23 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 914/1901/16(914/1303/25)
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д.,
розглянув заяву ОСОБА_1
про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Жукова С. В.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-фарм"
до ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2
про визнання недійсним договору поруки від 12.08.2015
в межах справи № 914/1901/16
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-фарм",
1. У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/1901/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-фарм" (далі - ТОВ "Едельвейс-фарм"). Ця справа перебуває на стадії процедури ліквідації банкрута, введеної постановою Господарського суду Львівської області від 28.07.2016.
2. 25.04.2025 ТОВ "Едельвейс-фарм" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Беркута М. С. подало до Господарського суду Львівської області позов до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки від 12.08.2015.
3. 21.10.2025 Господарський суд Львівської області ухвалив рішення у справі № 914/1901/16(914/1303/25) про відмову у задоволенні позову.
4. 17.02.2026 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Панової І. Ю. - головуючої, Зварич О. В., Кравчук Н. М. ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував й ухвалив нове рішення про задоволення позову.
5. 20.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 у цій справі.
6. 13.03.2026 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Жукова С.В., Картере В. І.
7. 08.04.2026 Верховний Суд у складі колегії суддів: Пєскова В. Г. - головуючого, Жукова С. В., Картере В. І. постановив ухвалу, якою відкрив касаційне провадження у справі № 914/1901/16(914/1303/25) та призначив касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.05.2026.
8. 20.04.2026 ОСОБА_1 подав до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" заяву про відвід судді Жукова С. В. від розгляду цієї справи.
9. Заява про відвід мотивована наступним:
- на переконання заявника існують об'єктивні, публічно підтверджені обставини, які викликають обґрунтований сумнів у неупередженості та об'єктивності судді Жукова С. В. під час розгляду цієї справи, а саме на початку квітня 2026 року у мережі Інтернет у низці засобів масової інформації з'явилися публікації, в яких описуються можливі зв'язки судді Жукова С. В. з суддями Пановою І. Ю. та Зварич О. В., і такі зв'язки можуть впливати на ухвалення рішень в інтересах компаній U BASE, до якої входять Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс" (далі - ТОВ "ФК "Ю-Бейс") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" (далі - ТОВ "ФК "Кантієро");
- обставини, зазначені у цих публікаціях, мають критичне значення для об'єктивного розгляду цієї справи, оскільки: оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції ухвалено колегією під головуванням судді Панової І. Ю.; ТОВ "ФК "Ю-Бейс" і ТОВ "ФК "Кантієро" в основній справі № 914/1901/16 про банкрутство ТОВ "Едельвейс-фарм" мають статус кредиторів; визнання недійсним договору поруки позбавляє ОСОБА_1 кредиторських вимог, що автоматично збільшує частку задоволення вимог інших кредиторів, якими є саме ТОВ "ФК "Кантієро" та ТОВ "ФК "Ю-Бейс";
- суддя Жуков С.В. зазвичай заявляє самовідводи у справах, які раніше розглядалися за участю судді Любові Жукової, з якою суддя Панова І. Ю. тривалий час працювала в одній незмінній колегії (трійці). Ці обставини також викликають у заявника сумніви в неупередженості судді Жукова С. В. під час перегляду судових рішень, ухвалених під головуванням судді Панової І. Ю.;
- крім того, у 2023 році Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду за участю судді Жукова С. В. розглядав касаційну скаргу ТОВ "ФК "Кантієро" у справі про банкрутство № 914/1875/16, в якій, як стверджує заявник, його не було повідомлено про дати судових засідань, а згодом незаконно відмовлено у поновленні строку на касаційне оскарження судових рішень. Зазначені обставини, на переконання ОСОБА_3, підтверджують наявність у судді Жукова С. В. заздалегідь сформоване суб'єктивно-негативне ставлення до нього, як до кредитора. Заявник вказує, що ця позиція викладена у його офіційній скарзі до Європейського суду з прав людини.
10. 21.04.2026 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Пєскова В. Г. - головуючого, Жукова С. В., Картере В. І. постановив ухвалу, якою заяву про відвід судді Жукова С. В. від розгляду справи № 914/1901/16(914/1303/25) визнав необґрунтованою; матеріали цієї справи передав на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід.
11. 22.04.2026 на розгляд судді Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду Кондратової І. Д. передано заяву ОСОБА_3 про відвід судді Верховного Суду Жукова С. В. у справі № 914/1901/16(914/1303/25).
12. Верховний Суд розглянув заяву про відвід судді Жукова С. В. та не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.
13. Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 ГПК України.
14. Зі змісту заяви ОСОБА_3 слідує, що її подано з підстави відводу, яка визначена у пункті 5 частини першої статті 35 ГПК України.
15. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді (пункт 5 частини першої статті 35 ГПК України).
16. Водночас, вичерпний перелік таких обставин чинним законодавством не визначено, а тому вирішення питання про визнання тих чи інших обставин тими обставинами, мова про які йде у наведеному пункті, лежить в межах повноважень суду.
17. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
18. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності.
19. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна встановлюватися згідно з: (І) суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ІІ) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключи ти будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії', від 24.02.1993, Series А N 255, пп. 28 та ЗО, та "Веттштайн про ти Швейцарії', заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
20. Відповідно до суб'єктивного критерію "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного" (рішення у справі "Білуха проти України", заява № 33949/02, рішення від 09.11.2006, пункти 49, 50).
21. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів:
- чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. пункти 27, 28, З0 рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993; пункт 42 рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, N 33958/96, ЄСПЛ 2000-ХІІ);
- чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (пункт 64 рішення у справі "Бочан проти України", №7577/02 від 03.05.2007);
- окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 у справі "Газета "Україна-центр" проти України");
- чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (пункт 38 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).
22. Суд також виходить із того, що між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. пункт 119 рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру" [ВП], заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. пункт 32 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).
23. У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у гро мадськість (див. рішення від 26.101984 у справі "Де Куббер проти Бельгії', Series А, N 86).
24. Суд зауважує, що ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, однак зазначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
25. Суд наголошує, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 38 ГПК України, адже суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
26. Отже, не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.
27. Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Кондратова І. Д. ви ходить з того, що заява ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Жукова С.В. від розгляду справи № 914/1901/16 (914/1303/25) обґрунтована саме припущеннями і не містить доводів та обставин, які дійсно викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді Жукова С. В., а також автоматично не свідчить про його упередженість, необ'єктивність чи заінтересованість у справі, рішення у якій ще не прийняте.
28. Розглядаючи заяви про відвід, що подані на підставі пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України, суд не може оцінювати правову позицію суддів іншої судової колегії та надавати оцінку мотивам прийняття того чи іншого судового рішення. Тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.
29. Інші доводи, наведені у заяві про відвід, фактично зводяться до незгоди з постановленою Верховним Судом за участю судді Жукова С. В. ухвалою у справі № 914/1875/16.
30. Натомість норми частини четвертої статті 35 ГПК України визначають, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.
31. Крім того, Суд зауважує, що подання заявником скарги до Європейського суду з прав людини є його правом і реалізація особою такого права не зумовлює виникнення обставин, які можуть викликати сумніви у неупередженості або об'єктивності судді (суддів). Інше тлумачення фактично призвело би до можливості сторони обирати суддю у своїй справі, що прямо порушує один з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких заявників не влаштовує.
32. Отже, доводи заявника є такими, що не узгоджуються із наведеними вище нормами законодавства щодо наявності підстав для відводу, не підтверджені належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, ґрунтуються на припущеннях та суб'єктивних міркуваннях, які не містять об'єктивно обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які б викликали сумнів у об'єктивності або неупередженості судді і які б могли бути перевіреними, а тому, з огляду на частину четверту статті 35 ГПК України не можуть бути підставою для його відводу в розумінні статей 35, 36 ГПК України.
33. Враховуючи викладене, заява ОСОБА_3 про відвід судді Жукова С. В. у розгляді справи № 914/1901/16(914/1303/25) не містить обставин, які визначені чинним господарським процесуальним законодавством як підстави для відводу судді чи викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, а тому Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявленого відводу.
Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Жукова С. В. у розгляді справи № 914/1901/16 (914/1303/25) відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Кондратова