25 січня 2011 року Справа №14-10-08/2102
вх. № 17727 від 22.11.2010
Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., при секретарі судового засідання Соколишиній І.А., за участю: особисто -арбітражного керуючого Юдицького О.В. (ліквідатор банкрута, за посадою), арбітражного керуючого ОСОБА_2 (третя особа), Нікіфорова І.К. (керівник за посадою, від ТОВ «ЛЛЛ»), представників Пропадущого А.В. (від закритого акціонерного товариства «Фінансово-енергетична компанія «Тай-Пен Холдінг», Коваленко О.І. (від регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області), розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду клопотання
заявника ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Юдицького О.В.
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЛЛ»
третіх осіб які не заявляють самостійних вимог,
на стороні заявника:
регіональне відділення Фонду державного майна України,
на стороні відповідача:
приватного нотаріуса Драбівського районного нотаріального
округу ОСОБА_1
фізичної особи -підприємця, арбітражного керуючого
ОСОБА_2
про визнання договору недійсним
у справі за заявою
ініціюючого кредитора Української корпорації «Укрнафтопродукт»
до боржника відкритого акціонерного товариства «Шрамківський
цукровий завод»
про визнання банкрутом, -
1.Ліквідатором банкрута подано заяву про визнання недійсним Договору купівлі-продажу підприємства-банкрута від 09 березня 2004 року, укладеного між ВАТ «Шрамківський цукровий завод»в особі його ліквідатора, арбітражного керуючого ОСОБА_2, та товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЛЛ», з Додатковою угодою від 30 квітня 2004 року та актом приймання-передачі від 01 квітня 2004 року (далі -Договір).
2.У судовому засіданні ліквідатор банкрута заявлені вимоги підтримав і пояснив: що ним подавався позов про визнання вказаного договору недійсним, однак, ухвалою суду залишеною без змін рішенням касаційної інстанції провадження у справі було припинено, оскільки така заява із вказаних у ній підстав і обставин має розглядатись в межах справи про банкрутство; що звертається до суду у порядку ст.25 та ч.10 ст.17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі -Закон), а також і за підставами, які передбачені цивільним кодексом (ст.203, 215 ЦК України) як на підстави визнання договору недійсним; що виконання Договору завдає прямих збитків банкруту від продажу майна за ціною нижчою на суму 1218270 грн., та оскільки і сума коштів за отримане майно відповідачем не сплачена до цього часу; що ліквідатором банкрута, арбітражним керуючим ОСОБА_2 допущено грубі порушення порядку реалізації майна, зокрема, не подано оголошення у засобах масової інформації про його продаж, відсутнє рішення легітимного складу кредиторів про продаж майна (а тому відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності на укладення договору у ОСОБА_2), відсутнє рішення комітету кредиторів щодо проведення розрахунків за договором шляхом передачі векселів; що на момент укладення Договору банкрут не мав правоустановлюючих документів, які підтверджують його право власності на усе реалізоване майно; що правочин здійснено під час дії податкової застави, дозволу податкового органу ОСОБА_2 не отримував; що при укладенні договору порушено вимоги ст.31, 25, 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
У судовому засіданні представник закритого акціонерного товариства «Фінансово-енергетична компанія «Тай-Пен Холдінг»а також представник регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області подану заяву та доводи ліквідатора банкрута підтримав.
Відповідач у судовому засіданні проти визнання Договору недійсним заперечив і пояснив, що Договір укладено згідно з законом, майно передано по акту, оцінка проведена, комітет кредиторів надав згоду; що ЦК України не передбачає такої підстави для визнання договору недійсним як продаж за ціною, нижчою від експертної оцінки; що на сьогоднішній день підстав визнавати Договір недійсним немає, оскільки відсутні порушення зі сторони відповідача, а якщо є підстави, то до відповідальності має притягатись особисто ОСОБА_2. На запитання відповів, що йому як покупцю не важливо у яку вартість оцінено майно, його цікавить вартість яку він сплачує; що загальна оцінка майна менша від вказаної в Договорі, складає 1170 тис. грн. згідно з висновком оцінювача станом на 31.01.2004 і затвердженої арбітражним керуючим ОСОБА_2 станом на 27.02.2004 (додав); що по Договору були передані об'єкти нерухомості, вказані у Додатковій угоді та об'єкти рухомого майна, вказані у акті-передачі від 01.04.2004 і вартість усього цього майна включена до умов Договору; що не був безпосереднім учасником укладення Договорів і передачі майна, тому обставин укладення Договору, підписання двох актів приймання-передачі за різними датами не знає.
Третя особа, фізична особа-підприємець, арбітражний керуючий ОСОБА_2 у відзиві та у судовому засіданні пояснив, що будучи ліквідатором банкрута при укладенні Договору діяв у відповідності до Закону і рішення комітету кредиторів; що до складу комітету кредиторів ПП «Тіман»увійшов внаслідок переуступки права вимоги до боржника, яке йому переуступив член комітету кредиторів, тому він автоматично став членом комітету кредиторів і його головою; що він не знає, яким чином увійшли до складу комітету кредиторів інші окремі його члени; що він керувався тим рішенням про склад комітету кредиторів, який йому передано комітетом кредиторів, оскільки він не має права голосу і лише є запрошеним; що при укладенні Договору керувався оцінкою майна, яке йому надав оцінювач і вартість усього майна банкрута як рухомого так і нерухомого складає 1170 тис. грн.; що ліквідатор банкрута невірно тлумачить наявні документи про оцінку, зокрема а) з висновків книг 1, 2 і 3, оскільки це є оцінка методом витрат, б) оцінка ж методом капіталізації доходу всього майна складає 769160 грн. і в) згідно з остаточним висновком експерта початкова вартість майна /необортні активи цілісного майнового комплексу/ складають 1170 тис. грн.; що позов про визнання договору недійсним розглядався у справі №16/1638, рішенням від 11.08.2004 Договір визнано укладеним у відповідності до закону, Договір і Додаткова угода визнані єдиним правовстановлюючим документом, обставину виготовлення і видачі технічної документації на майно банкрута перед укладенням Договору не визнано підставами для визнання Договору недійсним, суд не знайшов порушень при оцінці обставин визначення ціни і порядку продажу майна банкрута.
На запитання ОСОБА_2 пояснив, що його доводи підтверджуються матеріалами справи, однак якими конкретно запропонував пошукати суду; що існує два оригінали актів приймання передачі за різними датами, оскільки на момент підписання першого ще не всі документи були підготовлені, а які саме не пояснив, Пояснити: чому «інвентаризаційні відомості»не містить власне назви «акт інвентаризації»чи «інвентаризаційна відомість», ні дати, ні підписів, ні складу осіб якими їх складено, ні місця складення; чому в «інвентаризаційних відомостях»містяться об'єкти (пп.1136 -1153), які не увійшли до висновку про експертну оцінку, та навпаки відсутні окремі об'єкти, які увійшли до висновків про експертну оцінку майна; чому після передачі майна по «інвентаризаційних відомостях»ним повторно у червні 2005 року було продано житловий будинок (п.1131 інвентаризаційних відомостей); чому фактична вартість турбіни 30800 грн. взагалі не відображена в «інвентаризаційних відомостях»(п.534) -ОСОБА_2 не зміг.
Інші учасники провадження у справі про банкрутство боржника та залучені до участі у розгляді даного питання особи також були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, однак, наданих законом прав на участь представників у судовому засіданні не використали, про наявність поважних причин неявки представників не повідомили.
Відповідно до статей 75, 85 Господарського процесуального кодексу України суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
3.Заслухавши ліквідатора банкрута, представників учасників провадження у справі про банкрутство боржника, відповідача і третіх осіб, та дослідивши наявні у справі докази суд вважає, що заява ліквідатора банкрута підлягає задоволенню з наступних підстав.
3.1.Ухвалою суду від 08.06.2000 порушено провадження у справі про банкрутство, постановою суду від 07.11.2002 боржника визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2
3.2. 09.03.2004 між боржником, ВАТ «Шрамківський цукровий завод»в особі арбітражного керуючого ОСОБА_2, та ТОВ «ЛЛЛ»укладено договір купівлі-продажу підприємства-банкрута, який посвідчений 10 березня 2004 року приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_1 і зареєстрований в реєстрі №602.
Відповідно до п.1.1 та 1.2. даного Договору продавець зобов'язується передати майно (підприємство-цукровий завод, як майновий комплекс, розташований за адресою: Черкаська область, Драбівський район, смт.Шрамківка) надалі іменоване -«Підприємство», у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти «Підприємство»і сплатити за нього грошову суму (ціну), зазначену в даному Договорі. Склад і вартість «Підприємства»визначаються в додатках до даного Договору, що зазначені в п.6.1. даного Договору і є його невід'ємною частиною.
У п.6.1. Договору визначено, що додатками до нього є: 6.1.1. Бухгалтерський баланс на 01 січня 2003 року (Додаток №1); 6.1.2. Експертна оцінка фірми «Орієнт-Реформа»про склад і вартість Підприємства, складений на 04 лютого 2004 року (Додаток 2); 6.1.3. Протокол №6 засідання комітету кредиторів ВАТ «Шрамківський цукровий завод»від 05.03.2004 року (Додаток 3); 6.1.4. Акт прийому-передачі майна (Додаток 4). У п.6.2. Договору повторено, що додатки до даного Договору складають його невід'ємну частину.
Аналізуючи текст Договору щодо кожного з цих документів суд зазначає, що:
баланс банкрута не підписується Покупцем;
експертна оцінка не підписується (і фактично) не підписана обома сторонами Договору, у Договорі не вказано усіх необхідних для ідентифікації документа реквізитів (дати складення, прізвища експерта, суми оцінки, тощо, зокрема, не вказано яка саме із трьох фактично існуючих книг є невід'ємним додатком Договору). Наданий суду відповідачем у судовому засіданні висновок ТОВ «Орієнтир-Реформа»про вартість майна банкрута на суму 1170 тис. грн. складений оцінювачем станом на 31.01.2004 і затверджений арбітражним керуючим ОСОБА_2 станом на 27.02.2004, не відповідає ні поясненням, ні даті цієї оцінки, вказаної у п.6.1.2 Договору, -отже пояснення відповідача і ОСОБА_2 щодо суми оцінки та дат є неправдивими;
протокол зборів комітету кредиторів не підписується обома сторонами;
Акт прийому-передачі майна датований пізніше дати укладення Договору, тобто як документ, який визначає предмет Договору просто не існував. Суд підкреслює ту обставину, що у справі наявні два оригінали Акту прийому-передачі ідентичного змісту від 19.03.2004 (а.с. 5 т.14) та від 01.04.2004 (а.с. 51 т.18), обидва вони подані арбітражним керуючим ОСОБА_2
Крім того, обидва Акти свідчать про передачу зовсім іншого майна від визначеного в Договорі, і ним є «майно майнового комплексу цукрового заводу, перелік якого представлений в інвентаризаційних відомостях на 27 листах». При цьому, в так званих «інвентаризаційних відомостях»: перераховуються 6778 об'єктів (незавершене будівництво, дороги, будівлі і споруди, транспортні засоби); вказано їх суму 58925,09 одиниць не вказаної валюти; для оформлення купівлі-продажу окремих з них законом встановлені певні особливості, які не дотримано; відсутні будь-які реквізити, автор документа; відсутні підписи обох сторін. І сам арбітражний керуючий ОСОБА_2, подаючи перелік суду (а.с. 52-78 т.18), у супровідному листі його ніяк не називає. Наприклад, ОСОБА_2 за актом приймання-передачі не були передані ТОВ «ЛЛЛ» мазутосховище 5000 м.куб. оціночною вартістю 9895,20 грн. (розділ Мазутосховище, книга 3), ємкість 1000 м.куб. оціночною вартістю 3124,80 грн., котел ДКВР-10-21-350 оціночною вартістю 9601,20 грн. та котел ДКВР-10-23-370 оціночною вартістю 9601,20 грн. (розділ Котельня, книга 3), причіп ОДАЗ-93571 83-28 ЧК оціночною вартістю 5780,00 грн. (розділ Транспорт, книга 3), електродвигуни та насосне обладнання. Турбіна в зборі (п.534 Акту) в кількості 2 одиниць передана без вартості, в той час як експертною оцінкою (розділ ТЕЦ, книга 3), встановлена їх вартість в сумі 30800,00 грн.
І хоча за Актами приймання-передачі від 19.03.2004 та 01.04.2004 передано майно відмінне від вказаного у Договорі, суд не вважає їх окремими правочинами, оскільки вони містять посилання на Договір і інших договорів передачі майна між сторонами не укладалось.
3.3. Між сторонами укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу підприємства-банкрута від 10 березня 2004 року, яку посвідчено 30 квітня 2004 року приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_1 і зареєстрованою в реєстрі за №1090. В додатковій угоді предмет договору викладено як перелік у кількості 75 об'єктів (лише нерухомого майна), які увійшли до цілісного майнового комплексу цукрового заводу на підставі Свідоцтва серії САА №594459 про право власності на нерухоме майно, виданого 27 квітня 2004 року виконавчим комітетом Шрамківської селищної ради відповідно до рішення Шрамківської селищної ради від 23 квітня 2004 року №34. Отже, правовстановлюючий документ на вказані об'єкти нерухомого майна банкрутом отримано 27 квітня 2004 року, тобто після укладення Договору від 09.03.2004.
Помилки в даті договору, до якого вносяться зміни додатковою угодою суд оцінює як описку і вважає, що зміни внесено саме до Договору від 09.03.2004, оскільки відомостей про існування іншого договору від 10.03.2004 матеріали справи не містять.
3.4. В додатковій угоді від 30.04.2004 року пункт 3.2. договору викладено у новій редакції, відповідно до якої «Покупець»зобов'язаний оплатити суму 1 162 000,00 (один мільйон сто шістдесят дві тисячі) грн. 00 коп., чотирма платежами рівними частинами з моменту підписання Договору на розрахунковий рахунок «Продавця»:
до 25 травня 2004 року - 457 000 грн., розрахунок буде проведений шляхом пред'явлення простого векселя №83354972086700;
до 25 червня 2004 року - 235 000 грн., розрахунок буде проведений шляхом пред'явлення простого векселя №83354972086701;
до 25 липня 2004 року - 235 000 грн., розрахунок буде проведений шляхом пред'явлення простого векселя №83354972086702;
до 25 серпня 2004 року - 235 000 грн., розрахунок буде проведений шляхом пред'явлення простого векселя №83354972086703;
Проте відповідно до п.3.1. первісного Договору ціна Підприємства складає 1 410 000. Вказаний пункт не скасовано і не змінено, отже чинними є два пункти з різною ціною проданого за Договором майна.
За такої редакції Договору строк внесення частини коштів (248 тис.) є невизначеним.
3.5. Крім того, пункт 3.2 Договору у новій редакції є незаконним, оскільки не відповідає приписам ст.30 (ч. 7 -9), ст.31 (ч.1-3), ст.32 (ч.1) Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, згідно з якими розрахунки за придбане у банкрута майно здійснюються виключно у грошовій формі, гроші зараховуються на єдиний рахунок банкрута, з якого і здійснюються усі подальші розрахунки. Саме з грошовою формою розрахунків за майно банкрута пов'язується фактична можливість виконання вимог закону щодо черговості задоволення вимог кредиторів та пропорційності задоволення вимог кредиторів однієї черги. Незаконність проведення розрахунків векселями за Договором потягла за собою наступну незаконну дію -передачу двох векселів ПП «Тіман»у погашення його вимог четвертої черги (тобто з порушенням черговості і пропорційності).
3.6. Надані на вимогу суду оригінали Договору та додаткової угоди (т.14 а.с. 2-4) підписані сторонами, прошиті, посвідчені приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу ОСОБА_1, крім тексту цих договорів ніяких додатків не містять.
3.7.У матеріалах справи відсутні і арбітражним керуючим ОСОБА_2 не були надані суду чи передані нинішньому ліквідатору банкрута:
докази проведення інвентаризації активів після призначення його ліквідатором ВАТ «Шрамківський цукровий завод»,
докази публікації оголошення про продаж майна банкрута. Посилання ж ОСОБА_2 у наданому суду звіті (а.с. 32 т.14) на публікації оголошень про продаж майна банкрута, здійснені попереднім ліквідатором банкрута, арбітражним керуючим ОСОБА_3, у 2002 та 2003 роках, тобто до проведення експертної оцінки майна банкрута у лютому 2004 року, суд не вважає належними доказами дотримання вимог ст. 30 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”;
докази надання згоди комітетом кредиторів банкрута на укладення Додаткової угоди, відповідно до якої проведення грошового розрахунку за майно банкрута було зменшено та замінено на його оплату простими векселями ТОВ «ЛЛЛ».
3.8.Аналізуючи зміст Договору суд відхиляє можливість тлумачення його умов про продаж банкрута, як юридичної особи з усім її майном (рухомим і нерухомим, землею, правами і обов'язками), оскільки ціна експертної оцінки лише тих об'єктів, які були оцінені, складає 3 729 518 грн. (1218270+1341248+1170000), а докази законності чи обгрунтування того чому продаж майна здійснено за ціною нижчою від оціночної вартості відсутні взагалі. Так, статтею 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Приватний нотаріус Драбівського районного нотаріального округу не провів державну реєстрацію договору купівлі-продажу підприємства-банкрута як єдиного майнового комплексу, а провів державну реєстрацію Додаткової угоди до Договору, предметом якої були лише будівлі і споруди. На підставі Договору органами БТІ була проведена державна реєстрація лише будівель і споруд.
На момент укладення Договору ВАТ «Шрамківський цукровий завод»інвентаризація усього належного йому майна не була здійснена, майно не було зареєстроване в установленому порядку, а тому юридична особа не могла бути предметом купівлі-продажу, як цілісний об'єкт нерухомості.
Доказами цьому є: Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА №594459, видане виконавчим комітетом Шрамківської селищної ради 27.04.2004, в якому міститься перелік об'єктів нерухомого майна; Акти приймання-передачі від 19.03.2004 і від 01.04.2004, до яких включені об'єкти нерухомості, які не були обліковані органами БТІ, які не були предметом Договору чи Додаткової угоди, предметом нотаріально посвідчення та державної реєстрації; відсутність документа про оцінку цілісного майнового комплексу у відповідності до національних стандартів №№1,2,3, Методики оцінки майна, затвердженої постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 №1891.
У звіті арбітражного керуючого ОСОБА_2 господарському суду Черкаської області від 14.07.2007 зазначено, що ним продано все майно банкрута, що із загальної суми Договору в розмірі 1410000,00 грн. за майновий комплекс ВАТ «Шрамківський цукровий завод»від ТОВ «ЛЛЛ»надійшло лише 680000,00 грн., а із активів підприємства залишилась заборгованість ТОВ «ЛЛЛ»по оплаті векселів. Проте надана ОСОБА_2 господарському суду інформація не відповідає дійсності у зв'язку з тим, що, наприклад, відповідно до листа Золотоніського ВРЕР УДАІ від 29.01.2010 №117 на обліку в органах ДАІ за ВАТ «Шрамківський цукровий завод»обліковується автомобільна техніка в кількості 24 одиниці.
Нинішній ліквідатор банкрута, арбітражний керуючий Юдицький О.В., зазначає, що пред'явлені до оплати векселі ТОВ «ЛЛЛ»на суму 730000,00 грн. не оплачені до цього часу. Докази оплати ОСОБА_2 чи відповідачем не надані.
3.9. Господарським судом Черкаської області у ході розгляду цієї справи установлено факт того, що до моменту переобрання комітету кредиторів зборами кредиторів 12.03.2009 чинним був комітет кредиторів, обраний першими зборами кредиторів (протокол від 14.05.2001 а.с.19 т.6) у складі представника трудового колективу (Журавель П.Г.), УК «Укрнафтопродукт», ТОВ «СУАНП «Укрінтерцукор»(голова комітету кредиторів), ВАТ «Лебединський насіннєвий завод», СУРП «Стан-Комплект», ТОВ фірма «Цукормонтаж», ТОВ «Агротехпостач», в той час як обрання до складу комітету кредиторів ЗАТ «ФЕК «Тай Пен Холдінг»(до 12.03.2009), ПП «Тіман», МПП «Ява»учасниками провадження у справі про банкрутство боржника та матеріалами справи не доведено (ухвала суду від 17.03.2009 а.с. 158 т.16).
Ухвала господарського суду Черкаської області від 17.03.2009 року у справі №14-10-08/2102 залишена в силі постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.07.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2010.
Таким чином, протокол №6 засідання комітету кредиторів ВАТ «Шрамківський цукровий завод»від 05.03.2004 з рішенням про продаж майнового комплексу, визнається судом неналежним доказом у справі і не є рішенням комітету кредиторів про визначення складу, умов, строків і порядку продажу майна, прийняття якого передбачено ч.2 ст. 30 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Крім того, взагалі відсутній протокол зборів комітету кредиторів про погодження нових умов розрахунку згідно з Додатковою угодою
3.10.Оспорюваний правочин вчинено під час дії податкової застави, зареєстрованої в Державному реєстрі.
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України №18/5 від 14.06.94 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 липня 1994 року за №152/361 «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»п.30-1. Угоди про відчуження або оренду (лізинг) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також надання гарантій, поручительств, уступки вимоги, переведення боргу та надання кредитів платником податків, активи якого перебувають у податковій заставі, посвідчуються нотаріусом за умови письмової згоди відповідного податкового органу.
Перевірка відсутності податкової застави здійснюється за даними Державного реєстру застав рухомого майна, посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Договори про відчуження або заставу нерухомого та рухомого майна (майнових прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності податкової застави за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Договори про відчуження майна (майнових прав) платником податків, активи якого перебувають у податковій заставі, посвідчуються за умови письмової згоди відповідного податкового органу.
Матеріали справи свідчать про відсутність згоди податкового органу на укладення оспорюваного правочину. Постанова господарського суду Черкаської області у справі №08/2102 від 07.11.2002 року про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури не містить будь-яких відомостей про скасування таких обмежень.
З огляду на викладене, суд вважає, що при відчуженні майна порушені вимоги Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” який діяв на час укладення договору, зокрема статті 8, і це є підставою для визнання договору недійсним в силу ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України.
3.11.Відповідно до ст. 25 та ч.10.ст. 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” договір може бути визнано недійсним, якщо він укладений до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаний повністю або частково, та якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10 червня 2010 року позовне провадження по справі №02/758 про визнання Договору недійсним з вищевказаних ліквідатором банкрута підстав припинено з огляду на те, що вимоги ліквідатора банкрута про визнання договору недійсним не можуть розглядатись у позовному провадженні, а повинні розглядатись у межах справи про банкрутство в порядку передбаченому Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Постановою Вищого господарського суду України від 18.08.2010 у справі №02/758 касаційна скарга арбітражного керуючого Юдицького О.В., ліквідатора банкрута, на ухвалу господарського суду Черкаської області від 10 червня 2010 року залишена без задоволення, а ухвала суду -без змін.
Таким чином, виходячи з рішення суду касаційної інстанції даний конкретний спір, незалежно від строку укладення Договору та незалежно від того яким законодавством (цивільним чи про банкрутство) передбачені вказані у позовній заяві підстави для визнання Договору недійсним, має розглядатись у справі про банкрутство.
З матеріалів справи вбачається, що Договір укладено ліквідатором банкрута після порушення провадження у справі про банкрутство та визнання боржника банкрутом, що Договір укладено за ціною нижче експертної оцінки усього переданого за ним рухомого і нерухомого майна, що строки оплати векселів минули, а на решту суми не настали, що Договір на даний час не виконано -кошти на рахунок боржника у повному розмірі не внесені. Вказані обставини свідчать про спричинення збитків банкруту, створення умов, які першкоджають відновленню платоспроможності. Збитки складають як суму заниження вартості проданого майна 2319518 грн (3729518 -1410000), так і суму не сплачених до цього часу коштів.
Таким чином судом установлено ті обставини, з якими Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” пов'язує визнання угод недійсними у межах справи про банкрутство. При цьому суд відмічає, що вказані підстави є спеціальними для визнання угод недійсними у справі про банкрутство.
3.12.Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України .
Згідно із ч.1 і 2 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Як вказано вище зміст правочину (Договору) щодо проведення розрахунку векселями, щодо укладення його без рішення комітету кредиторів, щодо укладення Договору без публікації оголошення про продаж майна суперечить нормам Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, що є самостійною підставою визнання його недійсним.
Укладення правочину під час дії податкової застави також є підставою визнання його недійсним.
Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
3.13.Суд відхиляє доводи ОСОБА_2 про те, що рішення від 11.08.2004 у справі №16/1638 є обов'язковим в частині висновків про законність Договору, оскільки у справі про банкрутство заява про визнання договору недійсним не розглядалась; оскільки позов у справі №16/1638 пред'явлено з підстав інших від тих, що є предметом цього судового розгляду (зокрема, із спеціальних підстав, передбачених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, питання податкової застави не було підставою позову); оскільки позов розглядався за участю інших осіб, які не є учасниками даного судового розгляду у справі про банкрутство (відсутній ВАТ «Ощадбанк», додатково залучені прокурор, Фонд державного майна України, легітимні члени комітету кредиторів); оскільки висновки суду у справі №16/1638 (про відповідність угоди положенням ЦК України, про правомірність визначення ціни продажу, про дотримання порядку оцінки і продажу) на підставі встановлених обставин /фактів/, не є фактами і тому відповідно до положень ст.35 Господарського процесуального кодексу України не обов'язкові при розгляді цієї справи.
Зокрема, вказані у рішенні суду від 11.08.2004 у справі №16/1638 факти про те, що ТОВ “ЛЛЛ” коштами сплатив боржнику 423000,00 грн., що актами приймання-передачі векселів від 22.07.2004 засвідчується передача кредитору ПП “Тіман” 2х векселів на загальну суму 470000,00 грн., що станом на 30 липня 2004 року ТОВ “ЛЛЛ” по спірному договору сплатив за придбання об'єкта коштами 435000,00 грн. та видав прості векселі на суму 975000,00 грн. підтверджуються і матеріалами у справі про банкрутство. Однак, висновки суду у справі №16/1638 здійснені через призму вимог пред'явленого позивачем, ВАТ «Ощадбанк», позову, а підставами відмови у задоволенні позову про визнання Договору недійсним вказані відсутність у позивача права на подання такого позову та відсутність порушення його прав і інтересів. Тобто рішення у справі №16/1638 є перешкодою для повторного пред'явлення ВАТ «Ощадбанк» позову про визнання Договору недійсним, однак не є абсолютним у зроблених у ньому висновків для інших осіб та суду, який розглядає справу про банкрутсво. Наприклад, у цій справі про банкрутство установлені факти відсутності рішення зборів кредиторів про обрання нового складу комітету кредиторів, відсутності публікацій про продаж майна банкрута після його оцінки 04.02.2004, які не досліджувались у справі 16/1638 і які спростовують відповідні висновки суду у справі №16/1638.
3.14.Враховуючи, викладене суд вважає що заявлена вимога про визнання договору недійсним підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4-1, 86 Господарського процесуального кодексу України, ч.10 ст.17 та абз.12 ч.1 ст.25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суд -
Визнати недійсним договір купівлі-продажу підприємства-банкрута від 09 березня 2004 року, укладеного між ВАТ «Шрамківський цукровий завод»в особі його ліквідатора, арбітражного керуючого ОСОБА_2, та товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЛЛ», посвідченого 10 березня 2004 року приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_1 і зареєстрованого в реєстрі №602, з додатковою угодою до договору купівлі-продажу підприємства банкрута від 10.03.2004 року, посвідченою 30 квітня 2004 року приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_1 і зареєстрованою в реєстрі за №1090 та зобов'язати кожну із сторін повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину і актів приймання-передачі від 19.03.2004 та від 01.04.2004 на його виконання.
Направити дану ухвалу ліквідатору банкрута, членам комітету кредиторів (3), Прокуратурі Черкаської області, регіональному відділенню Фонду державного майна України по Черкаській області, представнику тр. колективу Журавель В.Г., а також рекомендованим листом ТОВ «ЛЛЛ» (м. Черкаси, вул. Різдвяна, 170), третім особам (ОСОБА_1; ОСОБА_2 на дві адреси: 1) а/с 100, м. Київ-146; 2) АДРЕСА_1).
Ухвала може бути оскаржена до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Суддя Хабазня Ю.А.