П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/41411/25
Перша інстанція: суддя Радчук А.А.,
повний текст судового рішення
складено 20.02.2026, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Голуб В.А.,
суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі № 420/41411/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якій позивач просив суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 29.10.2025 № 298 щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років згідно із п. “а» ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести та перерахувати з 14.10.2025 ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років згідно із п. “а» ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виходячи з вислуги 25 років.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року суд задовольнив позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 29.10.2025 № 298 щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести з 14.10.2025 ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з вислуги 25 років, та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням представником Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначено наступне. Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсія за вислугу років призначається незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Враховуючи зазначене, права на пенсію за вислугу років з урахуванням календарної вислуги 22 роки ОСОБА_1 не має, тому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 298 від 29.10.2025 про відмову в призначенні пенсії. Апелянт вказав, що зарахування пільгового стажу особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», здійснюється лише для визначення розміру пенсії, а не для її призначення. Враховуючи вищевикладене, апелянт просив суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Так позивач вказав, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області фактично визнано наявність у ОСОБА_1 необхідної вислуги років (понад 25 років) та призначено пенсію за вислугу років. Позивач звертає увагу, що відповідач де-факто виконав вимоги позивача, а апеляційна скарга позбавлена будь-якого правового сенсу та спрямована виключно на затягування процесу та уникнення відповідальності за первинну неправомірну відмову.
Це підтверджується Довідкою про доходи № 6442 9641 2935 4423, згідно з якою Позивач перебуває на обліку та отримує пенсію.
Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.
Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до ст. 21 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивач проходив службу в Національній поліції України.
Згідно з витягом з наказу начальника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 12.08.2021 № 251-о/с підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника відділу моніторингу та заступника начальника управління зонального контролю Одеського управління, з 16 серпня 2021 року звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 2 (через хворобу) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Відповідно до наказу від 12.08.2021 № 251-о/с, вислуга років у пільговому обчисленні складає: 03 роки 05 місяців 16 днів; вислуга років, яка дає право на призначення пенсії, з урахуванням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 420/14918/20, - 25 років 05 місяців 19 днів.
Колегія суддів зазначає, що саме на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 420/14918/20 до календарної вислуги років позивача, яка дає право на призначення пенсії, зараховано вислугу років у пільговому обчисленні, сформовану за періоди з 28.07.2004 по 27.01.2010 та з 27.01.2010 до 01.07.2011 у загальній кількості 03 роки 05 місяців 16 днів.
Також позивач надав до суду лист Сектору пенсійного забезпечення Національної поліції України від 05.12.2025, згідно з яким повідомляється, що відповідно до наказу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 12.08.2021 № 251 о/с вислуга років, яка дає право на призначення пенсії, з урахуванням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року, винесеного у справі № 420/14918/20, складає 25 років 05 місяців 19 днів.
14.10.2025 позивач через веб-портал Пенсійного фонду України звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 298 від 29.10.2025 ОСОБА_1 відмовлено у переведенні на пенсію за вислугу років. Відповідно до змісту цього рішення, ОСОБА_1 з 17.08.2021 призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі документів, наданих Головним управлінням Національної поліції в Одеській області, за наявності календарної вислуги 22 роки. Відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати та мають 25 календарних років і більше. Враховуючи зазначене, права на пенсію за вислугу років з урахуванням календарної вислуги 22 роки ОСОБА_1 не має, тому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 298 від 29.10.2025 про відмову в призначенні пенсії.
Задовольняючи позов місцевий суд вказав, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі № 640/13694/22 визнано протиправними та нечинними, зокрема: пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» (яким Порядок № 393 було доповнено пунктом 2-1 щодо обчислення саме календарної вислуги років для призначення пенсій), а також підпункт 1 пункту 5 цієї ж постанови (яким було внесено зміни до пункту 3 Порядку № 393 в частині пільгового зарахування вислуги років лише з метою визначення розміру пенсії, а не для визначення права на її призначення). Скасовуючи зміни, внесені до п. 3 Порядку № 393, суд зазначив, що Кабінет Міністрів України не має права скасовувати законні сподівання на призначення та виплату пенсії за вислугу років на пільгових умовах, які є легітимними очікуваннями (або законними сподіваннями) військовослужбовців на призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах. Отже, станом на дату звернення позивача до відповідача щодо переведення на пенсію за вислугу років (14.10.2025) була відновлена попередня редакція пункту 3 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, яка дає право на зарахування пільгової вислуги років не лише для визначення розміру пенсії, а й до вислуги, що надає право на саме призначення пенсії.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно із статтею 1 Конституції України Україна є соціальною та правовою державою.
Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, визначені Законом України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 2262-XII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2262-XII особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Закону № 2262-XII при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Порядок обчислення вислуги років особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 17-1 Закону № 2262-XII).
Тобто, статтею 12 Закону № 2262-ХІІ визначені умови, коли пенсія призначається саме за вислугу років.
Із аналізу вищенаведених норм Закону № 2262-ХІІ слідує, що пункт «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ визначає мінімальний розмір вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугою років за цим Законом та для позивача він складає 25 календарних років і більше.
Відповідно до Закону № 2262-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Постанова № 393) та визначено, які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.
Згідно з пунктом 1 Порядку № 393 (у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби та призначення пенсії по інвалідності), для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті ж статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту; служба в органах внутрішніх справ України, органах і підрозділах цивільного захисту на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; служба в Національній поліції.
Пункт 3 Порядку № 393 визначає, які періоди зараховується на пільгових умовах до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці 1 пункту 1 цієї постанови.
Таким чином, з аналізу викладених положень наведеної Постанови, вбачається, що пільгова вислуга враховується при призначенні пенсій згідно зі статтею 12 Закону № 2262-ХІІ.
Відповідно до матеріалів справи, вислуга років, яка дає право позивачу на призначення пенсії, з урахуванням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 420/14918/20, - 25 років 05 місяців 19 днів (наказ по особовому складу).
Слід звернути увагу на те, що до 19 лютого 2022 року пунктом 3 Порядку № 393 було визначено стаж, який зараховувався до вислуги років при призначенні пенсії у пільговому обчисленні.
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України 16 лютого 2022 року постанови № 119 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» така редакція Порядку зазнала змін (набрання чинності 19 лютого 2022 року).
Так, пункт 2-1 Порядку № 393 визначав, що для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
Пунктом 1 Порядку № 393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах б-д, ж і з статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду.
Водночас пунктом 3 Порядку № 393 визначено стаж, який зараховується на пільгових умовах до вислуги років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»
Отже, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», і стаття 12 Закону № 2262-XII, і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
Виходячи з положень статті 12 Закону № 2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови № 393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Тобто, постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» усунуто розбіжності між Законом № 2262-XII та постановою № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII.
Суд зазначає, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У рішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 пункту 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018).
Конституційний Суд України звертав увагу на те, що законодавець, змінюючи відносини у сфері пенсійного забезпечення з метою удосконалення соціальної політики держави шляхом перерозподілу суспільного доходу, не може убезпечити людину від зміни умов її соціального забезпечення. Зміни у цій сфері мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об'єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов'язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019).
Застосовуючи ці загальні підходи в контексті обставин справи, суд зазначає, що зміст правовідносин, зокрема, прав та обов'язків особи, не може змінюватися зі зміною законодавчих норм, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати порядок обчислення вислуги років для визначення права позивача на пенсію відповідно до Порядку № 393, чинного на день звільнення позивача зі служби.
На час звільнення позивача зі служби діяла редакція Порядку № 393, яка передбачала пільгове зарахування вислуги років.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27 березня 2024 року справа № 160/888/23, від 15 квітня 2024 року справа № 140/11144/23, від 10 червня 2024 року справа № 260/4588/23.
Суд зауважує, що визначення у Законі № 2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині п'ятій статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.
Таким чином, передбачена Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
У свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Постанови № 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років. Таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 480/4241/18.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду, що висловлена в постанові від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Також суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 200/4951/22, серед іншого, дійшов висновку, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2023 року у справі № 560/9478/22.
Суд зауважує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі № 640/13694/22 визнано протиправними та нечинними: пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393"; підпункт 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393"; пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393"; пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393".
Колегія суддів зазначає, що станом на дату звернення позивача до відповідача щодо переведення на пенсію за вислугу років (14.10.2025) була відновлена попередня редакція п.3 Порядку № 393, яка дає право на зарахування пільгової вислуги років не лише для визначення розміру пенсії, а і до вислуги, яка дає право на призначення пенсії.
Згідно з обставинами цієї справи, вислуга років позивача, яка дає право на призначення пенсії, з урахуванням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 420/14918/20, становить 25 років 05 місяців 19 днів.
За таких обставин, колегія суддів погоджується у з висновками суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до п. «а» ст. 12 Закону № 2262.
За таких умов, слід констатувати, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються встановленими судом обставинами та наведеними вище нормами права, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять аргументів, яким би не була надана правова оцінка судом першої інстанції.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС України.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі № 420/41411/25, - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі № 420/41411/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач В.А. Голуб
Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко