23 квітня 2026 рокум. Ужгород№ 260/9233/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження клопотання відповідача про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Служби безпеки України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії.
Спірні правовідносини стосуються перерахунку грошового забезпечення позивача за період проходження служби в органах Служби безпеки України з 29.01.2020 по день звільнення - 31.08.2025.
Разом з відзивом відповідач заявив клопотання про залишення позову без розгляду, аргументоване пропуском позивачем строку звернення до суду.
Розглянувши заявлене відповідачем клопотання, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду законодавець пов'язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Поряд з цим, нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), що є спеціальним законодавчим актом у сфері трудових правовідносин, передбачено інші терміни оскарження.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.
Так, у Рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп і від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001 зроблено висновок про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
З огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22 дійшов висновку про поширення дії ч. 2 ст. 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Спір в цій адміністративній справі виник з приводу протиправних, на думку позивача, дій суб'єкта владних повноважень щодо неналежного розрахунку розміру грошового забезпечення за період проходження військової служби з 29 січня 2020 року по 31 серпня 2025 року.
Так, враховуючи принцип незворотності дії законів в часі, суд вважає, що до питання правомірності нарахування позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 18.07.2022 встановлені нормами ч. 2 ст. 233 КЗпП України строки застосовані бути не можуть.
Стосовно правовідносин, що виникли після цієї дати, суд зазначає наступне.
Оскільки спірні правовідносини стосуються виплати позивачу грошового забезпечення після його звільнення з військової служби до таких слід застосовувати положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України.
Так, ч. 2 ст. 233 КЗпП України передбачено, що із заявою у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник може звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Суд встановив, що позивач був звільнений зі служби в Управлінні Служби безпеки України в Закарпатській області 31 серпня 2025 року, а з цим позовом до суду звернувся 17 листопада 2025 року. Тобто цей позов був поданий у межах 3-місячного строку, встановленого ч. 2 ст. 233 КЗпП України.
Виходячи системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлене відповідачем клопотання є необґрунтованим та таким, у задоволенні якого слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 166, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України. Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддяР.О. Ващилін