22 квітня 2026 року Справа №160/8777/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 та просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови КМУ від 11.02.2025р. №153;
- зобов'язати відповідача виплатити позивачеві одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови КМУ від 11.02.2025р. №153.
Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суд приходить до висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і встановлює строк для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Окрім того, відповідно до п.4 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Разом з тим, у позовній заяві не зазначено позовних вимог публічно-правового характеру про визнання протиправними рішення, дій або бездіяльності відповідача - суб'єкта владних повноважень чи його посадової особи щодо похідної позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача повідомити органи поліції про відсутність підстав розшуку, в порушення вимог п.4 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно до п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в позовній заві зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Разом з тим, у позові не зазначено поштового індексу позивача, в порушення вимог п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Разом з тим, до позову не додано копії позовної заяви, а також копій доданих до неї документів відповідно до кількості учасників справи - для відповідача, в порушення вимог ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
За приписами ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Позивач у позові зазначає, що він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , однак таких доказів до позову не додано, в порушення вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що додана до позову копія тільки тільки першої сторінки військового квитка не містить інформації про проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .
Також і копія першого аркушу Довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин не містить 2-го аркушу із підписом посадової особи, що свідчить про відсутність (не надання) позивачем до позову таких копій документів.
Те ж саме стосується і копії паспорту позивача, який звороту (другого аркушу) не містить.
Відтак, позивачем не додано до позову доказів, на які він посилається у позові, в порушення вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частинами 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, позивач у позові просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови КМУ від 11.02.2025р. №153.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Як встановлено судом зі змісту позову, про відмову у виплаті спірної винагороди позивач довідався з листа відповідача, наданого на адвокатський запит, від 02.10.2025р., а відтак, позивач мав обов'язок подати даний позов у 3-місячний строк, встановлений ч.2 ст.233 КЗпП України у редакції, чинній з 19.07.2022р., з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 21.03.2025р. у справі №460/21394/23, у термін з 03.10.2025р. по 02.01.2026р. включно.
Проте, наведена позовна заява надійшла до суду лише 08.04.2026р. (згідно вхідного штемпеля суду), тобто поза межами 3-х місячного строку звернення з даним позовом, встановленого ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022 року по 10.12.2025 року, тобто, на час виникнення спірних правовідносин - 02.10.2025р.).
Частиною 1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані, вказані нею у заяві, визнані судом не поважними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Також і за приписами ч.6 ст.161 вказаного Кодексу передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Однак, як вбачається із доданих до позову документів, позивачем до адміністративного позову не додано заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку в порушення вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що квитанція UA2040528, оформлена СПД ОСОБА_2 про отримання кур'єром відправлення від 19.12.2025р. не може вважатися належним доказом подання позову у встановлений законом строк, оскільки за даною квитанцією відправлення з міста Кривий Ріг вказаним суб'єктом доставлялось до 08.04.2026р. (отримання працівником суду), тобто таке відправлення до м. Дніпра не могло доставлятися більше 3-х місяців враховуючи, що відстань між цими містами приблизно становить 146 км.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.ст. 123, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
За таких обставин, недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до суду:
- адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням вимог ч.1, ч.2 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: із зазначенням у позові поштового індексу позивача, у відповідності до вимог п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;
- копії позовної заяви, а також копій доданих до неї документів відповідно до кількості учасників справи - для відповідача, у відповідності до вимог ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- доказів того, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- доказів, на які позивач посилається у позові (всі копії документів мають бути надані у повному обсязі, тобто всіх аркушів), у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- заяви про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.123, п.2 ч.5 ст.160, ч.4, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачеві у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки уточненого адміністративного позову шляхом надання до суду:
- адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням вимог ч.1, ч.2 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: із зазначенням у позові поштового індексу позивача, у відповідності до вимог п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;
- копії позовної заяви, а також копій доданих до неї документів відповідно до кількості учасників справи - для відповідача, у відповідності до вимог ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- доказів того, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- доказів, на які позивач посилається у позові (всі копії документів мають бути надані у повному обсязі, тобто всіх аркушів), у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- заяви про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до п.1 ч.4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст.294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва