П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/37078/25
Перша інстанція: суддя Кузьменко Н.А.,
повний текст судового рішення
складено 15.01.2026, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Голуб В.А.,
суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року по справі № 420/37078/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач з урахуванням заяви про зміну підстав позову просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної комісії, прийняте Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» від 16.07.2025 № ЦО-4259/1;
- зобов'язати Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» внести дані через електронну систему охорони здоров'я в Централізований банк даних з проблем інвалідності про встановлення другої групи інвалідності безстроково ОСОБА_1 .
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року суд задовольнив частково позов ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення. Визнав протиправним та скасував рішення Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» від 16.07.2025 № ЦО-4259/1 про скасування ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності з 06.12.2016. В решті позовних вимог - відмовив. Стягнув з Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 968, 96 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» (надалі - Рішення РНБО від 22.10.2024), введеним у дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024, рекомендовано Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів.
На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанови від 25 жовтня 2024 року № 1207 та від 8 листопада 2024 року № 1276, якими внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи». Так, до відповідача надійшли листи Міністерства охорони здоров'я України, якими доручено Центральній медико-соціальній експертній комісії Міністерства охорони здоров'я України на виконання запитів Служби безпеки України від 04.11.2024 № 14/1-6971 та Державного бюро розслідувань від 06.11.2024 № 10-2-02-01-27449 здійснити перевірку обґрунтованості рішень щодо зазначених у додатках до запитів осіб та, у разі необхідності, провести переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно таких осіб і прийняти відповідні рішення.
Серед інших медико-експертних справ до відповідача була передана і справа ОСОБА_1 . Так, експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами проведеного аналізу медико-експертної справи позивача було прийнято рішення про скасування рішення МСЕК щодо визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю. Апелянт вказав, що ступені функціональних порушень органів та систем, зазначені в діагнозі, а також відповідний ступінь обмеження життєдіяльності не відповідають критеріям для визначення групи інвалідності згідно з чинним законодавством. З огляду на вищезазначене, рішення про встановлення ІІ групи інвалідності позивачу було законно та обґрунтовано скасовано Центром оцінювання функціонального стану особи 16.07.2025. Також апелянт зазначив, що огляд ОСОБА_1 не проводився та не передбачався - проводилась перевірка обґрунтованості встановлення інвалідності ІІ групи, загальне захворювання, безстроково, без огляду, за наявними медичними документами всебічного обстеження під час направлення на МСЕК, що представлені у 2016 році. Тому спірне рішення є законним та обґрунтованим.
Враховуючи вищевикладене, апелянт просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
У відзиві на апеляційну скаргу представниця позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що постанова ДБР від 31.01.2025, на яку посилається апелянт як на підставу здійснення аналізу медико-експертної справи позивача, та посилається на неї вже в апеляційній скарзі, не могла бути врахована судом першої інстанції при прийнятті рішення по справі, так як не була подана апелянтом ані з відзивом на позовну заяву (який взагалі не подавався), ані на вимогу суду щодо витребування документів ухвалою від 05.11.2025. На переконання представниці позивача, лист ДБР № 3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025 та кримінальне провадження № 62024000000000923 від 21.10.2024 не відповідають встановленому переліку документів, на підставі яких може бути ініційовано перевірку обґрунтованості рішення МСЕК, а тому апелянт не мав законних підстав навіть для ініціювання проведення перевірки. Також зауважує на незрозумілості позиції апелянта щодо законності проведення перевірки підстав встановлення позивачу ІІ групи інвалідності виключно на підставі аналізу його медико-експертної справи з огляду на те, що позивачу двічі направлялись повідомлення про необхідність прибуття для проходження повного медичного обстеження.
Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.
Так судом першої інстанції встановлено, що згідно з довідкою до акта огляду серії 12 ААА № 294066 від 07.12.2016 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності безстроково.
З матеріалів справи вбачається, що на адресу місця роботи позивача від Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» надійшов лист-повідомлення № 684/03-19 від 18.02.2025 (який фактично отриманий 10.04.2025), згідно зі змістом якого, ОСОБА_1 викликають на обстеження до клініки Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», для чого йому необхідно було прибути до вказаної установи в період з 18.02.2025 по 18.03.2025.
В зв'язку з отриманням зазначеного листа-повідомлення, можливість явки ОСОБА_1 до клініки Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» у вказаний період була виключена, так як лист-повідомлення надійшов на адресу місця роботи та був вручений зі спливом двадцяти трьох днів з граничної дати необхідної явки, про що було повідомлено відповідача листом від 22.04.2025.
В подальшому, 30 квітня 2025 року на адресу місця проживання позивача від Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» надійшов витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії (далі - Експертна команда) № 4259 від 10.04.2025, в якому зазначено, що на підставі «листа від Одеський обл. МСЕК № 07 від 13.01.2025, листа ДБР № 3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025, кримінальне провадження № 62024000000000923 від 21.10.2024» (п. 6.2. витягу) ініційовано перевірку рішення МСЕК «№ 27 д/сл від 07.12.2016» (п.п. 1.1. та 1.2. витягу) з « 31.01.2025 по 10.04.2025» (п. 7 витягу).
Відповідно до п. 9 витягу: «Команда вивчила надану медико-експертну документацію, та прийшла до висновку, що по представленим даним неможливо об'єктивно оцінити ступінь функціональних порушень та обмеження життєдіяльності ОСОБА_1 . Визивають сумніви результати додаткових обстежень. З метою виключення експертної помилки потребує очного огляду в клініці Державної установи «Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» (Постанова КМУ № 1317 від 03.12.2009).».
Одночасно із вказаним вище витягом з рішення Експертної команди на адресу місця проживання позивача від Державної установи «Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» надійшов лист-повідомлення № 754/01-19 від 17.04.2025, згідно зі змістом якого, ОСОБА_1 викликають на обстеження до клініки ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України» в період з 21.04.2025 по 23.05.2025.
Так, у зв'язку із поганим самопочуттям, 21.05.2025 позивач звернувся до лікаря, де його було обстежено та в той же день відкрито електронний лікарняний (реєстраційний номер листка непрацездатності 17397349-2032246960-1), що підтверджується витягом з електронного реєстру листків непрацездатності № 6992 9793 9811 2938 від 21.05.2025, сформованим засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України, тому починаючи з 21.05.2025 позивач не був працездатним та проходив лікування.
22 травня 2025 року позивач звернувся до лікаря кардіолога, який направив його на дослідження за результатами котрих отримав висновок з діагнозом та планом подальшого лікування.
Про вказані обставини неможливості явки на виклик до клініки Державної установи «Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», позивач повідомив відповідача, надіславши 22.05.2025 лист-повідомлення, що підтверджується поштовим відправленням цінного листа з описом вкладення № 6502903852590 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
В обох листах-повідомленнях (від 22.04.2025 та від 22.05.2025) позивач наголошував на тому, що дані листи несуть виключно інформативний характер із фіксацією обставин, які виникли та повідомленням про них, та не мають на меті ігнорування викликів на обстеження чи вчинення будь-яких інших дій, спрямованих на уникнення обов'язків.
24 серпня 2025 року позивачем отримано від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області лист (вих. № 1500-0404-8/138404 від 14.08.2025), згідно зі змістом якого пенсійний орган просить внести суму переплати пенсії, яка виникла у зв'язку зі скасуванням інвалідності з 06.12.2016, відповідно до Витягу з рішення Експертна команди від 16.07.2025 року № ЦО-4259/1.
Згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 16.07.2025 № ЦО-4259/1 ОСОБА_1 не визнано особою з інвалідністю з 06.12.2016.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частина друга статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-ХІІ).
Відповідно статті 2 Закону № 875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Положення частин 1, 2 статті 6 Закону № 875-ХІІ встановлюють, що захист прав, свобод і законних інтересів осіб з інвалідністю забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом.
Особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров'я, та/або в судовому порядку.
Закон України від 06.10.2005 № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» в статті 1, яка визначає терміни, що застосовуються у цьому законі, унормовує, що інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який у подальшому продовжений та триває станом на цей час.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023 «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», уведеним в дію Указом Президента України від 12.09.2023 № 576/2023, доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк провести перевірку обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні. У разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень, ініціювати їх перегляд у встановленому порядку та інформувати за наявності підстав відповідні правоохоронні органи.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», що введено в дію Указом Президента України від 22.10.2024 № 732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.
На виконання Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанови № 1207 від 25.10.2024 та № 1276 від 08.11.2024, якими були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009 «Питання медико-соціальної експертизи».
Далі, 19.12.2024 прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» № 4170-IX (далі - Закон № 4170-ІХ) яким внесені зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб'єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.
Згідно з абзацом 1 пункту 1 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4170-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.01.2025 (окрім деяких пунктів).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4170-IX особам, яким встановлена інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності; документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є: видані до 31.12.2024 органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я; витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я; рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі таких рішень, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених законами України «Про військовий обов'язок та військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь термін дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування; особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням (за зверненням опікуна - у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності);
На період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні перелік причин неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи визначається Кабінетом Міністрів України.
Пункт 3 розділу ІІ Закону № 4170-ІХ передбачає, що повноваження, права і обов'язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я України припиняються 31.12.2024.
З моменту припинення повноважень, прав і обов'язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов'язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
15.11.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Постанова № 1338).
Пунктом 1 Постанови № 1338 затверджені Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.
Приписи абзацу 7 пункту 3 Постанови № 1338 визначають, що документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених у Законах України «Про військовий обов'язок та військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь строк дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами.
Відповідно до пункту 1 Порядку, затвердженого Постановою № 1338, цей Порядок визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою визначення наявності або відсутності порушень структур та/або функцій організму, в тому числі фізичних, психічних, інтелектуальних, сенсорних, що можуть призводити до обмежень життєдіяльності, встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також розроблення рекомендацій, що є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, з урахуванням індивідуального реабілітаційного плану (за наявності).
Пункт 10 Порядку, затвердженого Постановою № 1338, визначає, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності Постановою № 1338, переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.
Згідно з підпунктом 2 пункту 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою № 1338, Центр оцінювання функціонального стану особи, крім іншого, проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.
Якщо за результатами перевірки прийняте рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п'яти календарних днів засобами поштового зв'язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.
Підпунктом 5 Положення визначено перевірку під час оскарження рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання (медико-соціальної експертизи) та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.
З аналізу даних правових норм слідує, що під час проведення перевірки рішення медико-соціальної експертизи на виконання ухвали слідчого судді або рішення, експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи має право діяти відповідно до Порядку.
При цьому, зазначений Порядок не передбачає право Центру оцінювання функціонального стану особи скасовувати рішення медико-соціальної експертизи іншим шляхом, ніж як проведення повторного оцінювання функціонального стану особи, з її викликом та повідомленням. Таке оцінювання проводиться на підставі дослідження медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень.
Колегія судді зауважує, що у випадку, коли під час перевірки обґрунтованості рішення про встановлення інвалідності, у комісії виникає сумнів, відповідач повинен здійснити призначення повторного оцінювання, як це встановлено Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою № 1338, про що має бути повідомлена особа, повторне оцінювання якої має бути проведене.
Відповідно до приписів Положення, затвердженого Постановою № 1338, на адресу такої особи засобами електронної пошти, або засобами поштового зв'язку має бути направлене повідомлення щодо проведення оцінювання повсякденного функціонування особи. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі закладу охорони здоров'я.
Варто зазначити, що у контексті спірних правовідносин саме належне дотримання процедури оцінювання повсякденного функціонування особи є фундаментальним показником правомірності винесеного рішення, за умови протилежного нівелюється сенс законодавчого врегулювання такої процедури.
Повертаючись до матеріалів справи, колегія суддів враховує, що за змістом спірного рішення позивач фактично позбавлений ІІ групи інвалідності. При цьому повторне оцінювання повсякденного функціонування стосовно нього та стану його здоров'я проведені за відсутності позивача, без проведення будь-яких досліджень та повного медичного обстеження, що є порушенням його прав та інтересів.
Водночас, як встановлено судом, позивач був повідомлений про необхідність з'явитися на обстеження у період з 21.04.2025 по 23.05.2025.
Проте матеріалами справи підтверджено, що у період з 21.05.2025 по 25.05.2025 ОСОБА_1 перебував на лікарняному.
Так, за результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Колегія суддів зазначає, що 26 травня 2025 року апелянт отримав повідомлення про те, що позивач перебував на лікарняному. Своєю чергу, тимчасова непрацездатність позивача є підставою для перенесення строків медичних обстежень. Проте доказів направлення апелянтом повторного запрошення до матеріалів справи не надано.
Крім того, суд звертає увагу, що апелянтом не спростовано доводи позивача в частині того, що перше повідомлення про необхідність прибуття для обстеження у період з 18 лютого 2025 року по 18 березня 2025 року позивач отримав лише 10 квітня 2025 року.
Слід зазначити, що ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції відповідач не надав жодних доказів того, що спірне рішення приймалось на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження позивача, із проведенням необхідних досліджень або доказів того, що позивач від проходження повного медичного обстеження відмовився.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що недотримання відповідачем зазначеного порядку свідчить про його порушення при проведенні переогляду та повторного оцінювання осіб з інвалідністю, а тому рішення експертної команди Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» від 16.07.2025 № ЦО-4259/1, яким скасовано ОСОБА_1 ІІ групу інвалідності, є протиправним та підлягає скасуванню.
Верховний Суд у постановах від 29.01.2021 у справі № 638/2723/16-а та від 12.10.2021 у справі № 280/4820/19, у яких спір виник у зв'язку з незгодою позивачів із висновками медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення їм групи інвалідності, дійшов висновку, що рішення такими комісіями приймаються виключно після проведення повного медичного обстеження особи.
Такі рішення мають ґрунтуватися на результатах досліджень, проведених закладами охорони здоров'я, медичних документах, а також на безпосередньому об'єктивному обстеженні особи членами комісії.
Отже, із наведених правових позицій убачається, що обов'язковою складовою процедури прийняття рішення є особиста участь особи або, щонайменше, забезпечення можливості її безпосереднього обстеження членами комісії.
Проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК без повідомлення позивача та без його участі свідчить про порушення встановленої процедури, що ставить під сумнів законність прийнятого за результатами такої перевірки рішення.
Поряд з цим, в якості підстави для ініціювання перевірки обґрунтованості рішення вказано: «постанова слідчого, прокурора, ухвала слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді 13.01.2025 № 07 лист від Одеський обл. МСЕК, Лист від ДБР № 3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025, кримінальне провадження № 62024000000000923 від 21.10.2024p.».
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.11.2025, яку доставлено до електронного кабінету відповідача 08.11.2025, останнього було зобов'язано надати до суду належним чином засвідчені копії всіх матеріалів, на підставі яких прийнято рішення від 16.07.2025 № ЦО-4259/1.
Разом з тим, відповідачем не виконано обов'язок, передбачений ч.2 ст.77 КАС України, щодо доказування правомірності свого рішення, та не надано до суду відповідний лист, на підставі якого проведено перевірку обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення позивачу ІІ групи інвалідності.
Поряд з цим, зазначені листи були надані апелянтом до суду апеляційної інстанції.
Водночас, колегія суддів зазначає, що за ч. 8 ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Ухвалою від 17 березня 2026 року П'ятий апеляційний адміністративний суд витребував у апелянта докази неможливості подання до суду першої інстанції листа Головного управління з протидії системним загрозам управлінню державою ДЗНД СБУ № 14/1-6971 від 04.11.2025; листа ДРБ № 10-2 02-01-27449 від 06.11.204; листа МОЗ України № 25/42372/2-24 від 08.11.2024; листа МОЗ України № 25/42780/2-24 від 12.11.2024 та постанови старшого слідчого ГСУ ДБР про залучення спеціалістів від 31.01.2025 з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Проте жодного клопотання на виконання зазначеної ухвали до суду не надано, що виключає можливість апеляційного суду врахувати зазначені докази.
Також колегія суддів звертає увагу на недотримання відповідачем Закону України «Про адміністративну процедуру».
Так, відповідно до частини другої статті 6 Закону України від 17.02.2022 № 2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон № 2073-IХ) адміністративний орган застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом.
Учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи (частина друга статті 12 Закону № 2073-IХ).
Стаття 17 Закону № 2073-IХ гарантує право особи на участь в адміністративному провадженні та передбачає, що особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.
Таким чином, проведення перевірки обґрунтованості та скасування рішення МСЕК, яким позивачу встановлено інвалідність, без наявності належних підстав та з порушенням встановленого порядку, здійснено з порушенням таких принципів адміністративної процедури, як законність, відкритість, гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.
Частини друга та третя статті 87 Закону № 2073-IХ визначають, що протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою цієї статті, зокрема, не відповідає принципам адміністративної процедури. Порушення адміністративним органом передбаченої законом адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта.
Отже, колегія суддів вважає, що перевірка обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення позивачу інвалідності, за результатами якої прийнято спірне рішення, була здійснена відповідачем із порушенням процедури, визначеної Постановою № 1338.
Допущені відповідачем порушення процедури є істотними, оскільки вплинули на правильність вирішення справи по суті.
Таким чином, доводи скаржника про правомірність оскаржуваного рішення та відсутність порушення процедури, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідач здійснивши перевірку обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії та вважаючи, що даних для встановлення жодної групи інвалідності немає, мав прийняти рішення про необхідність проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування особи експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи та направити позивача на повне медичне обстеження на базі закладу охорони здоров'я, як вимагає Порядок № 1338, із повідомленням особи про таке обстеження.
Отже, у спірних правовідносинах відповідач не дотримався законодавчих вимог щодо повідомлення позивача про проведення щодо нього оцінювання повсякденного функціонування особи та призначення повного медичного обстеження, з проведенням досліджень, що за встановлених у справі обставин має суттєве значення для можливості прийняття відповідачем законного та обґрунтованого рішення.
За таких умов, слід констатувати, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються встановленими судом обставинами та наведеними вище нормами права, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять аргументів, яким би не була надана правова оцінка судом першої інстанції.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС України.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року по справі № 420/37078/25, - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року по справі № 420/37078/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач В.А. Голуб
Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко