про закриття провадження у справі в частині позовних вимог
22 квітня 2026 рокусправа № 380/92/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Чаплик І.Д.,
секретар судового засідання Тимоць М.А.,
за участю:
представника відповідача Тодорович О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ: 13814885), в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо неврахування архівних довідок при розгляді заяви позивача від 09.06.2025 про призначення пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 09.06.2025, зарахувавши до його загального страхового стажу періоди роботи з 10.08.1993 по 19.04.1996, з 20.04.1996 по 31.08.1998, з 01.02.1999 по 07.02.2000, з 08.02.2000 по 31.03.2004, з 01.01.2009 по 31.12.2014.
Ухвалою від 12.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідач 28.01.2026 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. У відзиві відповідач також зазначив, що вимоги, які містяться у позовній заяві ОСОБА_1 від 03.01.2026 є повністю ідентичними із вимогами у справі №380/12893/25, за результатом розгляду яких прийнято рішення і це рішення набрало законної сили. У зв'язку із цим вважає, що наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою від 10.03.2026 призначено справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін на 08.04.2026.
Судове засідання, призначене на 08.04.2026, було відкладене на 22.04.2026 за клопотанням представника відповідача.
У судовому засіданні 22.04.2026 представник відповідача підтримала заявлене клопотання про закриття провадження в справі та просила його задовольнити.
У судове засідання 22.04.2026 представник позивача не з'явилась, подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності.
При розгляді клопотання відповідача про закриття провадження у справі суд виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Тобто, постановлення ухвали про закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України можливе виключно за сукупності таких обставин:
набрали законної сили рішення або постанова суду, ухвала суду про закриття провадження у такій самій справі;
спір у справі має бути з одним і тим же предметом;
спір у справі має бути заявлений з тих самих підстав.
Відсутність хоча б однієї з вказаних ознак виключає закриття провадження у справі.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Підстави адміністративного позову фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, тобто факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.
Отже, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 809/487/18, від 13 липня 2020 року у справі № 620/3960/19.
Суд зазначає, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає зверненню до суду заінтересованих осіб для вирішення спору.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить, зокрема, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 09.06.2025, зарахувавши до його загального страхового стажу періоди роботи з 10.08.1993 по 19.04.1996, з 20.04.1996 по 31.08.1998, з 01.02.1999 по 07.02.2000, з 08.02.2000 по 31.03.2004, з 01.01.2009 по 31.12.2014.
Водночас, судом встановлено, що питання про наявність у позивача права на пенсію за віком вже було предметом судового розгляду. Так, у справі №380/12893/25 позивач звертався із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просив, зокрема, зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 09.06.2025, зарахувавши до його загального страхового стажу періоди роботи з 10.08.1993 по 19.04.1996, з 20.04.1996 по 31.08.1998, з 01.02.1999 по 07.02.2000, з 08.02.2000 по 31.03.2004, з 01.01.2009 по 31.12.2014. За наслідками розгляду вказаної справи суд у рішенні від 03.09.2025 дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 09.06.2025, зарахувавши до його загального страхового стажу період роботи з 10.08.1993 по 19.04.1996.
З аналізу наведеного слідує, що у справі, яка розглядається, позовна вимога про зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 10.08.1993 по 19.04.1996 є тотожною вимозі, яка була заявлена у справі №380/12893/25.
Рішення суду у вказаній справі залишено без змін постановами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2025 та від 05.01.2026, а отже набрало законної сили. Більше того, на виконання рішення суду Головним управлінням ПФУ у Львівській області здійснено перерахунок страхового стажу позивача, зарахувавши до нього період роботи з 10.08.1993 по 19.04.1996.
З наведеного суд приходить до висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до загального страхового стажу позивача період роботи з 10.08.1993 по 19.04.1996 підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
Водночас, щодо іншої частини позовних вимог, зокрема, про зарахування до страхового стажу періодів роботи з 20.04.1996 по 31.08.1998, з 01.02.1999 по 07.02.2000, з 08.02.2000 по 31.03.2004, з 01.01.2009 по 31.12.2014 суд у рішенні від 03.09.2025 у справі №380/12893/25 дійшов висновку, що під час розгляду заяви позивача від 09.06.2025, Головним управлінням не вирішувалось питання про наявність чи відсутність підстав для зарахування до загального страхового стажу періодів роботи 20.04.1996 по 31.08.1998, з 01.02.1999 по 07.02.2000, з 08.02.2000 по 31.03.2004 та з 01.11.2009 по 31.12.2014. Оскільки відповідач ще не вирішував питання про зарахування даних періодів роботи, відсутня протиправність дій відповідача. Враховуючи наведене, така позовна вимога заявлена на майбутнє та не підлягає задоволенню.
З наведеного випливає, що питання про зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача з 20.04.1996 по 31.08.1998, з 01.02.1999 по 07.02.2000, з 08.02.2000 по 31.03.2004, з 01.01.2009 по 31.12.2014 фактично не досліджувалось судом у справі №380/12893/25, правова оцінка таким вимогам не надавалась з огляду на їх передчасність.
Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини, з яких виник спір у справі, що розглядається, у вказаній частині та у справі №380/12893/25, не є тотожними, а тому у суду відсутні підстави для прийняття ухвали про закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України за вказаною частиною позовних вимог.
Керуючись ст. ст.2, 4, 19, 238, 239, 243, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
клопотання відповідача задовольнити частково.
Закрити провадження в адміністративній справі №380/92/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в частині позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до загального страхового стажу позивача період роботи з 10.08.1993 по 19.04.1996.
Роз'яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідних положень КАС України шляхом подання апеляційної скарги у п'ятнадцятиденний строк з дати складання повного тексту ухвали.
Повний текст увхали складено 23.04.2026.
СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна