61022, м. Харків, пр. Науки, 5
про відмову у забезпеченні позову
22.04.2026 м. Харків Справа № 905/91/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,
розглянувши заяву Фізичної особи - підприємця Карпенко Вікторії Анатоліївни за вх.№1713/26 від 20.04.2026 про забезпечення позову
у справі №905/91/25
за позовом Фізичної особи - підприємця Карпенко Вікторії Анатоліївни
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-Фарм»
участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2
про стягнення 1 106 766,58 грн,
без повідомлення (виклику) сторін,
У провадженні Господарського суду Донецької області перебуває справа №905/91/25 за позовом ФОП Карпенко В.А. до ТОВ «Гранд-Фарм», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення 1 106 766,58 грн, з яких 348 000 грн - заборгованість з орендної плати, 22 224,58 грн - відшкодування комунальних послуг, 735 542 грн - майнова шкода.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення №1/7 від 09.07.2020 в частині сплати орендних платежів та відшкодування комунальних послуг. Крім того, під час користування орендованими приміщеннями сталось їх залиття (затоплення) з вини відповідача, внаслідок чого одне з орендованих та суміжні приміщення зазнали пошкоджень.
20.04.2026 за вх. №1713/26 господарський суд одержав заяву ФОП Карпенко В.А. про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ «Гранд-Фарм», які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить ТОВ «Гранд-Фарм», у межах суми позову 1 106 766,58 грн.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на існування ризику невиконання рішення суду, що обумовлений тривалістю порушення відповідачем зобов'язання щодо сплати орендної плати (з лютого 2022 року), відмовою відповідача від підписання акту про залиття орендованого приміщення, зупиненням господарської діяльності відповідача у березні 2022 року, а також розміщеною на сайті Clarity Project інформацією про погіршення фінансового стану відповідача у 2024 році порівняно з 2023 роком та наявністю у нього довгострокових та поточних зобов'язань у розмірі 43 000 грн та 4 821 000 грн відповідно.
Позивач зазначає, що оскільки предметом позовних вимог є стягнення грошових коштів з відповідача, запропоновані ним заходи забезпечення позову стосуються саме коштів та майна відповідача, відповідні заходи спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Також позивач вказує, що обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуватиме у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
21.04.2026 за вх. №01-41/2928/26 господарський суд одержав заперечення ТОВ «Гранд-Фарм» на заяву про забезпечення позову, в яких він просить відмовити в її задоволенні та зазначає, що позивачем не доведено доцільність вжиття заходів забезпечення позову та їх співмірність із заявленими позовними вимогами. Заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить жодних відомостей про вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду (у випадку задоволення відповідного позову), а доводи позивача зводяться до підстав виникнення спору (відносини, які виникли з договору оренди майна), що підлягає встановленню судом під час розгляду справи по суті, а отже, не може оцінюватися судом як достатні докази для того, щоб дійти обґрунтованого припущення, що відповідач буде ухилятися (або наразі має намір ухилятись) від виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.
Відповідач вказує, що він своєчасно та в повному обсязі виконує свої зобов'язання зі сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, за необхідності отримує фінансову допомогу та підтримку від засновників. Безпідставне накладання арешту на рахунки товариства унеможливить виконання зазначених зобов'язань.
Також відповідач звертає увагу, що він не знаходиться у стані ліквідації чи припинення і має намір відновити роботу. Тимчасове зупинення господарської діяльності зумовлене необхідністю збереження життя та здоров'я працівників підприємства з огляду на об'єктивні фактори, які виникли незалежно від волі підприємства внаслідок ведення бойових дій у місцях провадження господарської діяльності, в т.ч. внаслідок руйнування та знищення майна підприємства. Зазначені обставини жодним чином не свідчать про намір ухилятись від виконання своїх зобов'язань.
22.04.2026 за вх.№ 01-41/2948/26 господарський суд одержав заперечення ОСОБА_1 на заперечення відповідача на заяву про забезпечення позову, в яких він просить задовольнити заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно, що належать відповідачу. ОСОБА_1 зазначає, що доводи відповідача суперечать усталеній практиці Верховного Суду (зокрема, викладеній у справі №905/448/22), за якою у спорах про стягнення грошових коштів сам факт значної заборгованості та погіршення фінансового стану вже є достатньою підставою для забезпечення позову. ОСОБА_1 вказує, що ухилення відповідача від фіксації збитків в сукупності із критичним фінансовим станом на 2024 рік підтверджує, що без арешту майна позивач отримає рішення, яке неможливо буде виконати.
Також ОСОБА_1 вказує, що заперечення відповідача спрямовані виключно на збереження можливості розпоряджатися нерухомим майном з метою уникнення реального стягнення коштів. Оскільки майно залишається у володінні власника, а обмежується лише право на його продаж, забезпечення позову є збалансованим заходом, який не перешкоджає відповідачу використовувати це майно в його господарчій діяльності та захищає право позивача на справедливий суд та ефективний засіб захисту.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви, з огляду на наступне.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені ст. 136 ГПК України, відповідно до якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору (аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.07.2020 у справах № 914/2157/19, від 10.04.2018 № 910/19256/16, від 14.05.2018 № 910/20479/17, від 11.09.2018 № 922/1605/18, від 14.01.2019 № 909/526/19, від 25.01.2019 № 925/288/17, від 26.09.2019 № 904/1417/19).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 зазначено, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
При цьому, у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду зазначає, що при вирішенні питання щодо забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Тобто, не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Згідно зі сталою практикою Верховного Суду законодавством покладено на заявника обов'язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання заявником доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. При цьому, законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Також суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 міститься висновок про те, що вжиття заходів забезпечення позову передбачає доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
У постанові від 18.06.2025 у справі №918/73/25 Верховний Суд уточнив, що наведений у постанові Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 підхід передбачає необхідність доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування такого заходу забезпечення позову, обґрунтування позивачем відомих останньому обставин або тих обставин, про які він об'єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову. Крім того, зміст вказаної постанови засвідчує, що у ній взагалі відсутні правові висновки про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування такого заходу забезпечення позову.
До того ж, Верховним Судом в постанові від 04.12.2025 у справі № 916/3385/25, під час перегляду ухвали Господарського суду Одеської області від 03.09.2025 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 про забезпечення позову у справі за позовом про стягнення шкоди, завданої приміщенню позивача, яке було передано в оренду відповідачу, тобто у правовідносинах, які є подібними, наголошено, що сам по собі факт можливості відповідача розпоряджатися коштами не є доказом ризику ухилення від виконання судового рішення за цим позовом з огляду на його підстави і предмет.
Зі змісту заяви ФОП Карпенко В.А. про забезпечення позову не вбачається реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову, не надано жодного документального підтвердження та інформації стосовно того, що відповідачем здійснюються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (як-от реалізація майна чи підготовка до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем; укладання договорів поруки чи застави за наявності невиконаного зобов'язання тощо).
Припущення позивача щодо імовірного утруднення виконання рішення суду, які ґрунтуються на інформації з вебсайту Clarity Project (який не є офіційним державним вебсайтом) щодо фінансового стану відповідача у період 2020 рік - 2024 рік та наявності у нього грошових зобов'язань у 2024 році, за відсутності достовірних відомостей щодо наявності / відсутності коштів на рахунках відповідача станом на час розгляду справи судом, та доказів, які б підтверджували наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, не можуть бути підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Посилання ФОП Карпенко В.А. на ухилення ТОВ «Гранд-Фарм» від виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати та не підписання ним акту про залиття орендованого приміщення не приймаються судом до уваги, оскільки такі обставини є безпосередньо предметом розгляду у цій справі, а факт його ухилення від виконання зобов'язань не є встановленим та підлягає доведенню під час вирішення справи по суті і сам по собі не може свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.
При цьому, сам по собі факт порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем у розумінні приписів ГПК України не є підставою для застосування заходів забезпечення позову.
Також жодним чином не підтверджує наявності обставин для застосування заходів забезпечення й наданий позивачем договір купівлі-продажу №23032022/1 від 23.02.2022, укладений між ТОВ «Гранд-Фарм» та КНП Слов'янської міської ради «Міська клінічна лікарня м. Слов'янська», за яким ТОВ «Гранд-Фарм» зобов'язано було у 2022 році поставити покупцю лікарські засоби, вироби медичного призначення та інші товари.
Крім того, обрання ФОП Карпенко В.А. такого способу забезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно ТОВ «Гранд-Фарм» є передчасним, з огляду на відсутність доказів, які свідчать про те, що у ТОВ «Гранд-Фарм» недостатньо коштів, за рахунок яких можливо виконати імовірне позитивне рішення суду.
Отже, позивачем не доведено наявність обставин, які б зумовлювали необхідність вжиття судом заходів забезпечення позову та свідчили б про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, у разі невжиття заявлених заходів забезпечення позову.
Самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову, без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ФОП Карпенко В.А за вх.№1713/26 від 20.04.2026 про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Фізичній особі - підприємцю Карпенко Вікторії Анатоліївні у задоволенні заяви за вх.№1713/26 від 20.04.2026 про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили 22.04.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.
Повна ухвала складена 22.04.2026.
Суддя Л.В. Ніколаєва