Справа №339/485/25
2/339/56/26
23.04.26 м. Болехів
Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Сметанюка В.Б.,
секретаря судового засідання Латик В.Є.,
позивача ОСОБА_1 ,
представників відповідача Сеньків Н.Б., Кос Т.В.,
розглянувши клопотання ОСОБА_1 про негайну заборону використання комп'ютера для запобігання знищенню доказів по справі за позовом ОСОБА_1 до Гузіївського ліцею Болехівської міської ради Івано-Франківської області про встановлення факту підробки акту про видачу трудової книжки,-
В провадженні Болехівського міського суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Гузіївського ліцею Болехівської міської ради Івано-Франківської області про встановлення факту підробки акту про видачу трудової книжки.
23 квітня 2026 року в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 подав клопотання про негайну заборону використання комп'ютера для запобігання знищенню доказів, в якій просив суд з метою запобігання знищення доказів по справі винести ухвалу про негайну заборону використання комп'ютера директора ліцею, в пам'яті якого знаходиться оригінал електронного документу «Акт Гузіївського ліцею про видачу трудової книжки ОСОБА_2 № 12 від 02.03.2022».
Представники відповідача заперечили щодо задоволення клопотання, вказавши, що не пам'ятають, на якому комп'ютері був виготовлений акт, окрім того, вилучення комп'ютера директора порушить освітній процес у школі, так як на ньому встановлене системне програмне забезпечення.
Суд, заслухавши учасників справи, вивчивши заяву, дійшов таких висновків.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом частини 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Забезпечення доказів (ст. 116-119 ЦПК) та забезпечення позову (ст. 149-153 ЦПК) - це процесуальні заходи, які гарантують виконання майбутнього рішення суду та збереження інформації, коли її отримання може стати неможливим.
Згідно із частинами 1, 2 статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Відповідно до статті 118 ЦПК України заява про забезпечення доказів розглядається в судовому засіданні в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею. За результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви. У разі задоволення заяви суд в ухвалі зазначає доказ, а також дії, що необхідно вчинити для його забезпечення. Якщо після вчинення процесуальних дій щодо забезпечення доказів позовну заяву подано до іншого суду, протоколи та інші матеріали щодо забезпечення доказів надсилаються до суду, який розглядає справу. Ухвала про забезпечення доказів (крім забезпечення доказів шляхом допиту свідків, призначення експертизи, огляду доказів) є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Аналізуючи наведені положення, суд зазначає, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 9901/608/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі № 9901/845/18 зазначено, що забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але, насамперед, спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Отже, забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів. Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення доказів може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або засіб доказування може бути втрачений.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначається, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Згідно ч. 3 ст. 117 ЦПК України, за подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду заяви про забезпечення доказів фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 4 ст. 117 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Заява про забезпечення позову має відповідає вимогам, які містяться у Главі 10 Розділу І ЦПК України.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Вимоги до форми та змісту заяви про забезпечення позову встановлено ст. 151 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову .
Водночас, ч. 6 ст. 151 ЦПК України передбачено, що до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Таким чином, до заяви про забезпечення позову позивачем, всупереч вимогам ч. 6 ст. 151 ЦПК України, не додано документу, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Оскільки позивачем належно не оформлене клопотання про негайну заборону використання комп'ютера для запобігання знищенню доказів, не підкріплено посиланням на відповідні норми ЦПК України, не вказано, що дане клопотання відноситься до забезпечення позову чи до забезпечення доказів, а також не надано доказів сплати судового збору за подання відповідного клопотання, тому суд приходить до висновку, що таке клопотання ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст.ст. 116-118, 151 ЦПК України, у зв'язку з чим його слід повернути позивачу.
На підставі наведеного, керуючись статтями 116-118, 149, 151, 153, 258-261, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Клопотання ОСОБА_1 про негайну заборону використання комп'ютера для запобігання знищенню доказів - повернути суб'єкту звернення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України.
Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.
Суддя В.Б. Сметанюк