ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"23" квітня 2026 р. справа № 300/9322/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним і скасування рішення, а також зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Головне управління ПФУ в м. Києві, відповідач), в якому просить:
1) визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 04.07.2025, яке направлено 19.08.2025 за вих. №92600-0203-8/148215, про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві:
витребувати з ІНФОРМАЦІЯ_1 довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за нормами, чинними на 01.01.2022 за військовим званням «генерал-майор», а також відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII за нормами, чинними на 01.01.2022 за посадою керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, яка відповідає посаді військового прокурора Західного регіону України, з урахуванням відомостей, зазначених у особовому рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 , архівній довідці з Львівського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 07.02.2025, довідці Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону від 11.11.2024 №152, виходячи з розмірів:
- окладу за військовим званням «генерал-майор» - 2 282 грн;
- посадового окладу - 72 000 грн;
- надбавки за вислугу років - 40% посадового окладу;
- надбавки за виконання особливо важливої роботи - 100% окладу за військовим званням, посадового окладу та надбавки за вислугу років;
- надбавки за класність - 5% від посадового окладу;
- щомісячної премії - 100% окладу за військовим званням, посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливої роботи, надбавки за класність та надбавки за доступ до державної таємниці;
- надбавки за доступ до державної таємниці - 20% посадового окладу;
призначити та виплачувати ОСОБА_1 з моменту звернення до Пенсійного фонду України за призначення пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, з одночасним перерахунком пенсії у зв'язку із зміною розмірів окремих видів грошового забезпечення відповідних категорій осіб - підвищення окладів за військовим (спеціальним) званням у зв'язку зі збільшенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також посадових окладів прокурорів, на підставі витребуваної з ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, без обмеження її максимальним розміром.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач отримує пенсію згідно Закону України «Про прокуратуру». Відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, оскільки він фактично, згідно вказаного Закону, має право на призначення такої пенсії, а відповідні документи для її призначення були направлені ІНФОРМАЦІЯ_2 , як уповноваженим органом відповідачу. Також вказав, що за запитом пенсійного органу ІНФОРМАЦІЯ_2 повинен скласти та подати нову довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022, оскільки після винесення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, застосуванню підлягає пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 в редакції, що діяла до 21.02.2018 та передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Постановою №704 закладений механізм щорічного збільшення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням у залежності від зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Проте, відповідачем протиправно не витребувано в уповноваженого органу нову довідку про розмір грошового забезпечення із зазначенням збільшених розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного станом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, для перерахунку пенсії
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач копію ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 отримав 29.12.2025, що підтверджується довідкою Івано-Франківського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа (а.с. 60), однак правом на подання відзиву не скористався.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
25.03.2026 позивачем подано суду заяву про залишення його позовної заяви без розгляду.
31.03.2026 позивачем подано заяву, згідно якої просить суду відкликати свою заяву від 25.03.2026 про залишення позову без розгляду, а відтак судом заява від 25.03.2026 не розглядалася.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, яка призначена відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
У зв'язку з необхідністю переведення на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 , як уповноваженого органу.
04.07.2025 Головне управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві розглянуло документи, які надійшли 28.05.2025 від уповноваженого органу ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призначення позивачу пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та ним прийнято рішення про відмову у призначенні такої пенсії.
Так, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 04.07.2025 за №2601063214 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки відповідно до поданих документів розмір пенсії станом на 04.07.2025 буде складати 16 428,09 грн., що буде меншим, ніж розмір пенсії, яку позивач отримує на теперішній час - 27 852,82 грн.
Вважаючи протиправною відмову відповідача у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України).
Статтею 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) визначено що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
За змістом статті 50-1 «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII (чинного, на момент призначення пенсії позивачу) працівникам прокуратури, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Відповідно до частини дев'ятої статті 50-1 Закону № 1789-XII військові прокурори і слідчі військових прокуратур при звільненні з військової служби мають право на одержання пенсії відповідно до цієї статті (тобто як прокурори) або на одержання пенсії, встановленої законом для військовослужбовців.
Аналогічна норма міститься і в частині одинадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, згідно з якою прокурорам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-ХII).
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон №2262-ХІІ.
Статтями 1, 2 Закону №2262-ХІІ встановлено, що особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
За приписами статті 7 Закону №2262-XII, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Статтею 12 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсія за вислугу років призначається: а) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-»д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше.
Статтею 48 Закону №2262-ХІІ передбачено, що заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
У разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику роз'яснюється, які документи він повинен надати додатково. При наданні ним цих документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз'яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою, зазначені в частині першій цієї статті.
Відповідно до статті 49 Закону №2262-ХІІ пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України.
Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.
Документом, який підтверджує призначення пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом Пенсійного фонду України.
Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причини орган Пенсійного фонду України видає (надсилає) заявникові не пізніше ніж протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402 (далі - Порядок №3-1), регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 №1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян».
Відповідно до п.2 Порядку №3-1 заява про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, та особою, яка має право на пенсію згідно із Законом або відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (заява про призначення/перерахунок пенсії), до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерства юстиції України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби судової охорони, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Управління державної охорони України (далі - уповноважений орган (структурний підрозділ)), за останнім місцем служби.
Пунктом 3 Порядку №3-1 встановлено, що заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника за померлого годувальника, який отримував пенсію відповідно до Закону, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (заява про призначення/перерахунок пенсії (додаток 1 до цього Порядку)), припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (заява про виплату пенсії (додаток 2 до цього Порядку)), заява про працевлаштування (звільнення) (початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), прийняття (звільнення) на (зі) службу (служби) (додаток 3 до цього Порядку), заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4 до цього Порядку), заява про виплату одноразової грошової допомоги (додаток 5 до цього Порядку), заява про виплату допомоги на поховання (додаток 6 до цього Порядку) подається заявником до органу, що призначає пенсію.
З огляду на наведені положення законодавства, особа, яка має право на отримання пенсії відповідно до Закону № 1789-XII та на отримання пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ, має право вибору одного із видів пенсії, зокрема пенсії по інвалідності відповідно до Закону №2262-ХІІ.
Статтею 43 Закону №2262-ХП передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено судом наказом Міністра оброни України від 16.12.2010 №146 та наказу Генерального прокурора України від 22.12.2010 №1884к генерал-майора юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади військового прокурора Західного регіону України у зв'язку з звільненням з військової служби у запас за станом здоров'я. Вислуга років складає більше 30 років.
З матеріалів справи вбачається, що позивач отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону №1789-XII та звернувся через уповноважений структурний підрозділ до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років на підставі Закону №2262-ХІІ.
Суд враховує, що право позивача на отримання ним пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ не є спірним і не заперечується відповідачем.
Предметом спору є призначення (перехід на інший вид пенсійного забезпечення) пенсії за віком відповідно до Закону №2262-ХІІ. Водночас, право на пенсію за віком відповідно до Закону № 2262-ХІІ виникло у позивача ще на момент звільнення зі служби у зв'язку.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право як на пенсію за вислугу років за Законом №1789-XII, так і на пенсію за вислугу років за Законом №2262-ХІІ, а отже, має право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до приписів Закону №2262-ХІІ.
Разом з цим, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 04.07.2025 за №2601063214 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Так, єдиною підставою для відмови було те, що розмір пенсії буде меншим, ніж розмір пенсії, яку позивач отримує на теперішній час.
Проте, суд звертає увагу, що чинним законодавством передбачено, що за власним бажанням особа може змінити вид пенсії.
Суд зауважує, що твердження відповідача у оскаржуваній відмові про недоцільність переведення на пенсію за Законом №2262-ХІІ через те, що розрахований розмір пенсії є меншим ніж той, який виплачується за Закону України «Про прокуратуру» є необґрунтоване, позаяк саме пенсіонер має право вирішити, який вид пенсії він бажає отримувати за умови додержання вимог, передбачених законом. Це означає, що за умови, якщо пенсіонер має право на виплату за декількома законами одночасно, і усі необхідні вимоги для цього дотримані, він вправі самостійно обрати вид своєї пенсії.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу призначенні пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, а відтак спірне рішення є протиправним.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до приписів чинного законодавства, зокрема, пунктом 4 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Аналогічно приписами статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відтак, у випадку зменшення розміру пенсії зберігається розмір раніше призначеної пенсій.
Враховуючи викладене, суд з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне відновити порушене відповідачем право позивача на пенсійне забезпечення шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 04.07.2025 за №2601063214 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років на підставі Закону України »Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та зобов'язати відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, без зменшення її розміру.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві витребувати з ІНФОРМАЦІЯ_1 довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за нормами, чинними на 01.01.2022 за військовим званням «генерал-майор», а також відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII за нормами, чинними на 01.01.2022 за посадою керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, яка відповідає посаді військового прокурора Західного регіону України, з урахуванням відомостей, зазначених у особовому рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 , архівній довідці з Львівського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 07.02.2025, довідці Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону від 11.11.2024 №152 суд зазначає, що така вимога є необґрунтованою, оскільки у пенсійного органу відсутні законодавчо визначені підстави для такого витребування. При цьому, такий обов'язок відсутній і з огляду на те, що на момент вирішення даного спору позивачу ще не призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Не підлягає також до задоволення і вимога про перерахунок призначеної пенсії у зв'язку із зміною розмірів окремих видів грошового забезпечення відповідних категорій осіб - підвищення окладів за військовим (спеціальним) званням у зв'язку зі збільшенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також посадових окладів прокурорів, на підставі витребуваної з ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, без обмеження її максимальним розміром, як передчасна, оскільки нової довідки із зміненими видами грошового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 не видавав.
Окрім цього, можливість видачі ІНФОРМАЦІЯ_3 такої довідки не є предметом розгляду даного спору.
Стосовно перерахунку та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, суд зазначає наступне.
Відповідач ще не проводив перерахунку призначеної позивачу пенсії за вислугу років на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача при виплаті йому пенсії після такого перерахунку будуть порушені.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Решта доводів на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
У відповідності до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а позов таким що підлягає до часткового задоволення.
Розподіл судових витрат згідно із ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,
адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053) про визнання протиправним і скасування рішення, а також зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 04.07.2025 за №2601063214 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053) призначити та виплачувати з моменту подання уповноваженим органом відповідної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.