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 13.04.2026.
Суддя:
Присяжні: 1)
2)