22 квітня 2026року
м. Київ
справа № 450/2962/14-ц
провадження № 61-4898ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 березня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2015 року у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму основного боргу за договором позики від 01 січня 2010 року в розмірі 537 700 доларів США; проценти за користування позикою
від 01 січня 2010 року в розмірі 279 014,74 доларів США; 3 % річних
в розмірі 18 997 доларів США, в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України станом на час виконання рішення суду. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2015 року змінено, зменшено суму боргу, що підлягає до стягнення, та частину другу резолютивної частини викладено в наступній редакції:
«Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму основного боргу за договором позики від 01 січня 2010 року в розмірі 537 700 доларів США; проценти за користування позикою від 01 січня 2010 року в розмірі 277 836,22 доларів США; 3% річних за період з 01 червня 2014 року по 10 березня 2015 року
в розмірі 18 969,60 доларів США».
У решті рішення суду залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2015 року в незміненій апеляційним судом частині та рішення Апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2015 року залишено без змін.
ОСОБА_1 зверталася до Пустомитівського районного суду Львівської області із заявами про перегляд рішення суду від 26 травня 2015 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, і ці заяви були залишені без розгляду ухвалами Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 липня 2017 року та від 29 жовтня 2018 року.
У подальшому відповідачка ОСОБА_1 зверталася із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Львівської області
від 12 жовтня 2015 року.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення їй пропущеного строку на подання заяви про перегляд рішення Апеляційного суду Львівської області
від 12 жовтня 2015 року у зв'язку з нововиявленими обставинами та залишено цю заяву без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2018 року залишено без змін.
У січні 2025 року ОСОБА_1 подала до апеляційного суду заяву про перегляд рішення Апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2015 року за нововиявленими обставинами, в якій просила визнати поважними причини пропуску строку на подання заяви та поновити такий строк, скасувати рішення Апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.
Як на підставу перегляду рішення апеляційного суду за нововиявленими обставинами посилалася на пункт 2 частини другої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України.
В обґрунтування заяви вказувала, що Солом'янським управлінням поліції ГУ НП у м. Києві здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023105090000526 від 21 квітня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України (підроблення документів). 10 травня 2024 року ОСОБА_3 Солом'янським управлінням поліції ГУ НП у м. Києві пред'явлена підозра у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 358 КК України. Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2024 року у справі № 760/11237/24 кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою
статті 358 КК України, закрито у зв'язку із смертю обвинуваченого. Зазначеною ухвалою встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачувався у тому, що в квітні 2014 року у невстановлені досудовим розслідуванням часі та місці виготовив договір позики від 01 січня 2010 року, меморіальний валютний ордер № 6 від 28 січня 2010 року, меморіальний валютний ордер № 437 від 28 січня 2010 року, меморіальний валютний ордер № 438
від 28 січня 2010 року та меморіальний ордер № 439 від 28 жовтня 2010 року, до яких вніс недостовірні дані про те, що ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 537700 доларів США та в подальшому повернула до ВАТ СКБ «Дністер» для погашення кредитної заборгованості. Органом досудового розслідування дії ОСОБА_3 кваліфіковані як підроблення офіційного документа, який надає право, з метою його подальшого використання.
Заявниця стверджувала, що в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023105090000526 від 21 квітня 2023 року, у повідомленні про підозру від 10 травня 2024 року та ухвалі Солом'янського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2024 року у справі № 760/11237/24 було встановлено нові обставини, що є підставою для перегляду рішення Апеляційного суду Львівської області
від 12 жовтня 2015 року.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд рішення Апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2015 року за нововиявленими обставинами та відкрито провадження за її заявою.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 березня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2015 року у справі№ 450/2962/14-ц відмовлено. Рішення Апеляційного суду Львівської області
від 12 жовтня 2015 року залишено в силі.
10 квітня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою (надійшла до суду 13 квітня 2026 року), в якій просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 березня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким її заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами задовольнити, скасувати рішення Апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2015 року у справі № 450/2962/14-ц та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до неї про стягнення боргу за договором позики відмовити повністю.
Підставою касаційного оскарження ухвали Львівського апеляційного суду
від 30 березня 2026 року заявниця зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Пунктом 8 статті 129 Конституції України та пунктом 9 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13).
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі (пункт 2 частини другої статті 423 ЦПК України).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18).
Нововиявленими є лише такі обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі, обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17).
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17).
Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/819/18).
Суд апеляційної інстанції належним чином оцінив обставини, на які ОСОБА_1 послалась у заяві як на нововиявлені (обставини, встановлені в ухвалі Солом'янського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2024 року у справі № 760/11237/24), і дійшов обґрунтованого висновку, що ці обставини не відносяться до нововиявлених у розумінні статті 423 ЦПК України, а отже не є підставою для перегляду і скасування рішення Апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2015 року за нововиявленими обставинами.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що диспозицією пункту 2 частини другої статті 423 ЦПК України передбачено, що факт фальшивості письмових доказів має бути встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, однак, у своїй заяві
ОСОБА_1 посилалася на ухвалу суду про закриття кримінального провадження у зв'язку зі смертю обвинуваченого, якою питання звільнення особи від кримінальної відповідальності судом не вирішувалося і в якій не встановлено факт підробки документів.
Врахувавши вказані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов достатньо обґрунтованого висновку, що ухвала Солом'янського районного суду м. Києва
від 31 жовтня 2024 року у справі №760/11237/24 про закриття кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, у зв'язку із смертю обвинуваченого (пункт 5 частини першої статті 284 КПК України), не може бути підставою для перегляду рішення Апеляційного суду Львівської області
від 12 жовтня 2015 року за нововиявленими обставинами на підставі пункту 2 частини другої статті 423 ЦПК України.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2024 року у справі №760/11237/24, на яку посилається заявниця як на підставу перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, не встановлено жодних обставин, що стосуються укладання між ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 договору позики від 01 січня 2010 року, у тому числі фальшивості (підроблення), зокрема, вказаного договору, заборгованість за яким стягнуто рішенням Апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2015 року.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для перегляду і скасування рішення Апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2015 року за нововиявленими обставинами. Правильність застосування судом апеляційної інстанції вищенаведених норм не викликає сумнівів.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 березня 2026 року (не відноситься до переліку ухвал, якими закінчено розгляд справи) є необґрунтованою. У відкритті касаційного провадження належить відмовити.
Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 березня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2015 року у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.
Копію ухвали та додані до касаційних скарг матеріали надіслати особі, яка подала касаційні скарги.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович