21 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 758/7498/20
провадження № 61-9735св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики
за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року у складі судді Скрипника О.Г. та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2025 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Музичко С. Г., Сушко Л. П.,
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 80 000,00 дол. США, відсотки у розмірі 50 350,91 дол. США, пеню у розмірі 28 558,90 дол. США та 3 % річних у розмірі 4 803,29 дол. США.
Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що 01 липня 2016 року ОСОБА_4 отримала від позивача 100 000,00 дол. США терміном до 01 липня 2017 року, що підтверджується розпискою.
ОСОБА_4 свої зобов'язання з повернення заборгованості не виконала.
Суди розглядали справу неодноразово
Подільський районний суд м. Києва заочним рішенням від 04 листопада 2021 року позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 80 000,00 дол. США, що за курсом НБУ становить 2 099 200,00 грн; пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за день прострочення в розмірі 28 558,90 дол. США, що за курсом НБУ становить 749 385,54 грн; 3 % річних за користування коштами в розмірі 4 803,29 дол. США, що за курсом НБУ становить 107 145,53 грн. У решті позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини, які відповідач не виконала, а тому відповідно до умов договору та норм ЦК України з неї на користь позивача підлягає стягненню сума боргу, три проценти річних та пеня за період з 02 липня 2017 року до 01 липня 2020 року.
Київський апеляційний суд постановою від 12 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишив без задоволення, а заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
В матеріалах справи немає належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач не отримувала коштів від позивача і не укладала договір від 01 липня 2016 року.
Відповідач не довела неправильності розрахунку позивача, власного розрахунку не надала.
Верховний Суд постановою від 17 квітня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_4 , яка подана адвокатом Сидоренко Н. О., задовольнив частково. Постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року скасував, а справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суд мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не забезпечив повного і всебічного розгляду справи, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, без результатів якої неможливо правильно вирішити спір.
Київський апеляційний суд постановою від 04 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишив без задоволення, а заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року - без змін.
Підписання ОСОБА_4 боргової розписки від 01 липня 2016 року, підтверджується висновком експерта № 1232 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи.
Відповідач не виконала взятих на себе зобов'язань щодо повернення позики, розмір заборгованості не заперечувала, власного розрахунку не надала.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_4 просить скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2025 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд необґрунтовано не розглянув клопотання про призначення судової технічної експертизи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційний судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідач заперечує складення, підписання і отримання в позику коштів від позивача. За результатами судової почеркознавчої експертизи надано неоднозначний висновок. Зокрема, на запитання «Чи виконано підпис від імені ОСОБА_4 на другому аркуші договору № 3 про надання фінансової допомоги від 01 липня 2016 року в графі позичальник ОСОБА_4 чи іншою особою» відповідь надати не видається за можливе.
Суд необґрунтовано не розглянув клопотання відповідача про призначення судової технічної експертизи, у зв'язку з чим не встановив усіх обставин справи.
У серпні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Бабенка С. С. як представника ОСОБА_3 , мотивований законністю й обґрунтованістю судових рішень.
Заявляючи клопотання про проведення судової технічної експертизи, відповідач мала на меті затягування розгляду справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2025 рокувідкрито касаційне провадження у справі й витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
15 серпня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 липня 2016 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 укладений договір № 3 про надання поворотної фінансової допомоги, за яким поворотна фінансова допомога надана у сумі 100 000,00 дол. США, в еквіваленті у гривні 2 483 000,00 грн, зі строком повернення до 01 липня 2017 року.
Крім того, сторони 01 липня 2016 року передачу грошей у вказаній сумі оформили відповідною розпискою, з умовою повернення коштів до 01 липня 2017 року.
09 листопада 2017 року ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_4 10 000,00 дол. США у рахунок погашення суми згідно з договором № 3 про надання поворотної фінансової допомоги від 01 липня 2016 року, передачу грошей оформили відповідною розпискою.
19 грудня 2017 року ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_4 10 000,00 дол. США у рахунок погашення суми згідно з договором № 3 про надання поворотної фінансової допомоги від 01 липня 2016 року, передачу грошей оформили відповідною розпискою.
Станом на день розгляду справи ОСОБА_4 не повернула 80 000,00 дол. США.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року призначено у справі судову почеркознавчу експертизу.
На вирішення експертизи поставлено такі питання: чи виконано підпис у договорі № 3 про надання поворотної фінансової допомоги від 01 липня 2016 року ОСОБА_4 , від імені якої зазначено підпис, чи іншою особою; чи виконано підпис у розписці від 01 липня 2016 року ОСОБА_4 , від імені якої зазначено підпис, чи іншою особою; чи виконано підпис у розписці від 09 листопада 2017 року ОСОБА_4 , від імені якої зазначено підпис, чи іншою особою; чи виконано рукописний текст у розписці від 09 листопада 2017 року ОСОБА_4 , від імені якої зазначено підпис, чи іншою особою.
Згідно з висновком експерта від 18 березня 2025 року № 1232 вирішити питання, чи виконано підпис ОСОБА_4 на другому аркуші договору № 3 про надання поворотної фінансової допомоги від 01 липня 2016 року в графі «позичальник» не видається за можливе.
Підпис від імені ОСОБА_4 у розписці від 01 липня 2016 року в графі «( ОСОБА_4 )» виконаний відповідачем.
Рукописний текст «Отдала (10 тыс. долл. США десять тысяч долларов США) 09 листопада 2017» та підпис у розписці від 09 листопада 2017 року виконаний ОСОБА_4 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційних скарг, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, тобто суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З обставин справи відомо, що сторони уклали договір позики на суму 100 000,00 дол. США.
За період користування позикою відповідач повернула 20 000,00 дол. США.
Встановивши, що підпис у розписці від 01 липня 2016 року виконаний ОСОБА_4 , відповідач не виконала умов укладеного договору позики і не повернула борг у повному обсязі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості.
Аргументів про неправильність розрахунків сум стягненої заборгованості та її складових касаційна скарга не містить.
Доводи касаційної скарги про те, що за результатами судової почеркознавчої експертизи надано неоднозначний висновок, не заслуговують на увагу, адже експертним висновком № 1232 встановлено виконання відповідачем підпису у розписці від 01 липня 2016 року, а також виконання нею рукописного тексту та підпису у розписці від 09 листопада 2017 року. Неможливість вирішення окремого питання щодо підпису на другому аркуші договору № 3 не спростовує інших встановлених експертизою обставин і не впливає на правильність висновків суду.
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання про призначення судової технічної експертизи, є безпідставними, оскільки апеляційний суд відмовив у проведенні такої експертизи, а її призначення не було необхідним для вирішення спору по суті.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків апеляційного суду, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв'язку з тим, що це перебуває поза межами його повноважень.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених рішень - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року, постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов