вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"16" квітня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/207/26
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участю секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом заступника керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (вул. Соборна, 227Д, м. Рівне, Рівненська обл., 33001; Код ЄДРПОУ/Умовний код: 38326057)
в інтересах держави в особі позивача Рівненської обласної державної (військової) адміністрації (33028, м. Рівне, Майдан Просвіти, 1; код ЄДРПОУ 13986712)
до відповідача Зарічненської селищної ради (34000, Рівненська обл., Вараський р-н, селище міського типу Зарічне, вул. Центральна, 11; код ЄДРПОУ 04385632)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області (33013, Рівненська область, м. Рівне, вул. Київська, 10; код ЄДРПОУ 39768252)
про скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 12,9172 га з одночасним визнанням права власності на вказану земельну ділянку за державою
у судове засідання з'явилися:
- від прокуратури: Гандзілевський Назар Анатолійович;
- від позивача: не з'явився;
- від відповідача: не з'явився;
- від третьої особи: не з'явився
Заяви і клопотання сторін, процесуальні рішення.
18 лютого 2026 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до Господарського суду Рівненської області надійшов позов заступника керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі позивача Рівненська обласна державна (військова) адміністрація до відповідача Зарічненської селищної ради про скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 12,9172 га з одночасним визнанням права власності на вказану земельну ділянку за державою.
У позовній заяві прокурор зазначив в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області та просив суд залучити його до участі у справі.
Ухвалою від 20.02.2026 позовну заяву залишено без руху. Встановлено Рівненській спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Західного регіону строк та спосіб на усунення недоліків позовної заяви.
Недоліки позовної заяви було усунуто в межах процесуального строку, встановленого судом.
Ухвалою від 02.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/207/26. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 31.03.2026. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області. Запропоновано учасникам провадження у справі подати заяви по суті спору, письмові пояснення та встановлено процесуальні строки для їх подання.
05 березня 2026 року від третьої особи надійшли письмові пояснення.
Ухвалою від 31.03.2026 закрито підготовче провадження у справі № 918/207/26. Призначено справу № 918/207/26 до судового розгляду по суті на 07.04.2026.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті суд протокольною ухвалою оголосив перерву до 16.04.2026.
Ухвалою від 16.04.2026 повідомлено Зарічненську селищну раду та Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, що наступне судове засідання з розгляду справи № 918/207/26 по суті відбудеться 16.04.2026.
Процесуальні дії у судовому засіданні з розгляду справи по суті.
16 квітня 2026 року судом встановлено, що позивач, відповідач та третя особа не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання, про час дату та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином шляхом доставлення ухвали від 16.04.2026 до їх електронних кабінетів у підсистемі Електронний суд ЄСІТС 07.04.2026 після 17:00 год.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, серед іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відповідно до абз 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак позивач, позивач, відповідач і третя особа вважаються такими, що отримали ухвалу про відкриття провадження 08.04.2026.
Позивач скористався правом, передбаченим ч. 3 ст. 196 ГПК України та вчинив заяву від 16.04.2026 про проведення судового засідання 16.04.2026 відсутності його представника.
Третя особа скористалася правом, передбаченим ч. 3 ст. 196 ГПК України та вчинила в письмових поясненнях від 05.03.2026 заяву про розгляд справи за відсутності її представника.
Згідно з ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов'язковою та з огляду на наявність вказаної заяви третьої особи, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представників Рівненської обласної державної (військової) адміністрації, Зарічненської селищної ради та Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області.
Стислий виклад позиції прокуратури.
Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що на підставі погодженої документації із землеустрою, 31.10.2019 в Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 5622280700:04:000:0164, площею 12,9172 га, цільове призначення - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.
Разом з тим, прокурор вважає, що зазначена земельна ділянка відноситься до земель оборони, оскільки знаходиться в межах прикордонної смуги та, в силу законодавчих обмежень, може перебувати лише у державній власності. Стверджує, що незважаючи на факт перебування зазначеної земельної ділянки в межах прикордонної смуги, органом виконавчої влади - Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області видано наказ № 17-17-ОТГ від 08.12.2020 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", яким Зарічненській територіальній громаді в особі Зарічненської селищної ради передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7108,8425 га, в тому числі і спірну земельну ділянку з к.н. 5622280700:04:000:0164 (п. 117 додатку до Акту приймання-передачі). Після цього, 22.04.2021 на підставі зазначеного наказу та заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поданої уповноваженою особою Зарічненської селищної територіальної громади, прийнятої 19.04.2021, державним реєстратором прав на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з к.н. 5622280700:04:000:0164 за Зарічненською селищною радою Вараського району Рівненської області (код ЄДРПОУ 04385632). Рішення про державну реєстрацію від 22.04.2021 № 57810256.
На переконання прокурора, державна реєстрація права комунальної власності на зазначену земельну ділянку за Зарічненською селищною радою підлягає скасуванню, з одночасним визнанням права власності на вказану земельну ділянку за державою в особі Рівненської обласної військової (державної) адміністрації.
Стислий виклад позиції відповідача.
Зарічненська селищна рада не скористалася правом на подання відзиву.
Стислий виклад позиції третьої особи.
Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області заперечує проти задоволення позовних вимог та заявляє, що на момент передачі спірної земельної ділянки в комунальну власність, до Головного управління жодної інформації про те, що відповідна земельна ділянка відноситься до земель оборони або про її перебування у постійному користуванні військових формувань не надходило.
Вважає, що під час формування спірної земельної ділянки з к.н. 5622280700:04:000:0164, площею 12,9172 га, та прийняття рішення про її передачу у комунальну власність, діяло в межах наданих законом повноважень, у спосіб та на підставі, визначених Земельним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Звертає увагу, що Північно-західний апеляційний господарський суд у своїй постанові від 06.11.2024 у справі № 902/122/24 зазначив, що землі оборони не можуть передаватися у приватну власність, однак закон не забороняє встановлювати особливий режим використання земель комунальної власності для оборонних потреб. Це відповідає Перехідним положенням Земельного кодексу України, які під час воєнного стану (та ще рік після нього) передбачають спрощене регулювання земельних відносин для потреб оборони. Зокрема: земельні ділянки державної та комунальної власності можуть вилучатися або змінювати своє призначення без дотримання окремих стандартних процедур; допускається припинення права користування природоохоронними та історико-культурними землями для оборонних цілей без звичайних вимог; у прикордонній смузі (30- 50 м) вилучення сільськогосподарських і лісових земель здійснюється без відшкодування збитків. Отже, на переконання третьої особи, закон дозволяє більш гнучко використовувати землю для оборони під час воєнного стану.
Акцентує увагу, що прокурор помилково посилається на пункт 27(1) Перехідних положень ЗК України, оскільки ця норма не передбачає припинення права комунальної власності на земельні ділянки, навіть для оборонних потреб. Натомість закон встановлює спрощений порядок зміни цільового призначення таких земель і дозволяє передавати їх у постійне користування (без вилучення з комунальної власності). Тобто не встановлено обов'язкового переходу цих земель у державну власність. Вилучення земель стосується переважно приватної власності та має здійснюватися за процедурою, визначеною ст. 147 ЗК України. Захист інтересів держави у цій ситуації можливий без суду - через звернення уповноважених органів (Міноборони, ДПСУ тощо) до органів місцевого самоврядування щодо передачі землі у постійне користування. Однак у справі відсутні докази таких звернень або рішень про віднесення ділянки до земель оборони. Отже, спірна ділянка фактично залишається землею сільськогосподарського призначення (землі запасу) і не має офіційного статусу земель оборони.
Отже, підстави для скасування державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку відсутні.
Заслухавши у судовому засіданні прокурора, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи прокуратури та заперечення третьої особи, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом відповідно до п. 1 наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 21.02.2019 № 59 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» прийнято рішення щодо проведення у 2019 році інвентаризації на території об'єднаних територіальних громад згідно з додатком 1, несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій.
До вказаного наказу у подальшому внесено зміни наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 13.05.2019 № 129 «Про деякі питання проведення заходу з інвентаризації земель державної власності», зокрема п. 1 викладено у наступній редакції: « 1. Провести у 2019 році захід з інвентаризації земель державної власності, а саме:
- інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах об'єднаних територіальних громад (несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій) згідно з додатком 1, що додається;
- інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності на території областей України (несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі) згідно з додатком 2, що додається.»
Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані на території Вичівської сільської ради Зарічненського району Рівненської області розроблена спеціалістами Рівненської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» розроблена на підставі наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 21.02.2019 № 59 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності»; наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 13.05.2019 № 129 «Про деякі питання проведення заходу з інвентаризації земель державної власності»; договору на проведення заходу з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, укладеного між Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру та Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» від 21.02.2019 № 12-Г та додаткової угоди від 13.05.2019 № 1, технічного завдання на здійснення заходу з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах Вичівської сільської ради Зарічненського району Рівненської області та складання за їх результатами технічної документації із землеустрою.
На підставі зазначених розпорядчих документів розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Вичівської сільської ради Зарічненського району Рівненської області (на даний час - Зарічненська селищна територіальна громада Вараського району Рівненської області).
Вказана документація із землеустрою у встановленому порядку погоджена відділом у Зарічненському району Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, що підтверджується відповідним висновком від 22.08.2019 № 32- 17-0 24-684/168-19; висновком Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації про погодження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення від 23.08.2019 № 233 та висновком відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області від 28.08.2019 № 11.12-286.
Окрім того, на підставі погодженої документації із землеустрою, 31.10.2019 в Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 5622280700:04:000:0164, площею 12,9172 га, цільове призначення - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.
Згідно з робочим інвентаризаційним планом земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Вичівської сільської ради Зарічненського району Рівненської області (на даний час - Зарічненська селищна територіальна громада Вараського району Рівненської області), що міститься у зазначеній документації із землеустрою, земельна ділянка площею 12,9172 га, щодо якої проводилась інвентаризація належить до земель державної власності не наданих у користування чи у власність.
В подальшому, наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 31.10.2019 № 17-2818/16-19-СГ «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Вичівської сільської ради Зарічненського району Рівненської області, в тому числі і щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5622280700:04:000:0164, площею 12,9172 га.
В той же час із викопіювання з програмного модуля Державного земельного кадастру вбачається, що земельна ділянка з к.н. 5622280700:04:000:0164 розташована на місцевості на відстані не більше 2 кілометрів від лінії державного кордону з Республікою Білорусь, який проходить по річці Прип'ять, відтак знаходиться у прикордонній смузі.
Разом з тим, не зважаючи на факт перебування зазначеної земельної ділянки в межах прикордонної смуги, органом виконавчої влади - Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області видано наказ № 17-17-ОТГ від 08.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» (далі - Наказ), яким Зарічненській територіальній громаді в особі Зарічненської селищної ради передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7108,8425 га, які розташовані на території Зарічненської селищної ради та колишніх Борівської, Вичівської, Дібрівської, Кухітсько-Вільської, Морочненської, Неньковицької, Новорічицької, Перекальської, Річицької та Серницької сільських рад Зарічненського району Рівненської області (на даний час - Вараський район Рівненської області), згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, відповідно до якого, всупереч вимог чинного законодавства, у перелік земельних ділянок незаконно включено земельну ділянку з кадастровим номером 5622280700:04:000:0164 (пункт 117 додатку до Акту приймання-передачі).
Разом з цим, у пункті 3 Наказу зазначено, що Зарічненській територіальній громаді в особі Зарічненської селищної ради необхідно зареєструвати право комунальної власності на отримані земельні ділянки сільськогосподарського призначення у порядку, встановленому законом, що фактично передбачено Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Окрім того, у пункті 2 Акту приймання-передачі вказано, що він є підставою для державної реєстрації права комунальної власності Зарічненської територіальної громади в особі Зарічненської селищної ради на зазначені у додатку земельні ділянки до переліку яких незаконно включено земельну ділянку з кадастровим номером 5622280700:04:000:0164 (пункт 117 додатку до Акту приймання-передачі).
У подальшому, 22.04.2021 на підставі зазначеного вище Наказу та заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поданої уповноваженою особою Зарічненської селищної територіальної громади, прийнятої 19.04.2021, державним реєстратором прав на нерухоме майно Жмураком С.С. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5622280700:04:000:0164 за Зарічненською селищною радою Вараського району Рівненської області (код ЄДРПОУ 04385632). Рішення про державну реєстрацію від 22.04.2021 № 57810256.
Рівненська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону зазначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 04.02.2026 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5622280700:04:000:0164, площею 12,9172 га, яка розташована у межах прикордонної смуги на території Вичівської сільської ради Зарічненського району Рівненської області (на даний час - Зарічненська селищна територіальна громада Вараського району Рівненської області) та відноситься до земель оборони, продовжує перебувати у комунальній власності Зарічненської селищної ради, чим порушується право держави на володіння, розпорядження та використання даної земельної ділянки за призначенням. За таких обставин державна реєстрація права комунальної власності на зазначену земельну ділянку за Зарічненською селищною радою підлягає скасуванню, з одночасним визнанням права власності на вказану земельну ділянку за державою в особі Рівненської обласної військової (державної) адміністрації.
Рівненською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону на адресу Рівненської обласної державної (військової) адміністрації скеровано лист № 30.55/02 924ВИХ-26 від 03.02.2026, у якому повідомлено уповноважений орган про порушення вимог чинного законодавства та роз'яснено його вимоги, які надають прокурору право на звернення до суду в інтересах уповноваженого органу, а також висловлено прохання про інформування прокуратури про те, чи вживатимуться обласною військовою адміністрацією заходи цивільно-правового характеру, спрямовані на повернення земельної ділянки.
На відповідний лист Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Рівненська обласна державна (військова) адміністрація листом № вих1835/0/01-53/26 від 16.02.2026 зазначила про те, що її посадовими (уповноваженими) особами не вживалися заходи щодо порушення інтересів держави, оскільки не було відомо про факт передання у комунальну власність земельної ділянки площею 12,9172 га з кадастровим номером 5622280700:04:000:0164, що знаходиться у межах прикордонної смуги а також зазначено про відсутність заперечень щодо звернення прокурором до суду з відповідною позовною заявою.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Основні засади забезпечення національної безпеки і оборони держави визначені Конституцією України.
Приписи статті 17 Конституції України передбачають, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Аналіз зазначеної правової норми дає підстави вважати, що:
- захист суверенітету і територіальної цілісності України є найважливішими функціями держави та завданням усіх суб'єктів публічної влади;
- оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються передовсім на Збройні Сили України, які є основним суб'єктом забезпечення оборони держави;
- захист державного кордону України як невід'ємна складова системи забезпечення оборони держави покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Прийняті на виконання Конституції України законодавчі акти конкретизують приписи Основного Закону України.
Так, Закон України "Про оборону України" (далі - Закон № 1932-ХІІ) встановлює засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов'язки громадян України у сфері оборони.
Оборона України - це система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту (стаття 1 Закону № 1932-ХІІ).
Згідно з абзацом п'ятнадцятим частини першої статті 3 Закону № 1932-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підготовка держави до оборони в мирний час включає забезпечення охорони державного кордону України.
Наведені правила узгоджуються із приписами частини другої статті 2 Закону України "Про державний кордон України" (далі - Закон № 1777-ХІІ у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка визначає, що охорона державного кордону України є невід'ємною складовою загальнодержавної системи захисту державного кордону і полягає у здійсненні ДПС України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах, а також Збройними Силами України у повітряному та підводному просторі відповідно до наданих їм повноважень заходів з метою забезпечення недоторканності державного кордону України.
Отже, законодавством чітко визначено, що для забезпечення оборони держави органи публічної влади повинні використовувати всі наявні у державі матеріальні ресурси та засоби, включно із землями оборони.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом ст. ст. 316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 2 ст. 319 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У відповідності до ст.ст. 20, 21 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".
Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до ст. 21 ЗК України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.
Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об'єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.
У разі незаконного вибуття об'єктів у комунальну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.
Відповідно до ст. 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.
Відповідно до пункту "ж" ч. 1 ст. 19 ЗК України землі оборони є однією з категорій земель України за основним цільовим призначенням.
Частиною 2 ст. 77 ЗК України встановлено, що землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.
Статтею 22 Закону України "Про державний кордон України" передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.
За абз. 2 ч. 3 ст. 77 ЗК України, у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з російською федерацією і республікою білорусь - шириною до 2 кілометрів.
Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".
У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони" військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про використання земель оборони" землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об'єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.
Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.
Сукупний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання.
Землі прикордонної смуги шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону належать до земель оборони і використовуються для забезпечення діяльності Державної прикордонної служби України, зокрема для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд, прикордонних знаків, просік, комунікацій та інших об'єктів. Ці землі мають особливий правовий режим, запроваджений законодавством, і використовуються з обмеженнями, передбаченими для забезпечення національної безпеки та оборони держави на кордоні.
Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 902/122/24 дійшла висновку, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, встановленої шириною 30-50 метрів вздовж державного кордону України, належать до земель оборони, щодо яких встановлений особливий режим використання та які можуть перебувати винятково у державній власності, а отже, мають обмежену оборотоздатність і не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності.
Аналогічного підходу притримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 04.09.2024 у справі № 922/4669/23, від 02.10.2024 у справі № 444/1011/20, від 15.01.2025 у справах № 903/1311/23 та № 903/1324/23, від 12.02.2025 у справі № 902/71/24, а також Касаційний цивільний суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 у справі № 163/2369/16-ц.
Відповідно до Закону № 1777-XII Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 27.07.1998 № 1147 "Про прикордонний режим" (далі - Постанова № 1147), якою установив уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу у межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських рад, де запроваджується прикордонний режим. З урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації ДПС України, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень (пункт 1), а також затвердив Положення про прикордонний режим (далі - Положення; пункт 3 Постанови № 1147).
За термінологією, яка міститься в п. 2 Положення, прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.
Окремою ділянкою з особливим призначенням у межах прикордонної смуги є ділянка шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.
Організація інженерного забезпечення охорони державного кордону здійснюється відповідно до Інструкції з організації інженерного забезпечення державного кордону, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.03.2019 № 156 (далі - Інструкція № 156).
Відповідно до абз. 5 п. 1 Інструкції № 156 інженерне забезпечення охорони державного кордону - це комплекс організаційних та практичних заходів, які здійснюються з метою створення необхідних умов для своєчасного виявлення порушників державного кордону (противника), ефективного застосування озброєння та техніки (заподіяння максимальних утрат противнику), несення служби прикордонними нарядами, прихованого висунення, маневру та розгортання своїх сил, успішного виконання поставлених перед ними завдань, а також підвищення захисту підрозділів (особового складу, бойової та спеціальної техніки) від засобів ураження, ускладнення дій порушників державного кордону (противника).
Згідно з п. 1 глави 2 розділу IV Інструкції № 156 в інтересах охорони державного кордону на ділянці відповідальності органу охорони державного кордону створюється прикордонна інженерна інфраструктура. Лінія прикордонних інженерних споруд включає інженерні загородження, споруди для візуального спостереження, контрольно-слідову смугу, шляхи руху прикордонних нарядів (дорогу, стежку тощо). Залежно від умов місцевості та обстановки на державному кордоні на лінії прикордонних інженерних споруд можуть облаштовуватися інші елементи прикордонної інженерної інфраструктури.
Для забезпечення охорони державного кордону органи охорони державного кордону застосовують невибухові інженерні загородження. Основна їх кількість облаштовується на лінії прикордонних інженерних споруд (пункт 1 глави 3 розділу IV Інструкції № 156).
Земельні ділянки у її межах лінії інженерних прикордонних споруджень - це спеціальної смуги в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, на яких проводиться облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об'єктів, відповідно до ч. 3 ст. 77 ЗК України віднесені до земель оборони, а отже, можуть належати на праві власності винятково державі та передаватися у постійне користування органам ДПС України.
Отже, законодавство України виокремлює із прикордонної смуги (в її межах) земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж державного кордону України для облаштування та утримання лінії прикордонних інженерних споруд.
Помістивши відповідні правила про земельні ділянки в межах прикордонної смуги шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону у ст. 77 "Землі оборони" ЗК України, встановивши мету виокремлення такої категорії земель - для забезпечення національної безпеки та оборони, дотримання режиму державного кордону, законодавець відніс ці земельні ділянки у межах прикордонної смуги до категорії земель оборони, для яких передбачений особливий режим використання.
Із досліджених матеріалів справи вбачається, що станом на час розгляду справи земельна ділянка з кадастровим номером 5622280700:04:000:0164, площею 12,9172 га, відноситься до земель оборони і незаконно зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві комунальної власності за Зарічненською селищною радою (код ЄДРПОУ 04385632).
Дана ситуація створена, у зв'язку з прийняттям ГУ Держгеокадастру у Рівненській області наказу №17-17-ОТГ від 08.12.2020 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність".
Так, даним Наказом Зарічненській територіальній громаді в особі Зарічненської селищної ради передано у комунальну власність ряд земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, у т.ч. і спірну земельну ділянку з кадастровим номером 5622280700:04:000:0164. 22.04.2021 на підставі зазначеного Наказу та заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поданої уповноваженою особою Зарічненської селищної територіальної громади, прийнятої 19.04.2021, державним реєстратором прав на нерухоме майно Жмураком С.С. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію означеної земельної ділянки за відповідачем. Рішення про державну реєстрацію від 22.04.2021 № 57810256.
Проте, як вбачається з викопіювання з програмного модуля Державного земельного кадастру, - земельна ділянка з кадастровим номером 5622280700:04:000:0164, розташована на місцевості на відстані не більше 2 кілометрів від лінії державного кордону з республікою білорусь, яка проходить по річці Прип'ять, відтак знаходиться у межах прикордонної смуги, належить до земель оборони і в силу закону (ст. 77 ЗК України) може перебувати виключно в державній власності.
Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 5622280700:04:000:0164 незаконно зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві комунальної власності за Зарічненською селищною радою.
Суд виснує, що посилання третьої особи на те, що на момент передачі земельної ділянки у 2020 році правовий режим прикордонної смуги не діяв і що до Головного управління жодної інформації про те, що відповідна земельна ділянка відноситься до земель оборони або про її перебування у постійному користуванні військових формувань не надходило, - є помилковим та не відповідає змісту чинного на той час законодавства із огляду на наступне.
Так, розширення прикордонної смуги до 2 кілометрів від державного кордону було запроваджене Законом України №2952-IX від 24 лютого 2023 року.
В той же час інститут прикордонної смуги як території з особливим режимом використання земель був нормативно встановлений задовго до внесення змін у 2023 році. Стаття 22 Закону України "Про державний кордон України" у редакції, чинній до змін, внесених Законом №2952-IX, вже передбачала існування прикордонної смуги, порядок її встановлення Кабінетом Міністрів України та особливий режим використання земель у її межах.
Аналогічно, ст. 3 Закону України "Про використання земель оборони" у редакції, чинній до змін, внесених Законом України №232-IX від 29.10.2019, передбачала, що землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування й утримання прикордонних інженерно-технічних споруд, надаються у постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.
Отже, зміни, прийняті Законом №2952-IX у 2023 році, не створили новий правовий режим, а лише уточнили його параметри, зокрема встановили максимально можливу ширину прикордонної смуги до 2 кілометрів для кордону з російською федерацією та Республікою Білорусь.
Юридичний статус земель у межах прикордонної смуги як земель оборони, що відповідно до ч. 2 ст. 77 ЗК України можуть перебувати виключно у державній власності, існував незалежно від цих змін.
Визначальним є факт розташування земельної ділянки у межах прикордонної смуги, що підтверджено матеріалами справи, а не конкретна ширина смуги у законі на момент передачі. Тому і до внесення змін 2023 року спірна ділянка площею 12, 9172 га, яка фактично розміщена на відстані від 230.25 м до 1444,13 м від державного кордону, перебувала у межах прикордонної смуги, а відтак у силу закону належала до земель оборони та могла перебувати у державній власності.
Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, а також у постановах Верховного Суду від 24 січня 2020 року № 910/10987/18, від 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15.
У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
За змістом ст. ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц).
Даний спір має приватноправовий характер, оскільки оскарження рішення про державну реєстрацію права власності земельної ділянки безпосередньо пов'язане із захистом прокуратурою цивільного права позивача у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права власності цієї ж земельної ділянки. З огляду на суб'єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.
Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16, від 18 квітня 2018 року у справі № 804/1001/16, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 23 січня 2019 року у справі № 821/1297/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.
Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 грудня 2022 року по справі № 914/2350/18 (914/608/20) зазначила, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що зазначене положення закону обумовлено тим, що суд вирішує спір про право. Скасування державної реєстрації речових прав повинно бути пов'язано з підставою для проведення такої реєстрації, з одночасним визнанням того, хто набуватиме це право (пункти 122 - 123).
Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника державу в особі Рівненської обласної військової (державної) адміністрації.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №902/122/24 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вибраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За загальним правилом, речово - правові способи захисту прав особи застосовують, якщо сторони не пов'язані зобов'язально - правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником (володільцем) майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли сторони не перебували у договірних відносинах одна з одною, власник (володілець) майна може використовувати речово-правові способи захисту (аналогічні висновки викладені у пунктах 108-110 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі №914/2350/18 (914/608/20).
У зв'язку з цим, враховуючи положення статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" для забезпечення державі дійсної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки, прокурор звертається до суду з даним позовом з ефективним способом захисту порушеного права, а саме: скасування державної реєстрації права комунальної власності земельної ділянки з кадастровим номером 5622280700:04:000:0164, що розташована у межах прикордонної смуги на території Рівненської області, за Зарічненською селищною радою на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з одночасним визнанням права державної власності на вказану земельну ділянку за державою в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації.
За таких обставин позов Заступника керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону підлягає задоволенню.
Щодо представництва прокурором.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3 ст. 53 ГПК України).
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (ч. 4 ст. 53 ГПК України).
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч. 5 ст. 53 ГПК України).
Положення щодо представництва інтересів держави прокурором у суді закріплені у ст. 23 Закону "Про прокуратуру".
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру").
У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі №915/478/18, від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі №553/2759/18, від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20, від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц, від 20 липня 2022 року у справі №910/5201/19, від 05 жовтня 2022 року у справах №923/199/21 та №922/1830/19).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19).
Тобто, під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц, від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц, від 05 жовтня 2022 року у справах №923/199/21 та №922/1830/19).
Разом з тим, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру").
Тобто, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Відповідна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 та у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №911/1497/18.
У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у відновленні державою прав володільця на земельну ділянку, що належить до земель оборони.
У справі, що розглядається, прокурором визначено позивачем Рівненську обласну (військову) адміністрацію.
У випадку коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції.
Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, у цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).
Згідно зі ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначені Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля тощо.
Статтею 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Приписами ст. 17 ЗК України також визначено повноваження державних адміністрацій у розпорядженні землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 2 ст. 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно з ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
За таких обставин, заступник керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону правомірно визначив Рівненську обласну військову (державна) адміністрацію уповноваженим органом на захист інтересів держави у даному спорі (позивачем у цій справі).
У постанові від 20.10.2020 у справі №924/250/19 Верховний Суд зауважив, що звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини того, що суб'єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Верховний Суд у постанові від 07.12.2021 у справі №903/865/20 наголосив, що насамперед повинен звернутися з позовом на захист інтересів держави в особі того органу владних повноважень, на відновлення прав якого безпосередньо спрямований позов у спірних правовідносинах та на задоволення прав та інтересів якого заявлено позовну вимогу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 (узагальнила висновки щодо застосування вищевказаних норм права та виснувала, що: 1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; 2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді у даній справі, Рівненською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону на адресу Рівненської обласної державної (військової) адміністрації направлено лист № 30.55/02-924ВИХ-26 від 03.02.2026, у якому повідомлено уповноважений орган про порушення вимог чинного законодавства. На означений лист Рівненська обласна державна (військова) адміністрація листом № вих1835/0/01-53/26 від 16.02.2026 зазначила про те, що її посадовими (уповноваженими) особами не вживалися заходи щодо порушення інтересів держави, а також зазначено про відсутність заперечень щодо звернення прокурором до суду з відповідною позовною заявою.
Отже, суд констатує, що Рівненська обласна військова адміністрація, будучи обізнаною про встановлені порушення у підконтрольній сфері, маючи встановлені законодавством повноваження щодо вжиття відповідних заходів, не вжила достатніх та необхідних заходів для захисту інтересів держави.
За наведених обставин, листом № 30.55/02-1491ВИХ-26 від 18.02.2026 прокуратурою у відповідності до пунктів 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомлено Рівненську обласну військову адміністрацію про звернення з позовом до Господарського суду Рівненської області.
Висновки суду.
Даний спір стосується прикордонної смуги з Республікою Білорусь, в межах якої з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 2 кілометри уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми (ст. 77 Земельного кодексу України).
З досліджених судом доказів встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5622280700:04:000:0164, площею 12,9172 га яка повністю розташована у межах прикордонної смуги на території Рівненської області відноситься до земель оборони.
Суд, за результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, дійшов висновку про незаконне перебування спірної земельної ділянки у комунальній власності Зарічненської селищної ради, а відтак порушення майнових прав позивача, тому позов слід задовольнити.
Розподіл судових витрат.
Судовий збір за подання позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Як вбачається, у позовні заяві прокуратурою заявлено вимогу немайнового характеру (скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку) та вимогу майнового характеру (визнання права державної власності на земельну ділянку), яка підлягає вартісній оцінці.
Судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру складає 2 662 грн 40 коп., так як у даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (3 328 грн 00 коп).
Судом встановлено, ціною позову є вартість земельної ділянки, за якою останній просить визнати право власності.
Згідно з листом-відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №10-17-0.10-1011/2-26 від 24.02.2026, вартість спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5622280700:04:000:0164 площею 12,9172 га становить 155 862 грн 69 коп.
Судовий збір за позовну вимогу майнового характеру (визнання права державної власності на земельну ділянку) складає 2 662 грн 40 коп., так як у даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (3 328 грн 00 коп).
До позовної заяви додано докази оплати судового збору на суму 2 567 грн 20 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 136 від 13.02.2026.
На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху прокуратура надала платіжну інструкцію № 187 від 24.02.2026 на суму 95 грн 20 коп, що свідчить про те, що судовий збір за немайнову вимогу оплачено в повному обсязі.
Також прокуратура надала платіжну інструкцію № 208 від 26.02.2026 на суму 2 662 грн 40 коп., що свідчить про те, що судовий збір за майнову вимогу також оплачено в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, витрати прокуратури, пов'язані зі сплатою судового збору у загальному розмірі 5 324 грн 80 коп. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов заступника керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі позивача Рівненської обласної державної (військової) адміністрації до відповідача Зарічненської селищної ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області про скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 12,9172 га з одночасним визнанням права власності на вказану земельну ділянку за державою задовольнити.
2. Скасувати державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею 12,9172 га з кадастровим номером 5622280700:04:000:0164, що розташована у межах прикордонної смуги на території Вараського району Рівненської області, за Зарічненською селищною радою (34000, Рівненська обл., Вараський р-н, селище міського типу Зарічне, вул. Центральна, 11; код ЄДРПОУ 04385632) на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Жмурака С.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.04.2021 № 57810256, з одночасним визнанням права державної власності на вказану земельну ділянку за державою в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації (33028, м. Рівне, Майдан Просвіти, 1; код ЄДРПОУ 13986712).
3.Стягнути із Зарічненської селищної ради (34000, Рівненська обл., Вараський р-н, селище міського типу Зарічне, вул. Центральна, 11; код ЄДРПОУ 04385632) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (код ЄДРПОУ 38326057, отримувач: Державна казначейська служба України, м. Київ,код банку 820172, рахунок UA238201720343120001000082783) 5 324 (п'ять тисяч триста двадцять чотири) грн 80 коп. судового збору.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.
Повне рішення складене та підписане суддею - 23.04.2026.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя І.О. Пашкевич