П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/42752/25
Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.
Дата і місце ухвалення: 19 січня 2026 року, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Тарновецького І.І.,
суддів: Бойка А.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -
У грудні 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця ВП №78172433 від 19 листопада 2025 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом надання доказів сплати судового збору у встановлений судом строк.
04 січня 2026 року від позивача до суду першої інстанції надійшла заява про неможливість надання доказу сплати судового збору у встановлений строк, а також клопотання про звільнення від сплати судового збору, а в разі відмови - про відстрочення, розстрочення або зменшення його розміру, обґрунтоване відсутністю фінансування та особливостями бюджетного забезпечення військової установи.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року адміністративний позов повернуто позивачу у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, при цьому судом відмовлено у задоволенні поданого позивачем клопотання.
Не погоджуючись із такою ухвалою, ІНФОРМАЦІЯ_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до передчасного та безпідставного повернення позовної заяви.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що ним було вжито всіх можливих заходів для усунення недоліків позовної заяви, зокрема своєчасно подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, а також про його відстрочення, розстрочення або зменшення розміру, з урахуванням відсутності фінансування та особливостей бюджетного забезпечення військової установи.
Апелянт наголошує, що суд першої інстанції формально підійшов до вирішення питання щодо усунення недоліків позовної заяви, не надав належної оцінки поданому клопотанню та обставинам, які об'єктивно унеможливлювали своєчасну сплату судового збору.
Крім того, апелянт вказує, що повернення позовної заяви за таких обставин є проявом надмірного процесуального формалізму та призводить до необґрунтованого обмеження права на доступ до правосуддя.
У зв'язку з цим апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до ст. 312 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви у встановлений судом строк, оскільки доказів сплати судового збору до суду не надано, а підстави для задоволення заявленого апелянтом клопотання відсутні.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, або відстрочити чи розстрочити їх сплату на визначений строк.
Аналогічні положення містяться у статті 8 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою питання щодо звільнення, відстрочення, розстрочення або зменшення розміру судового збору вирішується судом з урахуванням майнового стану особи та за наявності відповідних доказів.
Отже, обов'язок доведення обставин, які свідчать про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору або застосування інших передбачених законом механізмів, покладається саме на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.
Як убачається з матеріалів справи, подані позивачем документи свідчать лише про загальні обставини фінансування відповідного органу, однак не підтверджують об'єктивної неможливості сплати судового збору саме у цій справі та у встановлений судом строк .
Колегія суддів звертає увагу, що суб'єкти владних повноважень, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів, здійснюють свою діяльність у межах бюджетних призначень, мають можливість планувати свої видатки та вживати заходів для забезпечення виконання покладених на них обов'язків, у тому числі щодо сплати судового збору.
Посилання позивача на відсутність фінансування, обмеженість бюджетних асигнувань або необхідність погодження відповідних витрат із вищестоящими органами не можуть розглядатися як безумовна підстава для невиконання процесуального обов'язку щодо сплати судового збору.
Крім того, сам по собі факт запровадження воєнного стану або виконання службових обов'язків у специфічних умовах не є достатньою підставою для невиконання вимог ухвали суду, за відсутності належних доказів того, що такі обставини об'єктивно унеможливили виконання відповідного обов'язку.
Колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в ухвалі від 30 січня 2023 року у справі №380/3793/20, відповідно до якої відсутність належних доказів, що підтверджують об'єктивну неможливість сплати судового збору, є підставою для відмови у задоволенні відповідного клопотання.
Крім того, матеріали справи не містять відомостей про звернення позивача з клопотанням про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви, що свідчить про невикористання ним наданих процесуальних прав.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про не усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений строк та правомірно застосував положення пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України щодо її повернення.
Колегія суддів також зазначає, що сплата судового збору є складовою реалізації права на звернення до суду та одним із процесуальних обов'язків особи, яка ініціює судовий розгляд.
Право на доступ до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним та може підлягати певним обмеженням, зокрема фінансового характеру, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої вимога щодо сплати судового збору сама по собі не є порушенням права на доступ до правосуддя.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та не містять належного правового обґрунтування, яке б спростовувало встановлені судом обставини та свідчило про неправильне застосування норм процесуального права.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Разом з тим, колегія суддів не встановила таких порушень під час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 308, 312, 317, 321 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі №420/42752/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: І.І. Тарновецький
Судді: А.В. Бойко
О.А. Шевчук