23 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 524/16308/24
провадження № 61-5092ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гонтаря Валерія Миколайовича на ухвалу Автозаводського районного суду
м. Кременчука Полтавської області від 05 грудня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 березня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Автозаводський ВДВС у м. Кременчуці).
Скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 , маючи намір здійснити відчуження належного їй об'єкту нерухомості, при підготовці документів отримала Витяг з Державних реєстрів обтяжень на рухоме і нерухоме майно,
з яких вона дізналася, що все належне їй рухоме і нерухоме майно знаходиться під арештом, накладеним Автозаводським ВДВС у м. Кременчуці.
Підставами внесення запису є:
- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55568926 від 08 грудня 2020 року, 11:49:36, ОСОБА_3 , Автозаводський ВДВС
у м. Кременчуці, номер запису про обтяження (спеціальний розділ) 39581985, арешт нерухомого майна;
- запис № 8976799 від 18 серпня 2009 року, 15.11.19, Автозаводський ВДВС Кременчуцького МУЮ, державний виконавець Мороз Т. Г., реєстраційний номер обтяження: 8976799, арешт нерухомого майна;
- запис № 9250627 від 16 листопада 2009 року, Автозаводський ВДВС Кременчуцького МУЮ, реєстраційний номер обтяження: 9250627, старший державний виконавець Ніколаєва Ю. В., арешт нерухомого майна;
- запис № 11502619 від 15 серпня 2011 року, Автозаводський ВДВС Кременчуцького МУЮ, реєстраційний номер обтяження: 11502619, старший державний виконавець Кондратьєва Т. М., арешт нерухомого майна;
- запис № 11654902 від 27 вересня 2011 року, Автозаводський ВДВС Кременчуцького МУЮ, реєстраційний номер обтяження: 11654902, старший державний виконавець Ніколаєва Ю. В., арешт нерухомого майна.
Звернувшись до суб'єкта оскарження з приводу вказаних арештів, ОСОБА_1 отримала відповідь від 16 серпня 2024 року за вих. № 177932, з якої вбачається, що за нею існують не виконані зобов'язання за виконавчими провадженнями:
- ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-301/2020, виданого 10 березня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Полтава і полтавці» боргу у розмірі 85 175,01 грн;
- ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1596, виданого 10 серпня 2009 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь «Райфайзен Банк Аваль» боргу у розмірі 17 628,03 грн;
- ВП № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-48, виданого
30 червня 2011 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ВАТ Банк «Фінанси та кредит» боргу у розмірі 234 536,29 грн;
- ВП № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1471/11, виданого 19 вересня 2011 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» боргу у розмірі 53 620,97 грн.
Цим же листом ОСОБА_1 відмовлено у скасуванні вищезгаданих арештів та заборон. Звернувшись до Автоматизованої системи виконавчих проваджень, ОСОБА_1 не знайшла там жодного відкритого та діючого стосовно себе виконавчого провадження, усі, що були раніше, вже завершені. Пошук проводився як на її теперішнє прізвище, так і на дошлюбне - ОСОБА_5 .
Враховуючи викладене, просила суд:
1) визнати неправомірною бездіяльність уповноважених осіб Автозаводського ВДВС у м. Кременчуці щодо незняття арешту з нерухомого і рухомого майна ОСОБА_6 ;
2) зобов'язати начальника Автозаводського ВДВС у м. Кременчуці зняти арешти, що були накладені на рухоме і нерухоме майно ОСОБА_6 , а саме:
- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55568926 від 08 грудня 2020 року, 11:49:36, ОСОБА_3 , Автозаводський ВДВС
у м. Кременчуці, номер запису про обтяження (спеціальний розділ) 39581985, арешт нерухомого майна;
- запис № 8976799 від 18 серпня 2009 року, 15.11.19, Автозаводський ВДВС Кременчуцького МУЮ, державний виконавець Мороз Т. Г., реєстраційний номер обтяження: 8976799, арешт нерухомого майна;
- запис № 9250627 від 16 листопада 2009 року, Автозаводський ВДВС Кременчуцького МУЮ, реєстраційний номер обтяження: 9250627, старший державний виконавець Ніколаєва Ю. В., арешт нерухомого майна;
- запис № 11502619 від 15 серпня 2011 року, Автозаводський ВДВС Кременчуцького МУЮ, реєстраційний номер обтяження: 11502619, старший державний виконавець Кондратьєва Т. М., арешт нерухомого майна;
- запис № 11654902 від 27 вересня 2011 року, Автозаводський ВДВС Кременчуцького МУЮ, реєстраційний номер обтяження: 11654902, старший державний виконавець Ніколаєва Ю. В., арешт нерухомого майна.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області
від 05 грудня 2025 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 18 березня 2026 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Автозаводського ВДВС у м. Кременчуці відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виконавчі провадження, які перебували на виконанні в Автозаводському ВДВС у м. Кременчуці про стягнення боргів із ОСОБА_1 на користь стягувачів, були завершені на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII та пункту 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, які не передбачають зняття арешту з майна відповідно до норм Законів України «Про виконавче провадження», що діяли на момент винесення відповідних постанов.
16 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гонтар В. М. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області
від 05 грудня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 березня 2026 року (надійшла до суду 16 квітня 2026 року), в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення вимог скарги.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення попередніх інстанцій є незаконними та такими, що винесені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Представник заявника вказує на те, що відмова у задоволенні скарги щодо зняття арешту унеможливила у подальшому здійснення належного захисту майнових прав ОСОБА_1 щодо зняття арешту з її майна. Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності (закінчення) виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Наразі відкритих виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 на виконанні у державній виконавчій службі не існує. Безпідставна наявність арешту на все майно, яке належить ОСОБА_1 , порушує її права на вільне володіння та розпорядження майном на власний розсуд.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,
в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень, відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Закон України «Про виконавче провадження» встановлює обов'язок виконавця відкрити виконавче провадження та прийняти виконавчий документ до виконання, вживати заходів щодо примусового виконання.
Відповідно до частин першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно зі статтею 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час накладення арешту на майно боржника) (далі - Закон № 606-XIV) державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного
в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження
у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно
із статтею 48 цього Закону.
Згідно зі пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час накладення арешту на майно боржника) (далі - Закон № 1404-VIII) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Пунктом 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо
у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами Національної поліції, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.
Відповідно до частини п'ятої статті 47 Закону № 606-XIV повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
У статті 49 Закону № 606-XIV закріплено перелік підстав, коли виконавче провадження підлягає закінченню.
Згідно з частиною першою статті 50 Закону № 606-XIV, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 606-XIV, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника,
у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні в Автозаводському ВДВС у м. Кременчуці перебували виконавчі провадження:
- № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-301/2020, виданого 10 березня 2011 року Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Полтава і полтавці» боргу
у розмірі 85 175,01 грн. 21 вересня 2021 року на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на час винесення постанови), винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу. У межах даного виконавчого провадження 08 грудня 2020 року державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
- № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1596, виданого
10 серпня 2009 року Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області про стягнення про стягнення з ОСОБА_4 на користь «Райффайзен Банк Аваль» боргу у розмірі 17 628,03 грн. 14 листопада 2014 року на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на час винесення постанови) винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу. У межах даного виконавчого провадження
17 серпня 2009 року державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
- № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-48, виданого
30 червня 2011 року Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ВАТ Банк «Фінанси та кредит» боргу у розмірі 234 536,29 грн. 10 грудня 2014 року на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на час винесення постанови) винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу. У межах даного виконавчого провадження 09 серпня 2011 року державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
- № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1471/11, виданого 19 вересня 2011 року Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області про стягнення про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» боргу за кредитним договором від 20 березня 2006 року, а саме заборгованість за кредитом - 5 559,20 доларів США (44 251,23 грн), заборгованість за відсотками - 679,31 доларів США (5 407,31 грн), пені - 400,00 доларів США (3 184,00 грн), а всього 52 842,54 грн та судові витрати: судовий збір (державне мито) - 528,43 грн, витрат на ІТЗ розгляду цивільної справи в сумі - 250,00 грн.
14 листопада 2014 року на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час винесення постанови), винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу. У межах даного виконавчого провадження 02 грудня 2011 року державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
30 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Автозаводського ВДВС
у м. Кременчуці з заявою про скасування вказаних арештів.
Листом Автозаводського ВДВС у м. Кременчуці від 16 серпня 2024 року
ОСОБА_1 повідомлено, що у неї існують не виконані зобов'язання за виконавчими провадженнями: НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-301/2020, виданого 10 березня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Полтава і полтавці» боргу в розмірі 85 175,01 грн; № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1596, виданого 10 серпня 2009 року про стягнення про стягнення з ОСОБА_4 на користь «Райфайзен Банк Аваль» боргу у розмірі 17 628,03 грн; № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-48, виданого 30 червня 2011 року про стягнення
з ОСОБА_4 на користь ВАТ Банк «Фінанси та кредит» боргу у розмірі 234 536,29 грн; № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1471/11, виданого 19 вересня 2011 року про стягнення про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» боргу за кредитним договором у розмірі 53 620,97 грн. Арешт з майна заявнику знято не було.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б настати правові наслідки, передбачені частиною 2 статті 50 Закону № 606-XIV.
Також, суди попередніх інстанції вірно вказали, що законодавством не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з відсутністю майна у боржника, оскільки стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано.
Інші доводи касаційної скарги, які є аналогічними до доводів апеляційної скарги, не спростовують правильних висновків суду першої та апеляційної інстанції, не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування судами першої та апеляційної інстанції законодавства України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення, то колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 грудня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 березня 2026 року
є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гонтаря Валерія Миколайовича на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 грудня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 березня 2026 року
у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник
Ю. В. Черняк