Справа № 613/309/25 Головуючий суддя І інстанції Шалімов Д.В.
Апеляційне провадження № 33/818/874/26 Суддя-доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
06 квітня 2026 року м.Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакули Н.С.,
захисника - Бочкова М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Бочкова М.В. на постанову судді Богодухівського районного суду Харківської області від 26 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ,
визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Постановою встановлено, що ОСОБА_1 05 лютого 2025 року о 07.50 год. в АДРЕСА_2 керував автомобілем Volkswagen Colf д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням спеціального технічного засобу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров'я КНП «Богодухівська ЦРЛ» відмовився під відеозапис нагрудної камери BodiCam № 4 та в присутності двох свідків, чим вчинив порушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, та порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
За вказане правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В своїй апеляційній скарзі захисник Бочков М.В. просить скасувати постанову судді Богодухівського районного суду Харківської області від 26.01.2026 щодо ОСОБА_1 та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Свої апеляційні вимоги захисник обґрунтовує тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази, які б свідчили про законну причину зупинки транспортного засобу «Фольксваген Гольф» під керуванням ОСОБА_1 , працівники поліції упереджено поводили себе до його підзахисного, не повідомляли конкретні ознаки алкогольного сп'яніння, не роз'яснювали ОСОБА_1 його процесуальні права та наслідки від проходження огляду на стан сп'яніння, у зв'язку з чим останній правомірно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки вважав себе тверезим.
Захисник також вказує, що в протоколі про адміністративне правопорушення інспектор поліції зазначив, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, що не відповідає дійсності, оскільки порушення мови у ОСОБА_1 присутнє з дитинства - він страждає заїканням, порушення координації руху з наданих відеодоказів взагалі не виявляється, а різкий запах алкоголю з порожнини роту, який нібито виявив інспектор поліції, - це його особиста думка, яка нічим не підтверджується. Останній факт інспектор повинен був з'ясувати, так як ОСОБА_1 є діючим військовим, який на той період часу знаходився на постійних ротаціях у зону бойових дій у Курській області рф та міг приймати заспокійливі ліки, які містять спиртовмісні елементи у малих дозах.
Крім того, захисник зазначає, що надані стороні захисту відеозаписи не містять відомостей, хто саме керував транспортним засобом та моменту його зупинки, він не є безперервним, а також з нього неможливо встановити, яким саме чином співробітник поліції встановив наявність ознак алкогольного сп'яніння. При цьому, під час судового розгляду було досліджено лише письмові докази, оскільки долучений до матеріалів справи відеозапис не було відтворено у зв'язку з тим, що наявний в матеріалах справи CD-R диск був пошкоджений та другого примірника суду не було надано з Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області судом. Тобто, як зазначає захисник, до матеріалів справи не було долучено відеозапис, на якому повинно було б зафіксовано обставини події у цій справі.
В своїй апеляційній скарзі захисник також посилається на те, що на час події у цій справі ОСОБА_1 був діючим військовослужбовцем та проходив військову службу в лавах Збройних Сил України, а тому його огляд на стан алкогольного сп'яніння повинен був відбуватися за правилами ст.266-1 КУпАП, а не працівниками поліції відповідно до вимог ст.266 КУпАП, у зв'язку з чим складання протоколу про адміністративне правопорушення відбулося з порушенням вимог чинного законодавства.
В судові засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, але він був належним чином повідомлений про дату, місце та час апеляційного розгляду, що підтверджується відомостями рекомендованого повідомлення, з якого вбачається, що ОСОБА_1 особисто отримав судову повістку 19.03.2026, що підтверджується його підписом.
Крім того, судом апеляційної інстанції повідомлявся ОСОБА_1 про дату, місце та час апеляційного розгляду шляхом надсилання йому 31.01.2025 судової повістки в електронному вигляді, що підтверджується відомостями довідки отримання судової повістки у додатку «Viber» на номер мобільного телефону, який наявний в матеріалах справи, що повністю відповідає Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасників судового процесу, затвердженого наказом ДСА України №28 від 23.01.2023.
При цьому, захисник Бочков М.В. повідомив суду, що ОСОБА_1 не може з'явитись до апеляційного суду, у зв'язку з чим просив провадити апеляційний розгляд за відсутності його підзахисного, з яким узгоджена процесуальна позиція сторони захисту.
До канцелярії Харківського апеляційного суду також не надходило клопотань від ОСОБА_1 про відкладення апеляційного розгляду.
Крім цього, апеляційний суд враховує строки, передбачені ст.294 КУпАП, а також те, що захисник Бочков М.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , є ініціатором апеляційного перегляду постанови судді Богодухівського районного суду Харківської області від 26.01.2026 щодо ОСОБА_1 та він особисто з'явився в судове засідання в суд апеляційної інстанції.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Також, згідно з усталеною практикою Суду, учасники справи в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження; процесуальна бездіяльність скаржника не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.
У цьому контексті суд також звертає увагу, що апеляційний перегляд здійснюється за апеляційною скаргою особи, яка її подала.
За таких обставин, враховуючи вимоги ст. ст. 268, 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , але з обов'язковою участю його захисника Бочкова М.В., виходячи з відомостей, що є наявні в матеріалах цього провадження, та доводів поданої апеляційної скарги.
Вислухавши доводи захисника Бочкова М.В., який підтримав свою апеляційну скаргу, дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.5 Правил дорожнього руху.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції послався на докази, які безпосередньо дослідив під час судового розгляду та дав їм обґрунтовану оцінку в оскаржуваному судовому рішенні, а саме відомостям, що містяться у:
- протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 238813 від 05.02.2025, в якому зазначено факт керування 07.02.2025 о 07 год. 50 хв. в с-щі Максимівка по вул. Харківській, 2, Богодухівського району Харківської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Colf, д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» та у закладі охорони здоров'я КНП «Богодухівська ЦРЛ» відмовився. У цьому протоколі ОСОБА_1 , свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 будь-яких зауважень не зазначали і особисто його підписали (а.с.2);
- направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.02.2025, з якого вбачається, що у результаті огляду, проведеного уповноваженою особою патрульної поліції, у ОСОБА_1 виявлені наступні ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини роту; порушення мови; порушення координації рухів. Відмовився від направлення до закладу охорони здоров'я - КНП «Богодухівська ЦРЛ» для проходження огляду (а.с. 5);
- письмових поясненнях ОСОБА_1 від 05.02.2025, в яких останній зазначив, що 05.02.2025, проїжджаючи блокпост в с. Максимівка, Богодухівського району, близько 07 год. 00 хв. під час перевірки документів поліцейський почув запах алкоголю з порожнини рота. В ході чого він повідомив, що дійсно випив банку пива 04.02.2025. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, після чого стосовно нього було складено адміністративний протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП, з протоколом не згоден (а.с.6);
- письмових поясненнях свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 05.02.2025, з яких вбачається, що 05.02.2025 вони були запрошені працівниками поліції в якості понятих під час огляду на стан сп'яніння водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем Volkswagen Colfд.н.з. НОМЕР_2 . Водій ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Працівниками поліції водієві ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу « Драгер» на місці зупинки транспортного засобу , але останній в їх присутності відмовився від огляду. Після чого працівниками поліції запропоновано водієві ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я КНП « Богодухівська ЦРЛ», було надано відповідне направлення, від якого останній також відмовився. Після чого працівниками поліції в їх присутності було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_1 за порушення ним ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.7, 8);
- рапорті від 05.02.2025 за підписом інспектора чергового Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області Рубцова Д.Є., згідно змісту якого, 05.02.2025 о 08.06 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 05.02.2025 о 08.06 за адресою: Богодухівський район с-ще Максимівка, вулиця Харківська, 2 блокпост, зупинили авто Фольксвагер (євробляха) під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , водій в стані алкогольного сп'яніння (а.с.3).
Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги захисника Бочкова М.В. щодо незаконної зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , на переконання апеляційного суду, є суб'єктивними та безпідставними, з огляду на наступне.
Як вбачається з відомостей письмових пояснень ОСОБА_1 від 05.02.2025, рапортів інспектора чергового Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області Рубцова Д.Є. від 05.02.2025 та поліцейського СРПП Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області Бондара В. від 05.02.2025, транспортний засіб Volkswagen Colf, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 було зупинено на блокпості у с.Максимівка Богодухівського району Харківської області.
Відповідно до п.11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Поліцейський, згідно з п.п.2, 3 ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію», має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби, якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжено і діє на даний час.
Згідно з п. 5 та 7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: - запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування; - перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Згідно з п. 10 «Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану», затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1456, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби зокрема і в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в'їзду-виїзду.
Окрім того, відповідно до п.20 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» від 29.12.2021 р. № 1455, заходи з контролю в'їзду/виїзду, окрім іншого, включають перевірку на блокпостах документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Отже, з відомостей долучених до матеріалів справи письмових доказів вбачається, що подія у цій справі відбувалась на блокпості у с. Максимівка Богодухівського району Харківської області, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що працівники поліції діяли в межах повноважень та у спосіб, встановлений Законом України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з дотриманням вимог «Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану», у зв'язку з чим порушень працівниками поліції вимог чинного законодавства не встановлено, а тому доводи апеляційної скарги щодо незаконності зупинки транспортного засобу є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять відомостей щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом є необґрунтованими та спростовуються відомостями письмових доказів, з яких вбачається, що ОСОБА_1 не оспорював факт зупинки транспортного засобу під його керуванням на блокпості у с. Максимівка.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині того, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 238813 від 05.02.2025 неправильно зазначено дату події у цій справі - «05.02.2023», апеляційний суд зазначає, що ця помилка є явною технічною опискою, оскільки з відомостей цього протоколу вбачається, що його складено 05.02.2025 о 08 год. 43 хв. та у цьому протоколі в описі установлених даних зазначено, що події відбувались 05.02.2025 о 07 год. 50 хв., але в наступному реченні помилково зазначено дату «05.02.2023» (а.с.2), що також підтверджується відомостями інших письмових доказів, що наведені вище.
Апеляційний суд також ставиться критично до апеляційних доводів захисника про відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, оскільки такі твердження сторони захисту спростовуються відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 238813 від 05.02.2025, направлення на огляд від 05.02.2025 та письмових пояснень свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_2 від 05.02.2025, в яких вони зазначили, що водій ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів.
В своїх письмових поясненнях від ОСОБА_1 від 05.02.2025 також зазначив, що він вживав банку пива 04.02.2025 (а.с.6).
При цьому, відповідно до пунктів 2, 3 Розділу І Інструкції, затвердженої Наказом № 1452/735 від 09.11.2015, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголюз порожнинирота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
У відповідності до пункту 7 Розділу І Інструкції, затвердженої Наказом № 1452/735 від 09.11.2015, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров'я).
Отже, з вищенаведеного вбачається, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак алкогольного сп'яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Тобто, виявлення працівником поліції у водія ознак наркотичного чи алкогольного сп'яніння є його дискреційними повноваженнями, але суд може їх врахувати, якщо вони підтверджуються іншими доказами у справі.
Разом з цим, належить також зазначити, що наявність ознак алкогольного сп'яніння самі по собі не означають, що особа перебуває в стані такого сп'яніння.
Отже, спростування або підтвердження перебування водія в стані алкогольного сп'яніння, відбувається за рахунок проведення відповідного огляду у встановленому законом порядку, а саме на місці зупинки транспортного засобу або у закладі охорони здоров'я, що і було запропоновано працівниками поліції ОСОБА_1 .
За таких обставин, в цьому випадку працівникам поліції достатньо наявності підстав вважати особу такою, що можливо перебуває у стані сп'яніння, що, в свою чергу, обумовлює законність вимоги поліцейських пройти відповідний огляд в установленому законом порядку.
Працівником поліції у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 238813 від 05.02.2025 та в направленні на огляд від 05.02.2025 було зазначено, що у ОСОБА_1 наявні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів.
Крім того, про наявність у ОСОБА_1 наведених вище ознак алкогольного сп'яніння також зазначили свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в своїх письмових поясненнях від 05.02.2025.
При цьому, законодавець в п.2.5 Правил дорожнього руху передбачив безальтернативний (імперативний) обов'язок виконання водієм вимоги працівника поліції щодо проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння, у разі виявлення у нього ознак такого сп'яніння.
Водночас, захисником в своїй апеляційні скарзі та під час апеляційного розгляду не надано суду будь-яких фактичних відомостей на підтвердження доводів щодо незаконності вимоги працівників поліції щодо проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку.
Таким чином, працівник поліції, виявивши вищезазначені ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, затвердженої Наказом № 1452/735 від 09.11.2015, а також підтверджуються відомостями долучених письмових доказів, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного засобу «Драгер» та у закладі охорони здоров'я.
Крім того, в своїй апеляційній скарзі захисник не наводить обґрунтованих доводів щодо неможливості проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку, а також не наведено обєктивних підстав для відмови від проходження відповідного огляду на стан сп'яніння, що, у свою чергу, свідчить про умисне бажання уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.
Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 свідомо проігнорував вимоги п.2.5 ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП, у зв'язку з чим такі дії водія були правильно розцінені працівником поліції як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Твердження захисника Бочкова М.В. щодо порушення прав ОСОБА_1 через те, що йому працівниками поліції не було роз'яснено прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП є суб'єктивним та повністю спростовуються відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 238813 від 05.02.2025, з якого вбачається, що працівником поліції роз'яснено ОСОБА_1 його права за ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, про що свідчить його особистий підпис у відповідній графі (а.с.2).
Належить також врахувати, що ОСОБА_1 та його захисником Бочковим М.В. не подавалась заява до правоохоронних органів у порядку, передбаченому ст.214 КПК України, щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов'язків при складанні адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Також, апеляційний суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою, але дії цієї посадової особи, що їх складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 та захисником Бочковим М.В. не оскаржувались, тобто останні не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому ст.267 КУпАП.
Також стороною захисту не надано відомостей про те, що останні зверталися до суду в порядку КАСУ на дії керівництва патрульної поліції, пов'язаних із перевіркою скарг щодо незаконних дій працівників поліції, при складанні ними адміністративного матеріалу у цій справі.
Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Вказані обставини, на переконання апеляційного суду, беззаперечно свідчать про відсутність доказів у апелянта щодо незаконності дій працівників поліції в частині зупинки транспортного засобу, вимоги поліцейського щодо проходження ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я та складання адміністративних матеріалів у цій справі.
Отже, враховуючи вимоги ст.266 КУпАП та відсутність будь-яких скарг і заяв сторони захисту щодо дій працівників поліції під час виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані у доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції.
Що стосується доводів захисника Бочкова М.В. про необхідність скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції через відсутність у матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського, апеляційний суд зазначає наступне.
З відомостей матеріалів справи вбачається, що адміністративний матеріал стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП на 16 аркушах, у тому числі разом з DVD-R диском, на якому містить відеозапис з нагрудної камери BodiCam № 4 інспектора СРПП Загурського В.В. (а.с.16), надійшов з Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області до суду першої інстанції 13.02.2025 (а.с.1-17).
В судовому засіданні від 25.12.2025 захисником було заявлено клопотання про огляд диску з відеозаписом з нагрудної BodiCam № 4, проте наявний в матеріалах справи диск мав механічні пошкодження та відтворити відеозапис, який на ньому містився, не виявилось можливим, у зв'язку з чим постановою судді Богодухівського районного суду Харківської області від 25.12.2025 задоволено клопотання захисника Бочкова М.В. про витребування відеозапису з нагрудної камери поліцейського з Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області (а.с.106).
Згідно відповіді заступника начальника Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області з превентивної діяльності, підполковника поліції В'ячеслава Рєзніка, під час моніторингу бодістанції встановлено відсутність відеозаписів, що зазначені у запиті суду №613/4419/25 від 29.12.2025 (а.с.109).
За таких обставин, під час судового розгляду не виявилось можливим відтворити та дослідити відеозапис з нагрудної камери BodiCam № 4, який міститься на DVD-R диску, який долучений до матеріалів справи.
Разом з цим, як встановлено судом першої інстанції, диск з відеозаписом з нагрудної BodiCam № 4 був технічно справним, доступним для перегляду та оглянутий захисником Бочковим М.В., що підтверджується його запереченнями, в яких він посилається на події зафіксовані відеозаписом, у зв'язку з чим просив визнати цей DVD-R диск неналежним та недопустимим доказом.
Про зазначені обставини також зазначає захисник і в своїй апеляційній скарзі.
Водночас, апеляційний суд враховує, що відповідно до вимог ч.2 ст.266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже, виходячи з аналізу вимог ч.2 ст.266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного сп'яніння можливо і без застосування працівником поліції технічних засобів відеозапису, але у цьому випадку при проведенні огляду залучення двох свідків є обов'язковим.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Пояснення по суті справи можуть надаватись особисто або отримуватись зі слів.
Крім того, відповідно до п.4 ч.1 Розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07.11.2015 №1395, до протоколу про адміністративне правопорушення, крім іншого, долучаються інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
Пунктом 15 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06.11.2015 №1376 встановлено, що до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).
Як вбачається з відомостей матеріалів справи, під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння працівниками поліції було залучено двох свідків - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в присутності яких ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер» та у закладі охорони здоров'я, що підтверджується відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 238813 від 05.02.2025 та письмовими пояснення вищезазначених свідків від 05.02.2025.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що відсутність у матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери BodiCam № 4 не свідчить про наявність підстав, передбачених ч.5 ст.266 КУпАП, оскільки огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння було проведено працівниками поліції із залученням двох свідків, що об'єктивно вбачається з відомостей матеріалів справи, тобто у повній відповідності до вимог ч.2 ст.266 КУпАП, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_4 у цій частині також є суб'єктивними та неспроможними.
Разом з цим, судом першої інстанції зазначено в мотивувальній частині оскаржуваної, що ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров'я КНП «Богодухівська ЦРЛ» відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння під відеозапис нагрудної камери BodiCam № 4.
Водночас, як встановлено під час судового розгляду в судах першої та апеляційної інстанції, долучений до матеріалів справи DVD-R диск має механічні пошкодження та з нього неможливо відтворити відеозапис з нагрудної камери BodiCam № 4 інспектора СРПП Загурського В.В. (а.с.16).
За таких обставин, оскаржувана постанова підлягає зміні в цій частині, шляхом виключення з мотивувальної її частини вказівки суду на відеозапис нагрудної камери BodiCam № 4, як на доказ підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Водночас, решта письмових доказів у справі в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи, на переконання апеляційного суду, повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Щодо доводів сторони захисту про те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння мав бути проведено відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП з тієї підстави, що останній був військовослужбовцем та проходив військову службу в лавах Збройних Сил України на час складання стосовно нього адміністративного матеріалу у цій справі, що, на думку апелянта, обумовлює скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції належить зазначити наступне.
Відповідно до приписів ч.1, 2 ст. 266-1 КУпАП, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Аналіз положень ст.266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.
Тобто, положення ст.266-1 КУпАП стосуються лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б КУпАП.
Таким чином, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом застосовується порядок проходження огляду, передбачений ст. 266 КУпАП, які проводять працівники Національної поліції.
Згідно приписів ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Відповідно до приписів ч.1 ст.3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» одним із завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України.
Вимогами п. 2 ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водії військових транспортних засобів зобов'язані виконувати передбачені законом вимоги поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.
Належить врахувати, що в розумінні логічного застосування правових норм, щодо яких законодавець на момент вчинення правопорушення ще не вніс відповідних змін, які відповідали б суспільним інтересам та певним обставинам (подолання часової прогалини у законодавстві) суд вважає належним не обмежуватись категорією «водій військового транспортного засобу» та застосовувати під час розгляду цієї справи цю категорію в значенні «водій військового транспортного засобу, який виконує бойове завдання або службовий обов'язок з використанням цивільного автомобіля».
В такому разі водій має підтвердити зазначене відповідними документами. Навіть і тоді, зазначене не обумовлює не виконанням водієм військового транспортного засобу вимог, передбачених ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» щодо виконання законних вимог поліцейського.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що за фактичних обставин у цій справі ОСОБА_1 виконував невідкладне бойове завдання або службовий обов'язок з використанням цивільного автомобіля. Цих відомостей не надано і суду апеляційної інстанції.
Порядок, передбачений ч.2 ст.266 КУпАП визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст.266-1 КпАП України передбачають порядок огляду військовослужбовців.
Поряд із цим, у пункті 1 ч.1 ст.255 КпАП України визначено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції (ст.130 КпАП України), у зв'язку з чим працівниками поліції правомірно складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Отже, під час процедури огляду на стан сп'яніння водія представники військової служби правопорядку не повинні залучатись, у зв'язку з чим, доводи сторони захисту з цього приводу є безпідставними.
Таким чином, працівниками поліції було дотримано вимоги ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, Закону України «Про національну поліцію».
За таких обставин, наявність неспростованих відомостей протоколу та долучених до нього доказів, поза розумним сумнівом, дають підстави вважати сторонньому спостерігачу, що ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, відмовившись від виконання законної вимоги поліцейського про проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній захисника Бочкова М.В. не підлягає.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що, виходячи з вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, справа підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах поданої апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).
Решта доводів апеляційної скарги захисника Бочкова М.В., які він зазначив в своїй апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та розцінюється апеляційним судом як спосіб захисту і уникнення останнім відповідальності за вчинене правопорушення.
Крім того, суд зазначає, що законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю доведена та встановлена згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».
Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Отже, доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5 Правил дорожнього руху та притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП , а тому посилання апелянта на незаконність і необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі захисника Бочкова М.В. не підлягає.
Разом з цим, оскаржуваною постановою суду першої інстанції стягнуто ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп. (а.с.132).
З відомостей копії Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (дата прийняття рішення 22.01.2026), який наданий захисником суду апеляційної інстанції, вбачається, що ОСОБА_5 має інвалідність другої групи з 09.01.2026 (а.с.147-151).
Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», особи з інвалідністю ІІ групи звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
З огляду на викладене, належить змінити оскаржувану постанову, звільнивши ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», оскільки останній на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції є особою з інвалідністю ІІ групи.
В решті постанову Богодухівського районного суду Харківської області від 26.01.2026 щодо ОСОБА_5 належить залишити без змін.
За таких обставин, враховуючи, що оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає зміні з підстав, що наведені вище, апеляційну скаргу захисника Бочкова М.В. належить задовольнити частково.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника Бочкова М.В. задовольнити частково.
Постанову судді Богодухівського районного суду Харківської області від 26 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - змінити, виключивши з її мотивувальної та резолютивної частини висновки і рішення суду щодо стягнення з ОСОБА_1 судового збору.
Крім того, виключити з мотивувальної частини постанови вказівку суду на відеозапис нагрудної камери BodiCam № 4, як на доказ.
В решті постанову судді Богодухівського районного суду Харківської області від 26 січня 2026 року стосовно ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков