Іменем України
20 січня 2011 року справа № 5020-3/044
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Атлантик Фиш”
ідентифікаційний код 33366082
(вул. Шостака, буд. 9, м. Севастополь, Україна, 99045)
(вул. Піонерська, буд. 3, м. Севастополь, Україна, 99008)
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Эльффиш”,
ідентифікаційний код 88318036
(вул. Рябінова, буд. 55, офіс 9-1, кімната 4, м. Москва,
Російська Федерація, 121471)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дом „Фаворит”
ідентифікаційний код 31859504
(вул. Мате Залки, буд. 27, офіс 67, м. Сімферополь, Україна)
про стягнення заборгованості в розмірі 326 443,19 грн.,
Суддя Головко В.О.,
Представники сторін:
позивач (ТОВ „Атлантик Фиш”) -Дроботенко О.А., представник, довіреність № 113 від 28.12.2009;
позивач (ТОВ „Атлантик Фиш”) -ОСОБА_1, директор, наказ № 19-к від 12.08.2010;
відповідач (ТОВ „Эльффиш”) -явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив.
третя особа (ТОВ „Торговий дом „Фаворит”) -явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечила.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Атлантик Фиш” (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Эльффиш” (далі -відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 1528959,88 руб.
Ухвалою від 12.03.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-3/044; розгляд справи призначено на 01.06.2010.
Також ухвалою від 12.03.2010 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дом „Фаворит”.
15.09.2010 на адресу суду надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. № 13020-д), згідно з якою позивач змінив валюту стягнення на гривні та просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 409 348,43 грн. /арк. с. 89/.
Ухвалою від 16.09.2010 дану заяву прийнято до розгляду.
У засідання суду 20.01.2011 відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про що свідчить ухвала Арбітражного суду м. Москви від 01.11.2010 /арк. с. 99-100/; про причини неявки не сповістив.
Третя особа в судове засідання 20.01.2011 також не з'явилась, про причини нез'явлення не повідомила.
Частиною четвертою статті 27 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстав і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідача та третьої особи, за наявними у справі матеріалами (в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засіданні 20.01.2011 представник позивача надав заяву про відмову позивача від позову в частині стягнення пені в сумі 82 905,24 грн., у зв'язку з чим уточнив позовні вимоги: просить стягнути з відповідача 326 443,19 грн., що за курсом Національного Банку України станом на 05.03.2010 (дату подання позову до суду) еквівалентно 1 219 300,00 руб. /арк. с. 126/; на задоволенні уточнених позовних вимог наполягав.
Відповідач надав письмовий відзив на позов /арк. с. 44/, відповідно до якого позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, мотивуючи свої заперечення тим, що якість поставленого позивачем товару не відповідала встановленим вимогам ГОСТу.
Третя особа будь-яких пояснень по суті спору не надала.
Також, 01.06.2010 від відповідача на адресу суду надійшла заява про припинення провадження у справі з підстав непідвідомчості даного спору господарському суду м. Севастополя /арк. с. 71-72/.
Позивач, в свою чергу, надав суду заперечення на заяву відповідача про припинення провадження у справі /арк. с.119-120/.
Суд вважає заяву відповідача про припинення провадження у справі з підстав непідвідомчості даної справи господарському суду м. Севастополя необґрунтованою та зазначає, що відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Як убачається з матеріалів справи, у пункті 12.3 Контракту сторони передбачили можливість вирішення спору в арбітражному суді України у м. Севастополі, інакше кажучи у господарському суді м. Севастополя, тобто визначили договірну підсудність.
Норми, які встановлюють право сторін щодо договірної підсудності, містяться в міжнародних угодах (приміром, у пункті 2 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992). Оскільки Господарський процесуальний кодекс України не встановлює форми угоди щодо договірної підсудності, вона повинна відповідати загальним правилам, установленим для форми угод. Така угода може бути укладена як у вигляді окремого документа, так і внесенням її до тексту договору. Угода повинна бути укладена між всіма сторонами спору та може бути підставою для розгляду спору за місцем, визначеним із застосуванням договірної підсудності.
Отже, заява відповідача про припинення провадження у справі з підстав її непідвідомчості господарському суду м. Севастополя задоволенню не підлягає.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд -
30.01.2009 між ТОВ „Атлантик Фиш” (Продавець) та ТОВ „Эльффиш” (Покупець) був укладений Контракт № 01к/01-09 (далі -Контракт) /арк. с. 11-12/ на поставку товару (консервів рибних) в асортименті та кількості, зазначених у специфікаціях до Контракту на загальну суму 10 000 000,00 (десять мільйонів) рублів. Відповідно до пункту 1.3 Контракту виробником продукції є ТОВ „Торговий дом „Фаворит”.
За умовами контракту, поставка товару здійснюється окремими партіями, вказаними у специфікаціях, на умовах DAF -станція прикордонного переходу Зерново-Суземка (ИНКОТЕРМС-2000).
Відповідно до пункту 7.3 Контракту право власності на товар від Продавця до Покупця переходить у момент доставки товару на станцію Зерново.
За згодою сторін вантажоодержувачем може бути: ТОВ „ПродТехИмпорт”, Російська Федерація, м. Брянськ, вул. Ямська, 17, офіс 12, ст. Брянськ-Льговський; вантажовідправником може бути ТОВ „Торговий дом „Фаворит”. Вантажовідправник і вантажоодержувач зазначаються у специфікаціях на кожну поставку товару (пункти 7.5-7.7 Контракту).
Укладений між сторонами Контракт діє до 25.01.2010 та може бути пролонгований на новий строк відповідною письмовою додатковою Угодою сторін (розділ 9 Контракту).
За порушення умов Контракту винна сторона відшкодовує завдані збитки у порядку, передбаченому чинним законодавством (пункт 10.1 Контракту).
При постачанні неякісного товару Покупець має право заявити рекламацію щодо якості рибних консервів протягом гарантійного строку придатності (зберігання), за умов транспортування та зберігання товару в умовах, передбачених ГОСТ та ТУ для даного виду товару (пункт 10.2 Контракту).
Відповідно до специфікації № 1 від 09.04.2009 до Контракту № 01к/01-09 від 30.01.2009 /арк. с. 13/ та специфікації № 2 від 13.08.2009 до Контракту № 01к/01-09 від 30.01.2009 /арк. с. 14/ ТОВ „Атлантик Фиш” поставило ТОВ „Эльффиш” товар „Кільку чорноморську обсмажену у томатному соусі”, фасування -ж/б № 3, 250 г (виробник та вантажовідправник -ТОВ „Торговий дом „Фаворит”); кількість банок 422400; ціна - 7,30 руб. РФ за банку, на загальну суму 3 083 520,00 рублів (двома рівними партіями по 211200 банок кожна партія на суму 1 541 760,00 руб.).
Даний факт підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем.
Згідно з пунктом 6.1 Контракту, ТОВ „Эльффиш” було зобов'язано здійснити оплату поставленого товару на рахунок ТОВ „Атлантик Фиш” банківським переводом у розмірі 100% його вартості протягом 7 календарних днів з дати прибуття товару до м. Брянськ. Дане зобов'язання Покупцем було порушено, оскільки оплата товару здійснена не в повному обсязі. Так, ТОВ „Эльффиш” перерахувало на банківський рахунок ТОВ „Атлантик Фиш” лише 1 864 220,00 рублів (1 541 760,00+202 480,00+119 980,00), що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача /арк. с. 128-130/.
Таким чином, неоплаченим залишився товар на суму 1 219 300,00 рублів (3 083 520,00-1 864 220,00).
25.11.2009 за вих. № 001/2009/УП ТОВ „Эльффиш” повідомило ТОВ „Атлантик Фиш” про виставлення претензії щодо якості товару /арк. с. 15-16/.
Відповідно до пункту 10.3 Контракту, при підтвердженні обґрунтованості рекламації Продавець за погодженням з Покупцем зобов'язаний здійснити заміну неякісного товару, в строк не пізніше 15 календарних днів з моменту отримання рекламації, або здійснити повернення грошових коштів в сумі неякісного товару не пізніше 14 банківських днів з моменту отримання рекламації, або включити вартість неякісного товару в рахунок оплати наступної партії.
В порушення наведеного пункту Контракту ТОВ „Эльффиш” не повернуло позивачеві неякісний, за його твердженням, товар, а запропонувало реалізувати товар за нижчою ціною.
Листом від 27.11.2009 № 101 ТОВ „Атлантик Фиш” відхилило у повному обсязі вимоги ТОВ „Эльффиш”, що викладені у претензії щодо якості товару, посилаючись на те, що відповідальність за якість товару несе виробник /арк. с. 18/.
05.02.2010 за вих. № 10 ТОВ „Атлантик Фиш” надіслало на адресу ТОВ „Эльффиш” претензію з вимогою щодо повної оплати отриманого товару в сумі 1 219 300,00 грн. та сплати пені за порушення строків оплати в розмірі 258 449,28 руб. /арк. с. 28, 29/.
Проте, вимога ТОВ „Атлантик Фиш” залишилась незадоволеною, що й стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.
Оцінюючи надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Ухвалою від 20.01.2011 провадження у справі в частині стягнення штрафних санкцій (пені) в розмірі 82 905,24 грн. (258 449,28 руб.), за заявою позивача /арк. с. 126/, припинено на підставі пункту 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, -у зв'язку з відмовою від позову в цій частині.
Таким чином, сума позовних вимог ТОВ „Атлантик Фиш” до ТОВ „Эльффиш” складає 1 219 300,00 руб. або 326 443,19 грн. (за курсом НБУ станом на 05.03.2010 -день подачі позову: 1 219 300,00*2,6773/10=326 443,19).
Спірні правовідносини сторін регулюються нормами Цивільного кодексу України (Закон України № 435-ІV від 16.01.2003, з наступними змінами і доповненнями) та Господарського кодексу України (Закон України № 436-ІV від 16.01.2003 України, з наступними змінами і доповненнями), що набрали чинності з 01.01.2004, тому норми цих Кодексів підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
За своєю правовою природою, укладений між сторонами Контракт є договором поставки.
Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За умовами Контракту (пункт 6.1) ТОВ „Эльффиш” було зобов'язано здійснити оплату поставленого товару на рахунок ТОВ „Атлантик Фиш” банківським переводом у розмірі 100% його вартості протягом 7 календарних днів з дати прибуття товару до м. Брянськ.
Статтею 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Як убачається з матеріалів справи, відповідач отримав другу партію товару 16.09.2009, про що свідчить, зокрема, відповідна відмітка на ветеринарному свідоцтві А01 № 004647 /арк. с. 123, зворотний бік/. Отже, відповідач був зобов'язаний оплатити товар в сумі 1 541 760,00 руб. в строк до 23.09.2009 (включно).
Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що ТОВ „Эльффиш” сплатило ТОВ „Атлантик Фиш” лише 1 864 220,00 рублів /арк. с. 15 -зворотний бік; арк. с. 128-130/.
Згідно з приписами статей 525 та 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач в порушення наведених норм доказів погашення заборгованості за отриманий від позивача товар в сумі 1 219 300,00 руб., що еквівалентно 326 443,19 грн., суду не надав.
Посилання відповідача на неналежну якість поставленого позивачем товару та відповідні докази, як-от Акт експертизи № 026-07-00194 від 18.02.2010 /арк. с. 46-48/ відхиляються судом, оскільки не є предметом судового розгляду.
За викладених обставин, вимога ТОВ „Атлантик Фиш” щодо стягнення з ТОВ „Эльффиш” заборгованості в розмірі 326 443,19 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на нього судові витрати позивача: державне мито в розмірі 4093,48 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.
Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Эльффиш” (вул. Рябінова, буд. 55, офіс 9-1, кімната 4, м. Москва, Російська Федерація, 121471, п/р № 40702810800000002445 АК Промторгбанк (ЗАТ), м. Москва, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Атлантик Фиш” (ідентифікаційний номер 33366082; вул. Шостака, 9, м. Севастополь, 99045; вул. Піонерська, 3, м. Севастополь, 99008; п/р 26002301105313 в Севастопольській філії ВАТ “ВТБ Банк”, м. Севастополь, МФО 384997) заборгованість у розмірі 326 443,19 грн. (триста двадцять шість тисяч чотириста сорок три грн. 19 коп.), а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 4093,48 грн. (чотири тисячі дев'яносто три грн. 48 коп.); та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя підпис В.О.Головко
Повне рішення в порядку
статті 84 ГПК України
оформлено і підписано
25.01.2011.