23 квітня 2026 року Київ справа №320/37622/25
Київський окружний адміністративний суду складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Із урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови провести перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2025 без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 в адміністративній справі № 640/26067/21;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2025 без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 в адміністративній справі № 640/26067/21;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови провести перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2025 без обмеження максимального розміру пенсії, без застосування коефіцієнтів до відповідних сум пенсії, що перевищують розмір десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2025 без обмеження максимального розміру пенсії, без застосування коефіцієнтів до відповідних сум пенсії, що перевищують розмір десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Ухвалою суду від 05.11.2025 відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при перерахунку розміру його пенсії на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 у справі №640/26067/21, відповідачем протиправно обмежено розмір його пенсії максимальною сумою доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати та коефіцієнтом, встановленим постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1. Відтак, невиплата пенсії у розмірі, передбаченому законодавством, на переконання позивача, порушує його право на належне пенсійне забезпечення.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, своїм правом, закріпленим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства не скористався, із відзивом до суду не звернувся.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , генерал-полковник, звільнений у запас з військової служби, яку проходив у Службі безпеки України за посадою Голови Служби безпеки України, та знаходиться на обліку як пенсіонер в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, де отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII з 11.01.2005.
Судом встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 у справі №640/26067/21, адміністративний позов позивача задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, виходячи з 86% грошового забезпечення, відповідно до довідки Служби безпеки України від 10.08.2021 №21/3/2-9/878-797 про розмір грошового забезпечення, починаючи з 01.09.2020, із врахуванням раніше виплачених сум.
Так, 01.01.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві при виконанні рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року в адміністративній справі №640/26067/21 проведено перерахунок та виплату пенсії з 01.09.2020, відповідно до довідки Служби безпеки України від 10.08.2021 №21/3/2-9/878-797.
При цьому, як убачається з розрахунку пенсії станом на 01.01.2025 та 01.01.2025, її обмежено максимальним розміром із застосуванням понижуючих коефіцієнтів у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Також, як повідомив відповідач, розмір пенсії позивача обчислено з грошового забезпечення в сумі 121605 грн, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного соціального внеску в сумі 75000 грн без обмеження максимальним розміром.
У зв'язку із наведеним, 26.06.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про проведення перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2025 у повному розмірі, без коефіцієнтів до відповідних сум пенсії, що перевищують розмір десяти. прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2025 року №l та виходячи із грошового забезпечення у розмірі 121605,00 грн, без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску у розмірі 75000,00 грн, з урахуванням рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року в адміністративній справі №640/26067/21.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 21.07.2025 №32803-32097/K-02/8-2600/25 відмовило провести перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2025 без застосування коефіцієнтів до відповідних сум пенсії, що перевищують розмір десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 та без урахування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
За приписами статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У преамбулі Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (Закон №2464-VI) встановлено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до частини першої статті 2 цього Закону його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.
За нормами статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування'та пункту 12 розділу III Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиною внеску, встановленої цим Законом.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону №2464-VI максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може встановлюватися оплата за виконану працівником місячну норму праці (обсяг робіт).
За змістом статті 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі про Державний бюджет на відповідний рік.
З вищенаведених вимог чинного законодавства слідує, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску встановлює обмеження лише щодо нарахування та сплати єдиного внеску і не може слугувати підставою для обмеження розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії, оскільки у випадку отримання доходу, який перевищує максимальну величину бази нарахування, сплата єдиного внеску, розрахованого в межах максимальної величини бази нарахування, вважається належною.
Таким чином, положення частини третьої статті 43 Закону №2262-ХІІ не передбачає обмеження розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії максимальною величиною бази нарахування єдиного соціального внеску.
До того ж, дію пункту четвертого частини першої статті 1 Закону №2464-VI в частині розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зупинено на 2025 рік згідно із Законом № 4059-IX від 19.11.2024, що відповідачем враховано не було.
Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX зупинено дію на 2025 рік пункту 4 частини першої статті 1 в частині розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та пункту 9-19 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11 із наступними змінами).
Таким чином, застосування до обчислення пенсії позивача у 2025 році пункту четвертого частини першої статті 1 Закону № 2464-VI є безпідставним, а тому позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що пенсія позивача не підлягає обмеженню максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску, що обумовлює протиправність дій відповідача стосовно такого обмеження.
Разом із тим, відповідно до статті 46 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2025 року» установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «;Про Національний банк України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про дипломатичну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про судову експертизу», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «;Про наукову і науково-технічну діяльність», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» Кабінетом Міністрів України ухвалено постанову від 03.01.2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану»(Постанова № 1).
За названою постановою, у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Законів України, зокрема «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Пунктом 2 Постанови № 1 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім'ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.
Предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, і, цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Абзацом восьмим пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційним Судом України було наголошено на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення).
Верховний Суд своєю ухвалою від 06.02.2025 постановив відмовити у відкритті провадження за поданням судді Харківського окружного адміністративного суду про розгляд Верховним Судом як зразкової справи № 520/909/25. На обґрунтування відмови у відкритті провадження, Верховний Суд зазначив, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах, пов'язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII.
Зокрема, у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21, від 30.08.2022 у справі № 440/994/20, від 17.03.2023 у справі № 340/3144/21 та інших Верховний Суд виснував, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-XII норми названого закону підлягають застосуванню із урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, у зв'язку із чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.
Верховний Суд зазначив, ураховуючи, що правовідносини, які склались у цій справі не є новими у судовій практиці, у поданні про розгляд справи № 520/909/25 як зразкової, доцільність розгляду цієї справи Верховним Судом як зразкової відсутня. Таким чином, Верховний Суд зробив висновок, що обмеження розміру пенсії, призначеної згідно із Законом № 2262-ХІІ, як у зв'язку зі змінами у законодавстві до 2025 року, так і у зв'язку з Постановою № 1 підпадають під регулювання одних і тих самих норм, та із цього приводу вже було висловлено позицію як Верховного Суду, так і Конституційного Суду України щодо протиправності обмеження пенсії максимальним розміром.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 11.09.2025 у справі № 120/1081/25 дійшов висновку, що застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, положень статті 46 Закону № 4059-IX та постанови №1, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.
Суд застосовує цей підхід і до спірних правовідносин, внаслідок чого констатує, що обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів відповідно до Постанови № 1, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, не відповідають приписам статей 19, 92 Конституції України та частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із чим є протиправними.
Як убачається з листа відповідача від 21.07.2025, останній визнає факт обмеження пенсії позивача максимальним розміром із застосуванням понижуючих коефіцієнтів відповідно до Постанови № 1.
Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині наявності права на пенсію позивача без обмеження максимального розміру із застосуванням коефіцієнтів відповідно до Постанови № 1 .
При цьому, суд зазначає, що у позовній заяві позивач просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо виплати пенсії з обмеженням її максимальним розміром, із приводу чого суд зазначає таке.
За положеннями статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із метою ефективного захисту прав позивача суд уважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 21.07.2025, щодо застосування до пенсії позивача коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.
Щодо позовної вимоги про зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії, суд зазначає таке.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
За правилами частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Із урахуванням тієї обставини, що рішення (дії) відповідача у цій справі не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко регламентований законодавчо, у цьому випадку задоволення позову шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Із метою ефективного захисту прав позивача, суд уважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», з урахуванням рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року у справі № 320/11736/23.
Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору, підстави для розподілу судового збору відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 21.07.2025 №32803-32097/K-02/8-2600/25 щодо застосування до пенсії ОСОБА_1 коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 в адміністративній справі №640/26067/21.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 01.03.2025 без застосування коефіцієнтів до відповідних сум пенсії, що перевищують розмір десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.