Справа № 495/6853/24
23 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 по Білгород-Дністровському району Одеської області про скасування рішення щодо скасування відстрочки,
встановив:
І. Зміст позовних вимог
06.07.2024 року до суду до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Територіального центру з комплектування та соціальної підтримки по Білгород-Дністровському району Одеської області в якому просить скасувати рішення ТЦК по Білгород-Дністровському району щодо скасування права на відстрочку громадянина ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
ІІ. Позиція сторін у справі
На обґрунтування вказаних вимог позивача вказує, що має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1. ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки здійснює постійний догляд за двома особами похилого віку, а саме своєю матір'ю ОСОБА_2 та матір'ю померлої дружини ОСОБА_3 , які потребують постійного догляду за станом здоров'я та відсутністю інших працездатних родичів, які можуть здійснювати постійний догляд за ними. Відповідну заяву про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації позивачем була складена та її необхідно було подати до ТЦК у термін до 16.07.2024 року. Проте 12.07.2024 позивача було примусово доставлено до ТЦК та у 2-х денний термін відправлено до учбової частини. При цьому, позивач зазначає, що у нього було відібрано та пошкоджено телефон, у зв'язку з чим не мав можливості надати документи, які підтверджують право на відстрочку. З огляду на вказане просить скасувати рішення ТЦК по Білгород-Дністровському району щодо скасування його права на відстрочку.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов, про яке йому було роз'яснено в ухвалі суду від 08.07.2025 року про відкриття провадження у справі, отриману 10.07.2025 р., що підтверджується довідкою про доставку в електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд».
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.07.2024 р. позов залишено без руху.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.08.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 квітня 2025 року справу за предметно-територіальною підсудністю було передано до Одеського окружного адміністративного суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду справу передано на розгляд судді Дубровній В.А.
Ухвалою суду від 08.07.2025 року дану справу прийнято до провадження, продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Повторно розпочато розгляд справи по суті. Даною ухвалою зобов'язано відповідача разом з відзивом надати суду належним чином завірені копії документів зокрема: заяви позивача про відстрочку від призову за мобілізацією на підставі Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з додатками до них, та рішення/лист про розгляд вказаних заяв з доказами їх повідомлення/отримання позивачем; рішення про скасування права на відстрочку громадянина ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , з доказами його повідомлення/отримання позивачем.
Оскільки відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який призваний ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу по мобілізації до військової частини НОМЕР_1 згідно наказу № 224 від 13.07.2024 року, що підтверджується Довідкою ІНФОРМАЦІЯ_4 від 31.07.2024 року за № 5834 (а.с. 12)
12.07.2024 року позивачем було складено на ім'я Голови комісії з військового призову ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву, якою повідомляє, що є особою, яка на підставі пункту 9 частини 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, тому просить розглянути його заяву та оформити в порядку, передбаченому постановою КМУ від 16.05.2024 № 560 довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Додатками до заяви вказано: паспорт ОСОБА_2 , паспорт ОСОБА_3 , свідоцтво про смерть ОСОБА_4 , Заява до Білгород-Дністровської лікарні про видачу довідок особам, які потребують постійного догляду.
Як зазначає позивач у позові, вказану заяву необхідно було подати до ТЦК у термін до 16.07.2024 року, проте 12.07.2024 його було примусово доставлено до ТЦК та у 2-х денний термін відправлено до учбової частини.
Вважаючи рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо скасування його права на відстрочку призову на військову службу під час мобілізації протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
V. Норми права, які застосував суд.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України “Про військовий обов'язок військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, ( далі - Закон № 2232-XII) яким передбачено
- від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.( частина 5 статті 1 Закону № 2232-XII);
- призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».( абзац перший частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ)
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлено Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яким передбачено, зокрема,
- мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. (стаття 1 Закону № 3543-XII)
- призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин. ( частина 5 статті 22 Закону № 3543-XII)
- не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду; ( пункт 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ);
- відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України., не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. ( частина 8 статті 23 Закону №3543-ХІІ).
Відповідно до частини п'ятої статті 33 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 30 грудня 2022 р. № 1487 про Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів ( далі Порядок № 1487, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Додатком Додатку № 2 до цього Порядку передбачено Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, підпунктом 8 пункту 1 яких призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
16.05.2024 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 560 “Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» ( далі - постанова КМ України № 560), якою передбачено, зокрема
- відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ( пункт 56 постанови КМ України № 560).
- для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації). ( абзаци 1-3 пункту 57 постанови КМ України № 560).
- за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації. ( абзац перший пункту 58 постанови КМ України № 560).
- відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». ( пункт 59 постанови КМ України № 560).
- комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку. До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. ( абзаци 1-7 пункту 60 постанови КМ України № 560).
- у разі втрати (зміни) підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період комісія може скасувати (змінити) раніше прийняте нею рішення, про що повідомляється заявнику письмово не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення за формою, визначеною у додатку 10. (пункт 65 Порядку № 560,
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки ( далі - Положення № 154), яким передбачено, зокрема
- територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. ( пункт 1 Положення № 154),
-територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.( пункту 7 Положення № 154)
- завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема, в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів…... ( пункт 8 Положення № 154)
- територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. ( пункт 9 Положення № 389-VІІІ)
- керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження. (пункт 12 цього Положення № 154)
Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року № 1951-VIII ( далі - Закон № 1951-VIII), передбачено, зокрема
- органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) ТЦК та СП, […]. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних. ( частини 8 та 9 статті 5 Закону № 1951-VIII)
- до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать, зокрема: відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. ( пункт 34 ч.1 статті 7 Закону № 1951-VIII)
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Порядок № 559), яким визначено, зокрема
- військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до п.п. 3 і 4 ч. 6 ст. 37 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа. ( пункт 1 Порядку № 559)
- військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (у разі технічної реалізації); у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559.( пункт 2 Порядку № 559)
- військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (за наявності): 1) прізвище; 2) власне ім'я (усі власні імена); [...] 6) окремий номер запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 7) відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку; 8) відомості про наявність відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов'язаних та резервістів; […].( пункт 8 Порядку № 559)
- відомості про сформований військово-обліковий документ в електронній формі відображаються у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. (пункт 10 Порядку № 559)
VI. Оцінка та висновок суду.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що розгляд питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а також скасування (зміни) раніше прийнятого рішення про надання такої відстрочки здійснюється комісіями, створеними при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах).
Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2024 року у справі № 200/4189/22 зазначив, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Як встановлено судом позивач є військовослужбовцем у зв'язку з призивом на військову службу по мобілізації до військової частини НОМЕР_1 згідно наказу № 224 від 13.07.2024 року, про що свідчить що підтверджується Довідкою ІНФОРМАЦІЯ_4 від 31.07.2024 року за № 5834.
При цьому, у позові позивач стверджує, що до 16.07.2024 року йому необхідно було подати на ім'я Голови комісії з військового призову ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з доглядом за двома особами похилого віку, а саме, своєю матір?ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка потребує постійного догляду за станом здоров'я, а також матір'ю своєї померлої дружини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 яка потребує постійного догляду з приводу перенесеного інсульту у 2018 році та гіпертонічної хвороби та стенокардіїї 4 ступеню ризику.
При цьому, позивач не заперечує, що складена ним 12.07.2024 року вказана заява не була подана Голові комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки в той же день був примусово доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 та протягом 2-х днів відправлений до учбової частини.
Тобто, позивач вважає, що наслідком його призову на військову службу по мобілізації є прийняття відповідачем рішення про скасування його права на відстрочку, яке є предметом оскарження у даній справі.
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Під підставами позову, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.
Разом з тим, позивачем не надано суду оскаржуваного рішення відповідача. На виконання ухвали суду від 08.07.2025 року, відповідачем рішення про скасування права позивача на відстрочку до суду також не надано.
Вирішуючи спірність вказаного питання з урахуванням наявних у справі доказів, суд вказує на таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.02.2024 у справі № 990/150/23 зазначила, «що, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Своєю чергою, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах».
Як встановлено судом, то позивач не скористався можливістю реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та оформлення такого права у відповідний спосіб до моменту його фактичного призову на військову службу.
При цьому, наявність у позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 16.07.2024 року, як це стверджує позивач, жодним доказом не підтверджена.
Натомість, суд зауважує, що позивач мав доступ до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, та відповідно до даних щодо наявної у позивача відстрочки чи її скасування, проте будь-якої інформації зі спірного питання суду не надав.
Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
В той же час саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин. Відтак для надання такого захисту суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить, і що це право, свобода чи інтерес порушені рішенням, дією або бездіяльністю відповідача у публічно-правових відносинах, які оскаржуються.
Верховний Суд у постанові від 16.02.2021 у справі №320/950/19 вказав на те, що згідно з нормами ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Водночас обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
У розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб, за загальним правилом, є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Отже, право на судовий захист, зазвичай, має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №440/3862/18, де також акцентовано на тому, що для відновлення права, порушеного суб'єктом владних повноважень, особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. При цьому порушення вимог закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Крім того, досліджуючи підстави для звернення до суду з адміністративним позовом, у постанові від 01.09.2022 у справі №990/46/22 Велика Пала Верховного Суду зазначила, що рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України.
Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Таким чином, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Порушення має бути реальним та стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
За змістом статей 5, 9 КАС України кожна особа, яка звертається до адміністративного суду та вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень були порушені її права, свободи або інтереси, самостійно обирає способи захисту таких прав, свобод або інтересів, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання його вчинити дії.
Отже, доводи позивача щодо прийняття відповідачем рішення про скасування його права на відстрочку від призову на військову службу є хибними.
Так, позивач не конкретизує, в якому саме порядку, у якій формі та на підставі якого саме нормативно-правового акта, на його думку, відповідач мав би прийняте зазначене рішення.
Однак, як можна побачити зі змісту позовної заяви, позивач, вочевидь, має на увазі рішення, передбачене пунктом 65 Порядку № 560, яким у разі втрати (зміни) підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період комісія може скасувати (змінити) раніше прийняте нею рішення, про що повідомляється заявнику письмово не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення за формою, визначеною у додатку 10.
Тобто, рішення про втрату (зміну) підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, прийняття якого відповідно до вказаної процедури відповідач не наділений.
Суд зауважує, що таке рішення може бути прийняте Комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 виключно у разі втрати (зміни) підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи вищевказане та враховуючи встановлені обставини та наявні у справі докази, суд вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження порушення його прав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації внаслідок прийняття відповідачем рішення про скасування такого права, а відтак наявні підстави для відмови у задоволені позову.
У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
VII. Розподіл судових витрат.
Оскільки судом відмовлено позивачу у задоволені позову, то відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, -
вирішив:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 по Білгород-Дністровському району, Одеської області (вул. Першотравнева, буд. 55., м.Білгород-Дністровський, ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про скасування рішення щодо скасування відстрочки - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна
.