22 квітня 2026 року
м. Київ
Справа № 588/1534/24
Провадження № 51-247 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на судові рішення щодо нього,
встановив:
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що її необхідно залишити без руху, встановивши скаржнику строк для усунення недоліків.
Насамперед, відповідно до положень ст. 424 КПК України у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції; ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин у касаційній скарзі має бути чітко зазначено, які саме рішення суду оскаржує скаржник з указанням їх необхідних реквізитів, й мають бути надані належним чином завірені копії таких рішень.
Однак скаржником у своїй касаційній скарзі належним чином не зазначено судові рішення, які він оскаржує.
Зокрема, у вступній частині скарги вказано, що вона подана на ухвалу Сумського апеляційного суду від 13 квітня 2026 року. Однак у прохальній частині касаційної скарги ОСОБА_4 сформулював вимогу тільки щодо ухвали Лебединського районного суду Сумської області від 13 лютого 2026 року про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи.
При цьому за наявними у ЄДРСР відомостями 13 лютого 2026 року Лебединським районним судом Сумської області було ухвалено кілька рішень, серед яких є дві ухвали: 1) про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про призначення експертизи, а також 2) про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 .
Також у ЄДРСР наявні ухвали Сумського апеляційного суду: 1) від 24 лютого 2026 року про відмову обвинуваченому ОСОБА_4 у відкритті провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 13.02.2026 про відмову в задоволенні клопотання про призначення експертизи; 2) від 09 квітня 2026 року про повернення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_4 на ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 13.02.2026 щодо продовження строку тримання під вартою.
Зазначене позбавляє колегію суддів Верховного Суду можливості зрозуміти, які саме рішення є предметом касаційного оскарження.
Також згідно з приписами ч. 5 ст. 427 КПК до касаційної скарги додаються копії судових рішень, що оскаржуються, однак такі копії додані ОСОБА_4 не були.
Указане становить не лише формальне порушення приписів ст. 427 КПК, але й по суті не дає можливості Верховному Суду перевірити дотримання суб'єктом подання касаційної скарги вимог статей 424, 425, 426 КПК, а саме: чи належать зазначені судові рішення до таких, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку; чи має право скаржник подати касаційну скаргу на зазначені рішення апеляційного суду й чи дотримано строку касаційного оскарження.
Окрім цього, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні.
Всупереч викладеному, за змістом касаційної скарги ОСОБА_4 вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, неправильну оцінку доказів, що згідно з положеннями статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Також відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); 3) невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).
Отже, посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення закону, передбачені у ст. 438 КПК України, які мають співвідноситися зі змістом оскаржуваного рішення та підставами його ухвалення.
Всупереч викладеному, ОСОБА_4 у касаційній скарзі не зазначає конкретні норми права, які, на його думку, порушені судами першої та/чи апеляційної інстанцій, а також не вказує, у чому саме полягають допущені судами порушення, які в силу положень ст. 438 КПК України є підставою для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень з урахуванням положень статей 412-414 КПК України.
До того ж згідно з п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК України касаційна скарга повинна містити вимоги особи, яка її подала, із зазначенням того, яке рішення має ухвалити суд касаційної інстанції.
Такі вимоги мають узгоджуватись з їх обґрунтуванням та відповідати приписам ст. 436 КПК України, згідно з якими суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 13 лютого 2026 року про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи, а також просить поставити на розгляд питання про встановлення певних обставин та дослідження певних доказів.
Разом з цим, як убачається зі змісту касаційної скарги, скаржник не заявляє жодних вимог щодо законності чи обґрунтованості відповідного рішення суду апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали апеляційного суду, що також не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, який передбачає перевірку у касаційному порядку судових рішень місцевого суду, переглянутих в апеляційному порядку.
Враховуючи, що касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим
ст. 427 КПК України, колегія суддів вважає необхідним на підставі ч. 1 ст. 429 КПК України залишити касаційну скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
Протягом визначеного строку скаржник має право звернутись до суду касаційної інстанції з уточненою касаційною скаргою на усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК України касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.
Керуючись положеннями ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 на судові рішення щодо нього залишити без руху.
Надати скаржнику строк для усунення недоліків скарги протягом 15 днів із дня отримання копії цієї ухвали.
У разі невиконання ухвали протягом установленого строку, скарга буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3