Справа № 645/3264/26
Провадження № 2-о/645/89/26
Іменем України
22 квітня 2026 року м. Харків
Суддя Немишлянського районного суду міста Харкова Феленко Ю.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 про встановлення факту народження,
ОСОБА_1 , від імені якої діє представник, адвокат Хлопов А.В., звернувся до Немишлянського районного суду міста Харкова із заявою, в якій просить встановити юридичний факт народження ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Харків, Харківської області, Україна, у громадянки України ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), дитини чоловічої статі - ОСОБА_1 . Відомості про батька в актовому записі про народження дитини вказати на підставі ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України..
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року вказано, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, «якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою».
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Дослідивши матеріали поданої заяви, суд приходить до висновку, що дана позовна заява не в повній мірі відповідає вимогам закону, зокрема, ст. 175, 177 ЦПК України, внаслідок чого підлягає залишенню без руху в силу наступного.
Згідно вимог ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Згідно ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
З огляду на те, що нормами ЦПК не врегульовано питання залишення без руху заяв в порядку окремого провадження, у даному випадку застосуванню підлягають загальні норми цивільного процесуального законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством відповідно дост.1 Закону України «Про судовий збір» справляється судовий збір в розмірі встановленому цим законом.
Слід зауважити, що положеннями п. 21 ч.1 ст. 5 чинної редакції ЗУ «Про судовий збір», законодавцем передбачено звільнення від сплати судового збору за звернення із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення (зокрема, факту народження або смерті особи), необхідність у встановленні якого виникла внаслідок:1) вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій; 2) загибелі; 3) поранення; 4) перебування в полоні; 5) незаконного позбавлення волі або викрадення; 6) порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Отже, законодавцем чітко визначено причинно-наслідковий зв'язок між подією (збройна агресія, конфлікт тощо), яка потягла дію-наслідок (вимушене переселення або загибель, або поранення, тощо ), який і повинен бути підтверджений судом як факт, що має юридичне значення.
Водночас, зі змісту заяви вбачається, що встановлення факту народження заявника не пов'язано з вищезазначеними обставинами, та потрібен заявнику для отримання паспорта громадянина України, тому не може бути звільненим від сплати судового збору.
Належним доказом про сплату судового збору є оригінал квитанції про його сплату.
Заявником судовий збір не сплачено. Доказів про звільнення заявника від сплати судового збору не надано.
При цьому, як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.26 своєї постанові №10 від 14.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», перерахування суми судового збору здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України від 05.04.2011 року «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.
Так, платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.
Пунктом 4 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду заяви у справах окремого провадження, яка подана, зокрема, фізичною особою, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» станом на 01 січня 2026 року складає 3328,00 грн.
Дана заява надійшла до суду через систему «Електронний суд».
Тож, відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що становить 532,48 грн.
Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір в розмірі 532,48 грн. за подання заяви у справах окремого провадження за реквізитами: отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Немишлян/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA728999980313171206000020660; код класифікації доходів бюджету 22030101, або надати докази на підтвердження звільнення від сплати судового збору.
Крім того, слід зазначити, що згідно ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до ч.2 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до п. 5 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Проте заявником не викладені обставини, що обґрунтовують його вимоги, окрім того, що він має виключно медичне свідоцтво про народження № 1191, видане 24.09.2004.
Згідно ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає заявнику у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 про встановлення факту народження - залишити без руху.
Надати заявнику строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити заявнику, що у разі невиконання недоліків у зазначений строк, заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.В. Феленко