Справа № 199/1750/26
(1-кп/199/564/26)
23.04.2026 місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12026047220000008 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.01.2026 відносно ОСОБА_3 за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України,
сторони кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_4
обвинувачений - ОСОБА_3
захисники - ОСОБА_5 , ОСОБА_6
Прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_3 , оскільки перебіг строків закінчується, а ризики, які було встановлено при обранні та продовженні запобіжного заходу з переліку передбаченого ст. 177 КПК України не зникли.
Захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_6 заявили клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту цілодобово, оскільки свідки допитані, матеріали кримінального провадження досліджені, а тому зменшились ризики зазначені у статті 177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію захисників.
Суд, вислухавши думки учасників судового провадження, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 263 КК України, приходить до висновку, що прокурором доведені ризики які були враховані при обранні та продовженні запобіжного заходу відносно обвинуваченого, які наразі не відпали і продовжують існувати на цей час.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції.
Згідно правової позиції, викладеної в п.152 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, за якою тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
Так, відповідно до змісту обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується, у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Як свідчить практика ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Враховуючи обсяг пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення, є достатні підстави вважати, що, ймовірна тяжкість покарання, яке йому загрожує, у разі визнання його винуватим у вищевказаному кримінальному правопорушенні, обвинувачений, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду, тобто наявний ризик п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, що, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
Суд враховує, що вибухова речовина у корпусі ручної гранати Ф-1 була знайдена за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_3 , вже вилучена, досудове розслідування завершено, а тому, ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення визначений п. 2) ч. 1 ст. 177 КПК України та зазначений прокурором у клопотанні, не є підтвердженим.
Разом з тим, суд враховує, що відповідно до ухвали слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра, якою обрано ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею враховано, що, будучи призваним 29.09.2025 для проходження військової служби за мобілізацією на особливий період, перебуваючи на посаді старшого стрільця-оператора безпілотних літальних апаратів 3 штурмового відділення 3 штурмового взводу 3 штурмової роти НОМЕР_1 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 у військовому званні «солдат», самовільно залишив військову частину. Крім того, ОСОБА_3 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, починаючи з 12.12.2018 року до 25.08.2025, а саме: 5 разів за ст. 173 КУпАП та 3 рази за ч. 1 та 3 ст. 173-2 КУпАП, тобто вчинив домашнє насильство у відношенні своєї матері ОСОБА_7 , 1949 р.н., що є пенсіонером, під час якого ОСОБА_3 ображав маму нецензурною лайкою, вимагав у неї кошти, давав мамі стусани, ляпаси, чим завдав шкоду фізичному та психічному здоров'ю матері ОСОБА_7 , яка є особою похилого віку. Приводом для проведення невідкладного обшуку 12.01.2026 за адресою проживання ОСОБА_3 став дзвінок на лінію «102» про те, що за адресою: АДРЕСА_1 відбувається конфлікт. Заявниця - сусідка повідомила, що із вказаної квартири чутно сварку, крики, погрози. Під час виїзду поліції на місце виклику встановлено, що в квартирі перебуває військовослужбовець ОСОБА_3 , у СЗЧ з 18.12.2025, який утримує свою матір ОСОБА_7 , 1949 р.н., проти її волі та двері не відчиняє. Жінка кличе на допомогу. ОСОБА_3 через двері повідомив працівникам поліції, що в нього є бойова граната та він має намір її підірвати. 12.01.2026 за командою т.в.о. начальник ГУНП в Дніпропетровській області полковника поліції ОСОБА_8 введено спеціальну поліцейську операцію «Заручник» та залучено поліцейських корпусу оперативно-раптової дії.
Вищевикладене підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 5) ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд також враховує дані, що характеризують особу ОСОБА_3 , який не має офіційного працевлаштування, є військовослужбовцем за мобілізацією на особливий період, проте самовільно залишив місце несення військової служби, має середню освіту, неодружений, раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності з приводу домашнього насильства відносно своєї матері ОСОБА_7 .
При продовженні строку дії запобіжного заходу суд також враховує ту обставину, що протягом перебування обвинуваченого в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» будь-яких відомостей щодо протипоказань перебування ОСОБА_3 в умовах ізоляції відносно останнього не надходило.
З огляду на наведене, суд вважає, що клопотання прокурора обґрунтоване та підлягає задоволенню, а також, приходить до висновку про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися та до обвинуваченого не можуть бути застосовані більш м'які запобіжні заходи.
За таких обставин запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою повинен бути продовжений, із визначенням розміру застави, з огляду на приписи ч.5 ст. 182 КПК України, у розмірі 266 240, 00 гривень (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) з покладенням на нього обов'язків.
Тобто, наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинуваченого під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.
На переконання суду, на даний час відсутні підстави для зміни раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому, оскільки він обирався та продовжувався не тільки з урахуванням тяжкості злочину, але й особи обвинуваченого, та певних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не відпали і продовжують існувати і на теперішній час. При прийнятті саме такого рішення, суд враховує й те, що під час дослідження одного з доказів по справі, судом, за участі всіх учасників провадження, було оглянуто відеозапис подій 12.01.2026, на якому зафіксована ОСОБА_7 з явними слідами тілесних ушкоджень, про походження яких обвинувачений ОСОБА_3 відмовився повідомити, а сама ОСОБА_7 ще не допитана.
Керуючись ст.ст. 369, 371, 372 КПК України, суд
Клопотання прокурора ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 21.06.2026 включно.
Визначити ОСОБА_3 , альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі із визначенням розміру застави, в сумі 266 240, 00 гривень (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) з покладенням на нього обов'язків.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , такі обов'язки:1)прибувати за викликом до суду;2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;4) утримуватися від спілкування з свідками;5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з - під варти, у зв'язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави.
У задоволенні клопотань захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_3 про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту цілодобово - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, захисником, законним представником, прокурором безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити її для виконання начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».
Суддя ОСОБА_9