31 березня 2026 року справа №320/41131/25
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 11.03.2025 № 262640006692;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи та проходження військової служби з 18.04.89 по 06.10.89, з 24.10.89 по 10.11.91, з 09.11.92 по 25.05.94 та з 25.05.94 по 01.07.94, згідно записів трудової книжки сери НОМЕР_1 від 18.04.1989 року та військового квитка серії НОМЕР_2 від 23.10.1989 року, а також призначити пенсію ОСОБА_1 за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до положень статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме з 12.05.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач набув право на призначення пільгової пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області відмовило у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таке рішення відповідача позивач вважає необґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Позивач є громадянином, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, потерпілим від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 (категорія 4), виданим Київською обласною Радою 17.03.1993 року та має більше 35 років страхового стажу.
Також, позивач з 05.08.1977 року по 14.04.1989 року та з 14.11.1991 року по 24.12.1996 рік був зареєстрований та проживав в селі Володимирівка, Вишгородського району Київської області, а з 24.12.1996 по даний час зареєстрований і проживає в селищі Димер, Вишгородського району, Київської області, які відповідно до постанови КМУ від 23.07.1991 року №106, відносяться до /зони посиленого радіологічного контролю, що підтверджується копією довідки, виданої Димерською селищною радою Вишгородського району Київської області від 12.06.2025 року №425/03-14.
13.06.2025 року позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", додаючи всі необхідні документи.
У червні 2025 року, за принципом екстериторіальності, позивач отримав рішення Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії №104350010767 від 20.06.2025 року. Обґрунтовуючи своє рішення, відповідач зазначив, що заявником не підтверджено факт проживання або роботи у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 - не менше 4 роки.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови призначення пенсії за віком встановлено ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 №1058-ІV (Закон № 1058).
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 10 Закону № 1058-ІV особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором
Так, частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи по 31 грудня 2017 року мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Водночас, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ).
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 4 частини 1 статті 11 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документом що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Відповідно до рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії №104350010767 від 20.06.2025 року зазначено, що згідно наданих документів, період проживання позивача на територіях радіоактивного забруднення становить 23 роки 1 місяць 19 днів, в тому числі на 01.01.1993 - 1 рік 1 місяць 18 днів, що не дає право на пенсію зі зниженням пенсійного віку на 5 років. До періоду проживання на територіях радіоактивного забруднення не зараховано період проживання в с. Володимирівка з 26.04.1986 по 14.01.1989, оскільки в цей період заявник навчався у Київському технікумі. Відстань між населеними пунктами значна, тому цей період проживання потребує перевірки.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки, виданої Димерською селищною радою від 12 06 7025 р №425/03-14 ОСОБА_1 дійсно з 05.08.1977 року по 14.04.1989 року та з 14.11.1991 року по 24.12.1996 рік був зареєстрований та проживав в селі Володимирівка, Вишгородського району Київської області, а з 24.12.1996 по даний час зареєстрований і проживає за адресою: селище Димер, Вишгородський район, Київська область, які відповідно до постанови КМУ від 23.07.1991 року №106, відносяться до зони посиленого радіологічного контролю.
ОСОБА_1 з вересня 1985 року по березень 1989 року дійсно навчався в Київському механіко-металургійному технікумі, однак, в зазначений період позивач проживав в с. Володимирівка, Вишгородського району Київської області та їздив на навчання в м. Київ громадським транспортом. Зазначене також підтверджується архівною довідкою Київського механіко-технологічного фахового коледжу №863 від 04.06.2025 року, де зазначено, що позивач під час навчання в гуртожитку, не проживав.
Таким чином, твердження відповідача, що період навчання позивача в училищі не може бути зараховано по періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю є необґрунтованим.
Позивач постійно проживав у зоні посиленого радіологічного контролю з моменту аварії по 31.07.1986 р., а отже має право на зниження початкової величини пенсійного віку. Термін проживання позивача на території зони посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить більше 4 років, а загальний термін проживання у зазначеній зоні складає більше 30 років, що дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років.
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління ПФ України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 25.11.2021 № 33-1), при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" потерпілим від Чорнобильської катастрофи до територіального органу ПФУ подаються наступні документи, а саме: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 рокі, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (підпункту 7 пункту 2.1 розділу II), а тому відповідачем має бути врахована довідка про підтвердження місця проживання в зоні посиленого радіологічного контролю, зокрема, видана Димерською селищною радою від 14.06.2025 року №425/03-14.
Дана довідка видана уповноваженим органом та не визнана недійсною у судовому порядку, а тому повинна братися до уваги органами Пенсійного фонду України під час призначення пенсії, оскільки є допустимим та належним доказом місця проживання позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Також, відповідно до рішення ГУ ПФУ в Дніпровській області про відмову у призначенні пенсії №104350010767 від 20.06.2025 року зазначено, що до страхового стажу позивачу не зараховано:
Період роботи та проходження військової служби в російській федерації з 18.04.89 по 06.10.89, 24.10.89-10.11.91, оскільки 19.06.2023 року для України припинена дія Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 року та відсутня інформація про не отримання пенсійних виплат в іншій державі та причини неможливості отримання підтверджуючих документів, як передбачено ч.4 "Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 01.01.92 за межами України в республіках колишнього Союзу PCP для зарахування їх до страхового стажу" (постанова КМУ від 16.05.2025 №562);
-період роботи з 09.11.92 по 25.05.94, оскільки запис скріплений печаткою УРСР, що суперечить нормам чинного законодавства;
-період роботи з 25.05.94 по 01.07.94, оскільки відсутній запис про звільнення з МП "Аякс", а в записі про переведення в МП "Заготсервіс» немає печатки.
Так, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Абзацами 1-2 п. 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Тобто, виключно у випадку не підтвердження записами трудової книжки трудового стажу особи виникає необхідність подання додаткових документів та/або, у випадку необхідності пошуку свідків.
Громадяни зобов'язані надавати органам ПФУ довідки тільки у тому вазі, коли взагалі відсутні відомості в трудовій книжці про працю громадян у спірний період.
Також, відповідно до п. 4 постанови КМУ від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Таким чином, періоди роботи та проходження військової служби з 18.04.89 по 06.10.89, 24.10.89 по 10.11.91, з 09.11.92 по 25.05.94 та з 25.05.94 по 01.07.94 не зараховані органами ПФУ до страхового стажу позивача неправомірно.
Окрім того, факт проходження строкової військової служби позивачем з 24.10.1989 року по 10.11.1991 рік підтверджується копією військового квитка та довідкою №16665, виданою ІНФОРМАЦІЯ_1 20.05.2025 року, які видані уповноваженим органом та не визнані недійсними у судовому порядку.
Тобто, за сукупності наступних умов, а саме: (1) особа має бути потерпілим від Чорнобильської катастрофи; (2) станом на 1 січня ] 993 року ним прожито чи пропрацьовано на території зони посиленого радіологічного контролю не менше ніж 4 роки ; (3) наявний страховий стаж не менше ніж 27 років, позивач має право виходу на пенсію зі зниженням пенсійного віку на 5 років.
Суд звертає увагу на висновки Верховного Суду викладеного у постановах від 23.05.2018 у справі №398/3509/16-а та від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, де сформульовано правові висновки щодо застосування положень статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Верховний Суд вказав, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом М796-ХП, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та «Пomepnілuй від Чорнобильської катастрофи". Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2019 у справі №320/5558/18.
Отже, позивач є громадянином, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 (категорія 4), виданим Київською обласною Радою 17.03.1993 року. Вказане посвідчення ніким не оскаржувалося, є діючим та оформленим на підставі первинних документів.
Наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи є єдиним документом, що підтверджує такий статус та надає право користуватися пільгами, в тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
За таких обставин, позивач є особою яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, на момент подачі заяви про призначення пенсій вже виповнилося 55 років, має більше 35 років страхового стажу, постійно проживав у зоні посиленого радіологічного контролю з моменту аварії по 31 липня 1986 року, проживав у цій зоні повних 4 роки станом на 01.01.1993, а також загальний термін проживання у вказаній зоні становить більше 30 років, а отже має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Щодо зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 55 Закону № 796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
За приписом п. 1 ч. 1 ст. 55 Закону України № 796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 5 років.
Пенсійний орган в оскаржуваному рішенні підтвердив наявність страхового стажу позивача у 35 років 1 місяць 26 днів.
Не було зараховано періоди роботи та проходження військової служби з 18.04.1989 по 06.10.1989. з 24.10.1989 по 10.11.1991, з 09.11.1992 по 25.05.1994 та з 25.05.1994 по 01.07.1994.
На момент звернення з заявою від 13.06.2025 позивачу виповнилось 55 років.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Суд констатує, що страховий стаж позивача не є обчисленим із урахуванням спірного стажу, а суд не може перебирати на себе функцію відповідача та проводити його обчислення.
Оскільки до компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, а здійснюється лише контроль легальності рішень, дій або бездіяльності відповідача щодо вказаних питань, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є правильним та ефективним, відтак наявні підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 13.06.2025, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи та проходження військової служби: з 18.04.1989 по 06.10.1989, з 24.10.1989 по 10.11.1991, з 09.11.1992 по 25.05.1994 та з 25.05.1994 по 01.07.1994.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з даним позовом до суду, позивач сплатив 1211,20 грн. судового збору, відтак ці кошти підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255, 291 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 20.06.2025 № 104350010767 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 13.06.2025, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи та проходження військової служби: з 18.04.1989 по 06.10.1989, з 24.10.1989 по 10.11.1991, з 09.11.1992 по 25.05.1994 та з 25.05.1994 по 01.07.1994.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.