23 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 161/22961/25
провадження № 61-3331ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В., розглянув клопотання ОСОБА_1 про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітніх
дітей,
У вересні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом
ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна подружжя.
Луцький міськрайонний суд Волинської області ухвалою від 04 листопада 2025 року роз'єднав позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна подружжя.
Виділив у самостійне провадження позовну вимогу ОСОБА_2
до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
ОСОБА_2 просила суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь аліменти на неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 20 000,00 грн щомісячно на кожну дитину, але не менше
ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи
з дня пред'явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.
Луцький міськрайонний суд Волинської області рішенням від 14 січня 2026 року,
яке залишено без змін постановою Волинського апеляційного суду від 10 березня 2026 року, позов ОСОБА_2 задовольнив частково.
Стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти
на неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000,00 грн щомісячно на кожну дитину, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 вересня
2025 року і до досягнення дітьми повноліття.
Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
13 березня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 січня 2026 року та постанову Волинського апеляційного суду від 10 березня 2026 року у зазначеній справі.
Верховний Суд ухвалою від 24 березня 2026 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 січня 2026 року
та постанову Волинського апеляційного суду від 10 березня 2026 року у зазначеній справі.
Вивчивши клопотання, Верховний Суд вважає за необхідне повернути його заявнику, з огляду на таке.
Суд касаційної інстанції при розгляді касаційних скарг діє у порядку та межах, визначених процесуальним законом, його повноваження врегульовано правилами Глави 2 Розділу V «Касаційне провадження» ЦПК України.
У статті 403 ЦПК України закріплені підстави для передачі справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду.
Статтею 404 ЦПК України передбачений порядок передачі справи на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду.
У частині третій статті 404 ЦПК України зазначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене
до прийняття постанови судом касаційної інстанції.
Оскільки Верховним Судом 24 березня 2026 року постановлено ухвалу, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 14 січня 2026 року та постанову Волинського апеляційного суду від 10 березня 2026 року у зазначеній справі, правові підстави для вирішення клопотання
про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке надійшло після постановлення такої ухвали, відсутні.
Враховуючи викладене, клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід повернути заявнику без розгляду.
Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд
Клопотання ОСОБА_1 про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, повернути без розгляду особі, яка його подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Литвиненко