про залишення позовної заяви без розгляду
Справа № 500/1408/26
22 квітня 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Грицюка Р.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 16.03.2026 позовну заяву було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення.
На виконання вимог ухвали суду представник позивача подав заяву про усунення недоліків, в якій виклав доводи щодо дотримання строку звернення до суду, просив врахувати викладені обставини та поновити пропущений строк.
Ухвалою судді від 30.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Також ухвалою суду від 30.03.2026 передбачено, що з огляду на викладені представником позивача доводи, вказані приписи законодавства та з метою належного встановлення всіх обставин, які мають значення для вирішення питання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суддя висновує про необхідність отримання додаткових доказів й перевірки відповідних обставин.
До суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про залишення без розгляду позовноїяви у цій справі у зв'язку із пропуском позивачем тримісячного строку на звернення до суду.
Визначаючись щодо наведеного, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів Відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Разом з тим, Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлює інші строки звернення до суду щодо вирішення трудових спорів.
Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частин першої, другої статті 233 КЗпП України у редакції, яка діяла до 18.07.2022 (включно) передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, пунктом 18 частини першої розділу І Закону України ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин'' від 01.07.2022 за №2352-IX (далі Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частину другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Із заявою у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Таким чином, шляхом внесення до статті 233 КЗпП України вказаних змін, законодавець з 19.07.2022 запровадив процесуальні строки для звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати (три місяці).
До суду за захистом свого права на виплату належного грошового забезпечення позивач звернувся з цим позовом 11.03.2026, пропустивши тримісячний строк звернення до суду в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 20.05.2023.
Суд зауважує, що незгода позивача з розміром належних до виплати при звільненні сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду.
Це звернення повинно бути здійснене відразу після виплати цих сум чи ознайомленні з їхнім розміром або принаймні у достатньо стислі строки (не більше трьох місяців).
Такі дії будуть свідчити про наявність спору щодо розміру належних йому сум при звільненні.
У цій справі позивача звільнено з військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 17.09.2024. Натомість звернення позивача із цим позовом відбулося лише 11.03.2026, що свідчить про пасивну поведінку позивача щодо відновлення порушених прав.
Представником позивача від 23.03.2026 подано заяву про поновлення строку, в якій зазначено, що на спірні правовідносини строки звернення до суду не застосовуються, оскільки охоплюють також період карантину з 19.07.2022 до 19.05.2023 (на період карантину строки продовжено), тому такі слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Також зазначає, що позивач не мав підстав для сумнівів у добросовісності відповідача при здійсненні розрахунку грошового забезпечення.
Поряд з цим, суд зауважує, що на період карантину був продовжений саме тримісячний строк звернення до суду, який встановлений змінами до ст.233 КЗпП України з 19.07.2022, оскільки до цієї дати звернення про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні взагалі не обмежувалось будь-яким строком.
Тобто, з 30.06.2023 (завершення карантину) для звернення до суду з позовними вимогами про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, в тому числі щодо вимог за період починаючи з 19.07.2022, застосовується тримісячний строк.
Таким чином, помилковими є твердження представника позивача, що позовні вимоги про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні за період дії карантину не обмежуються будь-яким строком. Отже, позивачем пропущено строк звернення до суду в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 20.05.2023.
Наведені позивачем в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду обставини не свідчать про існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.
При цьому, відповідачем до відзиву додано грошовий атестат позивача від 17.09.2024 (дата звільнення зі служби) №893/14/1768, в якому міститься підпис позивача про ознайомлення із сумами грошового забезпечення, які нараховані та виплачені йому під час служби, в тому числі розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, які є предметом спору.
Представником позивача не вказано жодних обставин, що перешкоджали позивачу своєчасно звернутись до суду в межах строку, встановленого законом.
Жодних доказів існування обставин, які були б об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, представником позивача у заяві не наведено та суду не надано, тому суд визнає зазначені представником позивача підстави для поновлення позивачу строку звернення до суду неповажними та відмовляє у поновленні строку звернення до суду.
Суд зауважує, що позивач вже звертався до суду з аналогічними позовними вимогами та судом в ухвалі від 02.03.2026 про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог у справі №500/447/26 визнано неповажними підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, наведені у заяві від 02.02.2026, та позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії залишено без розгляду у частині позовних вимог з 19.07.2022 по 20.05.2023.
Ухвалу суду від 02.03.2026 позивачем в апеляційному порядку не оскаржено, будь-яких інших доводів на обгрунтування поважності пропуску строку звернення до суду у цій справі позивачем не наведено.
Суд звертає увагу, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.
Доказів існування обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду позивачем не надано.
Суд зауважує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідачів. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
У відповідності до ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки позивач звернувся до суду поза межами встановленого законом строку, хоча був належним чином повідомлений про виплачене грошове забезпечення шляхом ознайомлення із грошовим атестатом, не вказав поважних підстав для його поновлення, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
З урахуванням зазначеного, керуючись статтями 123, 240, 256, 293 КАС, суд
Визнати неповажними підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, наведені у заяві від 23.03.2026, та відмовити у їх поновленні.
Клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії залишити без розгляду.
Ухвалу надіслати особам, які беруть участь у справі.
Роз'яснити позивачу, що постановлення ухвали про залишення без розгляду не позбавляє його права звернутись до суду повторно в загальному порядку, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 22 квітня 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач:
- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Головуючий суддя Грицюк Р.П.