01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"18" січня 2011 р. Справа № 19/269-10
Розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Біла Церква, Київська область
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Біла Церква, Київська область
про визнання права власності
суддя Т. П. Карпечкін
від позивача - ОСОБА_3 (дов. від 26.10.2010 року);
від відповідача - ОСОБА_4 (дов. від 26.10.2010 року).
обставини справи:
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про визнання права власності.
Провадження у справі було порушене відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 6 грудня 2010 року та призначено справу до розгляду на 23 грудня 2010 року.
За наслідками судового засідання яке відбулось 23 грудня 2010 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 18 січня 2011 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є власником нежитлової будівлі загальною площею 177,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3, Київська область та користувачем земельної ділянки загальною площею 0,0191 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, Київська область згідно державного акту на право постійного користування землею від 27 квітня 2001 року. Відповідач є орендарем нежитлової будівлі загальною площею 177,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3, Київська область згідно договору оренди № 20/10 від 20 жовтня 2009 року. Відповідач без відповідних дозволів самовільно здійснив добудову до орендованого приміщення, а саме кімнату на другому поверсі загальною площею 34,2 кв.м.. На даний час відповідач користується орендавними приміщеннями та добудованим приміщенням. Позивач просить суд визнати за ним право власності на добудовану кімнату.
Відповідач в усних поясненнях проти позову не заперечує, але письмовий відзив на позов до суду не надав.
Судом оглянуті оригінали документів залучених до матеріалів справи.
18 січня 2011 року відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі загальною площею 177,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3, Київська область, що підтверджується свідоцтвом про право власності № 349 від 24 жовтня 2001 року та користувачем земельної ділянки загальною площею 0,0191 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, Київська область, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею від 27 квітня 2001 року.
20 жовтня 2009 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (за договором -орендодавець) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 (за договором -орендар) було укладено договір оренди № 20/10.
В вересні 2010 року за заявою позивача, органами технічної інвентаризації КП КОР «Білоцерківське МБТІ»було здійснено технічну інвентаризацію нежитлової будівлі загальною площею 177,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3, Київська область.
В процесі інвентаризації було встановлено, що відповідачем без отримання відповідних дозволів було здійснено добудову до нежитлової будівлі загальною площею 177,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3, Київська область, а саме кімнату на другому поверсі загальною площею 34,2 кв.м..
Вартість будівництва -нежитлового приміщення (кімнати) на другому поверсі літ. А1-2 площею 34,2 кв.м. склала 8125,00 грн.
За наслідками інвентаризації, відповідно до акту позапланової перевірки Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області на підставі постанови по справі про адміністративне правопорушення № П-83/1 від 10 листопада 2010 року, Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
Як зазначає позивач та підтверджує відповідач, останній на даний час користується орендованим майном та добудованою кімнатою.
В матеріалах справи наявна копія висновку Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ»про загальний технічний стан будівельних конструкцій, який свідчать про те, що нежитлова будівля відповідає нормативним вимогам та придатна для експлуатації.
Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. (частина перша та частина друга статті 376 Цивільного кодексу України).
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).
Таким чином позов підлягає задоволенню повністю.
Судові витрати відповідно до статті 44, статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати за Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (09100, Київська область, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) право власності на об'єкт нерухомості -кімнату А1-2, загальною площею 34,2 кв. м., вартістю 8125 (вісім тисяч сто двадцять п'ять) грн. 00 коп. розташованої на другому поверсі нежитлової будівлі загальною площею 177,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3, Київська область.
3. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (09100, Київська область, АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) на користь Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (09100, Київська область, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) -105 (сто п'ять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Т.П. Карпечкін
Повне рішення складено 20 січня 2011 року