про забезпечення позову
23 квітня 2026 року м. Київ № 320/16823/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 про забезпечення позову в рамках адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
до суду через свого представника - адвоката Фещик Н.М. звернувся ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову, подану разом із позовною заявою, у якій заявник просить суд:
зупинити дію індивідуального акта, наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 27.03.2026 р. №28 «Про результати службового розслідування щодо зайвих виплат додаткової винагороди» в частині притягнення до повної матеріальної відповідальності ОСОБА_1 у розмірі 280 361, 32 грн. до завершення розгляду цієї справи судом та набрання рішенням суду законної сили.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 23.04.2026 визначено головуючою суддю Шевченко А.В. для розгляду вказаної заяви.
Так, в обґрунтування поданої заяви заявник вказує, що наказом Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності. У зв'язку з притягненням Позивача до відповідальності, з його грошового забезпечення здійснюється утримання коштів у розмірі 20% від щомісячного грошового забезпечення відповідно до оспорюваного наказу. Вказує, що такий наказ має виконуватися за місцем служби позивача - Військовою частиною НОМЕР_1 .
Позивач вважає такий наказ протиправним у зв'язку з чим звернувся до суду із вказаним позовом до суду.
В обґрунтування необхідності забезпечення позову, представник заявника вказує, що стягнення коштів з позивача відбуваються на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 27.03.2026 №28 «Про результати службового розслідування щодо зайвих виплат додаткової винагороди» існує потреба у зупиненні дії такого індивідуального акту з метою зупинення порушення прав військовослужбовця на час розгляду такої справи.
Відтак, заявник вказує, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, станом на момент ухвалення рішення у справі з Позивача по факту може бути стягнута сума у розмірі 280 361, 32 грн, що є надмірним фінансовим тягарем на позивача.
Окрім цього, звертає увагу суду, що відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» суми, стягнені відповідно до цього Закону з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України на відповідний рік, спрямовуються на відшкодування шкоди, завданої військовій частині, установі, організації, закладу, з урахуванням фактичних витрат на відновлення або придбання військового та іншого майна, а суми, що залишилися після здійснення такого відшкодування, перераховуються до Державного бюджету України. Згідно з частиною третьої статі 14 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» у разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності стягнені з особи кошти та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені кошти повертаються цій особі, про що видається відповідний наказ.
Отже, заявник вказує, що навіть у разу задоволення позову та скасування наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, повернення їй стягнутих коштів пов'язано з бюджетним фінансуванням установи/частини, яка безпосередньо здійснює утримання грошових коштів, та наявності у останньої коштів на відповідну мету.
Таким чином, у випадку, якщо за результатами розгляду справи позовні вимоги позивача будуть задоволені, то відновлення його майнового становища, а саме повернення йому стягнутих коштів, буде ускладнено або унеможливлено, у разі відсутності відповідного бюджетного фінансування на цю мету в установі, в якій позивач на даний час проходить службу і яка відповідно здійснює утримання з його грошового забезпечення, відповідно може виникнути потреба у подані нового позову до суду про повернення стягнутих коштів.
Відтак, зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову матиме незворотні для нього наслідки, а тому просить задовольнити заяву.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частинами першою та другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз вищенаведених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Слід зазначити, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Разом з тим, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.
Із заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивач - ОСОБА_1 проходить військову за контрактом на посаді заступника командира військової частини з матеріально-технічного забезпечення-начальник відділення матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 2 від 27.03.2026 № 28 «Про результати службового розслідування щодо зайвих виплат додаткової винагороди» ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності у розмірі 280 361, 32 грн.
У свою чергу, відповідно до частини першої статті 10 Закону України від 03.10.2019 № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).
Отже, з огляду на те, що утримання з грошового забезпечення позивача сум матеріальної шкоди може відбутись до прийняття рішення судом, суд погоджується, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що утримання із заявника в примусовому порядку коштів на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 2 від 27.03.2026 № 28 «Про результати службового розслідування щодо зайвих виплат додаткової винагороди», може істотно ускладнити поновлення порушених прав заявника в разі задоволення адміністративного позову, тому вважає за доцільне заборонити Військовій частині НОМЕР_1 ( адреса: АДРЕСА_1 ) здійснювати утримання коштів на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 27.03.2026 № 28 «Про результати службового розслідування щодо зайвих виплат додаткової винагороди» з грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ) у розмірі 280 361, 32 грн (двісті вісімдесят тисяч триста шістдесят одна гривня 32 коп.) до набрання рішенням суду у вказаній справі законної сили.
При цьому суд враховує, що вжиття саме такого заходу забезпечення, як зупинення судом утримання сум матеріальної шкоди з місячного грошового забезпечення заявника, не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямовано на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
На підставі викладеного, дослідивши зміст заяви та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість вимог заявника та необхідність надання позивачеві тимчасового захисту з метою збереження існуючого становища на період розгляду справи.
У той же час, суд зауважує, що заява в частині забезпечення позову саме шляхом зупинення дії наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 27.03.2026 № 28 «Про результати службового розслідування щодо зайвих виплат додаткової винагороди» не підлягає задоволенню, адже наведені заявником доводи про протиправність оскаржуваного підпункту наказу потребують з'ясування та перевірки їх доказами на стадії розгляду справи по суті та не можуть бути підставою для зупинення дії вказаного пункту наказу до набрання рішенням суду у даній справі законної сили, як заходів забезпечення позову.
Таким чином, заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану в рамках адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу задовольнити частково.
Заборонити Військовій частині НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ) здійснювати утримання коштів на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 27.03.2026 № 28 «Про результати службового розслідування щодо зайвих виплат додаткової винагороди» з грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ) у розмірі 280 361, 32 грн (двісті вісімдесят тисяч триста шістдесят одна гривня 32 коп.) до набрання рішенням суду у вказаній справі законної сили.
Ухвалу в частині вжиття судом заходів забезпечення позову допустити до негайного виконання.
Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи (їхнім представникам).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Шевченко А.В.