про відмову в забезпеченні позову
м.Чернівці
23 квітня 2026 року Справа № 926/1578/26
Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик С., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Корнієнко І.С. про забезпечення позову (вх.№1579 від 22.04.2026р.) до відповідача Саранчук-Равлюк І.М., шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача, в тому числі і грошові кошти що належать відповідачу і знаходяться у нього або в інших осіб, суд
Фізична особа-підприємець Корнієнко Іван Сергійович звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення попередньої оплти в розмірі 369562,82 грн, з яких: 313200,00 грн попередньої оплати за товар, 42282,00 грн інфляційних та 14080,82 грн 3% річних.
Разом з позовною заявою, ФОП Корнієнко Іван Сергійович подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідачки Саранчук-Равлюк Ірини Михайлівни, в тому числі і грошові кошти що належать останній і знаходяться у неї або в інших осіб.
В обгрунтування заяви ФОП Корнієнко І.С., яка підписана авдокатом Осипенко В.Ю., який діє його в інтересах, останній зазначає, що у нього є підстави вважати, що майно відповідача може бути відчужено на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а відтак вважає за доцільне вжити заходи забезпечення позову.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2026 року, головуючим суддею по справі №926/1578/26 було визначено суддю Гушилик С.
Розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Корнієнко І.С. про вжиття заходів забезпечення позову, судом встановлено наступне.
За приписами ст.136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч.1 ст.137 ГПК України).
Заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа (ч.ч.1, 3 стю138 ГПК України).
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ст.140 ГПК України).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими заявником вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Системний аналіз положень ч.1 ст.ст.136, 137 ГПК України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у ч.ч.2, 5, 6, 7 ст.137 ГПК України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Так, згідно зі ст.ст.73, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В порядку, передбаченому ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, адвокат Осипенко В.Ю., який діє в інтересах ФОП Корнієнко І.С., просить суд накласти арешт на рухоме та нерухоме майно відповідачки ОСОБА_1 , в тому числі і грошові кошти що належать останній і знаходяться у неї або в інших осіб.
Однак, заявником до даного клопотання не подано доказів, які б обгрунтовували таке клопотання, доводам заявника про наявність підстав, що майно відповідача може бути відчужене на користь третіх осіб, суд дає критичну оцінку виходячи з того, що матеріальний стан ОСОБА_1 суду не відомий, доказів в обгрунтування спроб щодо відчуження майна стороною не надано, отже причини для його арешту не обґрунтовані.
За таких обставин, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв'язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд не вбачає передбачених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.6 ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Одночасно господарський суд звертає увагу на те, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхиллено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.
Судовий збір відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про судовий збір" та ст.129 ГПК України покладається на заявника.
Керуючись ст.ст.136, 137, 138-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Корнієнко Івана Сергійовича про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача ОСОБА_1 , в тому числі і грошові кошти що належать останній і знаходяться у неї або в інших осіб - відмовити.
Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Суддя Світлана ГУШИЛИК