Іменем України
20 січня 2011 року справа № 5020-7/423-11/218-12/235-7/365-12/258-9/141-2/237
За позовом Обслуговуючого кооперативу “Гаражно-будівельний кооператив “Памір”
(пр. Жовтневої Революції, 26-116, м. Севастополь, 99038)
до Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Памір-1”
(вул. Рєпіна, 15/2, кв. 11, м. Севастополь, 99045;
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Севастопольської міської Ради (вул. Леніна, 3, м. Севастополь, 99011)
та за участю третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 (99059, АДРЕСА_2),
ОСОБА_4 (99059, АДРЕСА_3),
ОСОБА_5 (99059, АДРЕСА_4),
ОСОБА_6 (99059, АДРЕСА_5),
ОСОБА_7 99059, АДРЕСА_6),
ОСОБА_8 (99059, АДРЕСА_6),
ОСОБА_9 (99059, АДРЕСА_7),
ОСОБА_10 (99059, АДРЕСА_8),
ОСОБА_11 (99059, АДРЕСА_9),
ОСОБА_12 (99059, АДРЕСА_10),
ОСОБА_13 (99059, АДРЕСА_11),
ОСОБА_14 (99059, АДРЕСА_12),
ОСОБА_15 (99059, АДРЕСА_13),
ОСОБА_16 (99059, АДРЕСА_14),
ОСОБА_17 (99059, АДРЕСА_15),
ОСОБА_18(99059АДРЕСА_16),
ОСОБА_19 (99059, АДРЕСА_17)
про зобов'язання здійснити дії та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,
суддя Шевчук Н.Г.
Представники:
позивача -Пахомов В.Ф., голова, посвідчення №1 від 17.12.2004;
відповідача - не з'явився;
третіх осіб - не з'явились
Суть спору:
Обслуговуючий кооператив “Гаражно-будівельний кооператив “Памір” звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Памір-1” про заборону відповідачу здійснювати роботи зі зведення багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці загальною площею 0,1889 га, розташованій у АДРЕСА_20, яка належить позивачу на підставі державного акту серії І-КМ № 005842 від 28.03.1997, та усунення перешкод у користуванні позивачем цією земельною ділянкою шляхом покладення на відповідача зобов'язання щодо приведення вказаної земельної ділянки у первісний стан, який вона мала до початку будівництва багатоквартирного житлового будинку.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 17.11.2008 (справа на той час мала №20-7/423-11/218, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2008, у позові було відмовлено (т. 3 арк. с. 113-117, 142-147).
Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2009 зазначені судові рішення скасовані, справа направлена на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя (т. 3 арк. с 165-168).
Ухвалою Верховного Суду України від 02.07.2009 відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 15.04.2009 у цій справі (т. 3 арк.. с. 177-178).
Заявою від 12.03.2010 (т. 5 арк. с. 84-87) позивач збільшив позовні вимоги і просить:
- визнати недійсним договір від 12.01.2000 між позивачем та відповідачем про передачу права на забудову зазначеної земельної ділянки загальною площею 0,1889га, розташованої у АДРЕСА_20;
- визнати за позивачем право користування земельною ділянкою, наданою розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 18.02.1998 №269-р у постійне користування ГСК “Памір” для будівництва та обслуговування житлового будинку, а будівництво будинку по вул. Маячна у м.Севастополі, яке ведеться на цій земельній ділянці відповідачем, визнати самовільним;
- зобов'язати відповідача припинити дії по виконанню будівельних робіт на цій земельній ділянці;
- усунути перешкоди позивачу у користуванні земельною ділянкою шляхом покладення на відповідача обов'язку привести земельну ділянку у первісний стан, який вона мала до початку будівництва.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка була передана позивачем відповідачу під забудову неправомірно, всупереч норм статті 39 Земельного кодексу України (в редакції 1992р.) і це є відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України підставою для визнання її недійсною, а тому вважає будівництво відповідачем на цій земельній ділянці самочинним, оскільки земельна ділянка для цих потреб відповідачу не відводилась.
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що позов підписаний неповноважною особою, що викладені у ньому обставини не відповідають дійсності, що земельна ділянка надана у постійне користування для будівництва гаражів і житлового будинку і використовується за цільовим призначенням (т. 1 арк. с. 93-95, т. 4 арк. с. 20-22).
Севастопольською міською Радою свою думку по спору виклала у письмових поясненнях і вважає, що згідно частини третьої статті 102 Земельного кодексу України землекористувачі на праві постійного користування земельною ділянкою не мають права передавати іншим особам право користуватися цією земельною ділянкою (т. 4 арк. с. 45-46).
При новому розгляді справи, вивчивши матеріали справи, розглянувши всі обставини справи в їх сукупності, суд
Відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою 1-КМ №005842 (реєстраційний №473) від 28.03.1997 гаражно-будівельному кооперативу “Памір”, місцезнаходження якого є вул. Маячна у м.Севастополі, надана у постійне користування земельна ділянка площею 0,6063га для будівництва та обслуговування гаражів та будівництва та обслуговування житлового будинку на підставі рішення Севастопольської міської державної адміністрації від 25.02.1997 №335-р із змінами від 18.02.1998 №269-р (т. 1 арк. с. 9-10, т. 3 арк. с. 74).
Згідно плану зовнішніх меж землекористування ця земельна ділянка складається із земельної ділянки АДРЕСА_21 площею 0,4174га для будівництва та обслуговування гаражів, і земельної ділянки АДРЕСА_20 площею 0,1889га для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Дослідивши установчі документи позивача Обслуговуючого кооперативу “Гаражно-будівельний кооператив “Памір” (далі -ОК ГБК “Памір”), зокрема Статут гаражно-будівельного кооперативу “Памір”, зареєстрований 21.04.1997, Статут Обслуговуючого кооперативу “Гаражно-будівельний кооператив “Памір” у новій редакції, зареєстрований 31.01.2007, свідоцтво про державну реєстрацію, довідку з ЄДРПОУ (т. 1 арк. с. 13-19, 64-73), суд встановив, що Обслуговуючий кооператив “Гаражно-будівельний кооператив “Памір” і вказаний у Державному акті на право постійного користування земельною ділянкою реєстраційний №473 від 28.03.1997 землекористувач гаражно-будівельний кооператив “Памір” є однією і тією ж особою виходячи з наступного: державна реєстрація ОК ГБК “Памір” проведена 15.12.1995, у Статуті ГБК “Памір” і ОК ГБК “Памір” також іменується і як ГБК “Памір” і як ГБК. Окрім того докази існування іншої юридичної особи з найменуванням “Гаражно-будівельному кооперативу “Памір” відсутні.
Суд також встановив, що ОК ГБК “Памір” та Житлово-будівельним кооперативом “Памір-1” (далі -ЖБК “Памір-1”) 12.01.2000 був укладений договір передачі права на забудову земельної ділянки, предметом якого є передача права на забудову земельної ділянки, наданої у постійне користування ГБК “Памір” для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,1889га, розташованої за адресою: АДРЕСА_20, Житлово-будівельному кооперативу “Памір-1” (т. 1 арк. с 17).
Частиною першою статті 19 Земельного кодексу України від 18.12.1990, який діяв на момент укладення між позивачем та відповідачем договору передачі права на забудову земельної ділянки від 12.01.2000, встановлено, що сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.
Згідно статті 7 цього Кодексу у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам.
Особи, яким земельна ділянка надана у постійне користування, правом передачі її у користування іншим особам діючим на момент укладення договору від 12.01.2000 законодавством не наділені.
Згідно з пунктом 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 203 Цивільного кодексу України такими загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема є:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Таким чином, оскільки укладений позивачем та відповідачем договір передачі права на забудову земельної ділянки від 12.01.2000 суперечить діючому на момент його укладення цивільному законодавству, що відповідно до частини першої статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.
Наслідки недійсності цього правочину суд не може застосувати по причині відсутності доказів, на підставі яких може бути встановлено, що саме кожна із сторін отримала в натурі на виконання цього договору
Оскільки земельна ділянка АДРЕСА_20, яка відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою 1-КМ №005842 (реєстраційний №473) від 28.03.1997 надана гаражно-будівельному кооперативу “Памір” для будівництва та обслуговування житлового будинку, з його постійного користування у встановленому законом порядку не вибувала, то ОК ГБК “Памір” на момент прийняття рішення у справі є особою, якій належить право постійного користування вказаною земельною ділянкою.
З урахуванням викладеного позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги про визнання будівництва відповідачем на зазначеній земельній ділянці житлового будинку самочинним будівництвом, то провадження у справі в частині цієї вимоги підлягає припиненню з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 80 Господарського кодексу України, оскільки такий спір відповідно до приписів статті 12 цього Кодексу не підвідомчий господарським судам.
Факт самочинності будівництва є обставиною, яка потребує дослідження у процесі встановлення обставин справи.
В частині позовних вимог про зобов'язання відповідача припинити дії по виконанню будівельних робіт на земельній ділянці та про усунення перешкод позивачу у користуванні земельною ділянкою шляхом покладення на відповідача обов'язку привести земельну ділянку у первісний стан, який вона мала до початку будівництва, суд з урахуванням обставин, що змінилися, не вбачає підстав для їх задоволення.
Суд встановив, що на спірній земельній ділянці, якій присвоєна адреса АДРЕСА_22, відповідно до Свідоцтва №27000218 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, виданого Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м.Севастополі 27.11.2009 на підставі Акту готовності об'єкта до експлуатації від 13.11.2009, завершене будівництво житлового будинку і квартири у ньому відповідно до свідоцтв про право власності належать на праві приватної власності громадянам, які залучені до участі у справі як треті особи (т. 4 арк. с. 72-89). При цьому будівництво будинку здійснювалось за наявності проектно-дозвільної документації.
За таких обставин предмет спору в частині вимоги про зобов'язання відповідача припинити дії по виконанню будівельних робіт на земельній ділянці відсутній, що є підставою для припинення в частині цієї вимоги провадження у справі у порядку пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Оскільки будинок у встановленому порядку прийнятий в експлуатацію, громадяни є добросовісними набувачами квартир, які належать їм на праві власності, то належна позивачу земельна ділянка не може бути приведена у стан, який вона мала до початку будівництва, оскільки це призведе до руйнації будинку і знищення власності.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача, так як спір виник внаслідок неправомірних дій позивача по укладенню договору передачі права на забудову земельної ділянки.
З урахуванням викладеного та керуючись статями 49, пунктами 1, 11 частини першої статті 80, статтями 82-84 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Визнати недійсним договір від 12.01.2000 передачі права на забудову земельної ділянки загальною площею 0,1889га, розташованої у АДРЕСА_20, укладений Гаражно-будівельним кооперативом “Памір” і Житлово-будівельним кооперативом “Памір-1”.
2. Визнати за Обслуговуючим кооперативом “Гаражно-будівельний кооператив “Памір” (99038, м.Севастополь, проспект Жовтневої Революції, 26, кв. 116, код 24034512) право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1889га для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою 1-КМ №005842 (реєстраційний №473) від 28.03.1997 надана гаражно-будівельному кооперативу “Памір” для будівництва та обслуговування житлового будинку на підставі рішення Севастопольської міської державної адміністрації від 25.02.1997 №335-р із змінами від 18.02.1998 №269-р.
3. Провадження у справі в частині вимог про визнання будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_22 самочинним будівництвом та про зобов'язання відповідача припинити дії по виконанню будівельних робіт припинити.
4. У задоволенні позову в частині вимог про усунення перешкод позивачу у користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,1889га, розташованою по вул.Маячній у м.Севастополі, шляхом приведення її у первісний стан відмовити.
Суддя Н.Г.Шевчук
Рішення оформлене відповідно
до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписане 25.01.2011.