23 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 467/1018/22
провадження № 51-960 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Арбузинського районного суду Миколаївської області від 5 грудня 2024 року та вирок Миколаївського апеляційного суду від 15 січня 2026 року стосовно нього,
установив:
Відповідно до змісту приєднаного до попередньої касаційної скарги вироку Миколаївського апеляційного суду від 15 січня 2026 року, апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишено без задоволення, а скаргу прокурора задоволено частково.
За результатами апеляційного розгляду вирок Арбузинського районного суду Миколаївської області від 5 грудня 2024 року в частині засудження ОСОБА_4 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України - скасовано таухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців. У частині призначеного покарання за ч. 1 ст. 162 КК України зазначений вирок апеляційним судом змінено. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України звільнено засудженого від покарання, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Виключено з вироку посилання на застосування вимог ч. 1 ст. 70 КК України. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення, із розрахунку один день позбавлення волі за один день попереднього ув'язнення. В іншій частині вирок залишено без зміни.
Не погоджуючись із цими рішеннями, засуджений оскаржив їх у касаційному порядку.
Ухвалою Касаційного кримінального суду від 2 квітня 2026 року касаційну скаргу засудженого залишено без руху у зв'язку з тим, що вона викладена не державною мовою, що унеможливлювало виконання касаційним судом вимог ст. 427 КПК України та надано засудженому строк для усунення недоліків скарги.
У встановлений в ухвалі строк засуджений звернувся із новою касаційною скаргою. Проте допустив недоліки, зазначені у ст. 427 КПК України.
Так, відповідно до ст. 427 КПК України у касаційній скарзі має бути наведено: обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення; вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції; перелік матеріалів, що додаються. Якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає це в касаційній скарзі. Касаційна скарга підписується особою, яка її подає. До касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються.
Посилаючись на незаконність судових рішень особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення закону, передбачені у ст. 438 КПК України, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої вимоги.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Проте, касаційна скарга на усунення недоліків не відповідає цим нормам процесуального закону. Оскаржуючи судові рішення засуджений у касаційній скарзі лише перераховує статті КПК України, проте не обґрунтовує, які порушення допустила суди з огляду на ці норми процесуального закону, також відсутні доводи на підтвердження порушень цих норм та вимоги до суду касаційної інстанції відповідно до ст. 436 КПК України.
Згідно з положеннями ст. 436 КПК України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Проте у скарзі відсутні вимоги до суду касаційної інстанції.
Крім того до скарги додаються копії оскаржуваних судових рішень, однак вирок суду першої інстанції засудженим до касаційної скарги не додано.
При цьому, неможливо з певністю ідентифікувати, що скарга написана саме засудженим, оскільки підпис у скарзі відсутній.
Наведене не дає можливості вирішити питання про відкриття касаційного провадження, тому така скарга підлягає поверненню засудженому відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК України.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК України, касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.
Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Повернути засудженому ОСОБА_4 касаційну скаргу на вирок Арбузинського районного суду Миколаївської області від 5 грудня 2024 року та вирок Миколаївського апеляційного суду від 15 січня 2026 року стосовно нього разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3