Справа № 629/7893/24 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/608/26 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: Грабіж
09 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 ,, ОСОБА_4
-при секретарі ОСОБА_5 ,
-прокурора ОСОБА_6
-обвинуваченого ОСОБА_7 ,
-захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 листопада 2025 року відносно ОСОБА_7 , -
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харків, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого:
- 11.12.2002 Лозівським міськрайонним судом Харківської області, за ч. 2 ст. 121 КК України до 5 років 5 місяців позбавлення волі;
- 24.06.2011 Красноармійським міськрайонним судом Донецької області, за ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 263 КК України до 8 років позбавлення волі;
- 19.06.2020 Красноармійським міськрайонним судом Донецької області, за ч. 3 ст. 186 КК України до 6 років позбавлення волі;
- 24.06.2021 Лозівським міськрайонним судом Харківської області, за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
- 18.05.2023 Красногвардійським районним судом м. Дніпро, за ч. 3 ст. 186 КК України до 5 років 6 місяці позбавлення волі. Звільнений з місць позбавлення волі 17.11.2023 після відбуття строку покарання.
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 126-1, ч.4 ст.185, ч.4 ст.186 КК України та призначено йому покарання:
- по ст. 126-1 КК України - у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
- по ч.4 ст.185 КК України -у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
- по ч.4 ст.186 КК України - у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст.70 КК України за сукупністю скоєних кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначено до відбуття ОСОБА_7 у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
Строк покарання обвинуваченому встановлено відраховувати з дня його фактичного затримання - з 04.12.2024 р.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 залишено раніше обраний - у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили.
Як установив суд, ОСОБА_7 , проживає з матір'ю ОСОБА_9 та вітчимом ОСОБА_10 в будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, постановами Лозівського міськрайоного суду Харківської області від 01.02.2024 ОСОБА_7 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173 КУпАП та, 07.05.2024 та 05.09.2024 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП - домашнє насильство. У зв'язку з чим він перебуває з 24.01.2024 на обліку Лозівського РВП ГУНП Харківської області як особа, що вчиняє домашнє насильство.
Будучи тричі притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства ОСОБА_7 , 29.09.2024, близько 16:30, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, прийшовши до будинку АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, у порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з мотиву особистої неприязні, з метою вчинення систематичного психологічного домашнього насильства вчинив сварку з вітчимом ОСОБА_10 , під час якої висловлювалася на його адресу нецензурною лайкою та вимагав дати йому 300 грн. за повернення банківської картки, вчинивши у такий спосіб над ним психологічне насильство.
В подальшому, того ж дня, приблизно о 22:00, ОСОБА_7 , прийшовши до будинку АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вчинив сварку з вітчимом ОСОБА_10 , під час якої висловлювалася на його адресу нецензурною лайкою, погрожував вчинити фізичне насильство та пошкодив скло двох вікон будинку, вчинивши у такий спосіб над потерпілим психологічне насильство.
Зазначені систематичні, протиправні дії ОСОБА_7 призвели до психологічних страждань, а також погіршення самопочуття та якості життя потерпілого ОСОБА_10 , з яким він перебуває у сімейних відносинах.
Крім того, в ході досудового слідства встановлено, що в ніч з 21 на 22 жовтня 2024 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , знаходився у будинку, в якому мешкав, за адресою: АДРЕСА_1 .
Перебуваючи за вищевказаною адресою, у зазначений період часу, ОСОБА_7 , помітив у кімнаті будинку, в шафі під одягом гроші в сумі 4950 грн., які належать його матері - ОСОБА_9 , після чого у нього виник умисел на таємне викрадення вказаних грошей.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), ОСОБА_7 , перебуваючи за вищевказаною адресою, у вказаний проміжок часу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілій та бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, діючи повторно, з метою наживи, достовірно знаючи про те, що згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 було введено воєнний стан на всій території Україні та згідно з Указом Президента України від 6 травня 2024 року №271/2024, затвердженим Законом України від 8 травня 2024 року №3684-1X, продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, скориставшись тим, що ніхто зі сторонніх осіб за його діями не спостерігає, шляхом вільного доступу таємно викрав вказані гроші в сумі 4950 грн.
Після вчинення даного кримінального правопорушення, ОСОБА_7 з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, спричинивши майнову шкоду потерпілій ОСОБА_9 на вказану суму.
Крім того, в ході досудового слідства встановлено, що 26 жовтня 2024 року, приблизно о 12:00, ОСОБА_7 , знаходився у будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , в якому мешкає його матір - ОСОБА_9 .
Перебуваючи за вищевказаною адресою, у зазначений час, ОСОБА_7 , помітив у кімнаті ОСОБА_9 , під матрацом ліжка, гроші в сумі 5100 грн., які належать його матері - ОСОБА_9 , після чого у нього виник умисел на таємне викрадення вказаних грошей.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), ОСОБА_7 , перебуваючи за вищевказаною адресою, у вказаний проміжок часу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілій та бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, діючи повторно, з метою наживи, достовірно знаючи про те, що згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 було введено воєнний стан на всій території Україні та згідно з Указом Президента України від 6 травня 2024 року № 271/2024, затвердженим Законом України від 8 травня 2024 року № 3684-IX, продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, скориставшись тим, що ніхто зі сторонніх осіб за його діями не спостерігає, шляхом вільного доступу таємно викрав вказані гроші в сумі 5100 грн.
Вказані злочинні дії ОСОБА_7 відразу були виявлені потерпілою ОСОБА_9 . Незважаючи на це ОСОБА_7 , розуміючи, що його злочинна діяльність викрита і він вже діє відкрито для потерпілої, продовжив реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошима ОСОБА_9 та утримуючи при собі викрадені кошти, ігноруючи вимоги потерпілої припинити злочин, ОСОБА_7 з місця вчинення кримінального правопорушення пішов не реагуючі на прохання ОСОБА_9 повернути кошти.
Викраденим розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_9 майнову шкоду на у розмірі 5100 грн.
В апеляційній скарзі захисник просить Вирок Лозівського районного суду Харківської області від 17.11.2025 року по справі № 629/7893/24 - скасувати.
Змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення - ч. 4 ст. 186 КК України, за яким було обвинуваченого ОСОБА_7 і застосувати ч. І ст. 185 України, як менш тяжке кримінальне правопорушення, яке відповідає вчиненому ним діянню.
Визнати винним у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч.4 ст. 185 КК України, та призначити покарання :
по ст. 126-1 КК України - у виді 1 (одного ) року позбавлення волі;
по ч.4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі;
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю скоєних кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено до відбуття ОСОБА_7 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Застосувати до ОСОБА_7 положення ст. 75 КК України та звільнити його від відбути покарання з іспитовим строком у 3 роки.
Вказує, що щодо обвинувачення за ч.4 ст.186 КК України, обвинувачений ОСОБА_7 винним себе визнав частково, не заперечував факту викрадення грошових коштів у потерпілої, при цьому «діяв таємно від оточуючих, за його діями ніхто не спостерігав. Такі ж покази надала і в судовому засіданні потерпіла, а саме підтвердила те, що моменту викрадення у неї грошей ОСОБА_11 вона не бачила.
Тому обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч.4 ст.186 КК України не визнає, але погоджується з тим, що викрав грошові кошти у потерпілої таємно.
Підзахисний дуже шкодує за вчинене, просив вибачення у потерпілих, які прийняли його вибачення та просили суд суворо не карати ОСОБА_7 та можливості визначити йому іспитовий строк.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги сторони захисту, обвинуваченого та його захисника, які підтримали свою апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у скоєнні кримінальних правопорушень, підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому порядку і безпосередньо досліджених судом, яким дана належна оцінка.
Покази потерпілої є логічними, послідовними та несуперечливими.
В судовому засіданні потерпіла чітко підтвердила як обставини крадіжки так і обставини грабежу.
Обвинувачений розумів що його дії були викриті потерпілою, його мамою, коштами ще не міг скористатись, а тому відповідно він розпочав свої дії як крадіжку, яка потім переросла у грабіж.
Потерпіла надала послідовні та логічні покази.
Фактичні дані, на підставі яких суд встановив обставини цього кримінального провадження містяться також в інших досліджених доказах, які також є належними та допустимими.
Захисник у своїй апеляційній скарзі ставить під сумнів висновки суду щодо кваліфікації дій обвинуваченого за епізодом грабежу, проте такі дії повністю підтверджені фактичними обставинами справи.
Отже, дослідивши всі зібрані докази, суд першої інстанції прийшов до цілком правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні всіх інкримінованих йому дій.
З огляду на вказане, колегія суддів відкидає доводи сторони захисту щодо оспорювання фактичних обставин справи.
При цьому судом першої інстанції, сторонам були створені належні та рівні умови для реалізації своїх прав.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що наведені в апеляційній скарзі мотиви щодо незгоди з судовим рішенням в частині доведеності вини обвинуваченого, а також щодо незгоди з наданою судом оцінкою окремих доказів, не спростовують правильності висновків судів і не містять переконливих доводів, які би дозволили колегії суддів дійти висновку, що рішення було постановлено з істотними порушеннями норм права, які можуть поставити під сумнів їх законність в цій частині.
Щодо призначеного покарання, колегія суддів також не вбачає підстав для зміни вироку в цій частині.
Призначене покарання відповідає меті покарання та є достатнім для виправлення обвинуваченого.
Таким чином вирок суду є законним та обґрунтованим, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 405,406, 407, 418, 419 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 листопада 2025 року відносно ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії цієї ухвали.
Головуючий
Судді