Справа № 344/2441/26
Провадження № 2/344/3354/26
16 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді Бабій О.М.,
секретаря Волощук Є.Ю.,
за участі позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину, -
10 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на утримання дочки. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішенням Калуського міського суду Івано-Франківської області від 20.03.2019 року ухвалено стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої дочки у твердій грошовій сумі в розмірі 2100 грн. щомісяця. До досягнення дитиною повноліття. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20.05.2019 року змінено суму аліментів до 5000 грн. щомісяця. На виконання рішення суду видано виконавчий лист.
Відповідач з 26 лютого 2016 року перебуває у США де він уклав фіктивний шлюб, через що 29 жовтня 2019 року шлюб між стонами розірвано, дочка залишилась проживати з матір'ю.
Позивачка утримую дочку самостійно, відповідач коштів на утримання дочки не надає, хоча проживає в США десять років, має житло, відпочиває на курортах та лайнерах, що підтверджується фотографіями із соцмереж. Матеріальне становище позивачки із дати присудження аліментів погіршилось, оскільки в Україні триває війна, внаслідок чого зросли ціни на все. Дитина швидко росте та її утримання потребує більших витрат у порівнянні з 2019 роком. 5000 гривень не покривають навіть базових витрат.
Відповідач не бере участі у жодних додаткових витратах на дитину, зокрема на оздоровлення та відпочинок, розвиток здібностей.
Протягом останніх років дочка відвідує додаткові заняття з англійської, французької, української мови, математики, фізики, хімії, танцювальну студію. Загальна сума додаткових витрат на навчання склала 19 350 грн.
Дочка поступила до фахового коледжу закладу вищої освіти «Університет Короля Данила» на очну форму навчання за спеціальністю Дизайн. Перший рік навчання оплачено позивачкою в сумі 40 000 грн. Загальна вартість навчання згідно договору становить 214 700 грн.
Влітку дочка відпочивала у таборі відпочинку у Болгарії, вартість оздоровлення у таборі склала 22 747 грн.
Після розірвання шлюбу дочка проживає з позивачкою у придбаній нею квартирі, а тому понесені витрати на комунальні послуги є додатковими витратами на утримання дочки. Витрати на комунальні послуги протягом 2024-2025 років складають 40 411 грн. 51 коп.
Половина всіх понесених витрат складає 148 604 грн. 25 коп., які відповідач може сплатити, враховуючи його стабільний заробіток у США
03 березня 2026 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що вважає вимоги необґрунтованими, належним чином не підтвердженими та такими, що не підлягають задоволенню. Рішення суду про стягнення аліментів Відповідач добровільно виконує та вважає, що сума аліментів 5000 грн. цілком забезпечує потреби та інтереси дитини. Позивач фактично намагається включити до додаткових витрат регулярні побутові платежі, компенсувати комунальні послуги, відшкодувати витрати, що мають системний характер. Однак, такі витрати не є винятковими чи непередбачуваними. Вони є типовими, регулярними та входять до структури звичайного утримання дитини. Якщо позивач вважає, що встановлений розмір аліментів є недостатнім, закон передбачає інший процесуальний механізм - звернення до суду з позовом про зміну розміру аліментів Позивач: не погоджувала із Відповідачем витрати; не отримувала згоди на вибір форми навчання. Фактично має місце одностороннє прийняття рішень та подальша спроба перекласти фінансовий обов'язок через суд. Позивач жодного разу не погоджувала витрати з відповідачем, не зверталася із пропозицією спільної участі, не повідомляла про необхідність термінових витрат. У даному випадку взагалі відсутні докази попереднього інформування чи погодження чи необхідності невідкладного здійснення таких витрат. Позовні вимоги спрямовані не лише на компенсацію нібито понесених витрат, а й на стягнення вартості навчання за весь строк його проходження. Стягнення повної вартості навчання за весь строк фактично означає покладення на Відповідача довгострокового фінансового зобов'язання без оцінки зміни обставин, матеріального стану сторін у майбутньому, фактичного продовження навчання та реального понесення витрат. Вибір платної форми навчання є реалізацією дискреції матері, але не може автоматично створювати фінансовий обов'язок іншого з батьків без його згоди. Відпочинок за кордоном не є лікуванням, не є медичною реабілітацією, не є обов'язковою потребою, не має характеру невідкладності, не є витратою, без якої існує загроза здоров'ю чи розвитку дитини. Відпочинок за межами України є додатковою можливістю, а не обов'язком іншого з батьків. Витрати на закордонний табір мають характер факультативний, а не обов'язковий, і не можуть прирівнюватися до особливих обставин. Позивачем до складу додаткових витрат включено оплату комунальних послуг та витрат на утримання житла. Відповідач категорично заперечує можливість віднесення таких витрат до додаткових, оскільки аліменти за своєю правовою природою призначені для забезпечення повсякденних, регулярних потреб дитини, зокрема, харчування, одягу, навчання у межах звичайного освітнього процесу, медичного обслуговування загального характеру, проживання, комунальних послуг. Проживання дитини у житлі об'єктивно пов'язане з оплатою електроенергії, водопостачання, опалення, газопостачання, утримання будинку тощо. Такі витрати є системними, прогнозованими та регулярними. Позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про актуальний розмір доходів Відповідача, його майновий стан, наявність вільних грошових ресурсів та відсутність інших фінансових зобов'язань. Позов містить лише припущення про можливість Відповідача нести додаткові Без встановлення реального фінансового становища Відповідача суд не має правових підстав для визначення частки його участі. Світлини з соціальних мереж не є доказом системного доходу, стабільного фінансового стану або платоспроможності та не можуть заміняти належні фінансові документи. Так само відсутній аналіз власного матеріального стану Позивача у співвідношенні з витратами, які заявляються до стягнення.
На сьогодні між сторонами триває судовий спір про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. Сам факт наявності такого спору свідчить про наявність конфлікту щодо реалізації батьківських прав Відповідача. Позивач не забезпечує регулярного спілкування батька з дитиною, не сприяє підтриманню емоційного зв'язку, не залучає Відповідача до вирішення важливих питань життя дитини, самостійно приймає рішення щодо витрат, не погоджує їх розмір, доцільність та необхідність. Позивач фактично усунула Відповідача від участі у прийнятті рішень щодо витрат, після чого звернулася до суду з вимогою про їх компенсацію. Позивач не може одночасно обмежувати Відповідача у спілкуванні з дитиною, позбавляти його можливості брати участь у вихованні, не залучати до прийняття рішень щодо витрат, та, водночас, вимагати безумовного фінансування будь-яких витрат, визначених ним одноособово. Фактичне усунення батька від участі у житті дитини створює дисбаланс у реалізації батьківських прав та обов'язків. Батьківські обов'язки не можуть зводитися виключно до фінансової функції, особливо у випадку, коли інший з батьків свідомо обмежує реалізацію немайнових прав.
06 березня 2026 року позивачка надала відповідь на відзив якій зазначила, що для задоволення позову про стягнення додаткових витрат позивач повинен довести факт понесення витрат (або необхідність їх у майбутньому), їх зв'язок з особливими обставинами (лікування, розвиток, навчання, оздоровлення, оренда житла) та матеріальну спроможність відповідача. Решту обставин, перелічених відповідачем у відзиві є надуманими. Факт понесених додаткових витрат підтверджений наявністю квитанцій про оплату, договорів, довідок тощо, які містяться у матеріалах справи та в даних документах надана повна та вичерпна інформація про мету та необхідність понесених витрат. Матеріальну спроможність відповідача доводить той факт, що 26 лютого 2016 року ОСОБА_3 виїхав у США, де перебуває й досі. Веде розкішний спосіб життя, який демонструє у соціальних мережах. За цей період перебудував будинок, який отримав у спадок, з аварійної будівлі до повноцінного двоповерхового будинку. Однак, ОСОБА_3 ігнорує, свідомо приховує будь-яку інформацію про себе, що доводить також, що приховує він свої доходи з метою уникнення додаткових витрат. Однак, приховування доходів відповідачем не звільняє його від обов'язку сплачувати додаткові витрати на дитину. Згідно із законом, працездатні батьки зобов'язані брати участь у додаткових витратах, викликаних особливими обставинами (хвороба, розвиток здібностей, оздоровлення).
На сьогодні між ними триває судовий спір про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною справа. В рамках судового розгляду даної справи було долучено службу у справах дітей виконавчого Комітету Івано-Франківської міської ради та проведено ряд перевірок, в тому числі житлові, матеріальні умови проживання доньки ОСОБА_4 , перевірка психологічного стану, успішності навчання тощо. Зборовською ОСОБА_5 було надано письмові пояснення службі у справах захисту дітей про причини її небажання спілкуватись з відповідачем, де серед іншого вказано, що вона особисто зверталась до ОСОБА_3 з проханням про допомогу у фінансуванні її навчання у коледжі та репетиторів, так як вона хотіла вступати до приватного навчального закладу на омріяну спеціальність «архітектура», яка у державних навчальних закладах ІІ рівня акредитації не викладається. Дане прохання доньки відповідач проігнорував та добровільно не надав жодної фінансової допомоги доньці ОСОБА_6 у фінансуванні навчання у коледжі.
Водночас інформація, наведена у висновку Служби захисту дітей, цілком спростовує твердження відповідача про те, що «фактична поведінка позивача свідчить про системне обмеження права відповідача на участь у вихованні та житті дитини». А саме, у висновку вказано: « ОСОБА_7 пояснює, що до березня 2025 року вона активно підтримувала зв'язок з татом, але в якийсь момент він почав дуже некоректно висловлюватись у бік мами, що дуже ображало дівчинку, на що ОСОБА_5 неодноразово батькові вказувала, про те він зовсім її не чув та продовжував налаштовувати, що тільки його думка правильна. … У останній телефонній розмові батько сказав, що не погоджується з умовами, які пропонує її мама та має намір забрати у матері батьківські права, що дитина вважає абсолютно неприйнятним, це дуже її налякало. … Після цього ОСОБА_5 припинила з батьком будь-яке спілкування». У своєму письмовому поясненні ОСОБА_5 вказує чітко, що «це було тільки моє свідоме та зважене рішення, яке мало дуже багато негативних наслідків, що ще більше відвернуло мене від нього». Відповідачу абсолютно відомі причини, чому донька з ним відмовляється спілкуватись.
У судовому засіданні позивачка позов підтримала з підстав наведених в ньому, просила позов задоволити. Також зазначила, що інформувала відповідача про навчання та відпочинок дочки, але відповідач таку інформацію проігнорував. Дочка з батьком не спілкується, бо не хоче цього робити, це її рішення і позивачка на нього не впливала. Також позивачка зазначила, що вона зверталась із позовом про стягнення аліментів, але у його задоволенні було відмовлено.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав наведених у відзиві, просив задоволенні позову відмовити та пояснив, що про навчання дочки та відпочинок відповідач вже був повідомлений коли дочка вступила на навчання та після відпочинку, вартість навчання та відпочинку з ним ніхто не обговорював. Щодо доходів відповідача, то представник повідомив, що жодних доходів у нього немає, він живе за рахунок дружини. З допомоги, яку отримує від уряду США він сплачує аліменти на утримання дочки.
Заслухавши пояснення позивачки, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі до 30.12.2019 року, що підтверджується копією рішення суду від 29.10.2019 року (а.с.12).
Під час шлюбу у сторін народилась дочка ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).
Після розірвання шлюбу дочка залишилась проживати з позивачкою, тобто з матір'ю.
На підставі рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області та постанови Івано-Франківського апеляційного суду з 09 листопада 2018 року з відповідача на користь позивачки стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 в твердій грошовій сумі в розмірі 5000 гривень щомісячно до досягнення дочкою повноліття (а.с.14).
На підставі рішення Івано-Франківського міського суду від 15 липня 2025 року з відповідача також стягується заборгованість по сплаті аліментів (а.с.16).
На даний час дочці сторін виповнилось 15 років.
Позивачка стверджує, що відповідач жодних коштів на утримання дочки не надає, хоча проживає у США та отримує високий дохід, а вона забезпечує дочку самостійно.
На даний час вона несе додаткові витрати на утримання дочки що складаються із:
витрат, які позивачка понесла у зв'язку з розвитком та навчанням Софії в сумі 19 350 грн.;
витрати на оплату навчання в коледжі в сумі 214 700 грн.;
витрати на оздоровлення в сумі 22 747 грн.;
витрати на комунальні послуги протягом 2024-2025 років в сумі 40 411 грн. 51 коп.
До позовної заяви в обґрунтування витрат на додаткові заняття дочки з фізики, хімії та заняття у танцювальній студії позивачка долучила копії квитанцій (а.с.48-63).
Витрати на оплату комунальних послуг підтверджуються копіями квитанцій (а.с.91-189).
Також позивачкою було оплачено туристичні послуги згідно договору в сумі 22 747 грн. (а.с.35-44).
06 серпня 2025 року між Закладом вищої освіти «Університет Короля Данила» та ОСОБА_1 було укладено, в інтересах ОСОБА_4 , договір про надання платної освітньої послуги для підготовки фахового модного бакалавра. Згідно договору вартість навчання за весь строк становить 214 700 грн. за 2025-2026 роки - 40 000 грн. (а.с.28-30).
Згідно довідки віл 25.08.2025 року № 99 ОСОБА_8 навчається на І курсі фахового коледжу ЗВО «Університет Короля Данила» (денна форма навчання) за спеціальністю В2 Дизайн, форма навчання платна, стипендії не отримує (а.с.31).
Згідно копій квитанцій позивачкою оплачено за перший курс навчання дочки 40 000 грн. (а.с.32, 33).
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частинами першою - третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька видів виконання цього обов'язку, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).
Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Стаття 185 СК України встановлює, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами.
Визначення обставин, які можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду, який розглядає позов про визначення розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину, зумовлених особливими обставинами. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров'я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини або чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо.
Тому розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Верховний Суд України у постанові від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 зазначив, що положення статті 185 СК стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
В постанові КЦС ВС від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/20 зазначено, що підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання, заняття з репетитором для підготовки до вступу до вищого навчального закладу, придбання посібників не може вважатися розвитком особливих здібностей дитини та відповідно бути особливими обставинами в розумінні статті 185 СК України
В постанові КЦС ВС від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19 також зазначено, витрати на ремонт технічних пристроїв, на лікування, відвідування секцій і позашкільних закладів не є додатковими витратами у розумінні вимог СК України та охоплюються розміром аліментів, що стягуються з одного з батьків на утримання дитини.
Отже, витрати позивачки на оплату додаткових занять дочки з фізики, хімії, в танцювальній студії, комунальних послуг не є додатковими витратами в розумінні ст.. 185 СК України та не викликані особливими обставинами чи здібностями дитини.
Що стосується витрат позивачки на відпочинок дочки у таборі в Болгарії, то такі витрати також не є додатковими витратами, в розумінні ст.. 185 СК України, оскільки не були викликані особливими обставинами чи необхідністю лікування дочки.
Відповідно до ст.. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Позивачка не погоджувала питання відпочинку дочки в Болгарії з відповідачем, не узгоджувала з ним вартість відпочинку.
Відповідач довідки про свої доходи суду не надав, представник відповідача зазначив, що він доходів не отримує, перебуває у США та проживає за рахунок своєї дружини та отримує допомогу з якої сплачує аліменти.
Позивачка також не надала суду доказів того, що відповідач має високі та стабільні доходи та може сплачувати додаткові витрати на утримання дочки.
Судом самостійно здобуто інформацію про доходи сторін з Державного реєстру фізичних осіб і податків, із якої вбачається, що позивачка отримує стабільний та регулярний дохід, а відповідач доходів не отримує (а.с.195-197).
Тому в цій частині позов також не підлягає задоволенню.
Щодо стягнення витрат з оплати вартості навчання в коледжі, то суд вважає, що така вимога підлягає частковому задоволенню.
Софії на час вступу до коледжу виповнилось 15 років.
Як вбачається із її заяв на засіданні Органу опіки та піклування вона повідомляла батька, що має намір вступати до коледжу і що навчання є платним.
Позивачка оплатила перший рік навчання дочки в коледжі в сумі 40 000 грн., тому вправі вимагати від відповідача половину вартості навчання.
Щодо стягнення половини вартості навчання за весь строк навчання, то суд вважає таку вимогу необґрунтованою та даний час та передчасною, тому що обставини можуть змінитися, дочка може змінити місце навчання чи виникнути інші обставини, коли навчання не потрібно буде оплачувати.
З урахуванням наведеного позов підлягає до часткового задоволення в сумі 20 000 гривень.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Тому з відповідача слід стягнути 1331 гривень 20 копійок судового збору на користь держави.
На підставі ст. ст. 141, 157, 180, 185 СК України, керуючись ст.ст.76-81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , додаткові витрати на дочку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.
В задоволенні решти вимог позову відмовити.
Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , на користь держави (в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31211256026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 1331 гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бабій О.М.
Повний текст судового рішення складено та підписано 23 квітня 2026 року