Іменем України
21 січня 2011 року справа № 5020-6/100
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Лазарева С.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №5020-6/100
за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(99011, АДРЕСА_1)
про стягнення заборгованості за фактичне користування майном у розмірі
8362,98 грн.,
за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
про стягнення вартості невідокремлюваних поліпшень орендованого майна у
розмірі 40574,00 грн.,
за участю представників:
позивача за первісним позовом -Позняков С.О., довіреність б/н від 10.01.2011;
відповідач за первісним позовом - ОСОБА_1, паспорт серія НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС України в місті Севастополі 12.07.2002;
ОСОБА_3, довіреність ВКК №966836 від 10.09.2009;
Суть спору:
27.07.2009 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з відшкодування збитків за фактичне користування майном у розмірі 8362,98 грн за період з листопада 2007 року по 30 червня 2009 року.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 29.07.2009 суд прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі.
08.09.2009 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду міста Севастополя із зустрічним позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про стягнення вартості невідокремлюваних поліпшень орендованого майна у розмірі 40574,00 грн. (том 1, арк.с.46-48).
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 10.09.2009 зустрічна позовна заява прийнята для спільного розгляду з первісним позовом.
Ухвалою суду від 27.10.2009 по справі призначено судову експертизу, проведення якої доручено Севастопольському відділенню Харківського науково -дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, провадження у справі зупинено до отримання висновку експертизи.
13.01.2010 на адресу суду надійшло повідомлення Севастопольського відділення Харківського науково -дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса №991 від 12.01.2010 про неможливість надання висновку по експертизі.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 15.01.2010 провадження у справі поновлено.
Ухвалою суду від 02.02.2010 по справі повторне призначено судову експертизу, проведення якої доручено Севастопольському відділенню Харківського науково -дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, провадження у справі зупинено до отримання висновку експертизи.
10.03.2010 на адресу суду надійшло повідомлення Севастопольського відділення Харківського науково -дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса №245 від 05.03.2010 про неможливість надання висновку по експертизі.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 17.03.2010 провадження у справі поновлено.
Ухвалою суду від 19.03.2010 по справі повторне призначено судову експертизу, проведення якої доручено Севастопольському відділенню Харківського науково -дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, провадження у справі зупинено до отримання висновку експертизи.
29.12.2010 на адресу суду надійшли матеріали справи №5020-6/100 та висновок судової будівельно-технічної експертизи №256 від 06.12.2010 (том 2, арк.с. 54-60).
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 11.01.2011 провадження у справі поновлено.
Відповідач за первісним позовом вимоги позивача не визнав, надав суду відзив на позов (том 1, арк.с.67-68).
Відповідач за зустрічним позовом вимоги позивача не визнав, надав суду відзив на позов (том 1, арк.с.72-73, 140-141).
У порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України, ухвалами від 22.09.2009, 15.01.2010 строк вирішення спору продовжувався головою суду та за клопотанням представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд
18.10.1999 між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, (Орендодавець), та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар), було укладено договір оренди №435-99, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення -підвал, загальною площею 131,4 кв.м, що розташований в будинку АДРЕСА_1, для використання під склад, яке перебуває на балансі РЕП №17. Строк дії Договору встановлений до 30.10.2001 (том 1, арк.с.24-25).
Факт передання приміщення підтверджується актом прийому-передачі вказаного майна від 18.10.1999 (том 1, арк.с. 26).
15.02.2002 між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, (Орендодавець), та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар), було укладено договір №51-02 оренди нерухомого майна, відповідно до умов якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності, Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно -вбудоване приміщення, загальною площею 131,4 кв.м, що розташоване на підвальному поверху в будинку АДРЕСА_1, для використання під склад, яке перебуває на балансі РЕП №17. Строк дії Договору встановлений до 05.10.2003 (том 1, арк.с.14-15).
Протоколами від 06.03.2002, 24.09.2002, 12.12.2003, 30.12.2003 узгодження змін до договору №51-02 від 15.02.2002 змінювався розмір орендної плати, цільове призначення, прізвище Орендаря . Строк дії Договору встановлений до 27.10.2004 (том 1, арк.с.17-22).
30.12.2004 між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, (Орендодавець), та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар), було укладено договір №151-04 оренди нерухомого майна (нова редакція договору оренди №51-02 від 15.02.2002) (далі - Договір), відповідно до умов якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності, Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно -вбудовані не житлові приміщення підвалу, загальною площею 131,4 кв.м, що розташовані в трьохповерховому житловому будинку АДРЕСА_1, для використання під індивідуальний пошив одягу, яке перебуває на балансі РЕП №17. Строк дії Договору встановлений до 03.10.2005 (том 1, арк.с.11-13).
Відповідно розділу 3 Договору розмір орендної плати визначається відповідно до методики, затвердженої рішенням сесії Севастопольської міської Ради №344 від 13.11.2002 та складає 2958,40 грн на рік. Орендна плата визначена виходячи з орендної ставки 2 % від розрахунку вартості об'єкту оренди та щомісячно в сумі 246,53 грн перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Розмір орендної плати підлягає щомісячному корегуванню Орендарем при внесенні чергового платежу у відповідності до індексу інфляції, визначеному Мінстатом України.
Як зазначив позивач за первісним позовом, Договір припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку, на який був укладений, 03.10.2005, але відповідач орендоване приміщення в порушення пунктів 2.3 та 4.12 Договору не повернув, у зв'язку з чим заподіяв позивачу збитки у вигляді неодержаного прибутку.
Дана обставина обумовила звернення позивача до господарського суду з вимогами на підставі статей 525, 610, 611 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України.
Відповідач за первісним позовом позовні вимоги не визнав, подав зустрічну позовну заяву та зазначив, що заборгованості за користуванням орендованим приміщенням не має, оскільки з 05.10.2007 між сторонами відсутні договірні відносини.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку наданим доказам, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
За умовами пункту 2.3 Договору, повернення Орендарем орендованого майна здійснюється протягом одного тижня після закінчення Договору. Майно має бути повернуто в стані, в якому воно було отримано, з урахуванням нормального зносу. Прийом-передача об'єкта оренди після закінчення дії договору оренди здійснюється комісією, що складається з представників Орендодавця та Орендаря. Вартість майна, що повертається Орендарем Орендодавцю визначається на підставі акта оцінки, складеного за даними інвентаризації майна на момент припинення договору оренди, звіреного з актом приймання-передачі, який підписується представниками сторін. У випадку погіршення Орендарем стану орендованого майна, Орендар зобов'язаний відшкодувати вартість робіт, необхідних для проведення відновлювальних робіт. Майно вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі об'єкта оренди.
Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на день розгляду справи орендоване майно позивачу не повернув (акт приймання-передачі щодо повернення орендованого майна відсутній), правові підстави для подальшого користування майном у відповідача відсутні.
Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості з відшкодування збитків за фактичне користування майном із посиланням на статті 525, 610, 611 Цивільного кодексу України, статті 224, 225 Господарського кодексу України, обґрунтовуючи свої вимоги фактичним договірним користуванням відповідачем комунальним майном, тому оплата, яка заявлена позивачем, фактично є виконанням умов договору.
Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Отже, відшкодування збитків є одним із правових наслідків порушення зобов'язання. У зв'язку з тим, що 03.10.2005 договір оренди №151-04 від 30.12.2004 припинив свою дію, то і зобов'язання між сторонами за договором також припинились, а тому вимога позивача про відшкодування збитків за фактичне користування приміщенням на підставі статей 610, 611 Цивільного кодексу України суперечить нормам чинного законодавства.
У відповідності до вимог статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони; зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; стягувати у доход Державного бюджету України із сторони, що порушила строки розгляду претензії, штраф у розмірі, встановленому статтею 9 цього Кодексу або у відповідності до законів, що регулюють порядок досудового врегулювання спорів у конкретних правовідносинах; стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону; відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Даний перелік є вичерпним.
Із зазначеної норми та інших норм Господарського процесуального кодексу України вбачається, що при винесенні рішення суд обмежений вимогами позовної заяви та підставами, які зазначив позивач, зміна судом підстав заявлених позовних вимог та позовних вимог не передбачена статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, тому суд позбавлений можливості у випадку встановлення неправильного визначення позивачем підстав заявлених позовних вимог або саме позовних вимог змінити їх на власний розсуд.
З урахуванням наведеного, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до пунктів 2.4, 5.2 Договору за згодою Орендодавця Орендар має право робити реконструкцію, розширення, технічне переобладнання майна, що орендує. Усі поліпшення об'єкту оренди, що відокремлюються без шкоди об'єкту, є власністю Орендаря. Якщо невідокремлені поліпшення об'єкту оренди здійснені за згодою Орендодавця, Орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості за рахунок плати за користування об'єктом оренди.
Наказом начальника Управлення з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації від 07.05.2004 №238 Фізичної особі-підприємцю ОСОБА_1 дана згода на проведення реконструкції не житлового приміщення по АДРЕСА_1 за рахунок власних коштів на суму 40574,00 грн (том 1 арк.с. 55).
Згідно довідки про вартість виконаних підрядних робіт та акту приймання виконаних підрядних робіт за липень 2004 року позивач за зустрічним позовом здійснила реконструкцію об'єкту оренди за рахунок власних коштів на суму 40574,00 грн (33 812 грн без урахування ПДВ), але заява та доданий до неї пакет документів про погодження виконаних ремонтних робіт на об'єкті оренди не були розглянути Фондом комунального майна СМР (том 1 арк.с.58-63).
Дана обставина обумовила звернення позивача із зустрічним позовом до господарського суду з відповідними вимогами.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провивши оцінку наданим доказам, заслухав представників сторін, суд вважає, що зустрічні позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
На виконання ухвали суду від 19.03.2010 Севастопольським відділенням Харківського науково -дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса була проведена судова будівельно-технічна експертиза, висновком якої №256 від 06.12.2010, підтверджується заявлена позивачем вартість виконаних підрядних робіт по реконструкції об'єкту оренди за рахунок власних коштів на суму 33 812 грн без урахування ПДВ (том 2, арк.с. 54-60).
Позивач за зустрічним позовом вважає, що строк дії Договору закінчився 04.10.2007, а тому із заявою та доданим до неї пакетом документів про погодження виконаних в липні 2004 року (тобто в період дії Договору) ремонтних робіт на об'єкті оренди звернувся до Фонду комунального майна СМР лише у 2007 році та отримав відповідь, згідно якої її заява буде розглянута після оформлення договірних відносин на приміщення, яке було реконструйоване (том 1, арк.с.84).
Дійсно, 01.10.2004 на засіданні міської комісії з оренди комунального майна, яке оформлено протоколом №44 була розглянута заява ОСОБА_1 про продовження договору оренди №51-02 від 15.02.2002 та вирішено продовжити зазначений договір строком на 3 роки (том 1, арк.с.120-126).
На підставі рішення міської комісії з оренди комунального майна від 01.10.2004 ОСОБА_1 звернулась із заявою до Управлення з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації з проханням продовжити Договір до 04.10.2007 (том 1, арк.с.130).
На виконання зазначеного рішення міської комісії з оренди комунального майна був укладений Договір строком дії до 03.10.2005.
Відповідно до пункту 8.2 Договору після врегулювання питань, пов'язаних з нотаріальним оформленням, при дотриманні умов Договору, Орендар має право укласти Договір в новий редакції, строком до 04.10.2007, згідно рішення орендної комісії від 01.10.2004.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач за зустрічним позовом не подав суду доказів того, що Договір був укладений до 04.10.2007.
17.10.2005 Фондом комунального майна СМР на адресу ОСОБА_1 був надісланий лист №2327 з повідомленням про закінчення строку дії Договору 03.10.2005 у зв'язку з чим у листі викладено прохання передати орендоване приміщення за актом прийому-передачі Орендодавцю в строк, встановлений Договором (том 1, арк.с.9).
В порушення умов Договору, Орендар не передав об'єкт оренди Орендодавцю у встановленому порядку та продовжував їм користуватись.
Статтею 786 Цивільного кодексу України встановлено, що до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік. Перебіг позовної давності щодо вимог наймача починається з моменту припинення договору найму.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позивач за зустрічною позовною заявою звернувся до суду з вимогою про захист свого права з вимогою про відшкодування витрат на поліпшення приміщення 08.09.2009, тоді як Договір припинився 03.10.2005, тобто строк позовної давності, встановлений діючим законодавством, для звернення із зазначеною позовною вимогою, сплив.
Згідно до статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
18.01.2011 від відповідача за зустрічним позовом надійшла заява про застосування позовної давності при розгляді зустрічного позову (том 2, арк.с.64-65).
З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для визнання поважними причини пропущення позивачем за зустрічним позовом позовної давності, та відмовляє у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Витрати позивача по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, на проведення судової експертизи відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 256, 785, 786 Цивільного кодексу України, статтями 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,
1. У задоволенні позову Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради - відмовити.
2. У задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити.
Суддя С.Г. Лазарев
Рішення оформлено відповідно
до вимог статті 84 ГПК України
і підписано 26.01.2011.