Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
23 квітня 2026 р. справа № 520/30941/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:
- визнати противоправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України у Харківській області, яка полягає у не здійсненні перерахунку та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 , з урахуванням довідки №206 від 14.05.2025, виданої Головним управлінням МВС України в Харківській області, довідки №270/43/40/5-25 від 05.06.2025, виданої управлінням поліції охорони в Харківській області, довідки №269/43/40/5-2025 від 05.06.2025, виданої управлінням поліції охорони в Харківській області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 з 01.10.2025 перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням довідки №206 від 14.05.2025, виданої Головним управлінням МВС України в Харківській області, довідки №270/43/40/5-25 від 05.06.2025, виданої управлінням поліції охорони в Харківській області, довідки №269/43/40/5-2025 від 05.06.2025, виданої управлінням поліції охорони в Харківській області.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 3 та п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України, якими унормовано що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.10.2025 позивач звернувся через веб-портал Пенсійного фонду України з заявою, якій просив здійснити перерахунок (обчислення) та виплату пенсії з дня призначення з урахуванням архівних довідок про заробітну плату для обчислення пенсії №206 від 14.05.2025, №269/43/40/5-2025 від 05.06.2025, №270/43/40/5-25 від 05.06.2025. Листом №33944-34740/Ф-03/8-2000/25 від 29.10.2025 Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області повідомило позивача про те, що надані довідки підлягають перевірці, яка буде проведена у порядку календарної черговості надходження документів. Після проведення перевірок відповідності даних, зазначених у довідках, первинним документам, буде розглянуте питання призначення пенсії. Позивач не погоджується із такою бездіяльністю відповідача, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву вказав, що надані позивачем довідки відповідно до статті 40 Закону потребують підтвердження первинними документами. З серпня 2025 року перевірці підлягають довідки про проходження військової служби, нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески. В роботі управління перебуває значна кількість документів, які потребують перевірки. Складність в опрацюванні зазначених довідок викликана тим, що значна кількість документів, які підлягають перевірці, накопичилась протягом періоду активних бойових дій в результаті російської агресії проти України. На сьогодні проведення кожної перевірки потребує попереднього погодження з підприємствами, організаціями та установами. Значна кількість документів та обов'язкове попереднє погодження проведення перевірок з підприємствами призвело до необхідності календарної черговості проведення перевірок документів для призначення та перерахунку пенсії. Перевірка достовірності довідок про проходження військової служби, нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові буде проведена у порядку календарної черговості надходження документів. Після проведення перевірок відповідності даних, зазначених у довідці, первинним документам, буде розглянуте питання призначення пенсії. Отже, відсутні законні підстави для зарахування зазначених періодів роботи до страхового стажу позивача.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 02.09.2025 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV.
01.10.2025 позивач звернувся із заявою на веб-портал Пенсійного фонду щодо перерахунку та виплати пенсії за віком з урахуванням довідки №206 від 14.05.2025, виданої Головним управлінням МВС України в Харківській області, довідки №270/43/40/5-25 від 05.06.2025, виданої управлінням поліції охорони в Харківській області, довідки №269/43/40/5-2025 від 05.06.2025, виданої управлінням поліції охорони в Харківській області.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.10.2025 №33944-34740/Ф-03/8-2000/25 позивача повідомлено про те, що з серпня 2025 року перевірці підлягають довідки про проходження військової служби, нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески від 05.06.2025 №270/43/40/5-25, видана управлінням поліції охорони в Харківській області за період з липня 1992 року по грудень 1996 року та з серпня 1997 року по грудень 1997 рік, та від 05.06.2025 №269/43/40/5-2025, видана управлінням поліції охорони в Харківській області за період з січня 1998 року по жовтень 1999 рік.
В роботі управління перебуває значна кількість документів, які потребують перевірки.
Складність в опрацюванні зазначених довідок викликана тим, що значна кількість документів, які підлягають перевірці, накопичилась протягом періоду активних бойових дій в результаті російської агресії проти України.
На сьогодні проведення кожної перевірки потребує попереднього погодження з підприємствами, організаціями та установами. Значна кількість документів та обов'язкове попереднє погодження проведення перевірок з підприємствами призвело до необхідності календарної черговості проведення перевірок документів для призначення та перерахунку пенсії.
На адресу Управління поліції охорони в Харківській області у січні 2025 року було направлено листа щодо можливості надання документів для перевірок довідок. Управління поліції охорони в Харківській області листом від 28.01.2025 надало згоду на проведення перевірок довідок, виданих для призначення/перерахунку пенсії.
На теперішній час довідки, які видані Управлінням поліції охорони в Харківській області, перевіряються по запитах, які надійшли в роботу управління у червні 2024 року.
Перевірка достовірності довідок про проходження військової служби, нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески від 05.06.2025 №270/43/40/5-25, видана управлінням поліції охорони в Харківській області за період з липня 1992 року по грудень 1996 року та з серпня 1997 року по грудень 1997 року та від 05.06.2025р. №269/43/40/5-2025, видана Управлінням поліції охорони в Харківській області за період з січня 1998 року по жовтень 1999 рік, буде проведена у порядку календарної черговості надходження документів.
Стосовно перевірки довідки про проходження військової служби, нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески від 14.05.2025 №206 за період з жовтня 1999 року по листопад 2000 року, виданої Головним управлінням МВС України в Харківській області, направлено запит до управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Після проведення перевірок відповідності даних, зазначених у довідці, первинним документам, буде розглянуте питання призначення пенсії.
Позивач вважає протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням довідки №206 від 14.05.2025, виданої Головним управлінням МВС України в Харківській області, довідки №270/43/40/5-25 від 05.06.2025, виданої управлінням поліції охорони в Харківській області та довідки №269/43/40/5-2025 від 05.06.2025, виданої управлінням поліції охорони в Харківській області, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу вимог ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону України №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Частиною 5 ст. 45 Закону №1058-IV встановлено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Згідно зі статтею 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженим постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Підпунктом 3 п. 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).
За змістом п. 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Іншого чинним законодавством не передбачено.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №358/1179/17 та від 18.10.2018 у справі №539/758/15-а, від 15.01.2021 у справі №357/2591/17.
Тобто, роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у первинних документах відносно позивача за відповідний період.
При цьому, суд зазначає, що саме на відповідача покладено обов'язок при призначенні (перерахунку) пенсії позивачу щодо здійснення перевірки допустимості документів, поданих разом із заявою для призначення пенсії, та обґрунтованість видачі таких з метою забезпечення не лише реалізації права особи на призначення та отримання пенсії, а й контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду.
Пунктом 4.2 Порядку №22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно з п. 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Пунктом 4.7 Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Судом встановлено, що при зверненні за перерахунком пенсії позивач надав довідки про проходження військової служби, нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески від 05.06.2025 №269/43/40/5-2025 та №270/43/40/5-25, видані Управлінням поліції охорони в Харківській області, від 14.05.2025 №206, видану Головним управлінням МВС України в Харківській області, за формою згідно Порядку №22-1. Довідки завірені печатками установ та видані на підставі особових рахунків. Крім того, зазначені довідки містять інформацію про місцезнаходження первинних документів на підставі, яких вони виготовлені.
Отже, надані позивачем довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000, видані у відповідності до вимог Порядку №22-1.
Водночас, суд звертає увагу, що Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області не наведено будь-яких посилань на невідповідність довідок чинному законодавству (або їх недостовірності).
Відповідно до вищезазначених приписів Порядку №22-1 працівник пенсійного органу під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів та відповідність оформлення таких вимогам законодавства з метою забезпечення не лише реалізації права особи на призначення та отримання пенсії, а й контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, а тому сумніви останнього щодо обґрунтованості видачі документів, зокрема, довідок про заробітну плату для нарахування пенсії, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у врахуванні такої при призначенні (перерахунку) пенсії.
У постанові від 21.02.2020 по справі №291/99/17 Верховний Суд зазначив, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Вказана позиція також підтримана Верховним Судом у постановах від 12.04.2021 по справі №219/4550/17, від 03.06.2021 по справі №127/8001/17.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 23.12.2020 по справі №520/7125/17, посилання органу Пенсійного фонду України на неможливість врахування заробітної плати в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості видачі довідки є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містить посилання на особові рахунки як на первинні документи, на підставі яких вона видана, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні.
При цьому, суд зазначає, що ризик неможливості здійснення перевірки з незалежних від особи причин не може бути покладений на особу, що звернулась за перерахунком пенсії, якщо вимоги до форми довідки про заробітну плату були дотримані підприємством, що її видало, а факт роботи особи на цьому підприємстві підтверджений записами у трудовій книжці.
Крім того, позивач, як громадянин України, наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Суд зазначає, що неврахування пенсійним органом довідок про проходження військової служби, нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески від 05.06.2025 №269/43/40/5-2025 та №270/43/40/5-25, виданих Управлінням поліції охорони в Харківській області, від 14.05.2025 №206, виданої Головним управлінням МВС України в Харківській області, є порушенням конституційних прав позивача на отримання пенсійного забезпечення на рівні визначеному чинним законодавством України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №560/3907/18 (адміністративне провадження № К/9901/20963/19).
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області допущено протиправну бездіяльність щодо не здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки від 05.06.2025 №269/43/40/5-2025, виданої Управлінням поліції охорони в Харківській області, довідки від 05.06.2025 №270/43/40/5-25, виданої Управлінням поліції охорони в Харківській області, довідки від 14.05.2025 №206, виданої Головним управлінням МВС України в Харківській області.
З огляду на встановлені обставини справи у їх сукупності, наведені норми законодавства, суд дійшов до висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2025 з урахуванням довідки від 05.06.2025 №269/43/40/5-2025, виданої Управлінням поліції охорони в Харківській області, довідки від 05.06.2025 №270/43/40/5-25, виданої Управлінням поліції охорони в Харківській області, довідки від 14.05.2025 №206, виданої Головним управлінням МВС України в Харківській області.
Розглядаючи позовні вимоги щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести виплату перерахованої пенсії, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З аналізу викладеного суд зазначає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб факт порушення був обґрунтованим. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов'язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог, визначаються позивачем самостійно. Суд під час прийняття постанови вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються і яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (стаття 244 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи вищезазначене, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Зважаючи на ті обставини, що перерахунок пенсії позивача на підставі спірних у цій справі довідок Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Харківській області на час звернення позивача до суду не проведено, право позивача на виплату перерахованої пенсії відповідачем порушено не було, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову в цій частині відсутні, адже заявлені позивачем на майбутнє.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Інші доводи і заперечення сторін, з урахуванням наведеного, на висновки суду не впливають.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Розглядаючи питання розподілу витрат на правничу допомогу у розмірі 12000 грн., суд зазначає наступне.
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).
Згідно з ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Таким чином, у КАС України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу суду надано:
1) Договір №18112504 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 18.11.2025, укладений між ТОВ "Центр правової допомоги "Допомога юриста" та ОСОБА_1 , згідно якого позивачу надані послуги з написання проекту позовної заяви вартістю 12000,00 грн.;
2) Акт від 24.11.2025 №18112504 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги/юридичних послуг №18112504 від 18.11.2025 про те, що виконавець надав, а замовник прийняв послуги - проект позовної заяви. Вартість послуг 12000,00 грн. Цей акт підтверджує повне виконання сторонами своїх зобов'язань.
Суд зазначає, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відповідно до ст. 30 цього Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" також роз'яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Суд зауважує, що предметом спору у даній справі є перерахунок та виплата пенсії з урахуванням довідки №206 від 14.05.2025, виданої Головним управлінням МВС України в Харківській області, довідки №270/43/40/5-25 від 05.06.2025, виданої управлінням поліції охорони в Харківській області, довідки №269/43/40/5-2025 від 05.06.2025, виданої управлінням поліції охорони в Харківській області.
Даний адміністративний позов не є складним, відноситься до справ незначної складності та Верховним Судом висловлена стала позиція щодо спірних правовідносин. Крім того, позовні вимоги задоволені судом частково.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що сума на професійну правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому, вартість такої послуги саме у розмірі 12000,00 грн. в даному випадку є необґрунтованою та завищеною.
Крім того, згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) від 19.10.2000, скарга №31107/96, узагальнив свою минулу практику стосовно угод про виплату адвокату гонорару і сформулював основні положення стосовно таких угод.
Так, ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи "Санді Таймс проти Об'єднаного Королівства (№2)" (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга №6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.
На підставі викладеного, з урахуванням співмірності, суд доходить висновку про наявність підстав для відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 2000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Судові витрати у вигляді судового збору підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки від 05.06.2025 №269/43/40/5-2025, виданої Управлінням поліції охорони в Харківській області, довідки від 05.06.2025 №270/43/40/5-25, виданої Управлінням поліції охорони в Харківській області, довідки від 14.05.2025 №206, виданої Головним управлінням МВС України в Харківській області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2025 з урахуванням довідки від 05.06.2025 №269/43/40/5-2025, виданої Управлінням поліції охорони в Харківській області, довідки від 05.06.2025 №270/43/40/5-25, виданої Управлінням поліції охорони в Харківській області, довідки від 14.05.2025 №206, виданої Головним управлінням МВС України в Харківській області.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Біленський О.О.