Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про повернення позовної заяви та заяви про забезпечення позову
"22" квітня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1348/26
Господарський суд Харківської області у складі судді Добрелі Н.С.
розглянувши матеріали
позовної заяви Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова , в інтересах держави в особі Харківської міської ради
до Фізичної особи-підприємця Капусника Анатолія Миколайовича
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, визнання недійсним договору
Керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ФОП Капусника А.М., в якій просить суд:
- усунути перешкоди власнику Харківській міській теріторіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,0440 га, з кадастровим номером 6310137900:09:004:0001, розташованою за адресою: м. Харків, вул. Цементна, 3-А шляхом:
- визнати недійсним договір від 24.04.2024 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:09:004:0001, по вул. Цементній, 3-А в м. Харкові, площею 0,0440 га, укладеного між Харківською міською радою та Капусником А.М., скасувавши право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 54850330);
- визнати за Харківською міською радою права власності на самочинно збудований об'єкт в межах вказаної самовільно зайнятої земельної ділянки, щодо якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про державну реєстрацію права власності за Капусником А.М. як на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1971732763101 - нежитлова будівля літ.“АБ-1», загальною площею 14,5 кв.м., по АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати ФОП Капусника А.М. передати територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради самочинно збудований об'єкт, щодо якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про державну реєстрацію права власності за Капусником А.М. як на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1971732763101 - нежитлова будівля літ.“АБ-1», загальною площею 14,5 кв.м., по вул. Цементній, 3-А у м. Харкові, та земельну ділянку з кадастровим номером 6310137900:09:004:0001, шляхом укладання акту прийому - передачі.
Вищевказана позовна заява подана з порушенням вимог частини четвертої статті 173 ГПК України, якою встановлено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурором заявлена вимога про визнання недійсним Договору оренди землі від 24.06.2024, котрий був укладений між Харківської міською радою та Капусником А.М. як фізичною особою.
Отже, предметом позову у наведеній частині є вимога немайнового характеру щодо недійсності правочину стосовно фізичної особи Капусника А.М., який не виступає підприємцем у вказаних правовідносинах.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №916/385/19, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання та від визначення цих правовідносин як господарських. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №916/1261/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №646/6644/17 зроблено висновок, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб'єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.
Отже, при визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.
Як вбачається з матералів заяви, Капусник А.М. не виступає в оспорюваному договорі оренди землі суб'єктом господарювання (фізичною особою-підприємцем) та спір у частині вимог прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 24.06.2024, укладеного між Харківською міською радою та Капусником А.М., в силу положень пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України не підпадає під критерії господарського спору за участю фізичної особи сторони договору, тому подана позовна заява з вимогою до ФОП Капусника А.М. в частині визнання недійсним договору оренди землі від 24.06.2024 підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до вимог частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Таким чином, у порядку цивільного судочинства розглядаються справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Отже, у заявленому прокурором позові об'єднані позовні вимоги, які повинні розглядатись у порядку господарського та цивільного судочинства.
Положеннями статті 21 ГПК України визначено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Також положеннями частини 4 статті 173 ГПК України визначено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Зміст наведених норм свідчить, що порушення правил об'єднання позовних вимог, в разі якщо суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи не роз'єднає позовні вимоги, є підставою для повернення позовної заяви на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.01.2021 у справі № 908/2107/20.
Також, як вбачається зі змісту вищенаведених процесуальних норм та практики їх застосування судом касаційної інстанції, можливість роз'єднання позовних вимог судом з власної ініціативи передбачено виключно для вимог, заявлених у порядку одного судочинства.
Отже, з огляду на положення чинного законодавства, заявлена прокурором вимога про визнання недійсним договору оренди землі від 24.06.2024 з кадастровим номером 6310137900:09:004:0001, по вул. Цементній, 3-А в м. Харкові, площею 0,0440 га, укладеного між Харківською міською радою та Капусником А.М. підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та не може бути об'єднана в одне провадження з вимогами про визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно та зобов'язання передати таке майно.
Згідно з приписами пукту 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Враховуючи наведене та порушення прокурором правил об'єднання позовних вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, позовну заяву Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова слід повернути прокурору у відповідності до вимог п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
Також суд звертає увагу прокурора на те, що у даному випадку його права не порушуються, оскільки згідно з частиною восьмою статті 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з відповідним позовом до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Також, разом із позовною заявою прокурором була подана заява про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення ФОП Капуснику А.М. заборони на відчуження нежитлової будівлі літ.«АБ-1», загальною площею 14,5 кв.м., за адресою по вул. Цементній, 3-А у м. Харкові (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1971732763101)..
Згідно з частиною першою статті 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Пунктом 3 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до заяви про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Відповідно до частини сьомої статті 140 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Отже, оскільки позовна заява Новобаварської окружної прокуратури повертається судом на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України, а тому заява про забезпечення позову у справі не відповідає вимогам, встановленим ст. 139 ГПК України, оскільки не зазначений позивачем предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення цього позову (оскільки в позовній заяві порушено правила об'єднання позовних вимог та відповідний позов повернено на роз'єднання вимог), отже, правові підстави для розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення такого позову відсутні, у зв'язку з чим остання підлягає поверненню.
Керуючись статтями 139, 140, 174, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Повернути позовну заяву та додані до неї документи, разом із заявою про забезпечення позову Новобаварській окружній прокуратурі міста Харкова.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня набрання нею законної сили.
Ухвалу підписано 22.04.2026.
Суддя Добреля Н.С.