вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"23" квітня 2026 р. м. Київ
Справа № 911/3942/25
Господарський суд Київської області у складі:
cудді Ейвазової А.Р.,
розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом прокурора Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу, Української міської ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення 253 084,34грн, без виклику представників учасників справи,
Прокурор Обухівської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу (далі - позивач 1), Української міської ради (далі - позивач 2) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - відповідач, ДП «Ліси України») та просить стягнути з відповідача 253 084,34грн в рахунок відшкодування шкоди.
В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на те, що відповідач як постійний лісокористувач не забезпечив охорону та збереження лісового фонду, допустивши незаконну вирубку 31 дерев у кварталі 85 виділах 10, 11 Козинського лісництва, що розташоване в адміністративних межах Української міської територіальної громади, про що 13.06.2024 складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства (а.с.1-12).
Необхідність подання відповідного позову в інтересах держави мотивована прокурором не вжиттям заходів для відшкодування заподіяної шкоди позивачем 1, що є уповноваженим державою органом на здійснення функцій з охорони навколишнього природного середовища, та позивачем 2, який є особою, що представляє інтереси відповідної територіальної громади
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.01.2026: відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено строки для подання учасниками заяв по суті (а.с.81-82).
Зазначена ухвала доставлена до електронних кабінетів учасників справи, що підтверджується довідками про доставку електронного листа: 05.01.2026 о 18:16 - прокурору та відповідачу; 05.01.2026 о 18:20 - позивачам (а.с.83-86).
Ухвала суду, як вбачається із змісту п.1 ч.1 ст.232 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), є видом судового рішення.
В силу п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Поряд з цим, абз.2 ч.6 ст.242 ГПК України установлено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, відповідна ухвала вважається врученою учасникам наступного робочого дня - 06.01.2026.
В силу ч.1 ст.251 ГПК України у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
16.01.2026 у строк, визначений ч.1 ст.251 ГПК України, відповідачем через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити (а.с.87-93).
Заперечуючи щодо задоволення заявлених вимог, ДП «Ліси України» вказує, що:
- Інспекція не наділена повноваженнями на звернення до суду із даним позовом оскільки нею не проведено перевірки дотримання лісового законодавства;
- прокурор не вказав, яке порушення було допущено відповідачем, що тягне за собою визначену законом відповідальність;
- лісове господарство несе відповідальність лише у разі вчинення ним самим незаконної рубки або у разі допущення ними порушення вимог щодо ведення лісового господарства;
- акт огляду місця вчинення правопорушення не може підтверджувати відповідні обставини, оскільки такий документ має бути додатком до акту перевірки планового або позапланового заходу;
- у відповідача відсутній склад цивільного правопорушення.
У відповіді на відзив, яка надійшла до суду через систему «Електронний суд» з дотриманням встановленого судом строку - 23.01.2023, прокурор підтримує заявлені вимоги та вказує (а.с.111-115), що:
- Інспекція є уповноваженим органом здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних середовищ;
- на філію «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» покладено обов'язки із забезпечення охорони, захисту та відтворення лісових насаджень;
- цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), a й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок;
- акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 13.06.2024 складено уповноваженою особою відповідно до вимог законодавства, а тому він є належним та допустимим доказом у спірних правовідносинах.
У встановлений судом строк від відповідача заперечення не надходили; клопотань про продовження строку, який встановлений судом, для подання такої заяви по суті, відповідач не подавав.
Відповідно до ч.1 ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Граничний строк розгляду відповідної справи, визначений ч.1 ст.248 ГПК України, сплив.
Дослідивши матеріали справи судом встановлені наступні обставини.
13.06.2024 провідним інженером з охорони та захисту лісу філії «Київське лісове господарства» Грінченком Ю.О., за участю головного лісничого Ольшевського О.В. та лісничого Козинського лісництва Явона М.М. складено акт №б/н від 13.06.2024 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, відповідно до якого виявлено незаконну рубку у кварталі 85 виділа 10,11 Козинського лісництва філії «Київське ЛГ» на території Української ТГ лісу у кількості 31 дерева породи сосна (а.с.23-24).
Додатками до вказаного акту є розрахунки шкоди заподіяної лісу, у яких визначені: кількість дерев із визначенням їх діаметру у корі біля шийки кореня, розміру шкоди, розміру шкоди з урахуванням індексації, загальної кількості незаконно зрублених дерев (а.с.18-19). Окрім того, додатками є польові перелікові відомості із визначенням діаметру пня та породи дерева (а.с.101-104).
Відповідно до вказаного розрахунку розмір збитків, завданих лісовому господарству у зв'язку із порушенням становить 253 084,34грн.
Листом від 14.06.2024 вих.№37/20/14-1-2024 (а.с.107) філія «Київське лісове господарство» ДП «Ліси України» повідомило начальника Обухівського РУП ГУНП Київської області, що: під час обстеження лісових масивів Козинського лісництва філії «Київське лісове господарство» ДП «Ліси України» виявлено в кварталі 85 виділа 10,11 на орієнтовній площі 0,2га на території м. Українка Української ТГ, Київської області працівниками лісової охорони лісництва незаконну порубку лісу дерев породи сосна (сироростуча) загальною кількість 31 дерево; загальний об'єм становить 11,0мі; сума завданої шкоди нанесеної державі в наслідок незаконної порубки лісу становить 253084,34грн
Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача як постійного лісокористувача обов'язку відшкодувати шкоду внаслідок незаконної рубки лісу, спричинену не виконанням обов'язків щодо забезпечення охорони лісу.
Під час дослідження питання наявності підстав для звернення з відповідним позовом прокурора судом взято до уваги наступне.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України прокуратура в Україні здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
В силу ч.3 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.
Згідно ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Як визначено ч.ч.3,4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на момент подання позову до суду): прокурор може представляти інтереси держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу; наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Суд враховує, що рішенням від 03.12.2025 року №6-р(II)/2025 Конституційний Суд України ухвалив визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв'язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Однак, установивши невідповідність Конституції України окремих приписів абз.1ч.3ст.23 Закону, суд відтермінував втрату ними чинності. Так, відповідно до п.3 резолютивної частини вказаного рішення, окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року. Також Конституційний Суд України в п.4 рішення, зазначив, що це рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.
Отже, згадані положення, станом на момент звернення прокурором із даним позовом до суду, є чинними та такими, що підлягають застосуванню судом при вирішенні питання щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі її уповноважених органів.
Відповідно до положень наведених норм, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; у разі відсутності такого органу.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу; розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від: 11.06.2024 у справі 925/1133/18 (п.71); 21.06.2023 у справі №905/1907/21 (п.8.54); 06.07.2021 у справі №911/2169/20 (п.8.37); 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (п.40).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що: захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор; прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави; щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від: 21.06.2023 у справі №905/1907/21 (п.п.8.56, 8.57); 06.07.2021 у справі №911/2169/20 (п.п.8.39, 8.40); 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (п.п.45, 47).
В силу ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» на прокурора покладається обов'язок попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює; у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача; у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від: 11.06.2024 у справі 925/1133/18 (п.77); 11.02.2020 у справі №922/614/19 (п.п.57, 58); 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц, (п.8.18), 28.09.2022 у справі №483/448/20 (п.7.18); 15.01.2020 у справі №698/119/18 (п.п.26, 27).
Звертаючись до суду із відповідним позовом, прокурор вказував, що Українська МР, яка є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює контроль від її імені, зокрема, за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища на відповідній території та орган, який наділений функціями з охорони навколишнього природного середовища для відшкодування заподіяної шкоди - Державна екологічна інспекція Столичного округу, заходів з відшкодування завданих державі збитків не вчинило.
Так, у даній справі заявлені вимоги щодо відшкодування збитків, заподіяних вирубкою лісу.
Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України: земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу; від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Частиною 1 ст.7 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) установлено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу.
Як визначено ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно пп.1 п. «б» ч.1 ст.33 Закону №280/97-ВР до делегованих повноважень виконавчого органу місцевого самоврядування у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища належить здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Статтею 142 Конституції України визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Як визначено ч.1 ст.47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі - Закон №1264-XII), для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.
В силу п. «б» ч.2 ст.47 Закону1264-XII місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
Відповідно до п.7 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Як передбачено п.4 ч.1 ст.691 БК України, до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Оскільки місцем заподіяння шкоди внаслідок порубки дерев є Козинське лісництво, яке знаходиться в адміністративних межах Української міської територіальної громади, органом місцевого самоврядування, до повноважень якого належить здійснення контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища на відповідній території, а також до бюджету якого перераховуються кошти за шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, є Українська міська рада.
Як встановлено судом, прокурор проінформував Українську міську раду про порушення прав територіальної громади 07.10.2025 листом за вих.№56-8851вих-25, - порубки дерев в межах Козинського лісництва та просив повідомити чи вживалися Українською міською радою заходи щодо стягнення заподіяних збитків шляхом пред'явлення до суду позовної заяви (а.с.53-55). Прокурор листом від 09.12.2025 за вих.№56-10491ВИХ-25 повторно проінформував Українську міську раду про виявлені порушення та просив повідомити про вжиті такою особою заходи реагування щодо стягнення заподіяних збитків (а.с.65-67).
Українська міська рада листом від 09.12.2025 за вих.№6618/1-25 повідомила, що будь-які заходи щодо стягнення збитків, завданих незаконною порубкою дерев, не вживалися (а.с.68-69). Крім того, позивач 2 просив прокурора вжити заходів щодо представництва інтересів Української міської ради у суді.
Таким чином, суд вважає, що прокурор обґрунтував необхідність представництва інтересів держави та правильно визначив орган місцевого самоврядування, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Крім того, Державна екологічна інспекція Столичного округу є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону та захист лісів.
Так, згідно ст.94 ЛК України державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища, іншими органами виконавчої влади у межах повноважень, визначених законом.
В силу ч.3 ст.16 Закону №1264-XII державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.
Відповідно до п.1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275 (далі - Положення), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економіки, довкілля та сільського господарства і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Основними завданнями Держекоінспекції, в силу п.3 положення, є, зокрема: реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (п.1); здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, охорони, захисту, використання і відтворення лісів (п.2)
Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п.7 Положення).
В силу ст.202 Закону України №1264-XII та Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 №230 (далі - Положення №230), до повноважень Держекоінспекції належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема: здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від незаконних рубок (пп.5 п.2 розд.ІІ Положення №230); пред'явлення претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами (п.10 розд.ІІ Положення №230); вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах (п.11 розд.ІІ Положення №230).
Державна екологічна інспекція Столичного округу, що є територіальним органом Держекоінспекції, відповідно до Положення, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 №18 (далі - Положення №18), в межах своїх повноважень забезпечує державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів щодо здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів і агрохімікатів у лісовому господарстві та лісах (пп.5 п.2розд.ІІ Положення №18).
Абзацом 2 п.1 розд.І Положення №18 визначено, що повноваження Інспекції поширюються на територію міста Києва та Київської області.
Пунктом 9 розд.II Положення №18 передбачено, що Інспекція пред'являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами.
Враховуючи, що функції контролю за додержанням вимог природоохоронного законодавства на території Київської області покладено саме на Державну екологічну інспекцію Столичного округу, такий орган уповноважений здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, а, отже, уповноважений на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.
З матеріалів справи вбачається, що листом від 07.10.2025 за вих.№56-8850вих-25 прокурор проінформував про порушення, - порубку дерев в межах Козинського лісництва та просив повідомити чи вживалися Державною екологічною інспекцією Столичного округу заходи щодо відшкодування заподіяної шкоди (а.с.56-58).
Листом від 28.10.2025 за вих.№9/6/2-30/3364 позивач 1 повідомив прокурора про неможливість пред'явлення позову про стягнення збитків заподіяних державі, внаслідок порушення природоохоронного законодавства оскільки виявлення порушення та розрахунок збитків відбулось поза межами державного контролю за додержанням вимог природоохоронного законодавства, однак не заперечує щодо пред'явлення відповідного позову та, у разі його заявлення, вказав, що підтримає відповідні вимоги (а.с.59-60).
Таким чином, уповноважений орган - Державна екологічна інспекція Столичного округу не вчинила ніяких дій щодо подання відповідного позову та стягнення шкоди, завданої самовільною порубкою дерев. Отже, подання відповідного позову прокурором є обґрунтованим.
Так, бездіяльність органу місцевого самоврядування та органу державного контролю безумовно свідчить про неналежне здійснення своїх повноважень останніми щодо захисту інтересів територіальної громади та інтересів держави, оскільки володіючи відповідним повноваженнями та достовірно знаючи про факти заподіяння шкоди незаконною порубкою ними не вжито заходів щодо відшкодування заподіяної шкоди внаслідок незаконної порубки дерев.
Розглядаючи спір у справі по суті, суд дійшов висновку про те, що заявлені вимоги прокурора є обґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Положеннями ст.16 ЦК України передбачено, що до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п.8 ч.2).
Частинами 1, 2 ст.1166 ЦК України унормовано, що: майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Із змісту відповідної норми вбачається, що для покладення на особу відповідальності за шкоду необхідно встановити наявність складу правопорушення, а саме всіх його елементів: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою; вину особи.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи й спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв'язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки й шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.
Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду. При цьому, у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок між такою поведінки із заподіяною шкодою; відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди, тобто вина презюмюється.
Суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами й спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, (лісові відносини) регулюються ЛК України.
Так, в силу ч.1 ст.17 ЛК України, у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Відповідач у справі - ДП «Ліси України» є спеціалізованим державним лісогосподарським підприємством, що визначено п.1.1 статуту позивача, затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів від 13.05.2024 №120, а також статутом відповідача у чинній на момент порушення редакції. Окрім того, у відповідності з п.п.3.1, 3.2 статуту ДП «Ліси України»: підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів; основними напрямами діяльності підприємства є, зокрема, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
При цьому, Козинське лісництво, на території якого виявлено незаконну порубку дерев, знаходилось у віддані філії - «Київське лісове господарство» ДП «Ліси України», яке не має статусу юридичної особи, тому саме відповідач є особою, що є відповідальною за виконання обов'язків постійного лісокористувача і є належним відповідачем у справі.
За приписами пп.1-6 ч.2 ст.19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.
Положеннями ст.63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно п.5 ч.1 ст.64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Частинами 1,2,5 ст.86 ЛК України установлено, що: організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб; власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів; перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень; забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається, зокрема, на відповідача як постійного лісокористувача.
За приписами ч.ч.1,2 ст.105 ЛК України: порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону; відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників (п.1).
Відповідно до ч.1 ст.107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Системний аналіз положень ст.86, п.1 ч.2 ст.105, ст.107 ЛК України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, до того ж підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Окрім того, відповідно до ст.5 Закону №1264-XII державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
В силу п. «е» ч.1 ст.41 Закону №1264-XII економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Як передбачено ч.ч.1, 4 ст.68 Закону №1264-XII: порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність; підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Статтею 69 Закону №1264-XII передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Частиною 2 ст.40 Закону України «Про рослинний світ» встановлено, що відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у протиправному знищенні або пошкодженні об'єктів рослинного світу.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев на ділянці лісу, якою користується відповідач.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (висновок міститься у постановах Верховного Суду від 11.02.2026 у справі №907/278/25; 30.01.2025 у справі №907/48/24; 18.05.2023 у справі №914/669/22; Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17).
Отже, відповідач як постійний землекористувач, який не забезпечив охорону та збереження лісу на наданій у постійне користування земельній ділянці допустив порушення, чим заподіяв шкоду. Слід врахувати, що розробка конкретних заходів, спрямованих на забезпечення збереження лісу, переданого відповідачу у постійне користування, є його обов'язком.
При цьому, вина відповідача у незаконній рубці лісу у даному випадку презюмується, виходячи із положень ч.2 ст.1166 ЦК України, оскільки ним не доведено відсутності його вини у цьому. Сам факт звернення відповідача із заявою до правоохоронних органів за фактом незаконної вирубки лісу не доводить вину у цьому третіх осіб, оскільки на даний час відсутній обвинувальний вирок щодо певних осіб або постанова про притягнення до адміністративної відповідальності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 (далі - постанова №665) затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами, зокрема, і незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту.
Вказаною постановою передбачено проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами. При цьому, під час проведення індексації базовим вважається значення такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, що утворилося станом на 31 грудня 2008 року, а для нововведених такс - на 31 грудня року їх введення (п.п.1, 3 порядку проведення індексації).
Судом встановлено, що розрахунок завданих збитків здійснено виходячи з наявних вихідних даних, закріплених у акті №б/н від 13.06.2024 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, з урахуванням індексації такс за період з 2008 по 2023 роки. Посилання відповідача на неможливість застосування відповідного розрахунку для визначення розміру збитків хибні.
Так, 16.09.2009 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №976 «Про затвердження Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших лісокористувачів та власників лісів» (далі - Положення №976).
Згідно п.1 Положення, державна лісова охорона (далі - держлісоохорона) діє у складі Держлісагентства, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань лісового і мисливського господарства, обласних управлінь лісового та мисливського господарства і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства; лісова охорона інших постійних лісокористувачів та власників лісів діє у складі підприємств, установ, організацій, які не належать до сфери управління Держлісагентства, та у постійному користуванні або власності яких перебувають ліси.
Пунктом 7 Положення №976 унормовано, що посадові особи держлісоохорони, лісової охорони інших постійних лісокористувачів та власників лісів відповідно до покладених на неї завдань мають право, зокрема: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку ліси, що перебувають у власності чи користуванні громадян і юридичних осіб; визначати за затвердженими таксами і методиками розмір збитків, завданих лісовому або мисливському господарству, та шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання.
Права лісової охорони інших постійних лісокористувачів та власників лісів, визначені п.7 цього Положення, поширюються на посадових осіб лісової охорони, діяльність яких проваджується лише на території постійного лісокористувача або власника лісів (п.71 Положення №976).
Відповідно до п.2.5 Інструкції з оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України від 31.08.2010 року №262, у разі якщо виявлено факт порушення лісового законодавства, однак особу порушника встановити неможливо (порушник вчинив правопорушення і зник з місця події), посадовою особою органу лісового господарства складається акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства.
У зв'язку із чим, суд приходить до висновку, що акт №б/н від 13.06.2024 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства з додатками, у якому уповноваженими особами за формою, визначеною законом, зафіксоване відповідне правопорушення, відтворені вихідні дані щодо вирубаних дерев та на підставі яких проведено розрахунок матеріальної шкоди згідно такс, є допустимим доказом наявності факту порушення та розміру заподіяних збитків.
Суд ураховує, що у постанові від 28.09.2023 у справі №927/32/23, розглядаючи питання про стягнення з постійного лісокористувача збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що статутом такого лісокористувача визначено цілі його діяльності та обов'язки щодо охорони лісу, а відсутність визначеного чіткого переліку заходів не звільняє відповідача від необхідності та не спростовує можливості виконання ним комплексу заходів, необхідних і достатніх для виконання покладених на нього обов'язків.
В силу ч.1 ст.1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Приймаючи до уваги те, що незаконну порубку 31 дерева виявлено у кварталі 85 виділу 10.11 Козинського лісництва, що розташоване в адміністративних межах Української міської територіальної громади, та відповідна ділянка лісу перебуває у постійному користуванні ДП «Ліси України», яке не довело відсутності вини у вчиненні такого порушення, відповідач має нести відповідальність у вигляді відшкодування шкоди, оскільки не здійснив достатні заходи з організації належної охорони лісу та допустив незаконну рубку дерев. При цьому, з огляду на вищевказані положення спеціальних норм, заподіяна шкода підлягає відшкодуванню саме шляхом відшкодування заподіяних збитків.
Сам по собі факт вжиття окремих заходів, у тому числі виявлення правопорушень, не звільняє відповідача від такої відповідальності.
Таким чином, відповідач, допустив протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на наданій у постійне користування ділянці лісу, що призвело до незаконної вирубки дерев та заподіяння державі збитків, у зв'язку із чим вимоги прокурора про стягнення з відповідача 253 084,34грн в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо стягнення з відповідача 253 084,34грн в рахунок відшкодування шкоди саме на користь Української міської ради то суд вважає такі вимоги правомірними, оскільки у відповідності до ст.ст.29, 691 БК України, ст.47 Закону №1264-XII до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать кошти, які стягнуті за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а також те, що незаконну рубку вчинено в адміністративних межах Української міської територіальної громади. При цьому, листом від 09.12.2025 за вих.№6618/1-25 Виконавчим комітетом Української ради повідомлено про реквізити рахунку спеціального фонду, на якій мають бути зараховані грошові кошти (а.с.68).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки заявлені вимоги задоволено повністю, прокурору підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача судовий збір.
При цьому, фактично у відповідній справі прокурор сплатив судовий збір без врахування ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», в силу якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Так, як установлено ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» становить 3 028грн.
Отже, враховуючи ціну позову у даній справі - 253 084,34грн, а також подання прокурором позовної заяви в електронній формі, при поданні позовної заяви прокурор мав сплатити судовий збір у розмірі 3 037,01грн (253 084,34:100*1,5*0,8), однак, фактично сплатив 3 796,27грн (а.с.72), тобто більше ніж встановлено на 759,26грн.
Оскільки заявлені вимоги задоволено повністю, прокурору підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача судовий збір у розмірі 3 037,01грн.
В силу п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» установлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Однак, до прийняття рішення у справі клопотань про повернення судового збору прокурор не подавав, тому відповідне питання судом не розглядається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (ідентифікаційний код 44768034; 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А) на користь Української міської ради (ідентифікаційний код 35161509; 08720, Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, пл. Шевченка, буд. 1) 253 084,34грн в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев, на рахунок НОМЕР_1 (населений пункт - Українська міська територіальна громада; отримувач - ГУК у Київські області; код отримувача - 37955989; код класифікації доходів бюджету - 24062100 «грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності).
3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (ідентифікаційний код 44768034; 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А) на користь Київської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02909996; 01601, м. Київ, бул. Лесі України, буд. 27/2) 3 037,01грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.
Суддя А.Р. Ейвазова